Вибори - 1998

Християнсько-демократичний союз “Вперед, Україно!”

Створення християнсько-демократичного блоку “Вперед, Україно!” було оголошено 3 квітня 1997 р. На той час до блоку входили такі суб’єкти : фракція ВР “Реформи”, християнсько-демократична партія України (В.Стретовича), Християнський народний союз (ХНС), Всеукраїнське об’єднання “Громада”, Християнсько-демократична молодь України (ХДМУ), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Всеукраїнська федерація профспілок “Наше право”, Всеукраїнський благодійний фонд “Українська перспектива”, Український фонд підтримки реформ, Політичне об’єднання “Молода Україна”.
На початку силою навколо якої були об’єднанні всі суб’єкти блоку була фракція “Реформи” на чолі з С. Соболєвим. На основі фракції у червні було створено депутатське об’єднання “Вперед, Україно!”. Неформальним лідером цього об’єднання став В. Мусіяка.
У блоці, який з самого початку планувався як християнсько-демократичний, була представлена низка маловпливових християнсько-демократичних організацій. Це і незареєстрована ХДПУ С. Стретовича, а також створена креатурою В. Стретовича партія ХНС на чолі з його помічником Г. Ткаченко. Крім цього “Вперед, Україно!” увійшли молодіжна ХДМУ (О. Ярема), яка собою практично нічого не являє, а також одіозна УХДП (О. Сергієнко), що довгий час вибирала між “Вперед, Україно!” і “Національним фронтом” і зрештою її симпатії залишилися на боці останнього. Профспілка “Наше право” (Ф. Судніцин) була відома одним своїм лідером, молодим і яскравим О.Єльяшкевичем, народним депутатом від Херсонщини. Сама ж профспілка, яка декларує свою чисельність як близько 250 тис. членів, є маловідомою і невпливовою. Більш цікавим є Всеукраїнське об’єднання “Громада”, партія, яка на час створення блоку була явним аутсайдером. Деякі оглядувачі вважали навіть, що з посиленням блоку ,“Громада” буде витіснена більш могутніми суперниками. Але події серпня 1997 р. поміняли ситуацію. До “Громади” вступили “королева” українського газу Ю. Тимошенко та О.Єльяшкевич, що одразу примусило оглядачів твердити, що “Громада” стала найпотужнішою силою в блоці(1). Близьким до “Громади“ є фонд “Українська перспектива” (С. Одарич), організація, що зарекомендувала себе як досить серйозна політична структура, яку не дуже люблять “можновладці”.
Інша подібна структура – Український фонд підтримки реформ (В. Пинзеник) був з початку організаційним центром блоку. Так виконавчий директор УФПР І. Гринів був обраний головою виконкому “Вперед, Україно!”. Основною ж інтелектуальною силою в блоці стало об’єднання “Молода Україна” (О. Доній). Всі заходи, круглі столи, друковані органи, публікації від “Вперед, Україно” здійснювалися членами “Молодої України”.
З самого початку ХДС “Вперед, Україно!” орієнтувався на християнсько-демократичні засади. Але з огляду на те, що головна мета блоку – стати монопольною християнсько-демократичною силою – не була досягнута, відбувся перехід до ліберально-консервативної ідеології. Лідери блоку визначали себе як правоцентристська, опозиційна сила, намагаючись стати т. зв. “третьою силою” в українській політиці(2).
Ось як визначається потенційний електорат блоку: “Особливість потенційного електорату блоку правоцентристських сил у тому що він складається у більшості з людей розчарованих, збайдужілих, обережних, але соціально відповідальних”(3). Відповідно до опозиційністі блоку, була й реакція інших політичних сил. Так, Рух оцінив блок дуже іронічно (4), НДП навіть вороже, заявивши про те, що у НДП з “Вперед, Україно!” один електорат, і комусь доведеться поступитися(5). З травня починається певний наступ на блок у засобах масової інформації. Не дивлячись на проголошення С. Соболєвим нейтралітету блоку на наступних президентських виборах (“Вперед, Україно!” не підтримує жодного з “офіційної” четвірки – Л. Кучма, О. Мороз, П. Лазаренко, Є. Марчук), деякі ЗМІ пов’язували думку про чи то марчуківський, чи то лазаренківський напрямок блоку. Особливо наголошувалось на зв’язках блоку з Є. Марчуком. На початку червня у “Независимости” був поданий текст стратегії блоку “Вперед, Україно!”, розроблений “Молодою Україною”. Документ був надрукований з коментарями. Серед найоригінальниших - “. . . позволили им снова прийти к власти, строить ГУЛАГи, ввести цензуру, перевозить награбленное в Панаму, Кипр или Лос-Анжелес». І все це подається авторами як “заколот спецслужб” на чолі з Є. Марчуком(6). На кінець весни стало зрозумілим, що Спілка офіцерів України не увійде до блоку. З того часу в блоці розпочалися серйозні тертя між суб’єктами. Подав у відставку з посади голови виконкому блоку І. Гринів, почалися конфлікти між “Реформами”, УФПР та “Українськими перспективами”. Наприкінці червня стало зрозумілим, що без сильної структури партії блок “Вперед, Україно” розвалиться. Так, на основі групи “Реформи” і політичного об’єднання “Молода Україна!” був створений оргкомітет партії “Реформи та порядок”. Головою оргкомітету став В.Пинзеник. До речі, саме протиріччя між В.Пинзеником та В. Мусіякою (неформальним лідером блоку) призвели до створення партії. Після липня діяльність “Вперед, Україно!” завмерла. Не в останню чергу через те, що інтелектуальний центр блоку “Молода Україна” підтримав В. Пинзеника і організаторів нової партії. Але дуже великого удару блоку завдав вступ О. Єльяшкевича (прихильника В. Мусіяки) до “Громади”. Деякі політологи вважають, що “…одновременно с вступлением в «Громаду» Тимошенко и Ельяшкевича, ХДС “Вперед, Україно!” прекратил свое существование”(7).
Таким чином, на кінець серпня блок “Вперед, Україно!” розділився на два табори: одна частина, що підтримує В. Пинзеника, об’єдналася навколо новоствореної ПРП, а друга, прибічники В. Мусіяки, навколо “Громади”. Всі інші суб’єкти блоку виглядають явними аутсайдерами і практично ніяк не впливають на його політику.
Що стосується фінансових можливостей, то їх також треба розглядати через призму існування двох сил. За ПРП стоять бізнесмени, близькі до В.Пинзеника, а за “Громадою”, очевидно, “Єдині енергетичні системи”.
Друкованим органом блоку протягом двох місяців (червень-липень) був інформаційно-аналітичний бюлетень “Вперед, Україно!” (головний редактор О. Доній).
Таким чином, мусимо констатувати, що блок “Вперед, Україно!” на даний момент є скоріш формальним об’єднанням. З посиленням “Громади”, “Вперед, Україно!” стане чи пролазаренківським, чи взагалі розпадеться. Зараз можна сказати тільки одне: прихильники В. Пинзеника вже в більшості відмовились від участі в блоці, окрім, можливо, “Молодої України!”. Перспективи “Вперед, Україно” залежать перш за все від того, наскільки потрібним буде існування блоку для “Громади”, зважаючи на прийняття або неприйняття нового виборчого закону.