O "Молодой Украине"

ПАРТІЯ ШАНСУ
Вісім років тому зусиллям нашого покоління країні було надано шанс — шанс на свободу. І вона цим шансом скористалася — Україна незалежна.
У нас тоді також був шанс — шанс на можливість визначати — або принаймні брати участь у цьому процесі — подальшу долю держави. Ми ним знехтували. Проте чим критичніше оцінювано нами свою нерозважливість та нерішучість 1991 р., що, як показав час, лише сприяли посиленню негативних процесів у державі, тим безкомпроміснішим видається наше завдання — знов і знов створювати шанс. Шанс особі й державі. Шанс на гідність, шанс на самореалізацію, шанс на достаток — шанс на життя, що втрачає без цього сенс.
Шанс надається кожній нації, кожному поколінню, кожній людині — шанс довести потрібність свого існування. Держави, що використали свій шанс, є міцним кістяком світового співтовариства — інші розчинилися у вирі історії.
Реалізація особистості в будь-якій формі є основою людського буття. Інженер повинен мати шанс створювати й реалізовувати технології, письменник повинен мати шанс писати й видаватися, чоловік — створювати сім’ю, жінка — народжувати дітей… Держава, яка не дає шансу своїм громадянам, приречена.
Стверджуючи ці принципи, “Молода Україна” визначає себе — партією не лівою, не правою, ані центристською, — а партією шансу.
Нехай як претензійно це звучить, але досвід восьми років довів — проблема України не в тому, хто саме при владі — комуністи чи демократи, а в тому, що держава досі боїться надати своїм громадянам можливість самим обирати свою долю. Держава формує в них гіпертрофовану патерналістську залежність від того, що офіційно іменується “соціальним захистом”. Й запобігає усім спробам випручатися з цих пелюшок, що від початку є затісними.
Держава відбирає в тих, що спроможні досягти цього самостійно, шанс жити в достатку — під приводом справедливого розподілу між маргінальними прошарками населення. Але ж всі знають, що на шляху між одними й іншими гроші зникають, причому у будь-якій кількості, і від того, що одні стають біднішими, інші не стають багатшими.
Так насаджується справжня бідність — не неспроможність утримувати себе, а цілковита залежність у цьому від інших. Причому тут дійсно досягнуто рівності — у цьому сенсі бізнесмен так само бідний, як і безробітний. Бо в суспільстві шансу навіть бідність — це не остаточний занепад, а стимул до активного пошуку власного шансу на самореалізацію.
Але ми наполягаємо: кожен мусить мати шанс. Ми не обіцяємо — ми пропонуємо. Пропонуємо братися разом з нами до створення шансу — бо кожна успішна людина колись почала з того, що використала створений шанс.
Діяльність українських суспільних інститутів ще не спроможна створити шанс для кожного — тож кожен має сам створити шанс для себе. А де створюється шанс для одного — з’являється основа для шансу багатьох.
Коли ж разом з нами почнуть власними силами налагоджувати своє життя окремі люди — буде підготовано стартову площадку для позитивних зрушень у суспільстві в цілому.
Це і є вдало апробований багатьма суспільствами метод соціального прогресу — крок за кроком, розв’язання малих задач для вирішення великих проблем.
Це ще можливо — добре жити саме у цій країні. Треба тільки залишити місце для шансу кожного.



