2. «елен≥: роль у формуванн≥ державноњ пол≥тики

«елена ≥деолог≥¤ Ї одн≥Їю з найперспективн≥ших з ус≥х ≥снуючих сьогодн≥ в украњнському пол≥тичному пол≥. ѕерш за все це стосуЇтьс¤ стаб≥льноњ соц≥альноњ бази, представленн¤ в ур¤дових та виборних владних структурах, м≥жнародноњ активност≥ та рол≥ у визначенн≥ державних пр≥оритет≥в.
ѕарт≥¤ «елених ”крањни маЇ достатню ресурсну базу дл¤ завоюванн¤ сталих позиц≥й у систем≥ управл≥нн¤ державою Ц ≥ найоптимальн≥шим вар≥антом буде н≥мецький, коли «елен≥ становл¤ть стаб≥льну складову правл¤чоњ коал≥ц≥њ. ”крањнськ≥ центристськ≥ та л≥воцентристськ≥ ≥деолог≥њ парт≥йними структурами представлен≥ достатньо широко, тож «елен≥ мають достатн≥й виб≥р у формуванн≥ пол≥тичних аль¤нс≥в та блок≥в.
ѕроте час зм≥нювати стратег≥ю розвитку парт≥йноњ структури та отриманн¤ громадськоњ п≥дтримки. ѕр≥оритетною маЇ стати д≥¤льн≥сть на м≥сцевому та рег≥ональному р≥вн≥, реал≥зац≥¤ локальних довгострокових проект≥в. «елен≥ так само будуть приваблювати молодь, ¤ка ор≥ЇнтуЇтьс¤ здеб≥льшого на епатаж та соц≥альний протест. ќднак потенц≥йна електоральна база «елених охоплюЇ найр≥зноман≥тн≥ш≥ профес≥йн≥, в≥ков≥, ф≥нансово-економ≥чн≥ та географ≥чн≥ соц≥альн≥ групи. «д≥йсненн¤ вузькоор≥Їнтованих пол≥тичних акц≥й, залученн¤ населенн¤ до участ≥ у реал≥зац≥њ програм, що безпосередньо торкаютьс¤ щоденного житт¤ Ц саме так≥ методи роботи диктуЇ «елена ≥деолог≥¤.
ѕарт≥¤ «елених ”крањни також запроваджуЇ нов≥ принципи м≥жнародноњ д≥¤льност≥. Ќайголовн≥ша особлив≥сть м≥жнародного «еленого руху Ц це глобальне значенн¤ еколог≥чних проблем. “ож ≥ украњнськ≥ «елен≥, ≥ м≥жнародний еколог≥чний рух однаково зац≥кавлен≥ у зд≥йсненн≥ локальних природоохоронних та ≥нших програм, насл≥дки ¤ких неуникно позначатьс¤ на загальн≥й еколог≥чн≥й ситуац≥њ.
“ому парт≥¤ «елених започатковуЇ низку проект≥в в рамках ≥снуючих м≥жнародних ≥нвайронментальних програм. ¬они охопл¤ть сфери еколог≥чноњ осв≥ти та вихованн¤, прищепленн¤ «еленоњ культури та навичок «еленого п≥дприЇмництва, л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в та попередженн¤ локальних еколог≥чних катастроф, виробленн¤ еколог≥чного законодавства та правовоњ бази, здорового способу житт¤ та соц≥альноњ адаптац≥њ тощо.
«елен≥ ¤к парламентська парт≥¤ ≥ надал≥ провадитимуть дружню до еколог≥њ пол≥тику у вс≥х сферах д≥¤льност≥ держави, а не лише у природоохоронн≥й галуз≥. «окрема, «елен≥ ”крањни п≥дтримують включенн¤ ”крањни до Ївропейських та св≥тових процес≥в формуванн¤ ≤нформац≥йного сусп≥льства. ≤нформац≥йн≥ технолог≥њ уможливили д≥Ївий контроль, ¤к державний, так ≥ громадський, за станом довк≥лл¤ та випадками його забрудненн¤.
“ак само ≥нформац≥йно-телекомун≥кац≥йн≥ технолог≥њ надзвичайно ефективн≥ у зд≥йсненн≥ просв≥т¤нськоњ роботи. ѓх ≥нтерактивн≥сть заохочуЇ широк≥ кола громадськост≥ до участ≥ в еколог≥чних акц≥¤х Ц ≥ просто пробуджуЇ в люд¤х ≥нтерес до еколог≥чност≥ њхн≥х щоденних звичок.
«елен≥ спри¤ють виробленню ≥ укр≥пленню нац≥ональноњ осв≥ти вс≥х р≥вн≥в, оновленню њњ зм≥сту та методик. јдже насправд≥ це також Ї сферою безпосередньоњ зац≥кавленост≥ «елених: що осв≥чен≥ша ≥ культурн≥ша людина, то б≥льше вона замислюЇтьс¤ над власним способом житт¤, то б≥льше њњ хвилюЇ своЇ здоровТ¤ та здоровТ¤ д≥тей, стан довк≥лл¤. ” поЇднанн≥ з принципами ≤нформац≥йного сусп≥льства оновлена нац≥ональна осв≥та стаЇ дожиттЇвою та дистанц≥йною Ц фах≥вець не втрачаЇ профес≥йних навичок, водночас набуваючи нов≥ знанн¤. ÷е Ї виг≥дним ¤к дл¤ особистост≥, так ≥ дл¤ еколог≥њ, економ≥ки та держави загалом.
«елен≥ в≥дстоюють нову в≥йськову парадигму: невелика профес≥йна арм≥¤, ор≥Їнтована в основному на висок≥ технолог≥њ, Ї значно еколог≥чн≥шим утворенн¤м, н≥ж численн≥ в≥йськов≥ гарн≥зони, укомплектован≥ дилетантами, що практично не мають жодного у¤вленн¤ про насл≥дки своЇњ д≥¤льност≥, тож см≥ливо зливають паливо ≥ мастила в р≥ки чи в≥дкритий ірунт, кидають залишки еколог≥чно небезпечного озброЇнн¤ тощо.
 р≥м того, п≥д ц≥ неефективн≥ в≥йськов≥ утворенн¤ та пол≥гони в≥дчужуютьс¤ значн≥ територ≥њ, порушуютьс¤ екосистеми. ≤ до всього непрофес≥йна арм≥¤ за тих видатк≥в, що ”крањна може соб≥ дозволити на њњ утриманн¤, Ї кат≥внею дл¤ чолов≥к≥в найактивн≥шого репродуктивного в≥ку: мало хто повертаЇтьс¤ з арм≥њ ц≥лком здоровий Ц причому не т≥льки ф≥зично, але й психолог≥чно. «а нашоњ демограф≥чноњ ситуац≥њ непрофес≥йна арм≥¤ Ц непростиме марнотратство.
ƒо сфери безпосереднього ≥нтересу «елених входить ≥ розвиток фундаментальноњ науки: окр≥м пр¤моњ економ≥чноњ вигоди, що стала можливою за глобальноњ експанс≥њ ≥нформац≥йних технолог≥й, ц¤ галузь Ї найеколог≥чн≥шим виробництвом: основними ресурсами Ї ≥нтелект та ф≥нансов≥ кошти. “ож, пор≥вн¤но з матер≥альним виробництвом, додаткова варт≥сть Ї найб≥льшою за найменшого забрудненн¤ довк≥лл¤ та витрат природних ресурс≥в.
ћ≥жнародн≥ угоди та розпод≥л в≥дпов≥дальност≥ так само мають п≥ддаватись корел¤ц≥њ в≥дпов≥дно до нац≥ональних еколог≥чних ≥нтерес≥в. “ак, скаж≥мо, 1996 року –ос≥йською федерац≥Їю було ухвалено р≥шенн¤ про розморожуванн¤ внеск≥в —–—– до ц≥льового фонду ѕрограми ќќЌ з довк≥лл¤ (UNEP). «а узгодженн¤м з UNEP вир≥шено використати ц≥ кошти дл¤ реал≥зац≥њ природоохоронних проект≥в на територ≥њ –ос≥њ.
÷≥лком зрозум≥ло, що –ос≥¤ виступала ≥ тут ¤к правонаступниц¤ —–—–. ѕроте, зважаючи на геопол≥тичну специф≥ку под≥бних ситуац≥й, «елен≥ пострад¤нських крањн мають в подальшому наголошувати, що, використовуючи кошти на внутр≥шньорос≥йськ≥ проекти, варто обирати так≥ еколог≥чно неблагополучн≥ обТЇкти, що впливають на еколог≥чну ситуац≥ю ≥ в сус≥дн≥х крањнах (л≥кв≥дац≥¤ забрудненн¤ виток≥в р≥к, в≥дновленн¤ зал≥сненн¤ ≥ водного балансу в ц≥лому в њх басейнах, еколог≥зац≥¤ прикордонних виробництв, чињ викиди рознос¤тьс¤ на сус≥дн≥ територ≥њ тощо).
як бачимо, державна пол≥тика ≥ щодо оптим≥зац≥њ схем охорони здоровТ¤, ≥ щодо функц≥онуванн¤ паливно-енергетичного комплексу, а також заохоченн¤ високотехнолог≥чного еколог≥чно чистого аграрного виробництва, система оподаткуванн¤ та наданн¤ податкових п≥льг, кредитуванн¤ виробництва та приватного п≥дприЇмництва Ц будь-¤кий сектор регул¤тивно-правовоњ д≥¤льност≥ обовТ¤зково маЇ бути в≥дкоригований в≥дпов≥дно до еколог≥чних потреб сусп≥льства.
јле все ж в силу ≥деолог≥чноњ специф≥ки парт≥њ «елених окрему увагу маЇмо прид≥лити саме природоохоронн≥й д≥¤льност≥: анал≥зу сучасноњ ситуац≥њ та визначенню ор≥Їнтир≥в на майбутнЇ.
ўодо перспектив розвитку галуз≥, то маЇмо навести перш за все основн≥ позиц≥њ стратег≥њ роботи природоохоронного в≥домства, ¤к≥ виклав «елений м≥н≥стр —. урик≥н:
1. ≤нтегрована еколог≥чна пол≥тика ¤к зас≥б забезпеченн¤ збалансованого розвитку сусп≥льства.
2. ƒотриманн¤ та зм≥цненн¤ правовоњ бази щодо питань навколишнього середовища. «окрема, йдетьс¤ про д≥Їв≥сть вже ≥снуючих закон≥в, проблему ≥мплементац≥њ м≥жнародних документ≥в, а також посиленн¤ цив≥льно-правовоњ та крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за еколог≥чн≥ злочини.
