|
|
¬. улик, “.√олобуцька, ќ.√олобуцький
|
1. ћолод≥жна проблематика у св≥тов≥й та в≥тчизн¤н≥й науц≥
ћолод≥жний рух ¤к форма ви¤ву соц≥альноњ активност≥ молодого покол≥нн¤ Ї найефективн≥шим механ≥змом взаЇмод≥њ нових покол≥нь з сусп≥льством. ¬ рамках молод≥жного руху молода людина не лише проходить соц≥ал≥зац≥ю, здобуваЇ необх≥дний досв≥д, але ≥ самореал≥зуЇтьс¤. ÷≥ рухи Ї осередком формуванн¤ локальних молод≥жних культур та стил≥в житт¤, що п≥зн≥ше, зазнавши певних модиф≥кац≥й, пошир¤ть св≥й вплив на культуру та спос≥б житт¤ сусп≥льства в ц≥лому.
ћолод≥жн≥ рухи виникають у процес≥ соц≥ально-економ≥чного та соц≥ально-пол≥тичного розвитку сусп≥льства ≥ њх зм≥ст та форма д≥¤льност≥ значною м≥рою в≥дбивають соц≥окультурну, ≥сторичну, демограф≥чну, пол≥тичну та ≥нш≥ специф≥ки кожноњ окремоњ крањни, кожноњ окремоњ ситуац≥њ.
ќкр≥м орган≥зуючоњ рол≥ в процес≥ взаЇмод≥њ молод≥ з≥ старшими покол≥нн¤ми, молод≥жн≥ рухи Ї ≥ практичними засобами, що в≥дкривають канали комун≥кац≥њ всередин≥ одного покол≥нн¤, ви¤вл¤ючи та репрезентуючи його ≥нтереси перед сусп≥льством в ц≥лому. ¬они Ї не просто найб≥льш ефективним засобом привернути увагу УдорослогоФ сусп≥льства до потреб молод≥ Ч вони Ї ≥нструментом пристосуванн¤ сусп≥льства до цих потреб.
‘актично молод≥жн≥ рухи та неформальн≥ ≥н≥ц≥ативи створюють обличч¤ сусп≥льства, ¤ким воно стане за њхньоњ зр≥лост≥, експериментують з соц≥альними модел¤ми, обираючи найб≥льш в≥дпов≥дн≥ новим культурним ц≥нност¤м та способам сп≥лкуванн¤.
≤ оск≥льки обТЇктивн≥ економ≥чн≥, технолог≥чн≥, пол≥тичн≥ зм≥ни неймов≥рно прискорили пристосуванн¤, що зовс≥м нещодавно було дуже й дуже пом≥рним, досл≥дженн¤ процесу становленн¤ молод≥жного руху в його орган≥зован≥й та неформальн≥й форм≥ стало нагальним питанн¤м сусп≥льноњ науки. ќсобливо актуальним Ї вивченн¤ процесу формуванн¤ та становленн¤ молод≥жного руху в крањнах перех≥дного пер≥оду, зокрема в ”крањн≥.
«агалом процеси переходу в≥д тотал≥таризму до плюрал≥стичноњ демократ≥њ, розвитку ринкових в≥дносин, трансформац≥њ соц≥альних структур сусп≥льства, посиленн¤ процес≥в соц≥альноњ диференц≥ац≥њ створюють оптимальн≥ умови дл¤ виникненн¤ в середовищ≥ молод≥ широкого спектру найр≥зноман≥тн≥ших громадсько-пол≥тичних рух≥в, орган≥зац≥й, обТЇднань та неформальних ≥н≥ц≥атив.
¬ украњнському сусп≥льств≥ тривають процеси подальшоњ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ та виокремленн¤ пол≥тико-економ≥чних та культурних ≥нтерес≥в конкретних соц≥альних верств та соц≥ально-демограф≥чних груп населенн¤. ¬≥дпов≥дно, паралельно з цим процесом в≥дбуваЇтьс¤ активне формуванн¤ ≥ трансформац≥¤ молод≥жного руху ”крањни в його орган≥зован≥й та неформальн≥й форм≥. “ож ”крањна Ї одним з найпоказов≥ших сусп≥льств дл¤ досл≥дженн¤ згаданих процес≥в.
ѕерех≥д в≥д тотал≥тарного до демократичного сусп≥льства Ч це сп≥льний дл¤ б≥льшост≥ крањн колишнього —–—– процес. ¬с≥ вони успадкували в≥д —–—– не лише соц≥ально-класову структуру, але й ц≥лий комплекс проблем, повТ¤заних ≥з пол≥тичною системою, пол≥тичною, правовою та економ≥чною культурою.
ќсобливост≥ ж молод≥жного руху окремих крањн, особливо орган≥зованого, визначаютьс¤ значною м≥рою сутн≥стю пол≥тичноњ системи та адаптац≥Їю державноњ пол≥тики до потреб молод≥. ¬≥д цього залежить векторн≥сть молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи, ступ≥нь њњ радикал≥зму та безкомпром≥сност≥; к≥льк≥сть молод≥жних орган≥зац≥й та њх пол≥тизован≥сть; поширенн¤ неформального руху та р≥вень дев≥ац≥й в молод≥жному середовищ≥.
ƒосв≥д ”крањни щодо д≥¤льност≥ молод≥жних рух≥в можна використовувати ¤к базовий дл¤ досл≥дженн¤ соц≥альних процес≥в у посттотал≥тарних крањнах загалом, оск≥льки вона за б≥льш≥стю визначальних показник≥в справд≥ тримаЇтьс¤ посередин≥ в≥дносно вс≥х ≥нших под≥бних сусп≥льств. ¬≥д когось в≥дстаЇ, когось випереджаЇ, проте не втрачаЇ характерних рис, притаманних вс≥й категор≥њ сусп≥льств, ¤к≥ долають тотал≥тарну спадщину.
“ож зараз, коли пол≥тична система ”крањни вступила в нову фазу розвитку, за ¤коњ демократичн≥ ≥нституц≥њ поступово закр≥плюють своњ позиц≥њ, п≥двищуЇтьс¤ р≥вень пол≥тичноњ культури всього населенн¤ ≥ молод≥ зокрема, зб≥льшуютьс¤ можливост≥ дл¤ розвитку молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи, самореал≥зац≥њ молодого покол≥нн¤, вона все ще може слугувати зразком розвитку под≥й в сусп≥льствах такого типу. јле найб≥льш ц≥кавою дл¤ детального досл≥дженн¤ њњ робить своЇр≥дне УбуфернеФ становище м≥ж Ївропейським та пострад¤нським простором (цю роль не можуть виконувати ан≥ крањни Ѕалт≥њ, ан≥ ≥нш≥, що њх соц≥альна структура не зазнала глобальноњ тотал≥тарноњ реконструкц≥њ). “ож вс≥ процеси, ¤к≥ беруть участь у зм≥н≥ соц≥уму, самих його основ, тим б≥льше загострюютьс¤, що робить њх наочн≥шими та зручн≥шими дл¤ спостереженн¤ та анал≥зу.
ћолод≥ покол≥нн¤ ”крањни, њх становленн¤ та д≥¤льн≥сть прот¤гом останнього дес¤тир≥чч¤ обран≥ обТЇктом досл≥дженн¤ через те, що саме в цей час в≥дбувалось активне формуванн¤ особливого, перех≥дного типу сусп≥льства. Ќа меж≥ м≥ж тотал≥тарною та демократичною системою саме в ц≥ роки формувались специф≥чн≥ ≥нститути УкризовогоФ сусп≥льства. ќск≥льки стан кризи притаманний на тому чи ≥ншому етап≥ вс≥м сусп≥льствам, тим важлив≥ше досл≥дити процеси, що в≥дбуваютьс¤ у цей пер≥од.
«а умов, коли криза трансформуЇ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ соц≥альноњ, економ≥чноњ, пол≥тичноњ, культурноњ сфер в наш≥й держав≥, основн≥ стад≥њ цих процес≥в стають рельЇфн≥шими, в≥дпов≥дно, загальн≥ та частков≥ теор≥њ, ¤к≥ на них ірунтуютьс¤, з великою ймов≥рн≥стю будуть в ц≥лому в≥рними дл¤ вс≥х сусп≥льств з б≥льш-менш схожими характеристиками. ќдним з визначальних фактор≥в сусп≥льних зм≥н Ї становленн¤ ≥ розвиток молод≥жного руху в його орган≥зованих та неформальних видах. “ож досл≥дженню іенези саме цих процес≥в стосовно украњнського сусп≥льства ≥ присв¤чена наша робота, ¤ка, незважаючи на локал≥зован≥сть в час≥ досл≥джуваних процес≥в, виходить з б≥льш ¤к стор≥чного досв≥ду галузевих напрацювань науковц≥в.
як вже вказувалось, специф≥чн≥ знанн¤ про молодь, њњ соц≥альну активн≥сть, молод≥жн≥ рухи та ≥н≥ц≥ативи почали формуватись в часи ≥ндустр≥альноњ революц≥њ. ѕроте першим справд≥ серйозним ≥мпульсом до розвитку ц≥Їњ сфери знань про сусп≥льство стало конституюванн¤ соц≥олог≥њ ¤к самост≥йноњ науки. ¬же
ќ. онт заклав фундамент дл¤ виокремленн¤ в≥домостей про молодь в сферу в≥данн¤ спец≥альноњ дисципл≥ни, стверджуючи, що молодь маЇ стати одним з обТЇкт≥в досл≥дженн¤ соц≥олог≥њ.
¬перше ф≥лософи, сусп≥льствознавц≥ та митц≥ ірунтовно п≥д≥йшли до зТ¤суванн¤ сут≥ конфл≥кту Убатьк≥в та д≥тейФ в ’≤’ стор≥чч≥. ÷≥нност≥ Устарого св≥туФ ви¤вилис¤ незадов≥льними дл¤ нового покол≥нн¤. ÷≥нн≥сна криза зах≥дного сусп≥льства стала детонатором могутн≥х процес≥в та соц≥альних зрушень. ѕро це писала б≥льш≥сть ф≥лософ≥в та письменник≥в того часу.
јвстр≥йський культуролог ¬. раус назвав ’≤’ стол≥тт¤ Ч Устол≥тт¤м н≥г≥л≥змуФ1. ÷е був своЇр≥дний молод≥жний вибух, протест проти ц≥нностей та антигуманноњ практики класичного кап≥тал≥зму. ќднак молодь ¤к самост≥йна група з певними соц≥альними, пол≥тичними та культурними ≥нтересами в ’≤’ стол≥тт≥ не була обТЇктом досл≥дженн¤.
Ѕезпосередньо молод≥жною проблематикою науковц≥ почали займатис¤ лише з к≥нц¤ 60-х рр. ’’ ст., коли молод≥жна ≥н≥ц≥атива загрожувала ≥снуванню самого буржуазного сусп≥льства. ” 60-х молодь ви¤вила свою здатн≥сть ви¤вити протест.
” ™вроп≥ п≥дн¤лас¤ хвил¤ молод≥жних заворушень, потужних студентських страйк≥в ≥ нав≥ть збройних повстань. —усп≥льство ви¤вилос¤ не готовим до сприйн¤тт¤ нових ≥дей ≥ не оч≥кувало под≥бного розвитку под≥й.
“аким чином, наприк≥нц≥ 60-х зТ¤сувалос¤, що старше покол≥нн¤ Ї чужим дл¤ молодих, а про нове покол≥нн¤ н≥чого не в≥домо. ¬≥дбувс¤ розрив м≥ж покол≥нн¤ми, ≥ старш≥ опинилис¤ перед фактом, що вони не мають у¤ви про потреби, запити та ≥деали своњх д≥тей.
—оц≥олог≥чн≥ зам≥ри у молод≥жному середовищ≥ у б≥льшост≥ Ївропейських крањн проводилис¤ регул¤рно прот¤гом 50-х ≥ на початку 60-х рр. ќднак ви¤вилос¤, що ц≥ зам≥ри за великим рахунком носили комерц≥йний характер. ¬они мали на мет≥ ви¤вити тенденц≥њ споживанн¤ тих чи ≥нших товар≥в, профес≥йну ор≥Їнтац≥ю тощо, ≥ зовс≥м ≥гнорували ц≥нн≥сний б≥к проблеми.
ѕоказовим у цьому план≥ Ї опитуванн¤ французькоњ молод≥ у 1965 роц≥, ¤ке показувало значну пол≥тичну аморфн≥сть та конформ≥зм молод≥жного середовища2. ј пот≥м в≥дбувс¤ вибух 1968 рокуЕ
¬ласне, ц¤ под≥¤ призвела до ¤к≥сних зм≥н в ≥нструментар≥њ та п≥дходах зах≥дних вчених до вивченн¤ молод≥жноњ проблематики. ќбТЇктом досл≥дженн¤ стали процеси взаЇмод≥њ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи та сусп≥льства, процеси в самому молод≥жному середовищ≥, безпосередньо орган≥зац≥њ молод≥.
ƒо цього часу методолог≥чна база досл≥джень молод≥жноњ проблематики складалас¤ з наробк≥в ≥сторичноњ науки та безпосередньоњ роботи громадських, пол≥тичних, державних ≥нститут≥в з молоддю. «окрема, було розроблено методики роботи скаутських ≥ спортивних орган≥зац≥й, молод≥жних секц≥й пол≥тичних парт≥й, програми державноњ молод≥жноњ пол≥тики.
—л≥д в≥дзначити дос¤гненн¤ надзвичайноњ ефективност≥ (з точки зору оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ) в робот≥ з орган≥зац≥њ молод≥ тотал≥тарних держав того часу (Ќ≥меччина, ≤тал≥¤, фашистськ≥ режими ™вропи, —–—–, итай та ≥нш≥ крањни соцтабору).
–езультатом ц≥Їњ роботи були переважно методичн≥ пос≥бники та ≥сторичн≥ й ≥деолог≥чн≥ нариси про д≥¤льн≥сть молод≥жних орган≥зац≥й. јле був ц≥лковито в≥дсутн≥й анал≥з сутност≥ процес≥в в молод≥жному середовищ≥. ласовий же п≥дх≥д не вичерпував вс≥Їњ проблематики.
ѕ≥сл¤ под≥й 1968 року зах≥дн≥ та рад¤нськ≥ вчен≥ почали докладно вивчати молод≥жну активн≥сть, ¤ка вийшла на один р≥вень з проблемами нац≥ональноњ безпеки. ѕри б≥льшост≥ вуз≥в зах≥дних крањн було створено соц≥олог≥чн≥ та пол≥толог≥чн≥ науково-досл≥дн≥ лаборатор≥њ, метою ¤ких стало в≥дсл≥дковуванн¤ молод≥жноњ активност≥.
