“ДОНІЇВСЬКА ПЛОЩА”. П’єcа про Молоду Україну

Дійові особи – класичні молоді українці та інші друзі, братки та рідні Донія.

Дія Перша.
Голобуцький, за звичкою прокинувшися о 7.30 ранку та зробивши ранкову гімнастику, звертається до дружини: Тетяно, кохана моя, щось серце моє болить за ненькою-Україною. Напевно піду сьогодні та приєднаюся до акції УБК.

Дружина Тетяна: Йди Олексію, я вже і речі тобі зібрала й сухарі насушила (жарт). А бабуся наша витягла з-під шафи старий кулемет Дегтярьова(змащений солярою та завбачливо перемотаний старими номерами газети "Правда").

Бабуся із дивними бісиками в старих але ще яскравих очах: Добрий совєтський кулемет, не одну бандерівську падлюку порешив. От, внучику, і тобі знадобиться - іди захищай нашу домівку та моїх майбутніх праонуків.

Голобуцький (гродовито та зі спазмою у пересохлому роті): Виправдаю всі сподівання, не дамо загубити неньку-Україну.

Двома годинами пізніше, телефон у квартирі Павловського.

Павловський: Алє, кто єто? Кто-кто? Голобуцкій я такого нє знаю, ви, навєрноє, ошіблісь...

Павловський кидає трубку і про себе: Боже, цей божевільний виступив проти режиму, а я ж з ним працював. Треба негайно висловити свою лояльність Шевчуку. Поліна, ти слишєш ілі нєт, гдє мой костюм - иду я, возможно не вернусь.

З брудною лайкою одягається та в одному черевику вискакує на вулицю.

Дія Друга
В одному дуже не круглому та похмурому кабінеті троє поважних, але трохи нервових людей, схожих на низьких службовців.
А.М.: Как жє так, Віталій. Ви ж обєщалі нам, что из круга вашего влияния никто не поддержит апозіцию. А здесь ваш главний інформатор, под кличкой Лесик идет с какой-то арматурой к своім старим друззям во главє с Донієм?!
В.К. нервово: Бросьте батєнька, Лесик в ведомости запісан і вашим інформатором. До того ж (гордовито випростався але одразу ж зніяковівши) у всіх є національна городость. Только у кого-то она атрофірована.
Невідомий: Так от шо друзі мої, останній шанс вам даю, останній шанс. А вас Віталій, розшукувати більше не буду. Визначіться із совїми пріоритетами. Із нашої системи просто так ніхто не уходить. Запитайте хоча б у Суменка, або у того ж Павловського. Вільні обидва, поки що.
Сумні А.М. та В.К. похнюпившися, заклавши руки за звичкою за спину вийшли з кабінету. За зачиненими дверима було чутно, як міцні омонівські руки А.М. гупають по носу В.К.

Дія Третя.
Один незалежний журналіст, патріот Голобуцький та людина в масці, схожа на Павловського.
Незалежний журналіст: Все правільно, злочинний режим Кучми має померти. І тут ми должни об‘єдінітся, даже с Донієм.
Людина в масці, схожа на Павловського: Серце красавіци, склонно к ізмєнє…
Патріот Голобуцький: Ізмєнє. Да зрадники, всі зрадники.
Закохано потирає дуло кулемета.

Дія четверта.
14 березня 2001 року. Невеличкий брудний майданчик біля будинку із химерами. Грандіозний натовп з 200-500 представників нетверезих та знервованих вічно молодих політиків за підтримці матеріально зацікавлених мешканців студгуртожитків проводить акцію пікетування президентської адміністрації.

На трибуну встає Олесь Доній. Він одягнутий у нову яскраву вишиванку та демократичні блакитні джинси з хасидською бахрамою на колінах, у руці тримає дорогу хутряну кипу. Оператори провідних телестудій світу спрямовують на нього телекамери.
З"являються патріот Голобуцький з кулеметом бабусі та людина в масці, схожа на Павловського яка має при себе каністру бензину та сирники.
Людина в масці, схожа на Павловського звертається до тележурналістів : Зараз ви побачити акт самоспалювання всесвітньо відомого студентського лідера, який цим вчинить цій...атентат ... ну проти злочинного режиму.
Патріот Голобуцький спрямовує кулемета на Донія: Да зрадники всі, зрадники, тримайся друже...
Людина в масці, схожа на Павловського плескає бензином на блакитні джинси та яскраву вишиванку Олеся й кричить патріоту: не мешкай сука, роби свою справу...
Патріот Голобуцький однією рукою тримаючи кулемета, іншою підпалює білу книжку у м"якій обкладинці, на якої можна бачити омонівця із щитом та кидає цю книжку під ноги Донію: Збилось пророцтво. Тримай друже це я писав для тебе.
Займається веселий трискучий костер, що нагадує про живі смолоскипи 1968 року що привели до оксамитової революції у Празі 1989 року.
Крізь вогнені протуберанці можна чути крики Донія: падонкі, бля...
Людина в масці, схожа на Павловського Донію: та ми й не казали, що ми капітальні хлопці...- далі звертається до світової громадськості: ви бачити як студентський вожак гине за правду!
Патріот Голобуцький спрямовує кулемета на вікна президентської адміністрації та починає стріляти: За друга, за правду, за Молоду Україну...
Чути дзвін розбитого скла та дівочі галаси “Доній –форева!”, натовпу роздають поп-корн та хот-доги
Двоє, до цього часу непомічених спостерегачами,схожих на низьких службовців хлопців, дають команду омонівцям прикрити щитами патріота Голобуцького та людину в масці, що схожа на Павловського.

Дія остання.
Донієвська Площа. Величезний засраний птицями залізний монумент студентського лідера, який фотографують японські та канадські туристи.
Старенький, сивий але ще кремезний Голобуцький, разом із невтратившою красу Тетяною підводить своїх маленьких онуків до монументу: Колись я з Павловським тоді ще не президентом нашої країни та батьком нації саме тут захищав демократію...
Діти чипляючись за брудну сиву бороду Голобуцького звертаються до Тетяни: Грен-мазе. Наш грен-фазе знову марить минувшиною про кулемета розповідає…

Кінець.
Фінал. Змахнув скупу чоловічу окавиту сльозу та поставивши останню крапку колишній журналіст журналу "Компаньон" Валерій Кавуненко поставил на сайт Голобуцького свій першу політичну детективну п’єсу під псевдо “Валері Гончарук – Мирослав Малина” .