3. «абезпеченн¤ ц≥льового призначенн¤ кошт≥в, що вид≥л¤ютьс¤ на природоохоронну д≥¤льн≥сть. («а словами —ерг≥¤  урик≥на, в м≥н≥стерств≥ зараз проходить ф≥нансова перев≥рка задл¤ забезпеченн¤ подальшого ефективного використанн¤ кошт≥в.)
4. як≥сна зм≥на принцип≥в сп≥вроб≥тництва з громадськими еколог≥чними орган≥зац≥¤ми. 1
“аке формулюванн¤ принцип≥в, точне ≥ ¤сне, Ї традиц≥Їю дл¤ «елених, основою налагодженн¤ д≥алогу з громадськ≥стю. ѕ≥сл¤ розпаду —–—–, ¤к зауважуЇ ¬.“ихий, кер≥вник проект≥в ѕрограми розвитку ќќЌ, захисники довк≥лл¤ також були серед перших, хто звернувс¤ до людей ”крањни з громадсько-пол≥тичними закликами. «верненн¤ «елених ≥ тод≥ було доступне ≥ зрозум≥ле дл¤ кожного. 2
ѕростотою ≥ доступн≥стю характеризуютьс¤ ≥ засади д≥¤льност≥ «елених јмерики Ц так зван≥ ƒес¤ть ключових ц≥нностей. Ѕ≥льш≥сть з них Ї ун≥версальними, тож серед ≥ншого ≥ ц≥ ц≥нност≥ використовуватимутьс¤ ¤к ор≥Їнтири дл¤ роботи парт≥њ «елених ”крањни. ќсь цей декалог «елених јмерики:
ѕовага до розмањтт¤. ћи повинн≥ поважати культурне, етн≥чне, расове, сексуальне, рел≥г≥йне ≥ духовне розмањтт¤ в контекст≥ ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥ вс≥х людей. ћи повинн≥ в≥дстоювати найкращ≥ ≥деали нашоњ крањни: особисту г≥дн≥сть, громад¤нську активн≥сть, свободу ≥ правосудд¤ дл¤ вс≥х.
—оц≥альна справедлив≥сть. ћи повинн≥ надавати соц≥альну допомогу, обер≥гаючи й розвиваючи г≥дн≥сть особи. ћи повинн≥ заохочувати людей дотримуватись здорового способу житт¤. ћи повинн≥ мати контрольовану громадськ≥стю систему осв≥ти, що ефективно навчатиме наших д≥тей академ≥чних знань, еколог≥чноњ мудрост≥, соц≥альноњ в≥дпов≥дальност≥ та особист≥сного зростанн¤. ћи повинн≥ розвТ¤зувати особист≥сн≥ та групов≥ конфл≥кти поза втручанн¤м адвокат≥в та судд≥в. ћи повинн≥ вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за скороченн¤ злочинност≥. ћи повинн≥ заохочувати простоту ≥ пом≥рн≥сть.
ƒемократичн≥≥ засади. ћи повинн≥ розвинути систему, що забезпечуватиме та заохочуватиме самост≥йний контроль над р≥шенн¤ми, що стосуютьс¤ нашого житт¤. ћи повинн≥ гарантувати, що депутати будуть повн≥стю п≥дзв≥тн≥ виборц¤м. ћи повинн≥ заохочувати та п≥дтримувати УобТЇднавч≥ ≥нститутиФ Ц родину, сус≥дську та церковну громаду, добров≥льну асоц≥ац≥ю, етн≥чний клуб Ц аби повернути њм функц≥њ, нин≥ передан≥ ур¤ду. ћи повинн≥ вчитис¤ краще розум≥ти традиц≥њ громад¤нськоњ активност≥, добров≥льноњ д≥¤льност≥ та сусп≥льноњ в≥дпов≥дальност≥.
ѕовага до прав ж≥нки. ћи повинн≥ зам≥нити культурну етику пануванн¤ й контролю б≥льшою к≥льк≥стю сп≥льних шл¤х≥в взаЇмод≥њ. ћи повинн≥ заохочувати людей п≥клуватис¤ про тих, хто не Ї членами њхньоњ соц≥альноњ групи. ћи повинн≥ спри¤ти утвердженню в≥дпов≥дальних, позитивних та шанобливих стосунк≥в м≥ж представниками р≥зних статей.
—оц≥ально ор≥Їнтована економ≥ка. ћи повинн≥ так зм≥нити виробнич≥ структури, аби заохотити перетворенн¤ роб≥тник≥в на сп≥ввласник≥в та п≥дтриманн¤ демократичних стосунк≥в у виробничому процес≥. ћи повинн≥ розвивати нов≥ види економ≥чноњ активност≥ та заходи, що дозвол¤ть скористатис¤ нов≥тн≥ми технолог≥¤ми, що утверджують гуман≥зм, свободу, еколог≥чн≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть та сусп≥льну сол≥дарн≥сть. ћи повинн≥ в≥дстоювати економ≥чну безпеку, в≥дкриту дл¤ вс≥х. ћи повинн≥ реструктурувати схему розпод≥лу доход≥в, аби в≥дображати багатства, створен≥ поза формальною монетарною економ≥кою: в≥дпов≥дальн≥сть за батьк≥вство, веденн¤ домашнього господарства, присадибне сад≥вництво, громадська д≥¤льн≥сть тощо. ћи повинн≥ обмежити розм≥р та концентруванн¤ потужностей корпорац≥й, не завдаючи шкоди зростанню ефективност≥ та технолог≥чним ≥нновац≥¤м.
ƒецентрал≥зац≥¤. ћи повинн≥ зменшити владу ≥ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ндив≥дуум≥в, заклад≥в, громад та рег≥он≥в. ћи повинн≥ заохочувати пр≥оритет м≥сцевих культур перед дом≥нуючою монокультурою. ћи повинн≥ створити децентрал≥зоване демократичне сусп≥льство з пол≥тичними, економ≥чними та соц≥альними ≥нститутами, реал≥зованими на м≥сцевому р≥вн≥ (щонайближче до дом≥вки), оск≥льки це б≥льш ефективно та практично. ћи повинн≥ врегулювати потреби в соц≥альному та м≥сцевому самовизначенн≥ та потреби в централ≥зованому розвТ¤занн≥ певних питань.
≈колог≥чна зважен≥сть. ћи повинн≥ керувати людськими сп≥льнотами з розум≥нн¤м того, що ми Ї частиною природи, а не ≥снуЇмо над нею. ћи повинн≥ жити в межах еколог≥чних та ресурсних можливостей планети, застосовуючи технолог≥чне знанн¤ дл¤ створенн¤ енергоефективноњ економ≥ки. ћи повинн≥ налагодити кращ≥ стосунки м≥ж м≥стами та с≥льськими громадами. ћи повинн≥ спри¤ти розвитку еколог≥чного с≥льського господарства та захищати саморегульован≥ екосистеми. ћи також повинн≥ ор≥Їнтуватись на б≥оцентричну мудр≥сть у вс≥х сферах житт¤.
Ќенасильство. ћи повинн≥ в≥днайти д≥Їв≥ альтернативи насиллю на вс≥х р≥вн¤х Ц в≥д родини та вулиц≥ до нац≥њ ≥ св≥ту. ћи повинн≥ прибрати ¤дерну зброю з «емл≥, аби не турбуватись через нам≥ри ур¤д≥в. ћи повинн≥ конструктивно використовувати ненасильницьк≥ методи протесту проти пол≥тики, з ¤кою ми не згодн≥, а також помТ¤кшувати атмосферу пол¤ризац≥њ та егоњзму, що Ї серйозним джерелом насильства.
ѕерсональна та глобальна в≥дпов≥дальн≥сть. ћи повинн≥ надавити справжню допомогу в ≥н≥ц≥ативах крањн третього св≥ту. ћи повинн≥ допомогти ≥ншим крањнам здобути продовольчу та ≥ншу самост≥йн≥сть щодо базових життЇвих потреб. ћи повинн≥ скоротити оборонний бюджет дл¤ забезпеченн¤ адекватного захисту. ћи повинн≥ утвердити ц≥ ƒес¤ть «елених пр≥оритет≥в ¤к джерело зм≥н глобального пор¤дку. ћи повинн≥ зм≥нити св≥товий лад, але не створити ≥ншу величезну етн≥чну державу.
ќр≥Їнтац≥¤ на майбутнЇ. ћи повинн≥ стимулювати людей та установи мислити на довгострокову перспективу, а не лише дл¤ задоволенн¤ егоњстичних ≥нтерес≥в. ћи повинн≥ заохочувати людей розвивати власне баченн¤ майбутнього та ефективн≥ше д≥¤ти дл¤ його реал≥зац≥њ. ћи повинн≥ визначати, чи Ї нов≥тн≥ технолог≥њ соц≥ально корисними та керуватись цими визначенн¤ми у формуванн≥ сусп≥льства. ћи повинн≥ привчати ур¤д та ≥нш≥ установи до практики ф≥нансовоњ в≥дпов≥дальност≥. ћи повинн≥ перейматись ¤к≥стю житт¤, а не неск≥нченним економ≥чним зростанн¤м ¤к центральним ор≥Їнтиром на майбутнЇ.
ѕерерахован≥ пункти вт≥люють методи ефективного функц≥онуванн¤ в≥дкритого, демократичного екоор≥Їнтованого сусп≥льства з ринковою економ≥кою та м≥цною соц≥альною сферою. ѕарт≥¤ «елених ”крањни вважаЇ цей шл¤х продуктивним та виг≥дним дл¤ нашого сусп≥льства. јле ми обовТ¤зково маЇмо сп≥вв≥дносити нашу мету, способи њњ реал≥зац≥њ та реальн≥ можливост≥ Ц ¤к економ≥чн≥, так ≥ правов≥. “ому ми розгл¤немо нижче ресурсно-техногенн≥ особливост≥ соц≥ально-економ≥чноњ ситуац≥њ в ”крањн≥.
≈колог≥чна безпека значною м≥рою залежить в≥д загального стану економ≥ки. ¬ свою чергу, економ≥чний фактор Ї визначальним у забезпеченн≥ соц≥ального захисту людини.
Ќа в≥дм≥ну в≥д прийн¤тих норм соц≥альноњ захищеност≥, таких ¤к пенс≥йне забезпеченн¤, зм≥цненн¤ ≥нституту приватноњ власност≥, п≥дтримка хворих ≥ нем≥чних, працевлаштуванн¤ безроб≥тних, еколог≥чна складова маЇ здеб≥льшого узагальнюючий характер ≥ не персон≥ф≥куЇтьс¤. јле св≥това практика захисту еколог≥чних прав людини ≥ сусп≥льства доводить зворотнЇ, тож ситуац≥¤ в ”крањн≥ значною м≥рою обумовлена елементарною в≥дсутн≥стю в≥дпов≥дних економ≥чних механ≥зм≥в.