ўе у 60Ц70-т≥ рр. над пон¤т≥йним апаратом досл≥дженн¤ молод≥жного руху працювали ≈.Ѕенф≥лд, √.Ѕлюмер, ’. еслер та багато ≥нших. ” 70-х вийшли анал≥тичн≥ роботи .ћенарта3, –.Ћевентал¤4, ∆.–усле, присв¤чен≥ проблем≥ ≥нтеграц≥њ молодого покол≥нн¤ в соц≥альну структуру сусп≥льства.
¬ рад¤нськ≥й науц≥ справа досл≥дженн¤ молод≥жноњ соц≥альноњ активност≥ ускладнювалась на¤вн≥стю ≥деолог≥чних барТЇр≥в. Ќезважаючи на те, що проблематикою молод≥жного руху в рад¤нському сусп≥льствознавств≥ займались достатньо давно, лише у 70-т≥ рр. питанн¤ вивченн¤ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи привернуло серйозну увагу (з 1981 року у педагог≥чних вузах було введено наукову дисципл≥ну Ућ≥жнародний молод≥жний рухФ). ÷е було повТ¤зано з п≥двищенн¤м соц≥ально-пол≥тичноњ активност≥ молод≥ у св≥т≥. ќднак прот¤гом тривалого пер≥оду п≥д Умолод≥жним рухомФ розум≥ли комсомол, а в кап≥тал≥стичних крањнах Ч член≥в Упрогресивних молод≥жних орган≥зац≥йФ.
—оц≥олог≥чна наука мала б≥льше можливостей в≥дсл≥дковувати молод≥жн≥ проблеми. “ак, перш≥ соц≥олог≥чн≥ зам≥ри в молод≥жному середовищ≥ на ”крањн≥ почали робити на початку 70-х рр. «окрема, в≥дд≥л соц≥олог≥чних досл≥джень ≤нституту ф≥лософ≥њ јЌ ”–—– прот¤гом 1971Ц1985 рр. регул¤рно (в 1971Ц76, 1978, 1981, 1984, 1985 рр.) в≥дсл≥дковував проблеми соц≥альноњ та профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ шк≥льноњ молод≥, головним чином випускник≥в 8-х та 10-х клас≥в. ÷≥ досл≥дженн¤ допомогли ви¤вити довготривал≥ тенденц≥њ ц≥нн≥сноњ деформац≥њ та накопиченн¤ негативних ¤вищ у молод≥жному середовищ≥5.
« другоњ половини 70-х рр. д≥апазон проблем, ¤к≥ досл≥джувалис¤ соц≥ологами та психологами, розширивс¤, до нього були включен≥ проблеми моб≥льност≥ працюючоњ молод≥, њњ профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йного росту, ставленн¤ до прац≥, трудовоњ повед≥нки та ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й.
¬ 70-х рр. зТ¤вилис¤ фундаментальн≥ прац≥ рад¤нських вчених, присв¤чен≥ досл≥дженню проблем молод≥. «окрема, сл≥д в≥дзначити роботи ќ.јрефТЇва6, ™. осенка7, ¬.Ћукова8, ¬.Ѕор¤за9, ≤. она, —.≤конн≥ковоњ10, ¬. емерова11 та ≥нших науковц≥в. ¬они, на в≥дм≥ну в≥д польських досл≥дник≥в Ѕ.–атус¤ та „. озловського, ¤к≥ проголошували тотожн≥сть пон¤ть Умолод≥жний рухФ та Усукупн≥сть молод≥жних орган≥зац≥йФ, повТ¤зували сутн≥сть молод≥жного руху ≥з соц≥альною або громадсько-пол≥тичною активн≥стю молод≥жного середовища.
¬ цей же час з друку вийшли анал≥тичн≥ досл≥дженн¤ рад¤нських сусп≥льствознавц≥в та психолог≥в, присв¤чен≥ Умолод≥жному вибухуФ на «аход≥ к≥нц¤ 60-х рр. “ут сл≥д згадати монограф≥њ та науков≥ статт≥ ≈.Ѕаталова12, ћ.Ќав≥нськоњ13, ¬.—оличева14, ¬.¬ульфа15, ќ.ћельв≥л¤16, ё.ƒавидова17.
ѕереважно це критика теоретичних концепц≥й та практики Унових л≥вихФ з точки зору ортодоксального рад¤нського марксизму-лен≥н≥зму. ѕроте проблеми, досл≥джуван≥ в цих роботах, були досить актуальн≥ ≥ дл¤ рад¤нського сусп≥льства. р≥м того, ц≥ публ≥кац≥њ стали джерелом ≥нформац≥њ про Умолод≥жну революц≥юФ на «аход≥. ¬ середовищ≥ Унеформал≥вФ к≥нц¤ 70-х Ч початку 80-х можна було зустр≥ти ц≥л≥ цитатники √.ћаркузе, –.ƒучке, ƒж.–уб≥на та ≥нших теоретик≥в та практик≥в Утравн¤ 68-гоФ, складен≥ на баз≥ ц≥Їњ критики.
« середини 80-х рр. соц≥олог≥¤ та психолог≥¤ молод≥ звертаЇ свою увагу на актуальн≥ проблеми побуту, в≥льного часу, ставленн¤ до неформальних обТЇднань, пол≥тичних та соц≥альних процес≥в18.
ƒо проблематики неформального молод≥жного руху та дев≥ац≥й у молод≥жному середовищ≥ звернулис¤ ≥ сусп≥льствознавц≥. “ак, в останн≥ роки ≥снуванн¤ рад¤нськоњ влади зТ¤вилис¤ анал≥тичн≥ досл≥дженн¤ ј.√ромова, ќ. узина19, ¬.ѕеченова, ¬.¬Тюн≥цького20, ≤. ашуби21, —.¬олошина22, ќ.Ўаповалова, ћ.ћолчалова23 та ≥нших.
ѕроте досл≥дженн¤, ¤к≥ проводили рад¤нськ≥ соц≥ологи та сусп≥льствознавц≥ до 1990 року, мали в≥дчутний недол≥к. УЅагатьом соц≥олог≥чним досл≥дженн¤м, ¤к≥ проводилис¤ в 70-х та 80-х рр., Ч в≥дзначала академ≥к “.«аславська, Ч не вдалос¤ уникнути лакуванн¤ д≥йсност≥. олекц≥онуючи позитивн≥ факти, де¤к≥ соц≥ологи закрили оч≥ на негативн≥ ¤вища, що набирали силу. ¬ багатьох випадках емп≥ричн≥ результати Уп≥дт¤галис¤Ф п≥д ран≥ше в≥дом≥ висновкиФ24.
≤деолог≥чний контроль над ус≥ма сферами наукового знанн¤ призв≥в до того, що реальн≥сть необх≥дно було прикрашати, затушовуючи негативи, приховувати очевидн≥ факти. ¬ той же час сл≥д було в≥ддавати належне ≥деолог≥чн≥й схоластиц≥ та Уморал≥заторствуФ.
« розвалом –ад¤нського —оюзу украњнська сусп≥льна наука отримала широк≥ можливост≥ дл¤ розвитку. “ак, в≥дразу було створено ”крањнський науково-досл≥дний ≥нститут проблем молод≥, ¤кий очолив ќ.яременко. —пец≥ал≥сти ≥нституту прот¤гом 1991Ц1997 рр. в≥дсл≥дковували молод≥жну ≥н≥ц≥ативу. Ѕув з≥браний багатий фактичний матер≥ал, проведено безл≥ч експертних та соц≥олог≥чних досл≥джень. “ворчий колектив ”крањнського Ќƒ≤ проблем молод≥ п≥дготував дес¤тки досл≥джень процесу формуванн¤, становленн¤ та розвитку орган≥зованого молод≥жного руху. “ак, серед досл≥джень, розроблених ≥нститутом в галуз≥ формуванн¤ та становленн¤ сучасного орган≥зованого молод≥жного руху, сл≥д назвати роботи ¬.√оловенька25. р≥зь призму соц≥ально-економ≥чних та пол≥тичних трансформац≥й досл≥джують в своњх роботах молод≥жне середовище ћ. √оловатий та ќ.яременко26.
Ќад проблемами самовизначенн¤ та соц≥альноњ адаптац≥њ молодого покол≥нн¤ працюють пров≥дн≥ спец≥ал≥сти ≤нституту соц≥олог≥њ ЌјЌ ”крањни. “ут необх≥дно згадати роботу ≤.ћартинюка Уѕроблеми життЇвого самовизначенн¤ молод≥. ƒосв≥д прикладного досл≥дженн¤Ф, де анал≥зуЇтьс¤ категор≥¤ життЇвого самовизначенн¤ ≥ повТ¤зан≥ з нею пон¤тт¤ Ч життЇв≥ ц≥л≥, плани, перспективи, життЇвий виб≥р, самореал≥зац≥¤ особистост≥ та ≥н.27.
ўодо вивченн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ молодого покол≥нн¤ ”крањни можна в≥дзначити соц≥олог≥чне досл≥дженн¤, зд≥йснене групою науковц≥в Ћьв≥вського ун≥верситету п≥д кер≥вництвом професора “.—тарченка та д.с.н. Ќ.„ерниш. олектив з≥брав багатий матер≥ал та проанал≥зував головн≥ тенденц≥њ нац≥онального самовизначенн¤ студентськоњ молод≥ ”крањни28.
ќкремо сл≥д в≥дзначити роботу, що ведуть в галуз≥ ≥сторико-пол≥толог≥чного анал≥зу сучасного молод≥жного руху украњнськ≥ науковц≥ ќ. орн≥Ївський та ¬.якушик29. ѓх сп≥льна прац¤ з методолог≥њ досл≥дженн¤ цього ¤вища Ућолод≥жний рух та пол≥тичн≥ обТЇднанн¤ в сучасн≥й ”крањн≥Ф даЇ розгорнуту класиф≥кац≥ю молод≥жних орган≥зац≥й та визначаЇ њњ головн≥ критер≥њ30. ѓхн≥ роботи заклали основу теоретичних знань про д≥¤льн≥сть молод≥ у сфер≥ пол≥тики, причому не лише в украњнськ≥й науц≥.
ѕроблематикою сп≥вв≥дношенн¤ молод≥жного та студентського руху займаютьс¤ ќ.™риг≥н31, ≤. ол¤ка32 та ≥нш≥ досл≥дники.
ўодо внеску до загальних знань про форми та методи ви¤ву соц≥альноњ та, зокрема, пол≥тичноњ активност≥ молод≥ багато в чому прислужатьс¤ ще не одному покол≥нню науковц≥в, також матер≥али наукових та науково-практичних конференц≥й, програмн≥ та статутн≥ документи, матер≥али зТњзд≥в молод≥жних орган≥зац≥й ≥ публ≥кац≥њ у пер≥одичних виданн¤х
ѕроблема молод≥жноњ неформальноњ ≥н≥ц≥ативи досить докладно розгл¤далас¤ в зах≥дн≥й сусп≥льн≥й та психолог≥чн≥й науц≥. “ак, зах≥дна школа психолог≥њ, ¤ка розгл¤даЇ виникненн¤ молод≥жноњ неформальноњ ≥н≥ц≥ативи кр≥зь призму теор≥њ Умалих групФ, представлена роботами ƒ.јусубел¤33.
ќкремо сл≥д згадати прац≥ прихильник≥в концепц≥њ Укризи покол≥нн¤Ф ћ.ћ≥да, ƒ.—тарра, ∆.ћандел¤34, . елл≥35, “.ѕарсонса36, Ћ.‘ойЇра37 та ћ.Ѕрейка38. « позиц≥й етнограф≥чного анал≥зу та символ≥зму молод≥жний неформал≥тет розгл¤даЇтьс¤ в робот≥ ¬.“ернера У—имвол ≥ ритуалФ39.
—еред рос≥йських та украњнських вчених, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на проблематиц≥ молод≥жного неформального руху, необх≥дно особливо в≥дзначити роботу рос≥йськоњ вченоњ “.ўепанськоњ У—имвол≥ка молод≥жноњ субкультуриФ40, ¤ка Ї, по сут≥, одним з найірунтовн≥ших досл≥джень в≥тчизн¤ного середовища г≥пп≥. ¬ ”крањн≥ проблемами молод≥жного неформал≥тету займалис¤ ¬.“арасенко41 та —.—авченко42.
Ѕагатий фактичний та анал≥тичний матер≥ал м≥ст¤ть роботи критик≥в субкультури г≥пп≥, ч≥льних њњ представник≥в: Ў. ейвен43, ™.ЅалакирЇва44 та ј.ћад≥сона45. —л≥д також вказати на роботи досл≥дник≥в окремих молод≥жних субкультур. Ќаприклад, велике значенн¤ дл¤ спец≥ал≥ст≥в з молод≥жного неформал≥тету мають прац≥ в≥домого досл≥дника субкультури Урастафар≥Ф ћ.—основського46.
Ѕагатий фактолог≥чний матер≥ал м≥ст¤ть сайти окремих напр¤мк≥в контркультури, спогади учасник≥в неформального руху, ориг≥нальн≥ тексти тощо. ¬ контекст≥ цього сл≥д пригадати журнал пострад¤нських г≥пп≥ Ч У«абриски RiderФ47, в ¤кому публ≥куютьс¤ ц≥нн≥ анал≥тичн≥ статт≥, спогади, переклади тощо з проблематики неформальноњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи та контркультури загалом.
ѕроте проблематика досл≥дженн¤ формуванн¤, становленн¤ та розвитку сучасного молод≥жного руху в його орган≥зован≥й та неформальн≥й формах за умов ≥снуючоњ динам≥ки соц≥ально-економ≥чних та пол≥тичних перетворень залишаЇтьс¤ нерозкритою. ќтже, ступ≥нь науковоњ розробки ц≥Їњ теми Ї недостатн≥м ≥ потребуЇ додаткового висв≥тленн¤ та осмисленн¤.