Витяг зі статуту партії “Молода Україна”

МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Метою діяльності Партії є участь у виробленні державної політики, сприяння побудові в Україні демократичної правової держави з ефективною соціально-орієнтованою ринковою економікою, утвердженню принципів відкритого громадянського суспільства.
2.2. Головними завданнями Партії є:
- сприяння поширенню цінностей демократичного суспільства;
- сприяння у проведенні економічних, правових та політичних реформ для становлення в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки;
- сприяння розвитку національної культури, науки, освіти, спорту;
- сприяння проведенню ефективної соціальної політики;
- сприяння відстоюванню екологічних пріоритетів в розвитку економіки України;
- сприяння підвищенню авторитету України на міжнародному рівні;
- сприяння максимальній реалізації творчого потенціалу та здібностей громадян України;
- сприяння вирішенню проблем молоді та самореалізації молодого покоління.
2.3. Партія для виконання статутних завдань в установленому чинним законодавством порядку:
- бере участь у формуванні органів державної влади усіх рівнів та органів місцевого самоврядування;
- висуває і підтримує своїх кандидатів на виборах народних депутатів України, депутатів місцевих Рад, сільських, селищних, міських голів;
- бере участь у виборах Президента України;
- проводить масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);
- створює або вступає в партійні, виборчі блоки; може засновувати або вступати в міжнародні спілки, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координуючих центральних органів;
- пропагує свої ідеї та цілі, розповсюджує інформацію, здійснює видавничу діяльність, шляхом створення видавництв, може засновувати власні засоби масової інформації;
- утворює депутатські групи (фракції) та об'єднання у Верховній Раді України та інших представницьких органах влади, органах місцевого самоврядування;
- створює та ставить на облік місцеві організації Партії згідно з цим Статутом;
- представляє й захищає свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних органах, громадських та інших організаціях;
- виступає учасником цивільно-правових відносин;
- співпрацює із зарубіжними та міжнародними структурами, вивчає їхній досвід, бере участь у міжнародних заходах;
- здійснює іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству та відповідає статутним завданням Партії.



Олесь Доній
Народився 13 серпня 1969 р. в місті Києві. Українець. Історик за фахом. Закінчив історичний факультет Київського національного університету ім.Т. Шевченка в 1991 р.
Один з лідерів і організаторів студентського руху в період виборювання незалежності України (кінець 80-х — початок 90-х рр.). У березні 1990 р. Олеся Донія обирають головою Української Студентської Спілки м. Києва.
З 2 по 18 жовтня 1990 р. Українська Студентська Спілка разом зі Студентським Братством м. Львова проводить широкомасштабну акцію непокори, більш відому як "студентське голодування". Доній був одним з трьох співголів акції. Йому доручають виступити на засіданні Верховної Ради України. Під тиском студентства Верховна Рада була змушена піти на виконання їхніх вимог. Голова Кабінету міністрів України В. Масол був відправлений у відставку. Через тиждень Верховна Рада скасувала 6-ту статтю Конституції, де була закріплена керівна роль Компартії.
Під час комуністичного реваншу (зима 90-91 рр.) влада порушила кримінальні справи проти студентських активістів. З метою захисту членів організації О.Доній пише заяву на ім'я прокурора м.Києва, де всю відповідальність за студентську акцію як голова УСС бере на себе. О. Донію висунули звинувачення у "...захопленні державних споруд" (покарання передбачає ув'язнення на строк від 3 до 5 років) і запроторили до Лук'янівської в'язниці.
Під тиском громадськості і за особистої участі Голови Верховної Ради А. Кравчука Донія було звільнено, а кримінальну справу закрито "... у зв'язку зі зміною обставин".
Восени 1990 р. на II з'їзді Народного руху України Донія обирають заступником Голови НРУ.
1990 — 1991 — член Центрального Проводу НРУ.
1991 — 1992 — співголова Української Студентської Спілки.
1994 — 1998 — депутат Київської міської ради.
1995 — 1998 — заступник голови Комісії з гуманітарних питань Київської міської ради.
З 1996 — Голова об'єднання "Молода Україна". Голова редакційної ради альманаху "Молода нація".
З 1997 — член Правління Міжнародного фонду "Відродження"; член Президії Конгресу української інтелігенції.
Голова Ради директорів благодійного фонду "Смолоскип". Автор книжок "Студентська революція на граніті", “Покоління оксамитової революції” (як нам дожити до 2009 року?).
З 1999 – член правління Міжнародного фонду соціальної адаптації.
Голова Партії “Молода Україна”.