ƒостатньо згадати допомогу з боку держави постраждалим внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи або персон≥ф≥ковану допомогу населенню «акарпатськоњ област≥ внасл≥док стих≥йного лиха, ≥ стаЇ зрозум≥лим, що посиленн¤ еколог≥чноњ захищеност≥ означаЇ ≥ посиленн¤ захищеност≥ соц≥альноњ вс≥х без вин¤тку верств населенн¤. “ож природоохоронна д≥¤льн≥сть займаЇ не останнЇ м≥сце в регулюванн≥ соц≥альноњ безпеки.
ƒл¤ провадженн¤ зваженоњ державноњ пол≥тики маЇмо визначити передус≥м основн≥ еколог≥чн≥ пр≥оритети ”крањни.
ќдн≥Їю з чи не найголовн≥ших причин подальшого пог≥ршенн¤ стану навколишнього природного середовища в ”крањн≥ Ї в≥дсутн≥сть ч≥тко окресленоњ стратег≥њ еколого-економ≥чного розвитку, розмит≥сть ≥ декларативн≥сть р≥шень, спр¤мованих на збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природних ресурс≥в крањни. Ўк≥длив≥сть пол≥тики еколог≥чних заклик≥в про¤вл¤Їтьс¤ не лише у величезних сусп≥льних втратах, що мають суто еколог≥чне походженн¤, але й у посиленн≥ зневаги ≥ недов≥ри до будь-¤ких державних р≥шень взагал≥.
ќсновоположн≥ принципи д≥¤льност≥ держави щодо стимулюванн¤ ефективного природокористуванн¤, охорони довк≥лл¤ та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людини закр≥плен≥ в  онституц≥њ ”крањни. ¬≥дпов≥дно до них держава бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть перед громад¤нином за зд≥йсненн¤ природоохоронних функц≥й та п≥дтриманн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги на територ≥њ ”крањни. —татт≥ 50 та 66 ќсновного «акону ”крањни не т≥льки гарантують право кожного на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤, але й передбачають в≥дшкодуванн¤ завданоњ порушенн¤м цього права шкоди.
ѕраво громад¤н ”крањни на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤, окр≥м  онституц≥њ, закр≥плено в окремих кодексах, законах ”крањни, ≥нших нормативних актах, розроблених на п≥дстав≥ вимог ќсновного «акону. ”крањна Ї учасницею понад 30 м≥жнародних природоохоронних конвенц≥й глобального та рег≥онального значенн¤. √оловн≥ засади державноњ еколог≥чноњ пол≥тики отримали подальший розвиток у комплексно-програмному документ≥ Уќсновн≥ напр¤ми державноњ пол≥тики ”крањни в галуз≥ охорони навколишнього природного середовища, використанн¤ природних ресурс≥в та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпекиФ, схваленому ¬ерховною –адою ”крањни 5 березн¤ 1998 року.
÷им документом у ¤кост≥ найголовн≥ших пр≥оритет≥в визначен≥ наступн≥ напр¤ми природоохоронноњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥:
І гарантуванн¤ еколог≥чноњ безпеки ¤дерних обТЇкт≥в ≥ рад≥ац≥йного захисту населенн¤ та довк≥лл¤, зведенн¤ до м≥н≥муму шк≥дливого впливу насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—;
І пол≥пшенн¤ еколог≥чного стану басейн≥в р≥к ”крањни та ¤кост≥ питноњ води;
І стаб≥л≥зац≥¤ та пол≥пшенн¤ еколог≥чного стану в м≥стах ≥ промислових центрах ƒонецько-ѕридн≥провського рег≥ону;
І буд≥вництво нових та реконструкц≥¤ д≥ючих потужностей комунальних очисних канал≥зац≥йних споруд;
І запоб≥ганн¤ забрудненню „орного та јзовського мор≥в ≥ пол≥пшенн¤ њх еколог≥чного стану;
І формуванн¤ збалансованоњ системи природокористуванн¤ та адекватна структурна перебудова виробничого потенц≥алу економ≥ки, еколог≥зац≥¤ технолог≥й у промисловост≥, енергетиц≥, буд≥вництв≥, с≥льському господарств≥, на транспорт≥;
І збереженн¤ б≥олог≥чного та ландшафтного р≥зноман≥тт¤, запов≥дна справа.
«гаданою постановою визначен≥ також основн≥ завданн¤, виконанн¤ ¤ких маЇ спри¤ти вт≥ленню у житт¤ зазначених вище пр≥оритет≥в, а також конкретн≥ заходи на р≥вн≥ окремих елемент≥в довк≥лл¤, галузей економ≥ки та в економ≥ко-правов≥й сфер≥. «а час, що минув, окрем≥ напр¤ми охорони навколишнього природного середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в були додатково врегульован≥ в≥дпов≥дними законами ”крањни.
—еред останн≥х з них Ц Уѕро курортиФ, Уѕро ф≥зичний захист ¤дерних установок, ¤дерних матер≥ал≥в, рад≥оактивних в≥дход≥в, ≥нших джерел ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤Ф, Уѕро «агальнодержавну програму формуванн¤ нац≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ ”крањни на 2000-2015 рокиФ, Уѕро «агальнодержавну програму поводженн¤ з токсичними в≥дходамиФ та ≥нш≥. ¬одночас актуальн≥сть зазначених вище пр≥оритет≥в залишаЇтьс¤ високою, що окремо знайшло своЇ в≥дображенн¤ у ѕосланн≥ ѕрезидента ”крањни до ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 22 лютого 2000 року.
Ќезважаючи однак на досить квал≥ф≥коване за технолог≥чною суттю ≥ зм≥стом визначенн¤ згаданих напр¤м≥в, завдань ≥ окремих заход≥в у галуз≥ формуванн¤ еколог≥чно безпечного середовища, необх≥дно наголосити, що њх розробка недостатньо або зовс≥м не враховувала специф≥ки сучасних ринкових сусп≥льних в≥дносин.
“ак≥ напр¤ми ¤к еколог≥зац≥¤ виробництва, буд≥вництво нових очисних споруд, а тим б≥льше застосуванн¤ прогресивних енерго- ≥ ресурсозбер≥гаючих технолог≥й були б ц≥лком доречними рок≥в 15 тому Ц за умов планово-директивноњ економ≥ки. —ьогодн≥ ц≥ пр≥оритети Ї скор≥ше закликами. ѕроцеси роздержавленн¤ власност≥ спричинили ≥ переор≥Їнтац≥ю системи управл≥нн¤ в≥д застосуванн¤ адм≥н≥стративно-перерозпод≥льчих до суто економ≥чних механ≥зм≥в ≥ важел≥в.
«а таких умов загальнодержавн≥ програми вже не можуть бути основою еколог≥чноњ пол≥тики. Ќевпинно зростаЇ роль м≥сцевого самовр¤дуванн¤ у вир≥шенн≥ ключових завдань сусп≥льного розвитку. якщо ж врахувати, що на в≥дм≥ну в≥д виробництва тих чи ≥нших товар≥в охорона довк≥лл¤ Ц це обовТ¤зково конкретна територ≥¤, то виходить, що еколог≥чн≥ пр≥оритети сьогодн≥ мають визначатис¤ передус≥м за рег≥ональним принципом.
” контекст≥ наведеного досить показовою може бути перша щор≥чна допов≥дь ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини У—тан дотриманн¤ та захисту прав ≥ свобод людини в ”крањн≥Ф, основн≥ положенн¤ ¤коњ були озвучен≥ у парламент≥ 28 листопада 2000 року. ” зазначен≥й допов≥д≥ наголошуЇтьс¤, зокрема, що всю територ≥ю ”крањни за р≥внем забрудненн¤ можна умовно розд≥лити на 6 зон: 1 Ц в≥дносно чист≥ територ≥њ (близько 7%); 2 Ц умовно чист≥ (близько 8%); 3 Ц малозабруднен≥ (15%); 4 Ц забруднен≥ (40%); 5 Ц дуже забруднен≥ (30%); 6 Ц еколог≥чн≥ катастрофи (майже 1% вс≥Їњ територ≥њ ”крањни). “аким чином, можна вважати, що близько 70% вс≥Їњ територ≥њ ”крањни Ї еколог≥чно небезпечними зонами.
Ќезважаючи на досить ≥стотне скороченн¤ обс¤г≥в виробництва промисловоњ продукц≥њ, у багатьох м≥стах р≥вень забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤ шк≥дливими викидами залишаЇтьс¤ надзвичайно високим. ƒо цього сл≥д додати загостренн¤ проблеми очищенн¤ промислових ≥ комунальних ст≥чних вод, накопиченн¤ промислових ≥ побутових твердих в≥дход≥в, загазован≥сть в≥дпрацьованими газами автотранспорту, що у к≥нцевому рахунку створюЇ загалом нестерпн≥ умови дл¤ проживанн¤ населенн¤ у майже 50 населених пунктах ”крањни.
“аким чином необх≥дно констатувати, що багатор≥чн≥ спроби надати державн≥й еколог≥чн≥й пол≥тиц≥ переважно галузево-ресурсного зм≥сту не лише не розвТ¤зали на¤вн≥ проблеми, а нав≥ть спри¤ли ще б≥льшому њх загостренню. «береженн¤ такого п≥дходу за сучасних, принципово ≥нших сусп≥льних в≥дносин Ї особливо небезпечним. јдже держава вже не маЇ багатьох, суто адм≥н≥стративних, важел≥в управл≥нн¤ ≥ ц¤ обставина унеможливлюЇ зд≥йсненн¤ природоохоронних заход≥в нав≥ть у колишн≥х, вкрай обмежених обс¤гах.
¬иправленн¤ такого становища можливе лише шл¤хом наданн¤ еколог≥чн≥й пол≥тиц≥ переважно рег≥онального зм≥сту. ѕо-перше, саме такий п≥дх≥д обТЇктивно притаманний природоохоронн≥й д≥¤льност≥. ѕо-друге, органи м≥сцевоњ влади набувають дедал≥ б≥льших повноважень, що створюЇ досить спри¤тлив≥ умови дл¤ оперативного вир≥шенн¤ проблем охорони довк≥лл¤ безпосередньо на м≥сц¤х. “обто, сьогодн≥ рег≥ональна еколог≥чна пол≥тика маЇ стати найголовн≥шим пр≥оритетом у питанн¤х охорони ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в.
 онкретним вт≥ленн¤м у житт¤ такого п≥дходу маЇ стати розробка рег≥ональних еколог≥чно збалансованих програм соц≥ально-економ≥чного розвитку, у ¤ких кожний субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥, незалежно в≥д форми власност≥, повинен отримати св≥й особистий вичерпний перел≥к конкретних завдань з охорони довк≥лл¤ ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в. —учасна практика розробки рег≥ональних комплексних програм соц≥ально-економ≥чного розвитку не в≥дпов≥даЇ достатньою м≥рою зазначеним вимогам.