ƒос¤гненн¤ поставленоњ мети обумовило необх≥дн≥сть розвТ¤занн¤ комплексу завдань, найважлив≥шими з ¤ких Ї:
Х ви¤вленн¤ головних етап≥в становленн¤ та розвитку молод≥жного руху в ”крањн≥ к≥нц¤ 80-х Ч 90-х рр.; Х ви¤вленн¤ основних фактор≥в та тенденц≥й формуванн¤ й становленн¤ орган≥зованоњ та неформальноњ форм молод≥жного руху в ”крањн≥ к≥нц¤ 80-х Ч 90-х рр.;
Х визначенн¤ ≥ охарактеризуванн¤ нових форм д≥¤льност≥ в молод≥жному середовищ≥, р≥вн¤ пол≥тизац≥њ молод≥ та њњ ставленн¤ до пол≥тичних процес≥в у сусп≥льств≥;
Х вивченн¤ д≥¤льност≥ молод≥жних обТЇднань та неформальних ≥н≥ц≥атив, визначенн¤ р≥вн¤ њх авторитетност≥ та впливовост≥ в молод≥жному середовищ≥ та сусп≥льств≥ в ц≥лому;
Х визначенн¤ особливостей становленн¤ молод≥жних структур та неформальних ≥н≥ц≥атив наприк≥нц≥ 90-х рр.;
Х ви¤вленн¤ на п≥дстав≥ анал≥зу сучасного стану молод≥жного середовища тенденц≥й та фактор≥в подальшого розвитку орган≥зованоњ та неформальноњ форм молод≥жного руху в ”крањн≥.
—пециф≥ка досл≥джуваного пер≥оду розвитку украњнського молод≥жного руху пол¤гаЇ в тому, що сучасний молод≥жний рух (¤к орган≥зована, так ≥ неформальна його сторони) Ї ви¤вом д≥¤льност≥ здеб≥льшого одного покол≥нн¤ Ч Упокол≥нн¤ 90-хФ.
2. ѕон¤тт¤ молод≥ в науков≥й практиц≥
јле досл≥дженн¤ сучасного молод≥жного руху ”крањни потребуЇ вир≥шенн¤ ще ц≥лоњ низки концептуальних проблем. «окрема, ми не маЇмо не лише теор≥њ молод≥жного руху, а й ч≥тко визначеного пон¤тт¤ УмолодьФ.
¬ соц≥олог≥њ категор≥¤ УмолодьФ означаЇ в≥ков≥ групи населенн¤, ¤к≥ поЇднують в≥к з певним соц≥альним положенн¤м. ¬≥ков≥ характеристики ос≥б ц≥кавл¤ть соц≥олог≥ю лише у звТ¤зку з соц≥альною структурою, розпод≥лом прац≥, ≥ншими сутн≥сними характеристиками. “обто соц≥олог≥чний п≥дх≥д до проблеми молод≥ означаЇ вид≥ленн¤ та вивченн¤ певних соц≥ально-демограф≥чних груп (наприклад, розпод≥л молод≥ на м≥ську та с≥льську, студентську та працюючу тощо)1.
—оц≥альна психолог≥¤ розгл¤даЇ молодь кр≥зь призму процесу њњ соц≥ал≥зац≥њ. ѕерш за все досл≥джуютьс¤ етапи дос¤гненн¤ самост≥йного статусу в трудов≥й, громадсько-пол≥тичн≥й, с≥мейн≥й та ≥нших сферах життЇд≥¤льност≥. ѕредметом досл≥джень соц≥альноњ психолог≥њ Ї психолог≥чний склад, характерн≥ риси, що визначають повед≥нку людини на даному етап≥. р≥м того, соц≥ально-психолог≥чний п≥дх≥д Ї найб≥льш ефективним засобом вивченн¤ дев≥ац≥й у молод≥жному середовищ≥.
—еред ≥нших п≥дход≥в до молод≥жноњ проблематики вид≥л¤ють також демограф≥чний, за ¤ким молодь розгл¤даЇтьс¤ ¤к формальна група, що характеризуЇтьс¤ в≥ковими рамками (до 30 рок≥в).
«астосовуютьс¤ також ≥сторичний та пол≥толог≥чний п≥дходи. ѕерший досл≥джуЇ етапи розвитку молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи, другий вивчаЇ пол≥тичну активн≥сть молод≥. “ак, в рамках пол≥толог≥чного п≥дходу досл≥джуЇтьс¤ участь молод≥ ¤к в≥ковоњ та соц≥альноњ категор≥њ населенн¤ в пол≥тичних процесах, д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й, виробленн≥ пол≥тичних та державних р≥шень тощо.
—л≥д також в≥дзначити соц≥ально-ф≥лософський, культуролог≥чний та юридичний п≥дходи. ожен з них вивчаЇ молод≥жну ≥н≥ц≥ативу кр≥зь призму свого напр¤мку.
¬иход¤чи ≥з завдань, поставлених в даному проект≥, ми звернулис¤ до методу ювенолог≥њ ¤к науки, що застосовуЇ комплексний анал≥з молод≥жноњ проблематики ≥ поЇднуЇ елементи вс≥х вищезазначених п≥дход≥в. —аме такий метод даЇ можлив≥сть проанал≥зувати практично вс≥ аспекти молод≥жноњ проблематики. ≤ тому ми схильн≥ п≥дтримувати розвиток ц≥Їњ новоњ г≥бридно-рекомб≥нац≥йноњ науки.
ѕовертаючись до проблеми наукових визначень, нагадаЇмо, що вимагають уточненн¤ сам≥ пон¤тт¤ УмолодьФ та Умолод≥жний рухФ. як не дивно, але дос≥ немаЇ ч≥ткого формулюванн¤ та в≥кових рамок дл¤ категор≥њ УмолодьФ. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що Упитанн¤ про в≥ков≥ кордони молод≥ Ї пох≥дним в≥д питань про сутн≥сть молод≥ ¤к соц≥альноњ групи, њњ м≥сце в соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства, соц≥альних показниках, що в≥дображують специф≥ку соц≥ального статусу молод≥Ф2.
“аким чином, б≥олог≥чн≥ в≥ков≥ параметри опосередкуютьс¤ вс≥Їю сукупн≥стю сусп≥льних в≥дносин та культурно-≥сторичних традиц≥й, котр≥ регулюють взаЇмостосунки р≥зних в≥кових груп, детерм≥нуючи њх склад, функц≥њ та положенн¤ в сусп≥льств≥3. “ож сл≥д розум≥ти, що в≥ков≥ рамки молод≥ зм≥нювалис¤ прот¤гом ≥сторичного процесу. ÷е обумовлено р≥зними факторами, зокрема, зб≥льшенн¤м тривалост≥ житт¤.
оли йдетьс¤ про сучасне сусп≥льство, можна погодитис¤ з твердженн¤м ћ. орнЇва про те, що Умолодь ¤к соц≥ально-демограф≥чна група вид≥л¤Їтьс¤ на основ≥ сп≥льност≥ в≥кових ознак та особливостей њњ положенн¤ в сусп≥льств≥, ¤к≥ вона сприймаЇ ¤к процес становленн¤ соц≥альноњ зр≥лост≥, ¤к процес активноњ соц≥ал≥зац≥њ. —п≥льн≥сть соц≥ально-демограф≥чних ознак обумовлюЇ особливост≥ психолог≥чних властивостей молод≥, робл¤чи њњ в≥дносно ц≥л≥сною соц≥ально-психолог≥чною групою. ÷¤ ц≥л≥сн≥сть визначаЇтьс¤ загальною соц≥ально-психолог≥чною потребою самовизначенн¤ в сусп≥льств≥, що повТ¤зано з певною автоном≥Їю прийн¤тт¤ р≥шень про власну долюФ4. ¬ласне, з цього твердженн¤ Ї пох≥дним ≥ наш п≥дх≥д до визначенн¤ в≥кових рамок молод≥.
як вже вище було зазначено, дос≥ спец≥ал≥сти не д≥йшли згоди у визначен≥ в≥кових рамок молод≥. “ут можна нав≥ть вид≥лити к≥лька п≥дход≥в до ц≥Їњ проблеми. «окрема, в ¤кост≥ основного критер≥ю де¤кими вченими обираютьс¤ статева зр≥л≥сть, зак≥нченн¤ загальноосв≥тньоњ школи, початок профес≥йноњ осв≥ти, отриманн¤ громад¤нських прав.
јмериканськ≥ соц≥альн≥ психологи та педагоги, ¤к≥ вивчають молод≥жну проблематику, пропонують розпод≥лити пон¤тт¤ молод≥ на б≥льш конкретн≥ в≥ков≥ групи: УмолодьФ, Уп≥дл≥токФ (teenager), УдитинаФ. ’оча ≥ серед них немаЇ згоди щодо в≥кових рамок кожноњ ≥з зазначених груп.
Ќаприклад, у матер≥алах ќќЌ та ёЌ≈— ќ встановлено в≥ковий ценз дл¤ молод≥ Ч в≥д 15 до 24 рок≥в. ” рад¤нському законодавств≥ молодими вважалис¤ особи, що не дос¤гли 30 рок≥в. «акон ”крањни Уѕро спри¤нн¤ соц≥альному становленню та розвитков≥ молод≥ в ”крањн≥Ф визначаЇ молодь ¤к ос≥б в≥ком в≥д 15 до 28 рок≥в. ≤ остаточно це питанн¤ дос≥ не зТ¤совано.
÷е обумовлене тим, що УмолодьФ Ч пон¤тт¤ не т≥льки ≥ не ст≥льки в≥кове, демограф≥чне, ¤к соц≥альне, психолог≥чне, ≥сторичне. ћеж≥ молод≥жного в≥ку можуть бути привТ¤зан≥ до певноњ цифри лише умовно. ÷¤ цифра Ї неоднаковою дл¤ р≥зних тип≥в сусп≥льств та держав, ¤к≥ ≥снують нав≥ть на одному ≥сторичному етап≥. Ујле нав≥ть в рамках одного сусп≥льства чи держави вона не менш умовна, оск≥льки пон¤тт¤ Умолодь ¤к соц≥альна групаФ Ї категор≥Їю достатньо високого р≥вн¤ абстракц≥њФ5.
Ќа наш погл¤д, нижн≥ рамки Умолод≥Ф сл≥д привТ¤зувати до одного з найважлив≥ших перших життЇвих вибор≥в. «окрема, до вибору, ¤кий стаЇ перед молодими людьми п≥сл¤ зак≥нченн¤ 9-го класу загальноосв≥тньоњ школи. –≥шенн¤ продовжити навчанн¤ в школ≥, п≥ти до ѕ“”, техн≥куму, л≥цею чи розпочати трудову д≥¤льн≥сть, прийн¤те молодою людиною, визначаЇ всю њњ подальшу долю.
ѕроте це р≥шенн¤ може бути ≥ не першим самост≥йним знаковим волеви¤вленн¤м молодоњ людини. “аке р≥шенн¤ вона могла прийн¤ти ≥ ран≥ше, в силу ¤скраво вираженого нахилу до конкретноњ д≥¤льност≥. “ак само цей етап може не вимагати в≥д молодоњ людини будь-¤кого р≥шенн¤. ѕроте цей пер≥од, пер≥од Увсезагальноњ ситуац≥њ виборуФ, ¤к правило, Ї визначальним дл¤ б≥льшост≥ молод≥ ”крањни. “аким чином нижн≥ в≥ков≥ меж≥ молод≥ знаход¤тьс¤ в пром≥жку м≥ж 14 та 16 роками, причому, враховуючи введенн¤ 12-р≥чноњ середньоњ осв≥ти, реальн≥шою стаЇ саме останн¤ цифра Ч 16 рок≥в.
ѕер≥од молодост≥ формально завершуЇтьс¤ тод≥, коли людина повн≥стю ≥нтегрована в основн≥ форми життЇд≥¤льност≥, притаманн≥ даному сусп≥льству. ѕроте соц≥ал≥зац≥¤ молод≥, що в≥дбуваЇтьс¤ неоднаковим чином дл¤ кожного ≥ндив≥да, маЇ нер≥вном≥рний характер. —каж≥мо, в профес≥йно-трудов≥й сфер≥ ≥нтеграц≥¤ молодоњ людини, ¤к правило, завершуЇтьс¤ в 26Ц28 рок≥в. —т≥йкий соц≥ально-поселенський статус б≥льш≥стю молод≥ набуваЇтьс¤ до 30-р≥чного в≥ку, а пер≥од с≥мейно-подружньоњ соц≥ал≥зац≥њ завершуЇтьс¤ до 29Ц32 рок≥в6.
–≥зними темпами йде соц≥ал≥зац≥¤ в сфер≥ формуванн¤ громад¤нськоњ св≥домост≥, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, повед≥нкових навичок тощо. Ућолода людина, Ч пише ≤. он, Ч може бути достатньо зр≥лою у сфер≥ трудовоњ д≥¤льност≥, залишаючись на п≥дл≥тковому р≥вн≥ у сфер≥ стосунк≥в з ж≥нками чи у сфер≥ культурних запит≥в, ≥ навпаки. ¬≥дпов≥дно, ≥ п≥дх≥д до нього в р≥зних сферах житт¤ маЇ бути диференц≥йованимФ7.
ќдночасно р≥зними темпами проходить соц≥ал≥зац≥¤ в р≥зних групах молод≥ (с≥льська, м≥ська тощо), нав≥ть в одн≥й сфер≥ д≥¤льност≥.
ќднак за вс≥х в≥дм≥нностей та при вс≥й специф≥ц≥ процесу соц≥ал≥зац≥њ можна визначити певний фокус, в ¤кому, ¤к правило, зб≥гаютьс¤ р≥зн≥ л≥н≥њ соц≥ального розвитку перес≥чноњ молодоњ людини. “акою межею Ї 30-р≥чний в≥к. ¬ласне, це ≥ Ї верхн¤ в≥кова межа Умолод≥Ф.
“аким чином, ми визначили, що в≥ковими межами пон¤тт¤ УмолодьФ Ї 16 та 30 рок≥в. “обто пер≥од молодост≥ в середньому триваЇ 14 рок≥в.
3. Peer group ¤к джерело оформленн¤ молод≥жноњ соц≥альноњ активност≥ в орган≥зованому молод≥жному рус≥ та неформальн≥й ≥н≥ц≥атив≥
—оц≥ал≥зац≥¤ молодоњ людини, ¤к правило, в≥дбуваЇтьс¤ в середовищ≥ однол≥тк≥в. ¬ цьому середовищ≥ проход¤ть р≥зноман≥тн≥ процеси, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ необх≥дного життЇвого досв≥ду.
Ќа «аход≥ попул¤рною Ї теор≥¤, зг≥дно ¤коњ соц≥ал≥зац≥¤ молод≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к насл≥док ≥снуванн¤ молод≥жноњ специф≥чноњ субкультури. УPeer groupФ Ч це групи молод≥ дл¤ проведенн¤ в≥льного часу. „ерез свою чисельн≥сть вони можуть розгл¤датись ¤к Уface-to-face groupФ, тобто ¤к контактн≥ групи. –eer group виникають, ¤к правило, незалежно в≥д бажанн¤ дорослих у результат≥ в≥дпов≥дних д≥й молодих людей.