Сивачок Олександр Миколайович
Народився 13 листопада 1955 року в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
З 1976 по 1981 навчався у Криворізькому гірничорудному інституті, здобув диплом гірничого інженера-електрика.
До інституту з 1974 по 1976 перебував у лавах радянської армії.
По закінченні інституту два роки працював майстром на Криворізькому металургійному заводі “Криворіжсталь”. Згодом на тому ж підприємстві до 1987 року займався роботою з молоддю у лавах Комсомолу.
1988 рік – провідний інженер технічного відділу Державного об’єднання металургійних підприємств півдня “Південметалургпром”.
З 1988 по 1991 рік працював на посаді помічника першого заступника міністра чорної металургії СРСР.
1991 – 1992 роки – начальник управління справами Державного комітету України по металургійній промисловості.
1992 – 1996 роки – заступник керуючого справами Міністерства промисловості України.
1996 – 1997 – керуючий справами Українського союзу промисловців і підприємців.
З 1997 року обіймає посаду генерального директора УСПП.
Заступник голови партії “Молода Україна”, Голова Секретаріату партії.

Голобуцький Олексій Петрович
Народився 16 травня 1976р. в Києві. Після закінчення Першого Українського Національного Гуманітарного Ліцею – на громадській роботі.
З 1993 по 1995 роки – Голова молодіжної організації Республіканців України. Співорганізатор Республіканського Дослідницького центру. У 1991 – 1997 – заступник голови Всеукраїнського об’єднання “Зарево”, головний редактор журналу “Смолоскип”, експерт фонду “Українська перспектива”, керівник проектів Фонду сприяння правовим та політичним реформам. З 1996 року – член Головної Ради Об’єднання “Молода Україна”. 1997 рік – Голова аналітичної служби Фонду підтримки національної безпеки, голова інформаційно-аналітичної служби виборчого штабу І.Салія. З квітня 1999 року – член Головної Ради партії “Молода Україна”.
Автор і співавтор багатьох наукових робіт з політології: “Сучасний профспілковий рух в Україні”, “Політичні партії України”, “Беларусь перед выбором: демократия или авторитаризм”, “Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ – початку ХХ ст.”, “Вибори-98”.

Мартин Петро Михайлович
Народився 15 березня 1972 року.
Закінчив Львівський Державний інститут фізичної культури в 1994р., в 1998р. – аспірантуру в цьому ж вузі.
Сьогодні слухач Української Академії державного управління при Президентові України.
В студентські роки очолював Студентське братство інституту фізкультури, Студентське братство Львова, заступник голови першої студентської профспілки Поступ. Член оргкомітетів багатьох наукових та культурно-масових заходів. Автор та постійний голова оргкомітету Всеукраїнського студентського спортивного фестивалю.
1998 рік – делегат першої сесії Молодіжного Парламенту України; обраний Віце-прем’єр-міністром з гуманітарної політики.
Майстер спорту.
Член Головної Ради ПП “Молода Україна”.

Чепинога Віталій
Народився 28 травня 1969 р. на Черкащині. Після служби в армії працював в Чорнобаївському райкомі комсомолу Черкаської обл. Одночасно був кореспондентом газети “Світлий шлях”. 1992-97 рр. навчався у ДПУ ім.Драгоманова на історичному факультеті.
З 1997 р. працював в Інформаційно-аналітичній службі Християнсько-демократичного союзу “Вперед, Україно!”, пізніше – в ІАС партії “Реформи і порядок”.
В цей же час – кореспондент газет “День”, “Всеукраїнські відомості” і журналу “Компаньйон”.
З кінця 1997 р. – Голова Комітету з питань преси та інформації Опозиційного Кабінету мністрів.
Консультант Бюджетного комітету ВРУ.
Співавтор книги “Походження свободи”.