ѕр≥оритетним завданн¤м парт≥њ «елених ”крањни ¤к парламентськоњ пол≥тичноњ структури Ї, зокрема, орган≥зац≥йно-правове забезпеченн¤ охорони довк≥лл¤. ƒл¤ дос¤гненн¤ оптимального р≥вн¤ ефективност≥ ц≥Їњ д≥¤льност≥ мають бути перш за все визначен≥ особливост≥ реал≥зац≥њ природоохоронноњ пол≥тики в ”крањн≥. –озгл¤немо цей аспект детальн≥ше.
Ќадто упов≥льнене запровадженн¤ в ”крањн≥ ринкових економ≥чних в≥дносин у ф≥нансов≥й (насамперед податков≥й) пол≥тиц≥ та обвальн≥ банкрутства суб'Їкт≥в господарюванн¤, суттЇв≥ невизначеност≥ у питанн¤х власност≥, т≥ньова економ≥ка та ≥нш≥ негаразди сьогоденн¤ спричинили формуванн¤ в крањн≥ досить своЇр≥дноњ системи ручного управл≥нн¤ сусп≥льним розвитком. « одного боку, колишньоњ Їдиноњ владноњ адм≥н≥стративно-командноњ вертикал≥ вже не ≥снуЇ, з ≥ншого Ц регулюванн¤ багатьох питань соц≥ально-економ≥чного розвитку продовжуЇ перебувати п≥д пр¤мою оп≥кою численних м≥н≥стерств ≥ в≥домств.
ѕроблеми еколог≥чноњ пол≥тики не стали виключенн¤м з ц≥Їњ схеми, а њх розв'¤занн¤ ц≥лком законом≥рно нагадуЇ в≥доме присл≥в'¤ про дит¤ ≥ с≥мох н¤ньок. «ам≥сть того, щоб забезпечувати охорону довк≥лл¤ ≥ рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в за допомогою загальноприйн¤тих у розвинених крањнах економ≥чних важел≥в, в ”крањн≥ продовжуЇ функц≥онувати архањчна рад¤нська система адм≥н≥стративних важел≥в. ќсновн≥ складов≥ ц≥Їњ системи Ц квоти на забрудненн¤ середовища, еколог≥чн≥ стандарти ≥ процедури, експертиза проект≥в, ≥нспектуванн¤, контроль, штрафи ≥ збори, л≥ценз≥њ на використанн¤ природних ресурс≥в.
√оловним органом управл≥нн¤ охороною довк≥лл¤ в ”крањн≥ Ї ћ≥н≥стерство еколог≥њ та природних ресурс≥в, ¤ке ще до кв≥тн¤ 2000 року продовжувало своњ тривал≥ реорган≥зац≥йн≥ пошуки. —вого часу до складу цього м≥н≥стерства були включен≥  ом≥тет з питань ¤дерного регулюванн¤, а також  ом≥тет з питань геолог≥њ та використанн¤ надр. —ьогодн≥ ц≥ структури знову виведен≥ з п≥дпор¤дкуванн¤ ћ≥неколог≥њ.
Ќа цю обставину можна було б не звертати особливоњ уваги, але вона Ї досить переконливим аргументом на користь того, що недоц≥льно поЇднувати "п≥д одним дахом" функц≥њ природокористуванн¤ ≥ державного еколог≥чного контролю. Ѕ≥льше того, цей приклад даЇ п≥дстави стверджувати, що одне ≥ те ж в≥домство (орган≥зац≥¤) не може одночасно виступати ¤к субТЇкт активноњ та пасивноњ еколог≥чноњ пол≥тики. ≤ншими словами, безпосередн¤ господарська д≥¤льн≥сть ≥ повТ¤зан≥ з цим стосунки з навколишн≥м природним середовищем (активна пол≥тика) Ц це одна сфера сусп≥льних в≥дносин, а державний еколог≥чний контроль (пасивна пол≥тика) Ц це зовс≥м ≥нша сфера. ≤ кожн≥й з цих сфер в≥дпов≥дають саме њй притаманн≥ засоби, важел≥ ≥ механ≥зми управл≥нн¤.
ќкр≥м ћ≥н≥стерства еколог≥њ та природних ресурс≥в пров≥дниками пасивноњ еколог≥чноњ пол≥тики виступають також ƒержавний ком≥тет з водного господарства, ћ≥н≥стерство аграрноњ пол≥тики, ћ≥н≥стерство л≥сового господарства, ћ≥н≥стерство охорони здоровТ¤, ƒержавна автомоб≥льна ≥нспекц≥¤, а також зазначен≥ вище ƒержавний ком≥тет з питань ¤дерного регулюванн¤ та ƒержавний ком≥тет з питань геолог≥њ та використанн¤ надр.
¬≥дсутн≥сть Їдиноњ еколог≥чноњ стратег≥њ ≥ нав≥ть головних засад еколог≥чного контролю, дублюванн¤ окремих функц≥й р≥зними державними органами, а також недостатнЇ њх матер≥ально-техн≥чне ≥ ф≥нансове забезпеченн¤ практично унеможливлюють дос¤гненн¤ позитивних еколог≥чних зрушень. јле нав≥ть за максимального вдосконаленн¤ адм≥н≥стративно-командних важел≥в еколог≥чноњ пол≥тики њњ результати суттЇво не покращатьс¤. јдже запровадженн¤ максимально жорсткого контролю ≥ недопущенн¤ забрудненн¤ довк≥лл¤ автоматично буде означати зупинку того чи ≥ншого п≥дприЇмства ≥ зупинку податкових платеж≥в до ƒержавного бюджету. « ≥ншого боку, техн≥чне переозброЇнн¤ ≥ еколог≥чне оздоровленн¤ виробництва вимагаЇ не лише часу, але й значних кошт≥в. ≤ схоже на те, що коло замкнулос¤: в ”крањн≥ вже немаЇ н≥ першого, н≥ другого.
≤ все ж ≥ншого виходу немаЇ, потр≥бно нев≥дкладно зд≥йснювати активну еколог≥чну пол≥тику, тобто запроваджувати так≥ технолог≥чн≥ процеси, ¤к≥ б забезпечили скороченн¤ шк≥дливих викид≥в у атмосферу та водойми, зменшили к≥льк≥сть накопичуваних високотоксичних твердих в≥дход≥в, спри¤ли б≥льш рац≥ональному використанню земельних та ≥нших природних ресурс≥в. јле одна справа проголосити таку пол≥тику, ≥ зовс≥м ≥нша Ц њњ реал≥зувати.
ѕо-перше, одразу необх≥дно наголосити, що значна частка поточного забрудненн¤ довк≥лл¤ ≥ споживанн¤ природних ресурс≥в Ц це "заслуга" т≥ньового сектору економ≥ки. Ѕез розвТ¤занн¤ ц≥Їњ проблеми, тобто повноњ легал≥зац≥њ ц≥Їњ частини виробництва товар≥в ≥ послуг, марно розраховувати на усп≥хи в еколог≥чному оздоровленн≥ сусп≥льного розвитку. ¬т≥м, це завданн¤ орган≥в спец≥альноњ компетенц≥њ, ≥ ми обмежимос¤ лише згадкою про нього.
ѕо-друге, в крањн≥ ≥снуЇ досить потужний прошарок п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ обслуговують так звану бюджетну сферу. ÷е передус≥м п≥дприЇмства житлово-комунального господарства, транспорту, енергетики, буд≥вельн≥ й ≥нш≥ орган≥зац≥њ. ћехан≥зми ≥ важел≥ реал≥зац≥њ еколог≥чноњ пол≥тики в межах д≥¤льност≥ таких п≥дприЇмств повн≥стю повТ¤зан≥ з бюджетним ф≥нансуванн¤м, оск≥льки њх д≥¤льн≥сть не передбачаЇ отриманн¤ прибутк≥в. ≤ в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну навколишньому природному середовищу д≥¤льн≥стю зазначених п≥дприЇмств, мають нести в≥дпов≥дн≥ державн≥ органи влади.
як вже зазначалос¤, найб≥льш поширеними в ≥нших крањнах важел¤ми активноњ еколог≥чноњ пол≥тики Ї важел≥ економ≥чн≥. ѓх переваги пор≥вн¤но з адм≥н≥стративним регулюванн¤м охорони навколишнього природного середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в не потребують особливих обірунтувань. ѕередус≥м, це уникненн¤ субТЇктивних п≥дход≥в з боку в≥дпов≥дних орган≥в, створенн¤ однакових умов дл¤ вс≥х субТЇкт≥в господарюванн¤, на¤вн≥сть простих ≥ зрозум≥лих економ≥чних стимул≥в до налагодженн¤ еколог≥чно безпечного виробництва, скороченн¤ ≥ спрощенн¤ ус≥Їњ системи еколог≥чного контролю. ” звТ¤зку з цим виникаЇ просте запитанн¤: що ж заважаЇ запровадити в ”крањн≥ саме так≥ важел≥ ≥ механ≥зми охорони довк≥лл¤? ƒл¤ того, щоб дати в≥дпов≥дь на це запитанн¤, необх≥дно зробити короткий в≥дступ.
‘ормуванн¤ сучасних адм≥н≥стративно-командних важел≥в управл≥нн¤ у сфер≥ охорони навколишнього середовища в≥дбувалос¤ за час≥в пануванн¤ плановоњ системи господарюванн¤, коли головним пр≥оритетом держави вважалос¤ нарощуванн¤ виробничих потужностей та зб≥льшенн¤ обс¤г≥в виробництва промисловоњ продукц≥њ. ѕри цьому п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, впровадженн¤ нових технолог≥й та випуск еколог≥чно безпечноњ продукц≥њ хоча ≥ визнавалис¤ перспективними завданн¤ми, завжди в≥дкладалис¤ "на пот≥м". ≤ за умов, коли фундаментом ус≥Їњ державноњ пол≥тики була ≥деолог≥¤ "спочатку виробництво, а пот≥м усе ≥нше", нав≥ть адм≥н≥стративн≥ важел≥ захисту довк≥лл¤ досить часто виконували лише декоративн≥ функц≥њ.
ѕод≥њ, ¤к≥ в≥дбулис¤ в ”крањн≥ 10 рок≥в тому, докор≥нно зм≥нили ситуац≥ю. «овс≥м ≥ншими стали ≥ стратег≥¤ сусп≥льного розвитку, ≥ механ≥зми њњ реал≥зац≥њ. √оловною складовою у в≥дносинах м≥ж субТЇктами господарюванн¤ ≥ сусп≥льством стали економ≥чн≥ в≥дносини, що повинно було знайти своЇ закр≥пленн¤ передус≥м у формуванн≥ новоњ ф≥нансовоњ пол≥тики. Ќа жаль, це "закр≥пленн¤" набуло надзвичайно спотвореного вигл¤ду.