¬ соц≥ально-психолог≥чному аспект≥ мова йде про Умал≥ групиФ. «наченн¤ групи дл¤ особистост≥ передовс≥м в тому, що група Ч це визначена система д≥¤льност≥, що обумовлюЇ њњ м≥сце в систем≥ сусп≥льних в≥дносин. √рупа сама виступаЇ субТЇктом визначеного виду д≥¤льност≥ й через нењ включена у всю систему сусп≥льних в≥дносин1.
Ћюдина не може ≥снувати поза сусп≥льством, а отже Ч поза групою. —усп≥льство д≥Ї на особист≥сть саме через групу. “аким чином, ¤кщо розгл¤дати молод≥жний рух ¤к групи, то потр≥бно зазначити, що ¤к групи молод≥жн≥ обТЇднанн¤ повинн≥ мати так≥ характеристики: групов≥ ≥нтереси, групов≥ потреби, групов≥ норми, групов≥ ц≥нност≥, групову думку, групов≥ ц≥л≥, а також де¤ку психолог≥чну спор≥днен≥сть.
Уѕ≥д малою групою, Ч стверджуЇ √.јндреЇва, Ч розум≥ють нечисленну за складом групу, члени котроњ обТЇднан≥ загальною соц≥альною д≥¤льн≥стю й знаход¤тьс¤ в безпосередньому особист≥сному сп≥лкуванн≥, що Ї основою дл¤ виникненн¤ емоц≥йних в≥дносин, групових норм та групових процес≥вФ2.
ћала група волод≥Ї такими ознаками, що притаманн≥ будь-¤к≥й груп≥, ¤к≥ розгл¤даЇ соц≥альна психолог≥¤: це група реальна, вона ≥снуЇ не у вакуум≥, а у визначен≥й систем≥ соц≥альних в≥дносин, що виступаЇ субТЇктом конкретного виду соц≥альноњ д≥¤льност≥ ¤к ланка визначеноњ соц≥альноњ системи, ¤к частина сусп≥льноњ структури. ќдночасно мала група маЇ ≥ специф≥чн≥ ознаки, що притаманн≥ т≥льки њй.
—усп≥льн≥ в≥дносини виступають тут у форм≥ безпосередн≥х особист≥сних контакт≥в. ѕоширений в психолог≥њ терм≥н Уконтактна групаФ отримуЇ тут конкретний зм≥ст: мала група Ч це не лише будь-¤к≥ контакти м≥ж людьми, але контакти, в котрих реал≥зуЇтьс¤ визначен≥ сусп≥льн≥ звТ¤зки, котр≥ опосередкован≥ сп≥льною д≥¤льн≥стю3.
” б≥льшост≥ випадк≥в причини виникненн¤ малоњ групи лежать поза нею та поза ≥ндив≥дами, ¤к≥ њњ утворюють, в б≥льш широк≥й соц≥альн≥й систем≥. —аме тут створюЇтьс¤ де¤ка система обумовлень в≥дносно структури групи, розпод≥л ролей, статус≥в та ц≥лей груповоњ д≥¤льност≥. ¬с≥ ц≥ фактори поки ще не мають н≥чого сп≥льного з психолог≥чними механ≥змами, що створюють групу Ч вони Ї передумовами њњ ≥снуванн¤.
ƒруга частина цього питанн¤ Ч ¤к зд≥йснюЇтьс¤ психолог≥чне оформленн¤ ц≥Їњ групи, що виникла через задан≥ зовн≥шн≥ обставини, перетворенн¤ њњ на таку сп≥льноту, котр≥й властив≥ вс≥ психолог≥чн≥ характеристики групи4.
«а ƒж.’≥ллом та ƒж.Ўелтоном, виникненн¤ peer group в≥дбуваЇтьс¤ завжди за схожим зразком та незалежно в≥д соц≥окультурного середовища. Ќа початку складаЇтьс¤ статусна ≥Їрарх≥¤ з в≥докремленими функц≥ональними позиц≥¤ми, що стаб≥л≥зують вище та нижче станове положенн¤ в груп≥. ÷е положенн¤ залишаЇтьс¤ в≥дносно сталим, в той час ¤к пром≥жн≥ позиц≥њ складаютьс¤ пов≥льн≥ше ≥ Ї б≥льш вар≥антними. —татус у цих групах необовТ¤зково повТ¤заний ≥з попул¤рн≥стю його нос≥¤. „лен групи, ¤кий орган≥зовуЇ найб≥льшу к≥льк≥сть акц≥й, не завжди Ї л≥дером5.
“аким чином, соц≥ал≥зац≥¤ молодих людей у б≥льшост≥ випадк≥в зд≥йснюЇтьс¤ у молод≥жних групах за допомогою њх особливоњ культури. ќск≥льки сусп≥льство, ¤к правило, ви¤вл¤Їтьс¤ безсилим у вир≥шенн≥ проблем молод≥, то вона сама починаЇ керувати своЇю соц≥ал≥зац≥Їю.
ќтже, зах≥дн≥ вчен≥ в≥ддають перевагу у досл≥дженн≥ соц≥ал≥зац≥њ молод≥ саме психолог≥чному п≥дходу. ¬они вважають, що цей процес неодм≥нно маЇ в≥дбуватис¤ в специф≥чному молод≥жному середовищ≥, в т.зв. Умолод≥жн≥й культур≥Ф або Умолод≥жн≥й субкультур≥Ф.
онцепц≥¤ peer group в соц≥олог≥њ молод≥ з самого початку повТ¤зувалась з у¤вленн¤ми про ≥снуванн¤ молод≥жноњ субкультури. “ерм≥н Умолод≥жна культураФ (peer culture) Ї багатозначним ≥ маЇ багато синон≥м≥в. “ак, в залежност≥ в≥д ≥деолог≥чного спр¤муванн¤ мова йде про Умолод≥жну культуруФ, про Участкову молод≥жну культуруФ, про Умолод≥жну субкультуруФ ≥ нав≥ть про УконтркультуруФ.
ѕор≥вн¤но безпечне пон¤тт¤ Умолод≥жна культураФ передбачаЇ порушенн¤ в≥дносин м≥ж молоддю та њх батьками. –адикальний же терм≥н УконтркультураФ вказуЇ вже на значн≥ конфл≥кти м≥ж молоддю та сусп≥льством, б≥льше того Ч про свого роду Умолод≥жну революц≥юФ.
як п≥дкреслюЇ ƒ.јусубель, Упричиною формуванн¤ самост≥йноњ субкультури Ї сп≥лкуванн¤ молодих людей прот¤гом визначеного часу та продукуванн¤ ними власних ц≥лей. √рупа молодих людей одного в≥ку Ї головними нос≥¤ми ц≥Їњ нап≥внезалежноњ частковоњ культури, недвозначно протиставленоњ культур≥ дорослих. Ќайважлив≥шою функц≥Їю ц≥Їњ частковоњ культури, на думку ƒ.јусубел¤, Ї визнанн¤ первинного статусу њњ член≥в, котр≥ таким чином ≥нтегруютьс¤ в товариство, де отримують той престиж, в ¤кому њм в≥дмовило сусп≥льство дорослихФ6.
як правило, в Умалих групахФ ≥стиною вважаЇтьс¤ т≥льки те, з чим згодн≥ вс≥ члени групи, ≥ при цьому кожен чуЇ т≥льки те, що розум≥Ї ≥ чим ц≥кавитьс¤. јмб≥валентн≥сть, нетривал≥сть складу, ≥нтерес≥в, способ≥в д≥¤льност≥ таких обТЇднань, а також ≥ самого њх ≥снуванн¤ не Ї драмою: групи легко виникають, зм≥нюютьс¤ ≥ зникають.
“ож немаЇ н≥чого дивного, що молод≥жний рух, виражений в групах, др≥бнитьс¤, пост≥йно в≥дмирають та народжуютьс¤ напр¤мки чи теч≥њ тощо. ÷е законом≥рний соц≥альний та соц≥ально-психолог≥чний процес.
4. ѕроблема визначенн¤ молод≥жного руху
Ќарешт≥ ми п≥д≥йшли до проблеми визначенн¤ пон¤тт¤ Умолод≥жного рухуФ. —л≥д в≥дзначити на¤вн≥сть розб≥жностей у погл¤дах в≥тчизн¤них ≥ заруб≥жних науковц≥в щодо визначенн¤ самого терм≥ну Умолод≥жний рухФ. ќдн≥ розгл¤дають його конкретно-≥сторичну сутн≥сть кр≥зь призму розвитку соц≥альноњ активност≥ молод≥, ≥нш≥ Ч ¤к Ускладову частину молод≥Ф чи ¤к Усукупн≥сть молод≥жних громадських обТЇднаньФ тощо.
ѕредставники в≥тчизн¤ноњ науки пропонують розгл¤дати цей рух, по-перше, ¤к одну з найб≥льш рухливих ≥ м≥нливих форм соц≥альноњ активност≥ молод≥, њњ соц≥ально-пол≥тичних громадських ≥н≥ц≥атив; по-друге, ¤к один ≥з засоб≥в участ≥ молод≥ у сусп≥льних процесах через колективн≥ (¤к орган≥зован≥, так ≥ неструктурован≥) форми про¤ву њњ самод≥¤льност≥ на засадах сп≥льних ≥нтерес≥в; ≥ лише у вужчому розум≥нн≥ Ч ¤к систему молод≥жних громадських обТЇднань1.
Ќа жаль, у нас залишаЇтьс¤ досить поширеним п≥дх≥д до молод≥жного руху, вт≥лений у концепц≥њ: молод≥жний рух Ч це сукупн≥сть молод≥жних орган≥зац≥й. “обто молод≥жну активн≥сть досл≥джують лише в њњ орган≥зован≥й форм≥, лишаючи поза предметом вивченн¤ неформальний рух молод≥, ¤кий Ї набагато потужн≥шим ≥ впливов≥шим. Ќайб≥льшими прихильниками ц≥Їњ концепц≥њ були польськ≥ науковц≥ Ѕ.–атусь, „. озловський та ≈.ѕардусь. ÷ього напр¤мку дотримуютьс¤ ≥ де¤к≥ сучасн≥ в≥тчизн¤н≥ досл≥дники. Ќими передовс≥м вивчаЇтьс¤ саме та активн≥сть молод≥, ¤ка виражена в орган≥зац≥йн≥й форм≥.
ѕроте з часом науковц≥ позбуваютьс¤ рудимент≥в формального п≥дходу ≥ намагаютьс¤ ширше охопити ¤вище. “ак, видатний в≥тчизн¤ний фах≥вець у сфер≥ вивченн¤ молод≥жноњ проблематики ¬.√оловенько пор≥внюЇ молод≥жний рух ≥з своЇр≥дною пол≥тичною системою, головне завданн¤ ¤коњ Ч визначенн¤ та реал≥зац≥¤ молод≥жноњ пол≥тики сусп≥льства. ” свою чергу молод≥жний рух включаЇ в себе низку п≥дсистем, основними з ¤ких Ї орган≥зац≥йно-≥нституц≥йна, регул¤тивна та ≥нформац≥йна2.
Ќа нашу думку, найповн≥ше визначаЇ молод≥жний рух ™. осенко: Уѕ≥д молод≥жним рухом, ¤к правило, розум≥ють масову орган≥зовану соц≥ально-пол≥тичну активн≥сть, спр¤мовану на реал≥зац≥ю ¤к специф≥чних вимог ≥ ц≥лей молодого покол≥нн¤, так ≥ ц≥лей ≥нших громадських груп, обТЇктивн≥ ≥нтереси ¤ких в≥дпов≥дають ≥нтересам молод≥. ќрган≥зована пол≥тична активн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ участ≥ молод≥ в широких соц≥альних рухах. ¬узькоц≥льов≥ рухи, ¤к правило, мають ч≥тко обмежену молод≥жну базу та спр¤мован≥сть на в≥дбитт¤ безпосередн≥х ≥нтерес≥в молод≥. «азнаючи впливу пров≥дних пол≥тичних рух≥в ≥ парт≥й, вони, разом з тим, ¤вл¤ють собою самост≥йн≥ ≥дейно-пол≥тичн≥ утворенн¤. ƒо таких рух≥в можна в≥днести, наприклад, рух школ¤р≥в ≥ учн≥в вуз≥в за академ≥чн≥ права, р≥зного роду виступи п≥д прапором культурних перетворень. ¬узькоц≥льов≥ рухи ¤вл¤ють собою необх≥дну та важливу форму боротьби молод≥ за своњ соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нтереси ≥ одночасного залученн¤ до ц≥Їњ боротьбиФ3.
ѕристосовуючи це визначенн¤ до сучасноњ ситуац≥њ у молод≥жному рус≥ ”крањни, можна зробити певн≥ висновки:
Х по-перше, в ”крањн≥ на¤вн≥ ¤к масова орган≥зована соц≥ально-пол≥тична активн≥сть (у вигл¤д≥ орган≥зованоњ Ч в громадськ≥ орган≥зац≥њ, творч≥ сп≥лки тощо Ч молод≥ та неформальноњ самоорган≥зованоњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи, ≥нод≥ Умолод≥жноњ субкультуриФ), так ≥ вузькоц≥льов≥ рухи, ¤к≥ взаЇмно доповнюютьс¤;
Х по-друге, сучасний молод≥жний рух в ”крањн≥ найб≥льш адекватно виражений саме у вузькоц≥льових рухах, вплив ¤ких на молодь на даному етап≥ переважаЇ ус≥ ≥нш≥.
5. ћолод≥жний рух в ”крањн≥: субкультури ¤к джерело виникненн¤
ѕоступове структуруванн¤ молод≥жного руху в≥дбувалос¤ паралельно до аналог≥чних процес≥в у сусп≥льств≥ в ц≥лому. ѕереживши стад≥ю масових громадсько-пол≥тичних акц≥й, молод≥жний рух сконцентрувавс¤ нин≥ саме в орган≥зован≥й, формал≥зован≥й частин≥ спектру про¤в≥в соц≥альноњ активност≥ Ч ¤к найб≥льш ефективн≥й стосовно захисту своњх ≥нтерес≥в.
ѕроте не менш часто сусп≥льн≥ форми вихованн¤, а отже ≥ формальн≥ орган≥зац≥њ сприймаютьс¤ молодими вороже ¤к так≥, що заважають самоорган≥зац≥њ. ≤ в тому, ≥ в ≥ншому випадку ситуац≥¤ набуваЇ додатковоњ складност≥ через процес Уломки стереотип≥вФ, що висуваЇ додатков≥ вимоги до всього молод≥жного руху у будь-¤ких його про¤вах. јдже традиц≥йн≥ ц≥нност≥ в пер≥од кризи перестають виконувати своњ функц≥њ, втрачаючи тим самим роль ор≥Їнтиру дл¤ сусп≥льства. —тар≥ ≥доли повален≥, або ж просто впали, бо втратили св≥й сенс.