Вадим Мурачов
Народився 15 січня 1964 року. Закінчив історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка та Українську Академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.
Від закінчення університету і дотепер очолює Наукове товариство реставрації «Україніка» - першу й досі єдину недержавну організацію, що займається проблемами охорони, реставрації та збереження документальних пам’яток в Україні.
Учасник Народного Руху України з червня 1989 року, один із організаторів Київської крайової організації НРУ, до грудня 1996 року член Координаційної Ради ККО НРУ, Голова Харківської РО НРУ м. Києва.
Протягом 1997-1998 років повноважний представник у м. Києві Атлантичної Ради України, а також Академії соціальних технологій та місцевого самоврядування при Міжнародній академії інформатизації.
Засновник Київської міської організації партії «Реформи і Порядок». До квітня 1999 року - Голова Виконкому КМО ПРП, член Головної Ради ПРП.
З вересня 1998 року - Голова Секретаріату Об’єднання «Молода Україна». З квітня 1999 року - член Головної Ради та Голова ініціативної групи по створенню Київської міської організації Партії «Молода Україна».


Кулік Віталій Олександрович народився 22 вересня 1976р. в Києві. Після закінчення Першого Українського Національного Гуманітарного Ліцею вступив до Київського Університету ім. Т.Шевченка на відділення політології філософського факультету. У 1998 р., після закінчення з відзнакою Університету вступає до аспірантури.
З 1993 р. — на громадській роботі. З 1994 по 1995 рр. — заступник Голови Молодіжної організації республіканців України, співкоординатор Республіканського дослідницького центру. У 1995-1997 рр. експерт Фонду “Українська перспектива”, керівник проектів Фонду сприяння правовим та політичним реформам, співробітник інформаційно-аналітичної служби Об‘єднання “Молода Україна”. У 1994-1997 рр. — головний редактор студентської профспілкової газети “Поступ”. 1998 р. — заступник голови Аналітичної служби Фонду підтримки національної безпеки, співробітник виборчого штабу І.Салія. З 1995 – заступник Директора, з 1998р. – Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. Голова Київської міської організації Об‘єднання “Молода Україна”. З квітня 1999р. — член Головної Ради партії “Молода Україна”, голова Виконкому Київської міської організації.
Співавтор багатьох наукових робіт з політології: “Сучасний профспілковий рух в Україні”, “Політичні партії України”, “Беларусь перед выбором: демократия или авторитаризм?”, “Вибори-98”.

Павловський Ярослав Вікторович - журналіст, політолог.
Народився 14 січня 1976 року у м. Запоріжжі. Українець. Одружений.
Навчався в Українському гуманітарному ліцеї, у Київському університеті ім. Тараса Шевченка.
Активним громадським та політичним життям почав займатись з 1994 року, перебуваючи у лавах Молодіжної організації "Республіканці України", Києво-могилянського братства.
1995 рік - член-засновник Центру досліджень проблем громадянського суспільства.
З жовтня 1996 року - член Об'єднання "Молода Україна".
1997 - співробітник Інформаційно-аналітичної служби блоку "Вперед, Україно!", а згодом Партії "Реформи і порядок".
!998 рік - політичний оглядач газети "Правда України", заступник Головного редактора газети "Метро плюс".
Червень 1998 року - лютий 1999 року - керівник Інф

ЗАЯВА
другого з’їзду
політичної партії “Молода Україна”