Ќаприклад, податкова пол≥тика ”крањни сьогодн≥ Ц це близько 35% загального ф≥скального тиску, це дов≥льне зв≥льненн¤ в≥д сплати податк≥в одних ≥ надм≥рне податкове навантаженн¤ ≥нших субТЇкт≥в господарюванн¤. —ьогодн≥ головними платниками податк≥в залишаютьс¤ т≥, хто виробл¤Ї нац≥ональне багатство, а не т≥, хто його споживаЇ ≥ накопичуЇ. ѕро наданн¤ п≥льгових кредит≥в в ”крањн≥ сьогодн≥ також можна лише мр≥¤ти.
ѕ≥дсумовуючи викладене, можна зробити досить невт≥шний висновок. —учасна ф≥нансова пол≥тика ”крањни сама по соб≥ потребуЇ докор≥нного оновленн¤, ≥ поки що не в змоз≥ стати ефективним важелем реал≥зац≥њ пол≥тики еколог≥чно збалансованого сусп≥льного розвитку. ћожливо п≥сл¤ прийн¤тт¤ ц≥лоњ низки нових законодавчих акт≥в зазначен≥ вище недол≥ки вдастьс¤ виправити, але ¤кщо це ≥ в≥дбудетьс¤, то дуже не скоро.
јдже противник≥в оздоровленн¤ т≥Їњ ж податковоњ пол≥тики не менше, н≥ж прихильник≥в Ц про це св≥дчить передус≥м сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж оф≥ц≥йною ≥ неоф≥ц≥йною економ≥кою. Ѕюджетн≥ надходженн¤ хоча ≥ повТ¤зан≥ з надм≥рним забрудненн¤м довк≥лл¤, залишаютьс¤ поки що Їдиною ф≥нансовою опорою держави.
≤ все ж наведене не означаЇ, що розвТ¤занн¤ проблеми еколого-економ≥чного оздоровленн¤ в ”крањн≥ Ї безнад≥йною справою. Ќе секрет, що саме нехтуванн¤ чинним, у тому числ≥ еколог≥чним законодавством, дозвол¤Ї у багатьох випадках отримувати надприбутки. ÷е Ц результат св≥домоњ чи не св≥домоњ, але безд≥¤льност≥ влади. —воЇю чергою под≥бна пасивн≥сть влади може мати м≥сце лише за умов, коли з боку сусп≥льства в≥дпов≥дний контроль або недостатн≥й, або взагал≥ в≥дсутн≥й.
Ќаведен≥ причини еколого-економ≥чного занепаду Ї одночасно ≥ в≥дпов≥д¤ми на запитанн¤ "що робити?". ѕричому не лише економ≥чно, але й еколог≥чно виг≥дн≥ ≥нформац≥йно-телекомун≥кац≥йн≥ технолог≥њ Ї оптимальним ≥нструментом дл¤ зд≥йсненн¤ б≥льшост≥ згаданих перетворень. —еред ≥ншого варто назвати запровадженн¤ горизонтальноњ владноњ ≥Їрарх≥њ, систем громадського ≥нтерактивного еколог≥чного мон≥торингу та контролю, створенн¤ м≥жнародних робочих груп на основ≥ в≥дкритих форум≥в на украњнському сегмент≥ ћереж≥ дл¤ розробки принцип≥в охорони довк≥лл¤ та базових законодавчих документ≥в та правових регулювань.
«аконодавча д≥¤льн≥сть ≥з правового забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики в ”крањн≥ провадитьс¤ вже прот¤гом тривалого часу ≥ за активноњ участ≥ «елених Ц ¤к парт≥њ, так ≥ парламентськоњ фракц≥њ. «окрема, докор≥нне оновленн¤ правовоњ бази сусп≥льного розвитку бере св≥й початок у серпн≥ 1990 року Ц саме тод≥ було прийн¤то закон про економ≥чну самост≥йн≥сть ”крањнськоњ –—–. ¬≥дтод≥ у центр≥ уваги ¬ерховноњ –ади ”крањни Ц найвищого органу законодавчоњ влади Ц пост≥йно перебували питанн¤ економ≥ки в ц≥лому ≥ окремих њњ галузей, соц≥ального захисту населенн¤, охорони здоров'¤, судоустрою та правопор¤дку, в≥йськового буд≥вництва, цив≥льноњ оборони та багато ≥нших.
ѕро приблизне м≥сце ≥ роль питань, пов'¤заних з еколог≥чною пол≥тикою, серед ≥нших питань сусп≥льного розвитку можна скласти у¤вленн¤ на п≥дстав≥ наступних даних. «а пер≥од 15.05.1990 року до 19.01.2001 року ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла загалом 1800 закон≥в ≥ 4340 постанов. ѕри цьому безпосередньо з питань еколог≥чноњ пол≥тики було прийн¤то 48 закон≥в ≥ 20 постанов ¬ерховноњ ради. « врахуванн¤м сум≥жних питань њх чисельн≥сть становить в≥дпов≥дно 67 ≥ 31.
“аким чином, пор≥внюючи наведен≥ дан≥, можна зробити висновок, що у загальн≥й к≥лькост≥ нормативно-правових акт≥в частка акт≥в еколог≥чного спр¤муванн¤ становить менше 2 в≥дсотк≥в Ц ≥ менше 3 в≥дсотк≥в, ¤кщо брати до уваги лише прийн¤т≥ закони ”крањни. « урахуванн¤м майже критичноњ ситуац≥њ, що склалас¤ у сфер≥ охорони довк≥лл¤ ≥ використанн¤ природних ресурс≥в, особливо в промислово розвинених рег≥онах ”крањни, можна припустити, що законодавче забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики Ї вкрай недостатн≥м.
¬одночас доводитьс¤ констатувати ≥ те, що решта 97-98% законодавчого масиву також не дала змоги дос¤гти н≥ економ≥чноњ, н≥ соц≥альноњ стаб≥льност≥ в крањн≥. якщо ж врахувати ще й ту обставину, що правова вагом≥сть прийн¤тих закон≥в коливаЇтьс¤ у досить широкому д≥апазон≥, тобто коли пор¤д з прийн¤тт¤м основоположних правових акт≥в досить часто статусу закону набувають р≥шенн¤ стосовно др≥бних питань, то к≥льк≥сна оц≥нка законодавчого процесу може дати про нього приблизне у¤вленн¤.
ўодо ¤кост≥ законодавчого забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни можна послатис¤ на оц≥нку м≥жнародного центру перспективних досл≥джень. ¬она загалом зводитьс¤ до того, що украњнське законодавство з питань охорони навколишнього природного середовища Ї декларативним ≥ не м≥стить ч≥тких механ≥зм≥в примусу до виконанн¤.
ƒо цього можна також додати, що в окремих випадках до чинного законодавства внос¤тьс¤ зм≥ни, ¤к≥ посилюють саме њх декларативн≥сть. Ќаприклад, законом "ѕро внесенн¤ зм≥н до де¤ких законодавчих акт≥в ”крањни" (в≥д 8.06.2000 р.) передбачено обмеженн¤ функц≥й спец≥ально уповноваженого центрального органу виконавчоњ влади з питань еколог≥њ та природних ресурс≥в та його орган≥в на м≥сц¤х стосовно суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що зд≥йснюють свою д≥¤льн≥сть на умовах угод про розпод≥л продукц≥њ.
ќдн≥Їю з причин, ¤к≥ обумовлюють загальну декларативн≥сть еколог≥чного законодавства в ”крањн≥, може бути насамперед його неузгоджен≥сть ≥з принциповими зм≥нами, ¤к≥ в≥дбулис¤ у сфер≥ сусп≥льних в≥дносин. …детьс¤ про запровадженн¤ нових, ринкових в≥дносин, за ¤ких саме економ≥чн≥ важел≥ управл≥нн¤ набувають особливо великого значенн¤. «а цих умов ресурсно-технолог≥чний ухил законодавчих акт≥в стаЇ дедал≥ менш ефективним.
ƒосить суттЇвою вадою чинного законодавства у сфер≥ еколог≥чноњ пол≥тики Ї також його переважна ор≥Їнтац≥¤ на усуненн¤, а не на попередженн¤ негативних ¤вищ. “акий п≥дх≥д об'Їктивно унеможливлюЇ дос¤гненн¤ будь-коли такого стану довк≥лл¤, ¤кий би в≥дпов≥дав вимогам цив≥л≥зованого розвитку.
Ќезадов≥льна ¤к≥сть чинного природоохоронного законодавства ”крањни з одного боку та майже в≥дверте нехтуванн¤ ним з боку суб'Їкт≥в господарюванн¤ ≥ орган≥в виконавчоњ влади - з ≥ншого боку у к≥нцевому рахунку призвели до того, що в ц≥лому за останн≥ 10 рок≥в стан довк≥лл¤ ≥ в≥дпов≥дно здоровТ¤ населенн¤ пог≥ршилис¤.
—аме ц¤ обставина зумовила необх≥дн≥сть проведенн¤ в ”крањн≥ наприк≥нц≥ листопада 2000 року парламентських слухань щодо дотриманн¤ еколог≥чного законодавства, напр¤м≥в реал≥зац≥њ та вдосконаленн¤ еколог≥чноњ пол≥тики. ѕри обговоренн≥ цього питанн¤ з'¤сувалос¤ також, що й дос≥ в≥дсутн≥ механ≥зми, ¤к≥ б спри¤ли ≥нтеграц≥њ пол≥тики в галуз≥ охорони довк≥лл¤ та використанн¤ природних ресурс≥в в стратег≥ю соц≥ально-економ≥чних реформ на нац≥ональному та м≥сцевому р≥вн¤х; не забезпечуЇтьс¤ врахуванн¤ еколог≥чних аспект≥в у законопроектах, ¤к≥ подаютьс¤ на розгл¤д ¬ерховноњ –ади ”крањни, зокрема, з питань приватизац≥њ; потребуЇ прискоренн¤ процес гармон≥зац≥њ еколог≥чного законодавства ”крањни з законодавствами ™вропейського —оюзу; залишаютьс¤ незадов≥льними механ≥зми збор≥в за забрудненн¤ довк≥лл¤ та спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в ≥ використанн¤ цих збор≥в; потребують ≥стотного удосконаленн¤ природоохоронн≥ норми, правила ≥ регламенти, що гарантують еколог≥чну безпеку населенн¤; застосуванн¤ громадського контролю за дотриманн¤м природоохоронного законодавства залишаЇтьс¤ майже на нульов≥й позначц≥.