јле житт¤ вимагаЇ наповненн¤ новим зм≥стом. ÷ей процес штучно пожвавлюЇтьс¤ шл¤хом впровадженн¤ державних ≥деолог≥й, реан≥мац≥њ Унац≥ональних ≥дейФ та ≥нших заход≥в, ¤к≥ не робл¤ть його природн≥шим. Ѕудь-¤к≥ ц≥нност≥: нов≥ чи стар≥, мають спочатку пройти випробуванн¤ на придатн≥сть ≥ життЇв≥сть саме у цьому сусп≥льств≥. ≤ найгнучк≥шим, найактивн≥шим середовищем дл¤ цього Ї саме молодь.
„астина њњ стаЇ пол≥гоном дл¤ УобкаткиФ санкц≥онованих державою, дозволених стил≥в житт¤ Ч на зразок Умолодого патр≥отаФ, Увдалого чесного б≥знесменаФ, Узахисника православТ¤ (правового сусп≥льства, плюрал≥стичноњ демократ≥њ тощо)Ф. јле решта все ж не знаходить в соб≥ в≥дгуку на под≥бн≥ гасла, тож вдаЇтьс¤ до апробац≥њ альтернативних стил≥в Ч ≥нод≥ просто Уне схвалюваних державоюФ, ≥нод≥ ж Ч обТЇкт≥в про¤ву њњ активного невдоволенн¤.
¬они бачать себе поза системою репрес≥й п≥д назвою УдержаваФ, тож результатом њх зусиль Ї неформальний рух. ¬ ньому немаЇ формальноњ ≥Їрарх≥њ, жорсткоњ структури, що ч≥тко регламентуЇ статус ≥ роль кожного. ¬еличезний потенц≥ал моб≥льност≥ забезпечуЇ в тому числ≥ можлив≥сть в будь-¤кий момент утворити нове ≥Їрарх≥чне в≥дгалуженн¤ ≥ тим самим п≥двищити св≥й статус. ѕри цьому спос≥б житт¤ кожного Ї результатом лише ≥ндив≥дуального вибору, в≥н не навТ¤заний сусп≥льством. “ак утворилис¤ субкультури Уг≥пп≥Ф, Упанк≥вФ тощо. ¬с≥ вони не залежать безпосередньо в≥д сусп≥льних ≥нститут≥в й ≥снують Убез дозволу старшихФ. ” цьому, власне, ≥ пол¤гаЇ основна специф≥ка неформального руху.
÷≥кавим Ї той факт, що своЇ становленн¤ сучасний орган≥зований молод≥жний рух почав ¤к неформальн≥ культуролог≥чн≥ орган≥зац≥њ та обТЇднанн¤ за ≥нтересами. Ѕ≥льше того, початок вс≥Їњ орган≥зованоњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи безпосередньо повТ¤заний ≥з неформальним пер≥одом.
јнал≥зуючи ж розвиток молод≥жного руху за останн≥ пТ¤ть рок≥в, доходимо висновку, що спостер≥гаЇтьс¤ взаЇмне доповненн¤ та взаЇмопроникненн¤ орган≥зованого та неформального молод≥жного руху. ÷е по¤снюЇтьс¤ багатьма факторами, зокрема соц≥альними. —працьовують також рел≥г≥йний, нац≥ональний, пол≥тичний та ≥нш≥ фактори, ¤к≥ д≥ють у сусп≥льств≥.
¬ит≥снен≥ на перифер≥ю сусп≥льства, вичерпавши дл¤ себе можливост≥ неформального руху, його соц≥ального протесту, молод≥ люди приход¤ть до необх≥дност≥ пол≥тичноњ боротьби (¤к це було у 1988Ц1990 рр. чи починаючи з 1994Ц1995 рр.). ≤ навпаки, знев≥рившись у пол≥тиц≥, молодь йде до Унеформал≥вФ, спод≥ваючись знайти серед них однодумц≥в. „ас в≥д часу члени молод≥жних орган≥зац≥й, в≥д≥йшовши в≥д активноњ д≥¤льност≥, переход¤ть до неформальних ≥н≥ц≥атив.
÷¤ м≥грац≥¤, ¤ка Ї насл≥дком доросл≥шанн¤ та в≥дпов≥дноњ зм≥ни соц≥альних позиц≥й, стаЇ значно активн≥шою у пер≥оди сусп≥льних криз, набуваючи ≥нод≥ довол≥ нездорового характеру агрес≥њ чи втеч≥ в≥д реальност≥. ўодо цього аспекту ’’’≤ сес≥¤ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ, характеризуючи проблеми молод≥, зауважила, що молод≥ люди в≥д≥грають подв≥йну, з першого погл¤ду, суперечливу роль: з одного боку вони активно спри¤ють процесу соц≥альних зм≥н, а з ≥ншого Ч стають його жертвами.
6. ¬изначенн¤ та механ≥зми утворенн¤ молод≥жних орган≥зац≥й
ѕовертаючись до проблеми уточненн¤ пон¤ть, сл≥д нагадати, що за допомогою орган≥зац≥њ молод≥ люди мають можлив≥сть повн≥ше реал≥зувати своњ ≥нтереси, запити та потреби, тобто самореал≥зуватис¤ ¤к особистост≥. ћолод≥жн≥ орган≥зац≥њ дозвол¤ють адекватно в≥дрегулювати стосунки молод≥ з державою, њњ ≥нститутами. ¬важаЇтьс¤, що саме молод≥жн≥ орган≥зац≥њ Ї ≥нструментом найб≥льш д≥Ївоњ соц≥ал≥зац≥њ молодого покол≥нн¤.
ѕроте, незважаючи на попул¤рн≥сть тези про соц≥ал≥зац≥ю молод≥ в обТЇднанн¤х, дос≥ не ≥снуЇ Їдиного повноц≥нного визначенн¤ терм≥ну Умолод≥жна орган≥зац≥¤Ф.
Ќа законодавчому р≥вн≥ статус молод≥жних та дит¤чих орган≥зац≥й визначаЇтьс¤ «аконом ”крањни Уѕро молод≥жн≥ та дит¤ч≥ орган≥зац≥њФ в≥д 1 грудн¤ 1998 року та «аконом ”крањни Уѕро обТЇднанн¤ громад¤нФ в≥д 16 червн¤ 1992 року.
—татт¤ 2 «акону ”крањни Уѕро молод≥жн≥ та дит¤ч≥ орган≥зац≥њФ визначаЇ молод≥жн≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ ¤к УобТЇднанн¤ громад¤н в≥ком в≥д 14 до 28 рок≥в, метою ¤ких Ї зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на задоволенн¤ та захист своњх законних соц≥альних, економ≥чних, творчих, духовних та ≥нших сп≥льних ≥нтерес≥вФ та дит¤ч≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ ¤к УобТЇднанн¤ громад¤н в≥ком в≥д 6 до 18 рок≥в, метою ¤ких Ї зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на реал≥зац≥ю та захист своњх прав ≥ свобод, творчих зд≥бностей, задоволенн¤ власних ≥нтерес≥в, ¤к≥ не суперечать законодавству, та соц≥альне становленн¤ ¤к повноправних член≥в сусп≥льстваФ.
ќсоблив≥стю молод≥жних та дит¤чих орган≥зац≥й, зг≥дно —т.5 «акону, Ї те, що особи старшого в≥ку можуть бути членами молод≥жних та дит¤чих громадських орган≥зац≥й за умови, ¤кщо њх к≥льк≥сть у цих орган≥зац≥¤х не перевищуЇ третину загальноњ к≥лькост≥ член≥в. ÷е ж стосуЇтьс¤ ≥ виборних орган≥в.
ќднак таке юридичне формулюванн¤ зовс≥м не претендуЇ на повноту окресленн¤ даного ¤вища.
Ќаприклад, ќ. орн≥Ївський розгл¤даЇ молод≥жну орган≥зац≥ю ¤к добров≥льне обТЇднанн¤ молодих громад¤н, що утворюЇтьс¤ дл¤ реал≥зац≥њ ≥ захисту њх р≥зноб≥чних, зокрема, специф≥чних (¤к особливоњ в≥ковоњ категор≥њ населенн¤) колективних ≥нтерес≥в з метою обТЇднанн¤ зусиль молод≥ дл¤ участ≥ в соц≥ально-економ≥чних, громадсько-пол≥тичних, державотворчих процесах1.
¬ласне, з цим визначенн¤м можна погодитис¤. ћолод≥жн≥ орган≥зац≥њ на добров≥льних засадах обТЇднують молодих людей задл¤ захисту певних њхн≥х сп≥льних ≥нтерес≥в. р≥м того, ¤к правило, ц≥ ≥нтереси д≥йсно Ї специф≥чними (через довол≥ жорстк≥ критер≥њ в≥дбору членства). «окрема, орган≥зац≥¤ може мати вузькофаховий напр¤мок або ж навпаки Ч загальногромадський чи нав≥ть пол≥тичний.
¬иникають молод≥жн≥ орган≥зац≥њ переважно внасл≥док усв≥домленн¤ неформальною групою молодих людей необх≥дност≥ Уакту формал≥зац≥њФ своњх внутр≥шньогрупових в≥дносин задл¤ дос¤гненн¤ б≥льшоњ ефективност≥ у вт≥ленн≥ сп≥льних ц≥лей. ÷им актом формал≥зац≥њ ≥ Ї створенн¤ орган≥зац≥њ. ≤ншими словами, в≥дбуваЇтьс¤ формал≥зац≥¤ внутр≥шньоњ ≥Їрарх≥њ та в≥дносин.
¬икористовуючи сл≥дом за .«айдельманом тезу: Угрупа Ч головна соц≥альна форма молод≥Ф, прихильники теор≥њ peer group визначають орган≥зован≥ молод≥жн≥ структури ¤к продукт т≥льки самод≥¤льноњ форми соц≥ал≥зац≥њ молод≥2. ѕри цьому ц≥лковито ≥гноруЇтьс¤ сусп≥льне замовленн¤ щодо створенн¤ молод≥жних орган≥зац≥й ¤к засоб≥в ≥нтеграц≥њ молодого покол≥нн¤ в структуру сусп≥льства.
—оц≥альне ж замовленн¤ зовс≥м не передбачаЇ ≥снуванн¤ peer group ¤к основи орган≥зац≥њ молод≥. —амод≥¤льна група може бути створена власними силами чи ≥н≥ц≥йована УдорослимиФ на початку д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ. „асто п≥зн≥ше групу однодумц≥в взагал≥ зм≥нюЇ група функц≥онер≥в, практично позбавлена будь-¤коњ самод≥¤льност≥ Ч чи дуже обмежена в своњх д≥¤х.
ƒ≥йсно, молод≥жн≥ орган≥зац≥њ не завжди виникають у результат≥ самод≥¤льност≥ peer group. ¬они часто можуть бути ≥н≥ц≥йован≥ зовн≥ Ч державою, пол≥тичними парт≥¤ми, громадськими обТЇднанн¤ми тощо. Ѕ≥льше того, це поступово перетворюЇтьс¤ на пров≥дний спос≥б утворенн¤ орган≥зац≥њ, ≥ сьогодн≥ базою дл¤ створенн¤ молод≥жних обТЇднань виступають вже не молод≥жн≥ субкультури, а здеб≥льшого сп≥льн≥сть тих чи ≥нших ≥нтерес≥в њх засновник≥в. —аме задл¤ њх дос¤гненн¤ молодь, ≥нод≥ нав≥ть не протиставл¤ючи себе дорослим, обТЇднуЇтьс¤ в орган≥зац≥њ.
ќтже, ми д≥йшли висновку, що головним джерелом утворенн¤ молод≥жних обТЇднань ¤к орган≥зованоњ частини загального молод≥жного руху Ї сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в та мети, дос¤гненн¤ ¤ких можливе лише в умовах ц≥Їњ орган≥зац≥њ.
7. ласиф≥кац≥¤ молод≥жних орган≥зац≥й в ”крањн≥
« даного твердженн¤ випливаЇ необх≥дн≥сть класиф≥кац≥њ молод≥жних орган≥зац≥й. Ќа сьогодн≥ ≥снуЇ к≥лька п≥дход≥в до визначенн¤ критер≥њв такоњ класиф≥кац≥њ. “ак, марксистський п≥дх≥д передбачаЇ передовс≥м класову приналежн≥сть членства т≥Їњ чи ≥ншоњ орган≥зац≥њ. ѕсихолог≥чний п≥дх≥д розгл¤даЇ та класиф≥куЇ молод≥жн≥ структури виход¤чи з рол≥ peer group у процес≥ виникненн¤ орган≥зац≥њ. ёридичний п≥дх≥д за головний критер≥й вважаЇ реЇстрац≥ю орган≥зац≥њ та статутно оформлену задекларовану мету д≥¤льност≥.
Ќайб≥льшого ж поширенн¤ у навколонаукових колах набув ≥деолог≥чний п≥дх≥д, тобто типолог≥зац≥¤ молод≥жних орган≥зац≥й, виход¤чи з њхньоњ ≥деолог≥чно-пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ. ќднак сл≥д зазначити, що хоча вплив пол≥тичних структур та ≥деолог≥чних теч≥й на орган≥зований молод≥жний рух досить значний, в≥н все ж не Ї визначальним. ≤снуЇ ц≥ла низка молод≥жних орган≥зац≥й, ¤к≥ абсолютно не заангажован≥ пол≥тично чи ≥деолог≥чно. “ому, намагаючись класиф≥кувати молод≥жн≥ структури, ми за головний критер≥й беремо не ≥дейно-пол≥тичне забарвленн¤, а характер д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ.
Ќайб≥льш повно систематизац≥ю типолог≥й молод≥жних обТЇднань виклав проф. ¬.якушик. ÷ю систематизац≥ю було розроблено на баз≥ методолог≥њ та загальнотеоретичних п≥дход≥в, що були ним використан≥ в анал≥з≥ пол≥тичних парт≥й1.
ƒл¤ створенн¤ комплексноњ типолог≥њ молод≥жних обТЇднань ¬.якушик запропонував згрупувати головн≥ критер≥њ њх класиф≥кац≥њ у пТ¤ть блок≥в:
Х соц≥альна база молод≥жного обТЇднанн¤;
Х специф≥ка іенези (процесу виникненн¤) орган≥зац≥йних принцип≥в та структури молод≥жного обТЇднанн¤;
Х особливост≥ системи зд≥йснюваних молод≥жним обТЇднанн¤м функц≥й;
Х роль молод≥жного обТЇднанн¤ в сусп≥льств≥;
Х характер впливу молод≥жного обТЇднанн¤ на сусп≥льн≥ процеси2.