“Молода Україна” підтверджує свою приналежність до реформістських сил в державі. Ми знов заявляємо про підтримку курсу реформ уряду Віктора Ющенка.
Зокрема, ми приєднуємось до рішень всеукраїнського референдуму і готові взяти щонайактивнішу участь у їх втіленні – як на законотворчому, так і на виконавчому рівні.
Ми впевнені, що визначальна роль у цьому процесі має належати саме молоді. Молодь – найбільш прогресивна й перспективна сила у державі, їй найближчі ідеали правового і справді громадянського суспільства.
І головне завдання держави й уряду – всебічно сприяти задіянню цього потенціалу. Ми, як партія молодих, так само докладемо всіх можливих зусиль до того, аби реформування було якомога швидшим та ефективнішим.
Так само одним з важливих завдань для уряду та політичних структур є забезпечення суспільної злагоди – тобто, перш за все, забезпечення розуміння народом змісту й мети реформ і їх підтримки у кожному регіоні.
Тож “Молода Україна” заявляє: ми готові до найповнішої співпраці у справі втілення економічних реформ з усіма гілками влади, громадськими та політичними структурами.


Повідомлення
У вівторок 7 грудня на засіданні Головної Ради Партії “Молода Україна” відбулась спроба партійного перевороту. Група опозиційно налаштованих до керівництва Партії осіб намагались, завдяки своїм фінансовим та владним можливостям, нейтралізувати політичний рост Партії “Молода Україна”, захопивши владу у ній. Зокрема, члени Головної Ради Партії Анатолій Голубченко, Олександр Сивачок та Юрій Збітнєв, використовуючи метод “розділяй та властвуй” запропонували провести позачерговий з’їзд Партії “Молода Україна”, на якому мали б переобрати Голову — лідера студентської акції протесту на Майдані Незалежності у 1990 році Олеся Донія мали намір замінити на колишнього віце-прем'єр-міністра, колишнього заступника Голови Фонду Держмайна Анантолія Голубченка. Крім того, процесу герантократії мали піддатись й інші керівні органи Партії “Молода Україна”— Головна Рада та Координаційна Рада.
Нагадаємо, що Партія “Молода Україна” була створена у квітні 1999 року за ініціативи керівництва Об’єднання “Молода Україна” (Олесь Доній), Молодіжного Уряду України (Костянтин Захаренко), Асоціації молодих депутатів (Артем Михайлов), Ради молодих підприємців (Денис Красніков) та інших молодіжних громадських організацій. Членами Головної Ради Партії стали також: Голова парламентського Комітету з питань науки та технології (нині віце-прем’єр-міністр України) Володимир Семиноженко, колишній віце-прем’єр-міністр Анатолій Голубченко, генеральний директор УСПП Олександр Сивачок, президент компанії “Єврогаз”, колишній Голова, колишньої соціал-демократичної партії Юрій Збітнєв та інші.
Варто зазначити, що Володимир Семиноженко, дізнавшись про бажання Анатолія Голубченка очолити Партію “Молода Україна”, подав заяву про вихід.
На засіданні Головної Ради у вівторок 7 грудня пропозиція “золігархованої” частини Партії була провалена — з 17 присутніх за пропозицію Анатолія Голубченка проголосувало 4 (Голубченко, Сивачок, Збітнєв, Башловка). Після результатів голосування, Партію “Молода Україна” було поставлено перед фактом негайного звільнення приміщення з меблями та оргтехнікою. Протягом години у приміщенні Партії з’явились невідомі, назвавшись охоронцями. У результаті, молодіжне (основне) крило Партії поставлене перед очима брудної брутальності, виявленою “прагматиками” від політики.
Симптоматичним є також той факт, що у ту ж ніч, з 7 на 8 грудня, був здійснений розбійний напад на члена Головної Ради Партії “Молода Україна”, співробітника Інформаційно-аналітичної служби, Ярослава Павловського. Факт нападу зареєстрований у Мінському РВВС (номер облікової заяви 28489).

Політична партія “Молода Україна” була створена на установчому з’їзді у Пущі Водиці поблизу Києва 16-17 квітня шляхом трансформації об’єднання “Молода Україна” та залученя молодих політиків та професіоналів нової доби.