Ќаведен≥ фрагменти лише частково в≥дображають правов≥ прогалини в еколог≥чн≥й пол≥тиц≥ ”крањни. јле й цього досить, аби усв≥домити, що законодавче забезпеченн¤ пол≥тики ”крањни у галуз≥ охорони навколишнього природного середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в одночасно формуЇтьс¤ за двома протилежними групами чинник≥в. ѕерша група Ц це ще досить вагом≥ залишки колишньоњ директивноњ системи управл≥нн¤. ” в≥дпов≥дност≥ з цими залишками визначаютьс¤ конкретн≥ орган≥зац≥йн≥ ≥ техн≥чн≥ заходи щодо пом'¤кшенн¤ на¤вних кризових ¤вищ.
ƒруга група Ц спроби використанн¤ ринкових важел≥в управл≥нн¤ ус≥Їю соц≥ально-економ≥чною системою. ” цьому контекст≥ економ≥чна в≥дпов≥дальн≥сть ≥ економ≥чна зац≥кавлен≥сть у першу чергу суб'Їкт≥в господарюванн¤ маЇ виступати головною руш≥йною силою сусп≥льного розвитку. јле за умов, коли конкретн≥ ринков≥ механ≥зми реал≥зац≥њ еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни залишаютьс¤ ще не в≥дпрацьованими, поЇднанн¤ двох наведених принцип≥в не п≥двищуЇ, а навпаки Ц зменшуЇ загальну ефективн≥сть еколог≥чного законодавства, оск≥льки з'¤вл¤ютьс¤ (чи св≥домо створюютьс¤) додатков≥ шл¤хи уникненн¤ в≥дпов≥дальност≥ за шкоду, запод≥¤ну довк≥ллю.
ќстанн≥й аспект еколог≥чного законодавства потребуЇ особливоњ уваги, тим б≥льше, що саме недостатн¤ в≥дпов≥дальн≥сть Ї чи не найголовн≥шою першопричиною ус≥х ≥снуючих економ≥чних негаразд≥в. ћ≥ж тим ≥накше н≥ж парадоксальною важко назвати ситуац≥ю, що склалас¤ у ц≥й частин≥ правового забезпеченн¤ еколог≥чноњ пол≥тики. « одного боку, Ї  онституц≥¤ ”крањни, ¤кою гарантуЇтьс¤ не лише право кожного на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоров'¤ довк≥лл¤, але й на в≥дшкодуванн¤ завданоњ порушенн¤м цього права шкоди (статт¤ 50). ™ також к≥лька дес¤тк≥в згаданих вище законодавчих акт≥в, ¤кими визначен≥ конкретн≥ правила ≥ норми рац≥онального природокористуванн¤.
« ≥ншого боку, Ї  рим≥нальний кодекс ”крањни, ¤ким передбачена досить висока в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ вимог еколог≥чноњ безпеки. Ќаприклад, за забрудненн¤ водойм ≥ атмосферного пов≥тр¤ в окремих випадках може бути застосовано покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк до 5 рок≥в (статт¤ 228). ™ також добрих п≥всотн≥ статей  одексу ”крањни про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, ¤к≥ безпосередньо стосуютьс¤ питань охорони природи ≥ використанн¤ природних ресурс≥в (глава 7). «ор≥Їнтован≥ вони головним чином на покаранн¤ у вигл¤д≥ штраф≥в. ≤ при всьому цьому еколог≥чний стан в ”крањн≥ набуваЇ дедал≥ б≥льше кризових ознак.
ѕодальше пог≥ршенн¤ стану довк≥лл¤ викликаЇ ц≥лком лог≥чне припущенн¤ щодо штучного обмеженн¤ в≥дпов≥дальност≥ суб'Їкт≥в господарюванн¤ за забрудненн¤ ≥ виснаженн¤ природних ресурс≥в. ƒо реч≥, перший заступник ћ≥н≥стра еколог≥њ та природних ресурс≥в ”крањни окремо зазначив, що у 2000 роц≥ судов≥ органи задовольнили позиви ≥нспектор≥в в≥дпов≥дного держуправл≥нн¤ ћ≥н≥стерства щодо порушень природоохоронноњ д≥¤льност≥ в област¤х лише на 46 в≥дсотк≥в. 4 ÷¤ обставина досить красномовно св≥дчить, що на¤вн≥сть достатньоњ законодавчоњ бази ще не означаЇ реал≥зац≥ю еколог≥чноњ пол≥тики у повн≥й в≥дпов≥дност≥ з вимогами  онституц≥њ ”крањни. ≤ншими словами, потр≥бно докласти зусиль ще й до того, щоб в крањн≥ закон став д≥йсно законом.
÷≥, а також наведен≥ ран≥ше матер≥али щодо рег≥ональних аспект≥в р≥вн¤ еколого-економ≥чноњ збалансованост≥ з особливою гостротою засв≥дчують, що правове забезпеченн¤ охорони навколишнього природного середовища потребуЇ не просто суттЇвого, а докор≥нного переопрацюванн¤.
Ќайголовн≥шими його напр¤мками мають стати посиленн¤ в≥дпов≥дних повноважень орган≥в м≥сцевоњ влади, а також максимальне використанн¤ м≥жнародного досв≥ду. ¬изначимо основн≥ м≥жнародно-правов≥ ор≥Їнтири охорони довк≥лл¤.
—еред численних р≥шень, прийн¤тих останн≥м часом ™вропейським ≈коном≥чним —оюзом (–адою ™вропи) ≥ спр¤мованих на охорону, в≥дтворенн¤ ≥ рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в, особливе м≥сце пос≥дають р≥шенн¤ щодо посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ правил ≥ норм рац≥онального природокористуванн¤. ѕередус≥м це стосуЇтьс¤ прийн¤тоњ у 1993 роц≥  онвенц≥њ про цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть за збитки, ¤к≥ спричинила небезпечна дл¤ навколишнього середовища д≥¤льн≥сть, а також прийн¤тоњ у 1998 роц≥  онвенц≥њ про захист навколишнього природного середовища засобами крим≥нального права.
¬ основу цих  онвенц≥й покладено положенн¤ ƒекларац≥њ з навколишнього середовища ≥ розвитку, прийн¤тоњ у 1992 роц≥ в –≥о, зг≥дно з ¤ким крањни мають розвивати нац≥ональну законодавчу базу стосовно м≥ри ≥ ступеню в≥дпов≥дальност≥ ≥ компенсац≥њ шкоди, запод≥¤ноњ неконтрольованим розвитком. —таном на березень 2001 року ”крањна ще не приЇдналас¤ до цих  онвенц≥й Ц в≥дпов≥дн≥ угоди ще нав≥ть не п≥дписан≥, не кажучи вже про ратиф≥кац≥ю, що Ї саме по соб≥ досить показовим ≥ симптоматичним.
ўо стосуЇтьс¤ цив≥льноњ в≥дпов≥дальност≥, то головна мета згаданоњ  онвенц≥њ пол¤гаЇ у гарантуванн≥ адекватноњ компенсац≥њ за збитки, ¤к≥ спричинила небезпечна дл¤ довк≥лл¤ д≥¤льн≥сть, а також у розробц≥ засоб≥в запоб≥ганн¤ так≥й д≥¤льност≥ ≥ в≥дновленн¤ середовища п≥сл¤ запод≥¤ноњ шкоди. ѕри цьому пон¤тт¤ УнавколишнЇ середовищеФ включаЇ досить широкий спектр його складових: природн≥ ресурси ¤к б≥олог≥чн≥, так ≥ неб≥олог≥чн≥ (пов≥тр¤, вода, ірунт, флора ≥ фауна), а також њх комплекси, ландшафт, окрем≥ види майна. ƒо пон¤тт¤ "збитки"  онвенц≥¤ в≥дносить: смерть чи т≥лесне пошкодженн¤ особи; повна або часткова втрата майна; ≥нш≥ втрати внасл≥док пог≥ршенн¤ стану довк≥лл¤.
ќкремо при цьому наголошуЇтьс¤, що компенсац≥¤ за пог≥ршенн¤ стану навколишнього середовища не включаЇ в≥дшкодуванн¤ втрати прибутку при так≥й д≥¤льност≥ ≥ повинна обмежуватис¤ варт≥стю заход≥в ≥з в≥дновленн¤ середовища чи окремих його компонент≥в.  онвенц≥Їю передбачаЇтьс¤, що головна в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну навколишньому середовищу, покладаЇтьс¤ на особу, ¤ка зд≥йснюЇ виробничий контроль над небезпечною д≥¤льн≥стю.
ѕри визначенн≥ м≥ри ≥ ступеню в≥дпов≥дальност≥ залежно в≥д речовин, вид≥в в≥дход≥в та м≥сц¤ њх збер≥ганн¤ мають враховуватись також специф≥чн≥ обставини Ц у раз≥ припиненн¤ небезпечноњ д≥¤льност≥ до того, ¤к стане в≥домо про запод≥¤ну шкоду; при колективному чи ≥ндив≥дуальному виробничому контрол≥ над д≥¤льн≥стю; стосовно ран≥ше запод≥¤ноњ шкоди Ц у випадках пост≥йного збер≥ганн¤ шк≥дливих в≥дход≥в у сховищах.
–еал≥зац≥¤ основних положень  онвенц≥њ про цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть за охорону довк≥лл¤ потребуЇ певних заход≥в ≥ щодо в≥дпов≥дного ≥нформац≥йного забезпеченн¤. ѕри цьому наголошуЇтьс¤, що будь ¤ка особа маЇ право на њњ проханн¤ ≥ без по¤сненн¤ причин зац≥кавленост≥ отримати доступ до ≥нформац≥њ стосовно навколишнього середовища. “акий доступ може бути обмежений м≥жнародним законодавством лише в окремих випадках, зокрема, ¤кщо ≥нформац≥¤ стосуЇтьс¤ нац≥ональноњ чи сусп≥льноњ безпеки, пов'¤зана з≥ справами, ¤к≥ розсл≥дуютьс¤, зач≥пають комерц≥йну таЇмницю ≥ де¤ких ≥нших. ѕотерп≥ла сторона може також звернутис¤ до суду з метою отриманн¤ специф≥чноњ ≥нформац≥њ в≥д особи, що контролюЇ шк≥дливу дл¤ довк≥лл¤ д≥¤льн≥сть, ¤кщо це необх≥дно дл¤ обірунтуванн¤ компенсац≥йного позиву.
—т¤гненн¤ за компенсац≥¤ми. зг≥дно даноњ  онвенц≥њ, застосовуютьс¤ впродовж трьох рок≥в з дати, коли позивачу стало в≥домо про запод≥¤ну шкоду ≥ про в≥дпов≥дальну за це особу. „ерез «ќ рок≥в з моменту, коли була запод≥¤на шкода, справа не може бути передана до суду. ” випадках, ¤к≥ стосуютьс¤ м≥сць пост≥йного збер≥ганн¤ в≥дход≥в, терм≥н у «ќ рок≥в в≥драховуЇтьс¤ з часу консервац≥њ об'Їкта.