“ак само т≥Їю чи ≥ншою м≥рою намагалис¤ дати типолог≥зац≥ю ≥снуючих в ”крањн≥ молод≥жних обТЇднань ≥ ќ. орн≥Ївський, ѕ.ћартин, ј.—крипник, ≥нш≥ науковц≥. ¬ ¤кост≥ основного критер≥ю власних типолог≥зац≥й молод≥жних орган≥зац≥й в сучасн≥й ”крањн≥ вони пропонували саме функц≥њ, ¤к≥ виконують ц≥ обТЇднанн¤ у сусп≥льств≥.
ѕроте повн≥стю комплекс цих функц≥й зазвичай визначити дуже складно, тим б≥льше у перех≥дному сусп≥льств≥. “аке сусп≥льство саме ще не маЇ стаб≥льноњ структури та ч≥тко розмежованих функц≥й. јле поза на¤вн≥стю чи в≥дсутн≥стю загальновизнаноњ класиф≥кац≥њ, так само ¤к ≥ можливостей њњ застосуванн¤, в сучасн≥й ”крањн≥ все ж ≥снуЇ довол≥ збалансована система молод≥жних структур.
“ож Їдиним практичним р≥шенн¤м за такого стану речей буде прийн¤ти альтернативну систему класиф≥кац≥њ, що б≥льше в≥дпов≥датиме реальному станов≥ речей. јдже поруч з ускладненн¤ми, спричинюваними загальною ситуац≥Їю в сусп≥льств≥, додатков≥ труднощ≥ пол¤гають у тому, що програма, декларован≥ принципи, статут та юридичний статус орган≥зац≥њ часто не в≥дбивають обТЇктивноњ ситуац≥њ ≥ жодним чином не впливають на њњ д≥йсний соц≥альний статус. “ому ми пропонуЇмо власну типолог≥зац≥ю молод≥жних обТЇднань, критер≥Їм ¤коњ Ї характер д≥¤льност≥ кожноњ окремоњ молод≥жноњ орган≥зац≥њ.
—пециф≥ка такого п≥дходу даЇ п≥дстави дл¤ введенн¤ ц≥лоњ низки њх типолог≥њ:
ћолод≥жн≥ ф≥л≥њ пол≥тичних парт≥й
¬ажливим чинником молод≥жного руху Ї взаЇмод≥¤ його з пол≥тичними парт≥¤ми. Ѕезперечно, що сп≥впрац¤ з молод≥жними орган≥зац≥¤ми Ї одним з найважлив≥ших момент≥в д≥¤льност≥ парт≥њ. —тосунки м≥ж ними в ≥деал≥ повинн≥ будуватись на основ≥ взаЇмопорозум≥нн¤, сп≥впрац≥ й автономност≥. ќднак ≥нод≥ ц≥ стосунки стають надто т≥сними.
ќсновний момент Їдност≥ парт≥њ з њњ молод≥жною орган≥зац≥Їю пол¤гаЇ у Їдност≥ њх ≥деолог≥чних платформ. ћолод≥жна орган≥зац≥¤ веде свою роботу, вир≥шуЇ своњ проблеми ≥ одночасно сп≥впрацюЇ з парт≥Їю та готуЇ себе дл¤ майбутньоњ пол≥тичноњ роботи в н≥й. ” свою чергу пол≥тичн≥ парт≥њ домагаютьс¤ вир≥шенн¤ проблем, ¤к≥ Ї у молод≥ та в≥дстоюють ≥нтереси член≥в молод≥жних орган≥зац≥й, зокрема, в ѕарламент≥. ¬ ”крањн≥ значна к≥льк≥сть парт≥й мають своњ молод≥жн≥ ф≥л≥њ та орган≥зац≥њ, ¤к≥ ≥деолог≥чно ор≥Їнтуютьс¤ на них. ќкр≥м цього, парт≥њ за допомогою своњх програм намагаютьс¤ забезпечити п≥дтримку молод≥ на виборах, проголошуючи соц≥альну спр¤мован≥сть власноњ молод≥жноњ пол≥тики.
—кладн≥сть визначенн¤ такоњ групи орган≥зац≥й пол¤гаЇ в значн≥й в≥дносност≥ терм≥ну Умолод≥жна ф≥л≥¤ пол≥тичноњ парт≥њФ, оск≥льки передбачаЇ статутну залежн≥сть молод≥жного обТЇднанн¤ в≥д парт≥њ.
ќднак сучасна парт≥йна молод≥жна пол≥тика передбачаЇ автономн≥сть, а ≥нод≥ й повну незалежн≥сть молод≥жних структур. Ќа думку автор≥в, головним критер≥Їм дл¤ визначенн¤ молод≥жних ф≥л≥й парт≥й сл≥д визначити ступ≥нь залежност≥ молод≥жноњ орган≥зац≥њ. ћаЇтьс¤ на уваз≥ увесь комплекс питань, повТ¤заних з цим (≥деолог≥чн≥, пол≥тичн≥, ф≥нансов≥, орган≥зац≥йн≥, статутн≥ тощо). Ќа наш погл¤д, п≥д таке визначенн¤ п≥дпадаЇ р¤д сучасних молод≥жних орган≥зац≥й в ”крањн≥. «окрема: –еспубл≥канська христи¤нська молодь, ћолод≥жна орган≥зац≥¤ республ≥канц≥в ”крањни, ћолодий –ух, —оц≥ал≥стичний конгрес молод≥, Ќародно-демократична л≥га молод≥, Ћен≥нська комун≥стична сп≥лка молод≥ ”крањни тощо.
√ромадсько-пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ молод≥
«алишаЇтьс¤ значний прошарок молод≥жних обТЇднань, що збер≥гають свою незалежн≥сть, залишаючись самост≥йними ≥дейно-пол≥тичними утворенн¤ми, ≥ займають активну громадську позиц≥ю, ≥нод≥ висуваючи нав≥ть пол≥тичн≥ вимоги. ўоб класиф≥кувати так≥ орган≥зац≥њ в≥дпов≥дно до њх ставленн¤ до дом≥нуючого у сучасному св≥т≥ типу приватновласницьких, сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин (тобто на п≥дстав≥ ступен¤ прийн¤тт¤ або неприйн¤тт¤ цього типу в ц≥лому):
Х ультрал≥в≥ орган≥зац≥њ;
Х л≥в≥;
Х л≥воцентристськ≥;
Х центристськ≥;
Х правоцентристськ≥;
Х ультраправ≥.
’оча така класиф≥кац≥¤ застосовуЇтьс¤ дл¤ типолог≥зац≥њ пол≥тичних парт≥й, на нашу думку, вона адекватно в≥дображаЇ громадсько-пол≥тичну ≥н≥ц≥ативу молод≥ сучасноњ ”крањни.
—л≥д також наголосити на тому, що цей тип в≥дпов≥даЇ досить значн≥й к≥лькост≥ молод≥жних орган≥зац≥й. ≤нод≥ ц≥ орган≥зац≥њ спр¤мовують свою д≥¤льн≥сть на реал≥зац≥ю вузькоц≥льових проект≥в (в≥дпов≥дно до отриманого гранту тощо). ќднак це не означаЇ, що орган≥зац≥¤ увесь час свого ≥снуванн¤ займатиметьс¤ ц≥Їю д≥¤льн≥стю.
ћолод≥жн≥ рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ
ќкремо сл≥д вид≥лити молод≥жн≥ рел≥г≥йн≥ обТЇднанн¤, що утворюютьс¤ в ”крањн≥. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ тотал≥тарноњ системи значний в≥дсоток молод≥ звернувс¤ у пошуках самореал≥зац≥њ до рел≥г≥њ. «окрема, це повТ¤зано з нац≥ональним рухом, що набув своЇњ кульм≥нац≥њ у 1991 роц≥. ћолодь, ¤ка обрала участь у цих рухах, здеб≥льшого декларувала свою приналежн≥сть до Упопул¤рнихФ тод≥ конфес≥й (”крањнська греко-католицька церква, ”крањнська автокефальна православна церква). “акож великий в≥дсоток молод≥ звертаЇтьс¤ до протестантських церков, р≥зноман≥тних сект та м≥стичних, псевдо-рел≥г≥йних культ≥в. Ќаприклад: У”крањнська молодь ’ристов≥Ф, ’ристи¤нська молод≥жна орган≥-зац≥¤ ÷еркви адвентист≥в сьомого дн¤, ћолод≥жна рада церков ™вангельських христи¤н-баптист≥в ”крањни тощо. ћолод≥жн≥ фахов≥ обТЇднанн¤, орган≥зац≥њ за ≥нтересами
ћолод≥жн≥ обТЇднанн¤, ¤к≥ пол≥тично не заангажован≥, утворюють наступну групу орган≥зац≥й, ¤ка перевищуЇ вс≥ попередн≥ не лише за к≥льк≥стю орган≥зац≥й, а й за к≥льк≥стю член≥в у кожн≥й зокрема.
еруючись головним критер≥Їм нашого досл≥дженн¤ Ч характером д≥¤льност≥, можна вид≥лити таку типолог≥ю:
Х фахов≥ молод≥жн≥ структури. ”творюютьс¤ головним чином за ознакою фаховоњ приналежност≥, п≥д час навчанн¤ або роботи. ќбТЇднують не лише студ≥юючу молодь, а й молодих спец≥ал≥ст≥в. ¬ ”крањн≥ ≥снуЇ ц≥лий р¤д молод≥жних фахових орган≥зац≥й. —кладн≥сть визначенн¤ ц≥Їњ п≥дгрупи молод≥жних обТЇднань пол¤гаЇ в специф≥чному боц≥ терм≥ну УфахФ. Ќеможливо визначити фахову приналежн≥сть лише за на¤вн≥стю в≥дпов≥дноњ осв≥ти. “ому маЇмо взаЇмоповТ¤зан≥ п≥дгрупи, наприклад, фахов≥, науков≥, л≥тературно-мистецьк≥. ƒосить важко провести межу м≥ж профес≥онал≥змом та аматорами;
Х науков≥, л≥тературно-мистецьк≥ та культуролог≥чн≥ орган≥зац≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д УнеформальнихФ л≥тературних УтусовокФ та салон≥в, л≥тературн≥ та мистецьк≥ орган≥зац≥њ намагаютьс¤ шл¤хом обТЇднанн¤ зусиль в≥дстоювати своњ ≥нтереси, зокрема, ф≥нансуванн¤ своњх видань. ќднак такий напр¤мок не вичерпуЇ вс≥Їњ гами ≥нтерес≥в молодих л≥тератор≥в та митц≥в. Ѕ≥льш≥сть л≥тературно-мистецьких орган≥зац≥й утворюЇтьс¤ на ірунт≥ прихильност≥ до визначеноњ теч≥њ в мистецтв≥;
Х вишк≥льн≥ та спортивно-патр≥отичн≥ орган≥зац≥њ молод≥. ƒо них ще можна в≥днести дит¤ч≥ виховн≥ орган≥зац≥њ. “акож п≥дкреслити значну роль загальноукрањнських спортивних асоц≥ац≥й, зокрема, в галуз≥ Їдиноборств.
Ѕлагод≥йн≥ фонди дл¤ молод≥ та молод≥жн≥
благод≥йн≥ фонди
÷ей тип орган≥зац≥й не Ї досить поширений в сучасному молод≥жному середовищ≥. ќднак њх д≥¤льн≥сть Ї досить активною в напр¤мку акумул¤ц≥њ потр≥бних кошт≥в та ф≥нансуванн¤ благод≥йних програм чи р≥зноман≥тних молод≥жних проект≥в. Ќаприклад: ‘онд Ућолода ”крањнаФ, ”крањнський фонд студент≥в, ƒит¤чий фонд ”крањни тощо.
Ќац≥ональн≥ молод≥жн≥ орган≥зац≥њ
ќбТЇднанн¤, утворен≥ нац≥ональними меншинами, ¤к≥ оп≥куютьс¤ збереженн¤м та поширенн¤м серед молод≥ власних нац≥ональних звичањв, культури та традиц≥й. —л≥д в≥дзначити, що серед нац≥ональних орган≥зац≥й на¤вн≥ не лише культуролог≥чн≥, а й студентськ≥, науков≥, фахов≥, благод≥йн≥, спортивно-патр≥отичн≥ тощо.
—тудентський рух
јнал≥зуючи молод≥жний рух в ц≥лому, не можна не в≥дзначити студентський рух ¤к його складову частину. —тудентство завжди було в авангард≥ вс≥х соц≥альних перетворень та пол≥тичних рух≥в. ¬оно складаЇ чи не 80% в≥д чисельност≥ молод≥жних орган≥зац≥й, а часом й б≥льшу њх частину. ќднак власна специф≥ка орган≥зованого студентського руху визначаЇтьс¤ передовс≥м характером студентських орган≥зац≥й, членами ¤ких Ї т≥, хто навчаЇтьс¤ у вуз≥, тобто членство у таких орган≥зац≥¤х ч≥тко регламентоване часом. р≥м того, студентськ≥ орган≥зац≥њ в≥дстоюють ≥нтереси студентськоњ молод≥, акцентуючи на цьому увагу.
“акож студентськ≥ орган≥зац≥њ моб≥льн≥ш≥ та д≥Їздатн≥ш≥ за загальномолод≥жн≥ структури. ÷е показали страйки 1990, 1992 рок≥в, а також студентськ≥ заворушенн¤ по всьому св≥т≥.
—еред студентських обТЇднань, на нашу думку, сл≥д вид≥л¤ти:
Х профсп≥лки, першочерговим завданн¤м ¤ких вир≥шувати соц≥альн≥ проблеми студентства та захищати њх ≥нтереси перед державою та адм≥н≥страц≥Їю вуз≥в. Ќаприклад: ѕерша украњнська студентська профсп≥лка (ѕо—т”ѕ), ѕрофсп≥лка студент≥в Уѕр¤ма д≥¤Ф, јсоц≥ац≥¤ студентських профсп≥лкових орган≥зац≥й ”крањни тощо;
Х громадськ≥ студентськ≥ орган≥зац≥њ. √ромадськ≥ студентськ≥ обТЇднанн¤ мають на мет≥ репрезентувати громадсько-пол≥тичну ≥н≥ц≥ативу студентства та в≥дстоювати його права. ќкремо, але в структур≥ громадських орган≥зац≥й ≥снують студентськ≥ корпорац≥њ та ≥нформац≥йно-координац≥йн≥ центри;
Х фахов≥ студентськ≥ орган≥зац≥њ та обТЇднанн¤ за ≥нтересами. ќрган≥зац≥њ такого типу Ї досить поширеними в рамках окремих вуз≥в та факультет≥в. Ќаприклад: асоц≥ац≥њ студент≥в-юрист≥в, ≥сторичн≥ товариства окремих вуз≥в, вуз≥вськ≥ науков≥ товариства тощо; Х органи студентського самоуправл≥нн¤. ≤нод≥ вони перетворюютьс¤ з п≥дструктур вуз≥в на самост≥йн≥ орган≥зац≥њ.