Мета створення партії “Молода Україна”. Шляхом перетворення “українського політичного клубу”, яким сьогодні є вся наша політика, забезпечити належний рівень життя населенню, врешті-решт почати розбудовувати правову демократичну державу, громадянське суспільство. Ми виступаємо за те ж саме, що й інші демократичні партії. Але цього разу за справу береться молодь — тож бедьте певні — МИ ЦЕ ЗРОБИМО.

Наше завдання. На сьогодні не існує жодної об’єднуючої ідеології в українському суспільстві. Національна ідея не може бути державною чи українською. За відсутності певного централізуючого чинника не може постати цивілізованої розвиненої демократичної держави. Створення Партії “Молода Україна” є реальною можливістю сконсолідувати бодай молодь. Відомо, що різного роду поліьтичні та громадські молодіжні організації репрезентують лише лічені відсотки від усієї свідомої молоді.
Отже Партія “Молода Україна” є тим проектом, який відкличе молодь з вулиць, відірве від голки та витягне з рутини повсякденності.

Чому ми пришйли в політику. Якщо прослідкувати історію, то ми визначимо, що завжди на зламі епох основною рушійною силою була молодь. Проте так само ми можемо констатувати той факт, що наслідками здобуть молоді корситувались інші, ті хто у переломні моменти сиділи у зручних кабінетах і давали “корсині поради”.
Так було й в українській історії. У 1990 році — ми робили історію. Студентська акція непокори на майдані Незалежності спричинила злам семидесятилітньої тоталітраної системи та початок процесу демократичного відновлення. Проте, на жаль, навіть представники демократичного руху злякались потенціалу та міці мололіджного політичного руху. Відтак, був підвищений віковий ценз на виборах до Верховної Ради до 25 років.
Періодично до молоді звертались під час передвиборчих кампаній, оголошуючи свої підтримку мололдій частині населення. Насправді, молодь була лише інтсрументом та засобом політичної гри.
Нам набридло увесь час бути лише гральною картою. Ми переконані, що систему треба ламати, увійшовши до неї. Тому сьогодні розбудовується Політична партія “Молода Україна”. Ми переконані, що населення, яке увесь час хтось прагне назвати “електоратом”, підтримає починання молодитх романтиків.

Чи не боїмося ми інших 70 партій. В Україні зареєстровано понад 70 політичних партій. Тому виникнення нової може викликати певні питання. Одразу ж хочу запевнити Вас — конкуренції ми не боїмось, така вже вдача молоді. Ми хочемо усього та відразу. І ми зможемо реально змінити ситуацію в країні. Більше того, загрозу зростання авторитету новопосталої партії молоді вже зрозуміли ті, хто й надалі хоче називати громадян України електоратом, а молодь партійним активом. Прогнозоване виникнення щи низки молодіжних партійних структур, які прагнутимуть ваідвоювати наших прихильників. Ми не вважає
Мо їх своїми суперниками, скоріше навпаки — президентські вибори минуть, а наша партія поповниться новими членами. Час розставить все на свої місця.

Як ми ставимось до президентських виборів в Україні. Продовжуючи традиції об’єднання “Молода Україна”, партія сьогодні займається збіром підписів серед народних депутатів для подання до Конституційного Суду щодо суперечностей у Конституції де йдеться про віковий ценз для учасників президентських перегонів. На сьогодні склалась така ситуація, коли людина що не досягла 35 років, не має права брати участь у виборах в якості кандидата. У нашій країні навіть Ісус Христос не зміг би бути обраним Президентом.
Що ж стосується кандидатів, то Політична партія “Молода Україна” ще не визначалась із кандидатом, якого вона підтримуватиме. Проте, з тих кандидатів, які вже висунулись чи зареєструвались партія не бачить людей гідної нашої підтримки на всі 100 %. Однак, партія закликатиме молодь все ж таки прийти на вибори та виконати свій громадській обов’язок, досить нам бути на узбіжжі державного життя. Безумовно на передодні самого дня виборів ми визначимо кращий варіант з найгіршого, але при цьому ми поставимо низку умов, які має виконувати, Президент.