ќкремо потр≥бно зазначити, що позивачем у питанн¤х в≥дшкодуванн¤ шкоди, запод≥¤ноњ довк≥ллю, можуть виступати також будь-¤к≥ об'Їднанн¤ ≥ орган≥зац≥њ, завданн¤м ¤ких зг≥дно статуту Ї захист навколишнього середовища. Ѕ≥льше того, саме ≥снуванн¤ ц≥Їњ  онвенц≥њ передбачаЇ, що головною руш≥йною силою у справ≥ охорони природи ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в мають бути громадськ≥ ≥ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ.
 онвенц≥¤ про захист навколишнього середовища засобами крим≥нального права передус≥м маЇ на мет≥ посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ чинного природоохоронного законодавства. ѕри цьому особлива увага спр¤мовуЇтьс¤ на скороченн¤ скиданн¤ забруднених ст≥чних вод ≥ забрудненн¤ водних джерел, забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤, ірунту, а також незаконне ≥ недбале поводженн¤ з≥ шк≥дливими в≥дходами, у тому числ≥ з ¤дерними в≥дходами, ≥нш≥ порушенн¤, ¤к≥ спричин¤ють пог≥ршенн¤ здоров'¤ людей, негативно впливають на ресурси рослинного ≥ тваринного св≥ту.
«азначена  онвенц≥¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть не лише безпосередн≥х виконавц≥в, але й ос≥б, ¤к≥ спри¤ли скоЇнню злочину. –еал≥зац≥¤ основних положень  онвенц≥њ вимагаЇ, щоб крањна, що приЇдналас¤, зд≥йснила в≥дпов≥дн≥ заходи, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ наданн¤ юридичноњ сили покаранн¤м за нанесенн¤ непоправних збитк≥в навколишньому середовищу. ѕри цьому санкц≥њ мають включати не лише матер≥альн≥ штрафи ≥ конф≥скац≥њ майна, але й ув'¤зненн¤.
якщо р≥шенн¤ про проведенн¤ роб≥т, пов'¤заних з в≥дшкодуванн¤м втрат, нанесених навколишньому середовищу, не виконуЇтьс¤, то компетентн≥ органи можуть у в≥дпов≥дност≥ з нац≥ональним законодавством проводити ц≥ роботи сам≥ за рахунок обвинувачуваного або ж обвинувачений може додатково п≥дпадати п≥д ≥нш≥ крим≥нальн≥ покаранн¤.
ѕередбачаЇтьс¤ також, що повинн≥ зд≥йснюватис¤ заходи, необх≥дн≥ дл¤ встановленн¤ крим≥нальноњ та адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ юридичних ос≥б, представникам ¤ких було висунуто звинуваченн¤. ѕри цьому корпоративна в≥дпов≥дальн≥сть не припускаЇ крим≥нального пересл≥дуванн¤ ф≥зичних ос≥б. ¬одночас мають зд≥йснюватис¤ заходи, ¤к≥ б п≥дтверджували, що кер≥вн≥ органи, ¤к≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за захист навколишнього середовища, сп≥впрацюють з кер≥вними органами з розсл≥дуванн¤ ≥ пересл≥дуванн¤ злочин≥в.
ќкремо необх≥дно наголосити, що  онвенц≥¤ про захист навколишнього середовища засобами крим≥нального права припускаЇ, що у в≥дпов≥дност≥ з нац≥ональним законодавством окрема група, фонд чи асоц≥ац≥¤, д≥¤льн≥сть ¤ких зг≥дно з≥ статутом спр¤мована на захист довк≥лл¤, може отримати право брати участь у в≥дпов≥дних крим≥нальних процесах.
ЌемаЇ н≥¤кого сумн≥ву у тому, що застосуванн¤ цих та ≥нших найб≥льш принципових м≥жнародно-правових ор≥Їнтир≥в у сфер≥ охорони довк≥лл¤ в ”крањн≥ могли б забезпечити в≥дчутн≥ позитивн≥ зрушенн¤. јдже одна справа проголосити нам≥ри, ≥нша Ц реал≥зувати њх. „инне законодавство ”крањни м≥стить переважно декларативн≥ правов≥ норми, оск≥льки часто в≥дпов≥дальн≥сть передбачаЇтьс¤ ≥ндив≥дуальна у той час, коли порушенн¤ правил ≥ норм охорони довк≥лл¤ майже завжди зд≥йснюЇтьс¤ з колективноњ вини. ” цьому в≥дношенн≥ проект оновленого  рим≥нального кодексу ”крањни, ¤кий оч≥куЇ свого заключного розгл¤ду у ¬ерховн≥й –ад≥, м≥стить позитивний момент, оск≥льки передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ юридичних ос≥б.
“обто, на сьогодн≥ в ”крањн≥ поки що закладаЇтьс¤ лише правовий фундамент в≥дпов≥дальност≥ за злочини у сфер≥ довк≥лл¤, ≥ саме ц¤ обставина певною м≥рою унеможливлюЇ застосуванн¤ вже зараз в≥дпов≥дних м≥жнародних критер≥њв. ’оча, з ≥ншого боку, таке по¤сненн¤ може розгл¤датис¤ ≥ ¤к спроба виправданн¤ ≥снуючоњ майже суц≥льноњ природоохоронноњ безв≥дпов≥дальност≥. ј за такого ставленн¤ до закону взагал≥ зовс≥м не виключено, що нов≥тн≥ правов≥ напрацюванн¤ можуть надто довго чекати в ”крањн≥ свого застосуванн¤.
≤ останнЇ, але чи не найголовн≥ше. ћ≥жнародн≥ правов≥ норми у сфер≥ охорони довк≥лл¤ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть не лише ≥ не ск≥льки за його забрудненн¤ ≥ виснаженн¤, ск≥льки за повне в≥дновленн¤ його стану. —аме це Ї к≥нцевою метою у зТ¤суванн≥ стосунк≥в м≥ж постраждалими (позивачами) ≥ суб'Їктами господарюванн¤, ¤к≥ спричинили пог≥ршенн¤ стану навколишнього природного середовища.
” цьому в≥дношенн≥ правова база природоохоронноњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥ маЇ ту особлив≥сть, що сплативши певну, ≥нколи просто символ≥чну, компенсац≥ю за запод≥¤ну шкоду, п≥дприЇмство отримуЇ своЇр≥дну амн≥ст≥ю ≥ фактично може продовжувати свою небезпечну д≥¤льн≥сть. ” таких випадках позивачем виступаЇ держава ≥ можливо саме тому в≥дпов≥дальн≥сть за охорону довк≥лл¤ перетворюЇтьс¤ на свою протилежн≥сть.
ѕ≥дсумовуючи викладене, необх≥дно наголосити, що у розвинених крањнах св≥ту накопичено значний позитивний досв≥д у сфер≥ правового регулюванн¤ охорони довк≥лл¤ ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в. ≤ зовс≥м не обовТ¤зково ”крањн≥ у цьому напр¤мку шукати Усв≥й шл¤хФ. ¬же зараз проекти оновлених  рим≥нального ≥ ÷ив≥льного кодекс≥в мали б передбачити зазначен≥ м≥жнародн≥ норми ≥ це, безумовно, спри¤ло б прискоренню розвТ¤занн¤ ≥снуючих еколог≥чних проблем.
ћ≥жнародний досв≥д маЇ придатис¤ ”крањн≥ ≥ в процес≥ вдосконаленн¤ механ≥зм≥в природоохоронного нормуванн¤. ¬≥тчизн¤н≥ норми за багатьма показниками суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д м≥жнародних. ≤нод≥ ц¤ р≥зниц¤ йде на користь мешканц¤м ”крањни, але част≥ше вона просто спри¤Ї еколог≥чн≥й безв≥дпов≥дальност≥ п≥дприЇмств.
Ќин≥ в ”крањн≥ ≥снуЇ великий перел≥к норматив≥в гранично допустимих концентрац≥й (√ƒ ). “ак дл¤ водних обТЇкт≥в господарсько-питного водокористуванн¤ встановлен≥ нормативи дл¤ 420 вид≥в шк≥дливих сполук. ƒл¤ водних обТЇкт≥в, що використовуЇтьс¤ дл¤ господарських ц≥лей Ц 68 норматив≥в √ƒ . ўодо норматив≥в √ƒ  х≥м≥чних сполук, ¤к≥ забруднюють пов≥тр¤, то вони ≥снують дл¤ б≥льш н≥ж 250 вид≥в сполук та њх зТЇднань. ƒ≥ють також науково обірунтован≥ допустим≥ р≥вн≥ (√ƒ ) ф≥зичних фактор≥в середовища: шум≥в, в≥брац≥й, електромагн≥тних пол≥в тощо.
¬ галуз≥ охорони вод Їдиним нормативом, що регламентуЇ ¤к≥сть поверхневих вод, Ї √ƒ  техногенних сполук, ¤к≥ встановлен≥ дл¤ господарсько-питного та культурно-побутового, а також рибогосподарського водокористуванн¤. ¬становлено майже 1000 сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних ≥ 450 рибогосподарських норм √ƒ . ѕроте, це дуже мало у пор≥вн¤нн≥ ≥з загальною к≥льк≥стю техногенних сполук, що потрапл¤Ї у воду.
¬ основу методики г≥г≥Їн≥чного нормуванн¤ х≥м≥чних сполук у вод≥ водоймищ покладено п≥дх≥д, що враховуЇ три показники шк≥дливоњ д≥њ речовин:
І вплив х≥м≥чних речовин на орган≥зм (токсиколог≥чний);
І вплив на органолептичн≥ властивост≥ води (органолептичний);
І вплив на процеси природного самоочищенн¤ водойми (загальносан≥тарний).
ќснову нормуванн¤ складаЇ принцип граничноњ ознаки шк≥дливост≥, тобто пошук найменшоњ пороговоњ концентрац≥њ за вс≥ма вказаними ознаками. ÷¤ концентрац≥¤ ≥ закладена в основу √ƒ  речовин.
«г≥дно ≥з сучасними у¤вленн¤ми г≥г≥Їн≥чна √ƒ  речовин у вод≥ Ц це максимальна концентрац≥¤, ¤ка при д≥њ на орган≥зм людини прот¤гом усього житт¤ не маЇ пр¤мого чи опосередкованого впливу на стан здоровТ¤ нин≥шнього або прийдешнього покол≥нь, а також не пог≥ршуЇ г≥г≥Їн≥чн≥ властивост≥ водокористуванн¤.
–ибогосподарськ≥ √ƒ  ор≥Їнтован≥ на збереженн¤ та п≥дтримку параметр≥в, що визначають структурну та функц≥ональну ц≥л≥сн≥сть екосистеми водоймищ рибогосподарського призначенн¤.