«авданн¤ студентського самовр¤дуванн¤ пол¤гаЇ у тому, щоб допомогти студентам та асп≥рантам в њх науков≥й, профес≥йн≥й та громадськ≥й робот≥, налагодити побут та дозв≥лл¤ студент≥в у студм≥стечках, орган≥зац≥¤ в≥дпочинку тощо. р≥м того (≥ це важливо), завданн¤ студентського самоуправл≥нн¤ пол¤гаЇ у захист≥ та узгодженн≥ ≥нтерес≥в студент≥в ≥ асп≥рант≥в з ≥нтересами адм≥н≥страц≥њ вуз≥в та держави.
ћолод≥жн≥ парт≥њ
ќкремо сл≥д окреслити тенденц≥ю, ¤ка про¤вилас¤ лише в останн≥й час. ћова йде про створенн¤ молод≥жних парт≥й. Ќеобх≥дно зазначити, що ≥де¤ створенн¤ молод≥жноњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ в молод≥жному середовищ≥ у 90-х виникала неодноразово. ќднак перш≥ молод≥жн≥ парт≥њ зТ¤вилис¤ саме в 1999 роц≥.
ƒе¤к≥ вчен≥, розгл¤даючи пол≥тичний молод≥жний рух, стверджували, що ≥снуЇ к≥лька тип≥в орган≥зац≥й, ¤к≥ умовно чи фактично можуть бути молод≥жними пол≥тичними парт≥¤ми. “ак, ќ. орн≥Ївський вважав, що Умолод≥жна парт≥¤ ≤ типу (незважаючи на в≥дсутн≥сть слова Умолод≥жнаФ у назв≥ орган≥зац≥њ) може розгл¤датис¤ ¤к орган≥зац≥йна структура, що обТЇднала молодих людей за сп≥льними ≥дейно-пол≥тичними мотивами одн≥Їю пол≥тичною ор≥Їнтац≥ЇюФ3. ƒо цього типу в≥н в≥дносив —Ќѕ”. ƒругий тип, за ќ. орн≥Ївським, це власне молод≥жна парт≥¤.
“акий п≥дх≥д дещо застар≥лий. ќсобливо, ¤кщо враховувати нов≥ пол≥тичн≥ реал≥њ та характер новоутворених молод≥жних пол≥тичних парт≥й.
ѕол≥тична парт≥¤ виникаЇ тод≥, коли соц≥альна верства, група усв≥домлюЇ необх≥дн≥сть пол≥тичноњ самоорган≥зац≥њ задл¤ захисту своњх ≥нтерес≥в та участ≥ у виробленн≥ державних р≥шень. ¬ нашому випадку частина молод≥ ¤к соц≥ально-демограф≥чна група усв≥домила необх≥дн≥сть пол≥тичного оформленн¤ своњх ≥нтерес≥в у вигл¤д≥ створенн¤ власних парт≥й.
ƒо молод≥жних парт≥й належать парт≥¤ Ућолода ”крањнаФ, орган≥зац≥¤ пол≥тичного розвитку Ч ћолод≥жна парт≥¤ ”крањни, парт≥¤ УЌова генерац≥¤Ф. ÷≥ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ складаютьс¤ переважно з молод≥ ≥ за¤вл¤ють про готовн≥сть захищати ≥нтереси молодого покол≥нн¤ (¤к першочергове завданн¤).
¬ план≥ ставленн¤ до дом≥нуючого у сучасному св≥т≥ типу приватновласницьких сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин (тобто на п≥дстав≥ ступен¤ сприйн¤тт¤ або несприйн¤тт¤ цього типу в ц≥лому) ц≥ парт≥њ належать до центристського напр¤мку. «а ≥деолог≥чною ор≥Їнтац≥Їю Ч декларують приналежн≥сть до л≥берал≥зму. «а характером орган≥зац≥њ Ч це кадрован≥ парт≥њ.
8. ѕер≥одизац≥¤ розвитку орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥
ѕер≥одизац≥¤ розвитку молод≥жного руху в ”крањн≥, ¤к ≥ пер≥одизац≥¤ розвитку будь-¤ких соц≥ально-пол≥тичних структур, маЇ базуватис¤ на комплексному п≥дход≥ до даноњ проблематики. ¬ сучасн≥й пол≥тичн≥й науц≥ ≥снують певн≥ теоретико-методолог≥чн≥ п≥дходи дл¤ визначенн¤ пер≥од≥в та етап≥в розвитку досл≥джуваних обТЇкт≥в, ¤к≥ дозвол¤ють сформувати в≥дносно ч≥тку картину іенези обТЇкта. “ак, ¬.якушик вид≥л¤Ї чотири п≥дходи до пер≥одизац≥њ розвитку соц≥ально-пол≥тичних структур:
Х визначенн¤ У≥сторичних вагомих момент≥вФ ¤к меж, що розд≥л¤ють певн≥ етапи на шл¤ху прогресу (чи регресу) або р≥зн≥ не≥Їрарх≥зован≥ етапи (при цьому сам≥ Увагом≥ моментиФ виступають у вигл¤д≥ результату впливу де¤ких реально значущих або у д≥йсност≥ малозначущих, але м≥фолог≥зованих фактор≥в, наприклад, проведенн¤ зТњзд≥в чи пленум≥в правл¤чоњ парт≥њ, зм≥на кер≥вництва держави ≥ таке ≥нше);
Х встановленн¤ показник≥в прогресу (чи регресу, ¤кщо розвиток оц≥нюЇтьс¤ негативно), ¤к≥ характеризують внутр≥шн≥й розвиток системи;
Х вид≥ленн¤ набору можливих ≥деальних (УчистихФ) стан≥в досл≥джуваного обТЇкта;
Х поЇднанн¤ в т≥й чи ≥нш≥й пропорц≥њ елемент≥в дек≥лькох ≥з зазначених вище п≥дход≥вФ1.
ƒан≥ п≥дходи можна застосовувати при пер≥одизац≥њ УжиттЇвих цикл≥вФ не лише пол≥тичних структур, але ≥ орган≥зованого молод≥жного руху. ѕроте сл≥д памТ¤тати, що перш≥ три п≥дходи не вичерпують вс≥Їњ багатоман≥тност≥ та багатовим≥рност≥ процесу. “ому при виробленн≥ пер≥одизац≥њ розвитку сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥ потр≥бно виходити з необх≥дност≥ застосуванн¤ четвертого п≥дходу, тобто поЇднувати в т≥й чи ≥нш≥й пропорц≥њ елементи к≥лькох ≥з вищеозначених п≥дход≥в.
ѕров≥дний украњнський спец≥ал≥ст ≥з вивченн¤ молод≥жного руху в ”крањн≥ ¬.√оловенько вважаЇ, що Узд≥йснюючи пер≥одизац≥ю ≥стор≥њ молод≥жного руху, необх≥дно враховувати, що њњ критер≥њ складаютьс¤ з двох взаЇмоповТ¤заних елемент≥вФ. Ќа думку ¬.√оловенька, перший УхарактеризуЇ зовн≥шн≥, обТЇктивн≥ умови розвитку цього процесу Ч р≥вень демократизац≥њ державного буд≥вництва, розмах ≥ форми громад¤нського руху взагал≥, зм≥ни пол≥тичноњ ситуац≥њ, в ¤к≥й розвиваЇтьс¤ молод≥жний рух, ставленн¤ сусп≥льства до молод≥жних проблем тощоФ. ƒругий елемент критер≥њв пер≥одизац≥њ привТ¤зуЇтьс¤ до Урозкритт¤ зм≥сту цього процесу шл¤хом анал≥зу д≥алектики розвитку складових частин самого молод≥жного руху, њх впливу на житт¤ сусп≥льства загалом, вир≥шенн¤ проблем молод≥ зокрема, визначенн¤ м≥сц¤ молод≥жного руху в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства тощоФ2.
«розум≥ло, що на основн≥ етапи сучасного молод≥жного руху пом≥тний вплив мали так≥ чинники, ¤к≥ в≥дбивалис¤ на розвитку вс≥Їњ пол≥тичноњ системи ”крањни. ѕерш за все, анал≥зуючи головн≥ етапи, можна простежити сп≥вв≥дношенн¤ розвитку парт≥йноњ системи та орган≥зованого молод≥жного руху. “ому де¤к≥ пол≥тологи, розгл¤даючи сучасний орган≥зований молод≥жний рух, звертаютьс¤ в першу чергу до пер≥одизац≥њ розвитку парт≥йноњ системи ”крањни, тим самим ≥гноруючи суто молод≥жну специф≥ку ¤вища.
÷≥каву пер≥одизац≥ю украњнського молод≥жного руху запропонували фах≥вц≥ ”крЌƒ≤ проблем молод≥. “ак, ≥стор≥¤ украњнського молод≥жного руху умовно под≥лена на чотири пер≥оди:
Х Уперший Ч з часу по¤ви молод≥жних обТЇднань ≥ до к≥нц¤ ’≤’ в≥ку. ” цей час молод≥жний рух в ”крањн≥ лише зароджувавс¤;
Х другий Ч з к≥нц¤ ’≤’ стол≥тт¤ до середини 20-х рок≥в ’’ в≥ку. ÷е пер≥од становленн¤ молод≥жного руху ”крањни, що складавс¤ тод≥ з дес¤тк≥в молод≥жних обТЇднань, р≥зноман≥тних за пол≥тичними та ≥ншими уподобанн¤ми;
Х трет≥й Ч з к≥нц¤ 20-х до початку 80-х рр. ’’ стол≥тт¤. ѕрот¤гом цього пер≥оду молод≥жний рух –ад¤нськоњ ”крањни був представлений лише комсомольською та п≥онерською орган≥зац≥¤ми. Ѕ≥льш р≥зноман≥тним в≥н був до 1939 року на «ах≥дн≥й ”крањн≥. “радиц≥њ украњнського молод≥жного руху частково розвивалис¤ в украњнськ≥й д≥аспор≥;
Х четвертий Ч з середини 80-х ≥ до сьогодн≥шнього дн¤. ÷е пер≥од в≥дродженн¤ молод≥жного руху ”крањни, його становленн¤ ¤к складного ¤вища, р≥зноман≥тного за пол≥тичними, структурними ознаками, формами роботи з молоддюФ3.
÷¤ пер≥одизац≥¤ охоплюЇ увесь пер≥од розвитку молод≥жного руху в ”крањн≥ ≥ подаЇ його в розгорнут≥й ≥сторичн≥й ретроспектив≥. —л≥д зазначити, що б≥льш≥сть науковц≥в визначають початком сучасного орган≥зованого молод≥жного руху середину 80-х рр. ’’ стол≥тт¤. ’ронолог≥чна р≥зниц¤ у визначенн≥ точки в≥дл≥ку в р≥зних автор≥в визначаЇтьс¤ Ум≥фолог≥зац≥ЇюФ певноњ ≥сторичноњ под≥њ. “ак, науковц≥, представники украњнськоњ зах≥дноњ д≥аспори, визначають ¤к початок сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥ Ч утворенн¤ ”крањнського культуролог≥чного клубу та “овариства Ћева (1987 р≥к). ÷≥Їњ думки дотримуютьс¤ ј. ам≥нський4, ќ.«акидальська5 та ≥н.
«начно ран≥ше запропонували датувати початки сучасного орган≥зованого молод≥жного руху Ќ. осарЇв та ≤. ≤ванишин. Ќа њх думку, перший етап розвитку сучасного орган≥зованого молод≥жного руху припадаЇ на к≥нець 70-х Ч початок 80-х рр. ’’ стол≥тт¤, ≥ повТ¤заний в≥н з масовим виникненн¤м неформальних груп, угруповань та формувань р≥зного напр¤мку, створених на основ≥ сп≥льност≥ ≥нтерес≥в. ƒругий етап (середина 80-х рр.) характеризуЇтьс¤ виникненн¤м та розгортанн¤м д≥¤льност≥ обТЇднань молод≥, що ставили перед собою соц≥ально значим≥ завданн¤. “рет≥й етап (к≥нець 1989 Ч початок 1990 рр.), на думку Ќ. осарЇва та ≤.≤ванишина, в≥дпов≥даЇ створенню громадсько-пол≥тичних молод≥жних орган≥зац≥й та участь њх в пол≥тичн≥й д≥¤льност≥6.
ќкрему пер≥одизац≥ю розвитку сучасного студентського руху пропонують ќ.™риг≥н7 та ≤. ол¤ка. Ќаприклад, ≤. ол¤ка повн≥стю виокремлюЇ студентський рух ≥з загальномолод≥жного, вважаючи њх двома р≥зними теч≥¤ми сусп≥льного розвитку8. —л≥д також в≥дм≥тити роботи рад¤нських вчених, ¤к≥ за часи УперебудовиФ досл≥джували ≥ намагалис¤ пер≥одизувати та класиф≥кувати неформальну молод≥жну ≥н≥ц≥ативу, вказуючи на тенденц≥њ орган≥зац≥йного оформленн¤ молод≥жних обТЇднань. «начну увагу ц≥й проблематиц≥ прид≥л¤ли ќ.√ромов, ј. уз≥н9, ¬.„урбанов, ќ.Ќелюбин10 та ≥нш≥.
Ѕ≥льш конкретизована пер≥одизац≥¤ розвитку сучасного орган≥зованого молод≥жного руху подаЇтьс¤ в роботах пров≥дних фах≥вц≥в ”крЌƒ≤ проблем молод≥. ѕроте схеми пер≥одизац≥њ ¬.√оловенька, ћ.√оловатого та ќ. орн≥Ївського дещо в≥др≥зн¤ютьс¤. “ак, ¬. √оловенько, а сл≥дом за ним ≥ ћ. √оловатий вид≥л¤ють три етапи становленн¤ сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥. ¬они вважають, що перший етап (середина 80-х рр. Ч к≥нець 1989 р.) розпочавс¤ з виникненн¤ молод≥жних неформальних груп та обТЇднань, створених на основ≥ сп≥льних зац≥кавлень (Уг≥пп≥Ф, Уметал≥стиФ, УпанкиФ тощо), а також значноњ к≥лькост≥ пол≥тичних дискус≥йних клуб≥в та громадсько-пол≥тичних обТЇднань, д≥¤льн≥сть ¤ких була повТ¤зана з проблемами еколог≥њ, в≥дродженн¤ нац≥ональноњ культури тощо. ƒругий етап (к≥нець 1989 р. Ч к≥нець 1991 р.) означений масовою пол≥тизац≥Їю молод≥жного руху, активним процесом орган≥зац≥йного оформленн¤ та значною опозиц≥йн≥стю стосовно ≥снуючого режиму. “рет≥й етап (к≥нець 1991 р. Ч по сьогодн≥шн≥й день) бере св≥й початок з проголошенн¤ 24 серпн¤ 1991 року. јкту про незалежн≥сть ”крањни та п≥дтвердженн¤ його на всенародному референдум≥ 1 грудн¤ 1991 року. ‘актично трет≥й етап у ¬.√оловенько визначаЇ ¤к Ч Уетап незалежност≥Ф. Ќа його думку, на цьому етап≥ б≥льш≥сть молод≥жних орган≥зац≥й перейшли в≥д опозиц≥йност≥ до конструктивноњ сп≥впрац≥ з владою, тод≥ утворивс¤ координуючий центр орган≥зованого молод≥жного руху та були налагоджен≥ ефективн≥ механ≥зми реал≥зац≥њ молод≥жноњ пол≥тики11.
ќ. орн≥Ївський пропонуЇ власну схему пер≥одизац≥њ сучасного орган≥зованого молод≥жного руху. “ак, в≥н вид≥л¤Ї чотири головних етапи сучасного розвитку молод≥жного руху в ”крањн≥:
Х УнеформальнийФ (середина 80-х Ч ос≥нь 1989 р.) або клубно-гуртовий пер≥од широкоњ громадсько-пол≥тичноњ дискус≥њ, теоретичного пошуку в молод≥жному середовищ≥ новоњ системи ≥деолог≥чних координат; переоц≥нки традиц≥йних ц≥нностей, пол≥тизац≥њ молод≥жних громадських обТЇднань, ¤к≥ не мали за своњм статусом пр¤мого в≥дношенн¤ до пол≥тики;
Х Усамод≥¤льнийФ (ос≥нь 1989 р. Ч жовтень 1990 р.) Ч поширенн¤ руху соц≥ально-пол≥тичних, громад¤нських ≥н≥ц≥атив молод≥. ѕол≥тична платформа б≥льшост≥ новостворених на той час молод≥жних орган≥зац≥й еволюц≥онуЇ в≥д загальноперебудовчих вимог до антикомун≥стичних гасел, спр¤мованих на здобутт¤ повноњ незалежност≥ ”крањни. ћолод≥жний рух набув тод≥ б≥льш орган≥зованих форм нац≥онально-патр≥отичного волеви¤вленн¤ молод≥, почав, образно кажучи, виходити з оболонки клубноњ самод≥¤льност≥;
Х У≥нтегративнийФ (к≥нець 1990 р. Ч серпень 1991 р.) Ч пер≥од поглибленн¤ пол≥тичноњ диференц≥ац≥њ, у тому числ≥ й за парт≥йною ознакою, пер≥од подальшоњ ≥нтеграц≥њ молод≥жних обТЇднань в Їдиний украњнський молод≥жний рух за нац≥ональну державн≥сть, демократичн≥ перетворенн¤ ≥ соц≥альну справедлив≥сть; пер≥од пошуку ними оптимальноњ орган≥зац≥йноњ модел≥ сп≥впрац≥ на всеукрањнському та рег≥ональному р≥вн¤х. ћолод≥жний рух дедал≥ б≥льше набував на цьому етап≥ свого розвитку соц≥ально-державницького спр¤муванн¤;
Х Упосткомун≥стичнийФ (з 24 серпн¤ 1991 р.) ≥ до тепер≥шнього часу) Ч етап його ≥нституюванн¤, формуванн¤ ≥нтегрованоњ сукупност≥ державних ≥ недержавних громадських ≥нституц≥й, орган≥зац≥й, установ, що ставл¤ть за мету створенн¤ необх≥дних умов дл¤ самореал≥зац≥њ молод≥, спри¤нн¤ њњ соц≥альному становленню та розвитку. ѕр≥оритетними функц≥¤ми молод≥жного руху стають соц≥ально-захисна, патр≥отично-виховна та комун≥кативна12.
ќднак вищеозначен≥ п≥дходи до проблеми не в≥дпов≥дають динам≥ц≥ процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в молод≥жному середовищ≥ ≥ в першу чергу в орган≥зованому молод≥жному рус≥.
ƒ≥йсно, джерелом сучасного орган≥зованого молод≥жного руху Ї молод≥жна неформальна ≥н≥ц≥атива та самод≥¤льна ≥н≥ц≥атива в рамках Ћ —ћ” середини 80-х рр. ’’ ст. ѕроте сл≥д зазначити, що визначенн¤ конкретноњ дати початку сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥ досить умовне. “аким чином, ми пропонуЇмо власну пер≥одизац≥ю розвитку сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥, виход¤чи з комплексного п≥дходу до анал≥зу ¤вища.
ѕерший пер≥од розвитку сучасного орган≥зованого молод≥жного руху припадаЇ на середину 80-х Ч ос≥нь 1989 р. Ќа нашу думку, орган≥зована молод≥жна ≥н≥ц≥атива виникла саме в середовищ≥ Унеформал≥тетуФ. ÷¤ тенденц≥¤ набула значного поширенн¤ ≥ в середовищ≥ самод≥¤льност≥ в рамках оф≥ц≥йних структур Ћ —ћ” та п≥онерськоњ орган≥зац≥њ. Ќеформальн≥ групи усв≥домили обмежен≥сть даноњ форми ≥снуванн¤ ≥ звернулис¤ до б≥льш жорсткоњ регламентац≥њ своњх стосунк≥в та юридичного оформленн¤ свого статусу. ÷ей пер≥од умовно можна визначити ¤к Ч Упер≥од зародженн¤Ф орган≥зованого молод≥жного руху. ¬ цей час виникають ”крањнський культуролог≥чний клуб, “овариство Ћева, р≥зноман≥тн≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ, студентськ≥ обТЇднанн¤ (У√ромадаФ м. ињв). ÷≥ ви¤ви орган≥зац≥йноњ активност≥ молод≥ мають р≥зноман≥тн≥ ≥деолог≥чн≥ та пол≥тичн≥ вектори. «начна частина молод≥жних обТЇднань утворена на основ≥ сп≥льних ≥нтерес≥в в галуз≥ мистецтва, культури, науки, еколог≥чних, рел≥г≥йних та сусп≥льно-пол≥тичних проблем.
ƒругий етап розвитку орган≥зованого молод≥жного руху (1989Ц1990 рр.) в першу чергу характеризуЇтьс¤ поширенн¤м масових молод≥жних та студентських громадсько-пол≥тичних рух≥в, виникненн¤м масових молод≥жних громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й. ” цей час постають к≥лькатис¤чн≥ ”крањнська студентська сп≥лка та —п≥лка незалежноњ украњнськоњ молод≥. ульм≥нац≥Їю цього етапу стало голодуванн¤ студент≥в у жовтн≥ 1990 року на площ≥ ∆овтневоњ революц≥њ у иЇв≥. јкц≥¤ пол≥тизованого студентства була п≥дтримана вс≥ма однол≥тками. ¬перше застрайкував весь студентський ињв. У—тудентське голодуванн¤, Ч зазначав л≥дер студент≥в ќ. ƒон≥й, Ч стало символом народженн¤ нового сусп≥льства. —аме жовтень 90-го, коли молодь виступила ц≥лком самост≥йною пол≥тичною силою ≥ дос¤гла усп≥ху, ≥ став в≥дправною точкою, а не абсолютно в≥д≥рваний в≥д реал≥й серпень 91-го чи збуджений грудень 91-го. —аме в жовтн≥ 90-го прийшло усв≥домленн¤, що Упокол≥нн¤ 90-гоФ виступаЇ окремою ≥сторично-соц≥альною групоюФ13. √олодуванн¤ студент≥в стало переломним моментом не лише у св≥домост≥ ц≥лого покол≥нн¤, але ≥ в розвитку орган≥зованого молод≥жного руху.
“рет≥й етап (1991Ц1992 рр.) характеризуЇтьс¤ ≥деолог≥чною, пол≥тичною та орган≥зац≥йною кризою орган≥зованого молод≥жного руху. ѕ≥сл¤ проведенн¤ акц≥њ голодуванн¤ 1990-го молод≥жн≥ обТЇднанн¤ постали перед проблемою виробленн¤ нових форм роботи в молод≥жному середовищ≥. ƒос¤гненн¤ державноњ незалежност≥ викликало масовий в≥дх≥д частини молод≥ в≥д активноњ роботи в орган≥зац≥¤х. –озпочавс¤ процес Уприпартизац≥њФ молод≥жних структур та розпаду масових молод≥жних громадсько-пол≥тичних рух≥в. —пробою реан≥мац≥њ масовоњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи стало ≥н≥ц≥йоване —оюзом украњнського студентства друге голодуванн¤ студент≥в у иЇв≥ в жовтн≥ 1992 року. ѕроте ц¤ акц≥¤ не стала знаковою под≥Їю в молод≥жному середовищ≥. ¬она лише призвела до прискоренн¤ припартизац≥њ орган≥зованого молод≥жного руху. Ќа цей етап припадаЇ входженн¤ у орган≥зовану молод≥жну ≥н≥ц≥ативу ц≥лого прошарку молод≥, ¤ка лише опосередковано була причетна до голодуванн¤ студент≥в 1990 р., однак в≥дчувала приналежн≥сть до Упокол≥нн¤ 90-гоФ. ÷¤ Унова хвил¤Ф актив≥ст≥в р≥зноман≥тних молод≥жних орган≥зац≥й склала к≥ст¤к б≥льшост≥ на сьогодн≥ ≥снуючих молод≥жних громадсько-пол≥тичних обТЇднань.
„етвертий етап (1993Ц1996 рр.) умовно можна означити ¤к пер≥од пошуку та становленн¤ орган≥зац≥йних форм роботи в молод≥жному середовищ≥ та налагодженн¤ механ≥зм≥в д≥алогу м≥ж молоддю та державною владою. ” цей час набувають значного поширенн¤ молод≥жн≥ ф≥л≥њ при пол≥тичних парт≥¤х. ћолодь шукаЇ самореал≥зац≥њ через участь в парт≥йн≥й робот≥. ¬ той же час у студентському середовищ≥ набуваЇ поширенн¤ ≥де¤ створенн¤ незалежних студентських профсп≥лок. «агалом даний пер≥од Ї своЇр≥дною школою орган≥зац≥йноњ роботи сучасних молодих пол≥тик≥в.
ѕТ¤тий етап (1996Ц1999 рр.) означений актив≥зац≥Їю спроб очолити загальноукрањнський орган≥зований рух. ¬ цьому пер≥од≥ значноњ попул¤рност≥ набула ≥де¤ створенн¤ Їдиного репрезентанта ≥нтерес≥в молод≥жного руху перед державою та м≥жнародними орган≥зац≥¤ми. ¬ даному напр¤мку будувалас¤ робота багатьох молод≥жних орган≥зац≥й. р≥м того, в цей пер≥од спостер≥гаЇтьс¤ актив≥зац≥¤ участ≥ актив≥ст≥в р≥зних молод≥жних орган≥зац≥й у виборчих кампан≥¤х. ћолод≥ люди почали сам≥ висуватис¤ в органи м≥сцевого самоуправл≥нн¤ на р≥зноман≥тних довиборах. р≥м того, п≥д час виборчих кампан≥й 1998та 1999 рр. молод≥ актив≥сти брали найширшу участь ¤к в рол≥ ≥н≥ц≥атор≥в створенн¤ широкоњ громадськоњ п≥дтримки в молод≥жному середовищ≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ парт≥њ чи пол≥тика, так ≥ в рол≥ кандидат≥в в депутати р≥зних р≥вн≥в. ≥нець даного пер≥оду в≥дзначавс¤ значною пол≥тизац≥Їю молод≥жного середовища ≥ в першу чергу орган≥зованого молод≥жного руху.
Ўостий пер≥од розвитку орган≥зованого молод≥жного руху розпочавс¤ в 1999 роц≥ внасл≥док створенн¤ молод≥жних парт≥й. ¬ласне, даний пер≥од ¤к≥сно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ус≥х попередн≥х. ¬ середовищ≥ пол≥тизованоњ частини орган≥зованого молод≥жного руху в≥дбулос¤ усв≥домленн¤ необх≥дност≥ пол≥тичного оформленн¤ своњх ≥нтерес≥в у вигл¤д≥ пол≥тичноњ парт≥њ та необх≥дност≥ боротьби за владу задл¤ реал≥зац≥њ цих ≥нтерес≥в. ¬ орб≥т≥ даних парт≥й перебувають р≥зноман≥тн≥ культурницьк≥, нац≥ональн≥, спортивно-виховн≥, науков≥, громадськ≥ та громадсько-пол≥тичн≥ молод≥жн≥ орган≥зац≥њ. “ому можемо вести мову про поширенн¤ цього ¤вища на увесь молод≥жний рух, включаючи ≥ Унеформал≥тетФ.
* * *
—учасний орган≥зований молод≥жний рух виник в пер≥од трансформац≥њ пол≥тичноњ системи в≥д тотал≥таризму до плюрал≥стичноњ демократ≥њ. …ого бурхливий розвиток визначавс¤ певними соц≥ально-економ≥чними проблемами, ¤к≥ переживало украњнське сусп≥льство. —тановленн¤ державного механ≥зму, в≥дтак ≥ становленн¤ державноњ молод≥жноњ пол≥тики, сп≥впрац¤ м≥ж молод≥жними орган≥зац≥¤ми та державною в≥дбувалис¤ шл¤хом спроб та помилок.
ќрган≥зований молод≥жний рух в ”крањн≥ продовжуЇ зм≥нювати своњ форми, засоби та методи роботи. «Т¤вл¤ютьс¤ нов≥ л≥дери, нов≥ структури, виринають ран≥ше прихован≥ тенденц≥њ. ¬се це не даЇ можливост≥ охопити усе ¤вище в ц≥лому, у вс≥х його ви¤вах та формах.
“аким чином, сучасний орган≥зований молод≥жний рух, пройшовши р¤д певних пер≥од≥в свого розвитку, сьогодн≥ перебуваЇ на новому етап≥ свого ≥снуванн¤, ¤кий передовс≥м характеризуЇтьс¤ активною участю молод≥ ¤к окремоњ соц≥ально-демограф≥чноњ групи з власними економ≥чними, соц≥альними та пол≥тичними ≥нтересами, оформленими у вигл¤д≥ пол≥тичних структур у Увелик≥й пол≥тиц≥Ф.
¬аши отклики
Ќазад на √лавную страницу
|