ѕор¤д з √ƒ  застосовуЇтьс¤ показник ор≥Їнтованих безпечних р≥вн≥в впливу (ќЅ–¬) пестицидних препарат≥в, отриманих на основ≥ експресноњ оц≥нки токсичност≥ речовин.
—ан≥тарна охорона атмосфери населених м≥сць базуЇтьс¤ на г≥г≥Їн≥чних нормативах √ƒ  забруднюючих речовин в атмосферному пов≥тр≥, дотриманн¤ ¤ких запоб≥гаЇ пр¤мому чи поб≥чному шк≥дливому впливов≥ цих речовин на умови житт¤ ≥ здоровТ¤ населенн¤ та його потомство. √ƒ  лежать в основ≥ встановленн¤ величин гранично допустимих викид≥в (√ƒ¬), що забезпечують на практиц≥ дотриманн¤ г≥г≥Їн≥чних норматив≥в. √ƒ¬ визначаЇтьс¤ сумою загальноњ к≥лькост≥ викид≥в, що вже Ї у навколишньому середовищ≥ ≥ к≥лькост≥ викид≥в, що оч≥куЇтьс¤ у майбутньому. ÷¤ сума не повинна перевищувати √ƒ  в≥дпов≥дних речовин в атмосфер≥. ѕроте нормам √ƒ¬ не прид≥л¤ють належноњ уваги. ” пор≥вн¤нн≥ з √ƒ  вони мають ¤к би дорадчий характер. “ам, де њх дотриманн¤ вимагаЇ ≥стотних кап≥таловкладень, ¤к правило, застосовують нормативи тимчасово узгоджених викид≥в (“”¬).
Ќин≥ встановлено √ƒ  дл¤ 256 х≥м≥чних сполук при њх ≥зольован≥й д≥њ ≥ дано характеристику комб≥нованого впливу 43 сум≥шей. ¬они включають √ƒ  дл¤ двох пер≥од≥в: 20-30 хвилинного (максимально розвинута √ƒ ) та 24-годинного (середньодобова).
 р≥м того, експресним ≥ розрахунковим методами встановлюють ор≥Їнтовно безпечн≥ р≥вн≥ впливу (ќЅ–¬), ¤к≥ в окремих випадках в≥дпов≥дають вимогам √ƒ  в≥дпов≥дних речовин, але не переход¤ть у ранг √ƒ  через в≥дсутн≥сть метод≥в визначенн¤ на¤вност≥ цих речовин в атмосфер≥.
’≥м≥чн≥ забруднювач≥ ірунту впливають на орган≥зм людини не пр¤мо, а опосередковано, через контактуюч≥ з ірунтом середовища (пов≥тр¤, вода, рослинн≥сть). “ому при визначенн≥ величини допустимого навантаженн¤ х≥м≥чноњ речовини в ірунт≥ разом ≥з загальносан≥тарними показниками (вплив на ірунтовий м≥кроб≥оценоз ≥ процес самоочищенн¤ ірунту) використовуютьс¤ ще три специф≥чних дл¤ даного середовища показника шк≥дливост≥: транслокац≥йний (м≥грац≥¤ х≥м≥чних речовин ≥з ірунту в рослини), м≥грац≥йний пов≥тр¤ний (≥з ірунту в атмосферне пов≥тр¤), м≥грац≥йний водний (≥з ірунту в ірунтов≥ води). √ƒ  х≥м≥чних речовин у ірунт≥ встановлюЇтьс¤ з урахуванн¤м л≥м≥туючого показника њх шк≥дливост≥.
Ќа першому м≥сц≥ за важлив≥стю нормуванн¤ сто¤ть пестициди та њх метабол≥ти, пот≥м нафтопродукти, с≥рчан≥ сполуки та ≥нш≥ речовини орган≥чного синтезу.
–обоч≥ концентрац≥њ х≥м≥чних речовин визначаютьс¤, виход¤чи з р≥вн¤ природного вм≥сту конкретного елементу з урахуванн¤м його на¤вност≥ у ірунт≥ рег≥ону, що досл≥джуЇтьс¤.
Ќапр¤мком комплексного сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чного нормуванн¤ Ї розробка системи показник≥в, що визначають чистоту води, пов≥тр¤, ірунту. ¬она представлена або перел≥ком показник≥в ≥з заданими властивост¤ми, або сумарними в≥дносними показниками (≥ндексами ¤кост≥). “ак≥ показники знаход¤тьс¤ на стад≥њ експериментальних розробок.
ѕри п≥дготовц≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних норматив≥в, повТ¤заних ≥з забрудненн¤м навколишнього середовища, виход¤ть з припущенн¤, що забруднюЇтьс¤ ¤кесь одне б≥ох≥м≥чне середовище. —аме так опрацьовувалис¤ нормативи √ƒ  техногенних сполук дл¤ атмосфери, поверхневих вод ≥ ірунту. ¬насл≥док того, що на¤вн≥ норми √ƒ  крапков≥ та екстеритор≥альн≥, оц≥нки впливу господарських обТЇкт≥в на середовище ≥нколи мають непередбачуван≥ насл≥дки.
«начна к≥льк≥сть сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних норм не розробл¤лась, а встановлювалась або рекомендувалась зверху, що тањть у соб≥ потенц≥йну небезпеку при екстремальних або г≥потетичних ситуац≥¤х (наприклад, норми рад≥ац≥йноњ безпеки п≥сл¤ катастрофи на „ј≈—).
“ак≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ нормативи вже тривалий час п≥ддаютьс¤ критиц≥, оск≥льки в них не враховано специф≥ку конкретного рег≥ону, не анал≥зуЇтьс¤ вплив складних звТ¤зк≥в, що ≥снують у навколишньому середовищ≥ та сусп≥льств≥. √оловними недол≥ками ≥снуючого природоохоронного нормуванн¤ Ї в≥дсутн≥сть:
І Їдиноњ концепц≥њ природоохоронного нормуванн¤, ¤ка б визначала мету ≥ критер≥њ оц≥нок стану еколог≥чних систем дл¤ тих чи ≥нших антропогенних навантажень;
І ун≥ф≥кованих принцип≥в ≥ метод≥в еколог≥чного нормуванн¤, ч≥тких вимог до обірунтуванн¤, над≥йност≥ та пер≥одичност≥ корекц≥њ норм й регламент≥в еколог≥чноњ безпеки, через що багато норм методолог≥чно не обірунтован≥ ≥ субТЇктивн≥;
І просторово-часовоњ диференц≥ац≥њ та обмежень на використанн¤ еколог≥чних норматив≥в щодо р≥зних природних зон, а не окремих њњ компонент≥в;
І достатн≥х емп≥ричних даних ≥ д≥йових процедур еколог≥чноњ д≥агностики стану довк≥лл¤;
І в≥дпов≥дних математичних моделей;
І орган≥зац≥йних ≥ матер≥ально-техн≥чних умов дл¤ проведенн¤ науково-досл≥дних роб≥т з проблем забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки та еколог≥чного нормуванн¤.
Ќа уваз≥ необх≥дно мати ≥ те, що:
І окрем≥ види норм недостатньо повТ¤зан≥ м≥ж собою ≥ нер≥дко суперечать одна одн≥й, оск≥льки вони визначен≥ на р≥зних методичних основах;
І серед ≥снуючих норм та п≥дход≥в лише дуже незначна частка може вважатис¤ еколог≥чними, тому що вони встановлен≥ не стосовно екосистем (або нав≥ть њх окремих властивостей), а стосовно допустимих умов господарюванн¤ або господарського використанн¤ природних ресурс≥в.
«а допомогою цих норматив≥в регламентуЇтьс¤ к≥льк≥сть промислових ≥ побутових техногенних сполук, що надход¤ть у природне середовище. ѕод≥бна регламентац≥¤ можлива лише за умови, що в кожний момент часу безпосередньо в зонах викид≥в ≥ скид≥в концентрац≥¤ токсикант≥в не перевищуЇ √ƒ .
ѕереважна частина чинних нин≥ в ”крањн≥ природоохоронних правил ≥ норматив≥в була опрацьована на баз≥ дос¤гнень сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чноњ науки майже п≥встол≥тт¤ тому. ¬ њх основу покладено витратно-екстенсивний п≥дх≥д до розвитку природокористуванн¤. ÷≥ правила ≥ нормативи викладено у дек≥лькох сотн¤х р≥зних документ≥в ≥ переважна њх частина маЇ т≥льки дорадчий характер. якщо пор≥вн¤ти ≥снуюч≥ нин≥ в ”крањн≥ природоохоронн≥ правила ≥ нормативи та фактичну еколог≥чну ситуац≥ю, що склалас¤, то нав≥ть за суттЇвого скороченн¤ обс¤г≥в виробництва у пор≥вн¤нн≥ з 1990 р. ≥ скороченн¤ викид≥в шк≥дливих речовин у навколишнЇ середовище њх варто визнати недосконалими.
« урахуванн¤м наведеного можна зробити висновок, що за ≥снуючого стану еколог≥чного нормуванн¤ неможливо обТЇктивно контролювати токсичн≥сть фактичноњ сукупност≥ шк≥дливих речовин ≥ сполук, њх довготривал≥ комб≥нован≥ та вторинн≥ ефекти. ƒ≥юч≥ природоохоронн≥ правила ≥ нормативи суперечать реальним економ≥чним умовам функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств ≥ не можуть стимулювати њх д≥¤льн≥сть в галуз≥ охорони навколишнього середовища ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в.
ƒл¤ вир≥шенн¤ проблеми еколог≥чного нормуванн¤ необх≥дно створити загальнодержавну систему, спр¤мовану на формуванн¤ ≥ пост≥йне вдосконаленн¤ еколог≥чних норматив≥в, правил ≥ стандарт≥в. ѓх дотриманн¤ забезпечить пост≥йну еколог≥зац≥ю господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ уможливить ≥снуванн¤ еколого-економ≥чних систем ¤к≥сно нового типу, адекватних збалансованому розвитку.
÷е означаЇ, що парт≥¤ «елених ”крањни маЇ виконувати у в≥тчизн¤них ур¤дових ≥ парламентських структурах в≥дпов≥дальну функц≥ю еколог≥чноњ корекц≥њ перш за все економ≥чного законодавства. ≈колог≥чн≥сть будь-¤кого виробництва маЇ стати нормою Ц так само, ¤к нормою маЇ стати обовТ¤зок п≥дприЇмства в≥дновити нормальн≥ параметри екосистеми, порушеноњ втручанн¤м людини.

1. News.Battery.Ru - јккумул¤тор Ќовостей, 05.06.2001
»сточник: –»ј Ќовости
2. Volodymyr Tykhyy, Project Manager, UNDP Kyiv. - Building partnerships on the regional and local levels
3. http://www.greenparties.org/tenkey.html
4. У”р¤довий кур'ЇрФ є 40 в≥д 2 березн¤ 2001 року, стор.4.