|
|
¬. улик, “.√олобуцька, ќ.√олобуцький
|
¬ступ
ѕроект Ућолода ”крањна: сучасний орган≥зований молод≥жний рух та неформальна ≥н≥ц≥ативаФ був започаткований творчим колективом ÷ентру досл≥джень проблем громад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 1998 року. ѕроте його реал≥зац≥¤ стала можливою лише завд¤ки допомоз≥ ћ≥жнародного фонду У¬≥дродженн¤Ф. ¬ рамках програми У√ромад¤нське сусп≥льствоФ кер≥вництво фонду виокремило в ¤кост≥ пр≥оритетного напр¤мку досл≥дженн¤ молод≥жного руху. ¬ результат≥ проведеного конкурсу на право реал≥зовувати даний проект переможцем ви¤вивс¤ саме ÷ентр досл≥джень проблем громад¤нського сусп≥льства.
ƒане досл≥дженн¤ Ї спробою п≥дсумувати вс≥ практичн≥ знанн¤ щодо молод≥ в ”крањн≥, що були з≥бран≥ прот¤гом останн≥х дес¤тир≥ч. Ќакопичивс¤ довол≥ значний масив даних, що вимагали ≥нтерпретац≥њ та виробленн¤ ч≥ткоњ позиц≥њ Ч ¤к науковоњ, так ≥ на р≥вн≥ держави Ч щодо молод≥ ¤к науковоњ категор≥њ та соц≥альноњ групи.
” перш≥й, теоретичн≥й частин≥ автори обірунтовують свою позиц≥ю щодо новоњ галуз≥ сусп≥льного знанн¤ Ч ювенолог≥њ ¤к науки про становленн¤ нових покол≥нь, законом≥рност≥ процес≥в оновленн¤ сусп≥льства, вс≥х його соц≥альних ≥нститут≥в та ц≥нн≥сно-культурних п≥двалин, а також про взаЇмод≥ю ≥снуючих соц≥альних систем з тими, що проход¤ть процес становленн¤.
« цих позиц≥й творчим колективом досл≥джуютьс¤ зокрема питанн¤ покол≥нь в ”крањн≥, умови њх формуванн¤ та особливост≥ взаЇмод≥њ, а також проблема молод≥ ¤к обТЇкта державноњ пол≥тики та фактора соц≥ально-економ≥чних зм≥н у сусп≥льств≥, молод≥ ¤к учасника економ≥чних та владних стосунк≥в у держав≥ та на м≥жнародному р≥вн≥ тощо.
¬ друг≥й частин≥ подаЇтьс¤ ≥люстративний матер≥ал до теоретичних положень, що висуваЇ перша, зокрема, щодо молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи у громадсько-пол≥тичн≥й та культурн≥й площин≥. ƒаЇтьс¤ ретроспектива молод≥жного орган≥зованого руху аж до етапу утворенн¤ молод≥жних пол≥тичних парт≥й, а також огл¤д неформальноњ ≥н≥ц≥ативи молод≥ в≥д г≥пп≥ 70-х ≥ до сьогодн≥шнього часу.
ѕросл≥дковуютьс¤ виокремленн¤ молод≥ ¤к пол≥тичного та культурного актора, процеси ≥нституюванн¤ молод≥жного руху, сп≥вв≥дношенн¤ його з процесами у сусп≥льств≥ загалом.
ѕроект, розроблений ÷ентром досл≥джень проблем громад¤нського сусп≥льства, передбачаЇ вивченн¤ реального стану в молод≥жному середовищ≥. “ому предметом досл≥дженн¤ Ї не лише молод≥жн≥ орган≥зац≥њ, а й неформальн≥ молод≥жн≥ ≥н≥ц≥ативи, наприклад, молод≥жн≥ субкультури тощо, ¤к≥ зазвичай залишаютьс¤ поза увагою науковц≥в. —пираючись на теоретичну базу та маючи можлив≥сть досл≥джувати молод≥жну ≥н≥ц≥ативу УзсерединиФ, творчий колектив намагавс¤ ¤кнайширше висв≥тлити молод≥жний рух в ус≥й його багатоман≥тност≥ та р≥зноплановост≥.
омплексне вивченн¤ молод≥жного руху в його орган≥зованому та неформальному ви¤в≥, визначенн¤ м≥сц¤ та рол≥ молодого покол≥нн¤ в трансформац≥йних процесах пос≥дають центральне м≥сце у становленн≥ громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥.
“ому п≥дтримка даного проекту ћ≥жнародним фондом У¬≥дродженн¤Ф заслуговуЇ на особливу в≥дзнаку украњнськоњ громадськост≥ та в першу чергу представник≥в Упокол≥нн¤ 90-хФ, ¤к≥ отримали таким чином змогу за¤вити про своњ амб≥ц≥њ.
„астина 1
ѕричини й механ≥зми оновленн¤ сусп≥льства: роль молод≥
¬ назву ц≥Їњ книжки винесен≥ слова Ућолода ”крањнаФ, ≥ наш виб≥р далеко не випадковий. Ућолода ”крањнаФ в даному випадку характеризуЇ не лише факт виникненн¤ певноњ новоњ генерац≥њ украњнських громад¤н, а й власне процес перманентного оновленн¤ сусп≥льства, а також цей процес ¤к соц≥альне ¤вище, що розгл¤даЇтьс¤ в загальн≥й систем≥ сусп≥льних стосунк≥в.
«агалом довол≥ законом≥рно, що на меж≥ тис¤чол≥ть, на меж≥, що розд≥л¤Ї два ц≥лком р≥зн≥ сусп≥льн≥ устроњ: рад¤нський ≥ пострад¤нський, ≥ в ц≥лому р≥зн≥ типи сусп≥льства Ч адже сусп≥льствознавц≥ всього св≥ту тверд¤ть, що формуЇтьс¤ ≥нформац≥йне сусп≥льство, виникла необх≥дн≥сть ретельно вивчити й оц≥нити процес зм≥н (з кожним покол≥нн¤м дедал≥ радикальн≥ших) не просто в структур≥ соц≥уму, а в самих його основах: культур≥, ц≥нн≥сних ор≥Їнтирах людей.
“ому на час≥ два основоположних питанн¤: ¤ким чином в≥дбуваютьс¤ так≥ зм≥ни, та що спричин¤Ї в≥дм≥нн≥сть м≥ж покол≥нн¤ми, в≥дтак йдетьс¤ про соц≥альний прогрес, а не просто про механ≥чний процес поновленн¤ усталених, добре в≥домих соц≥альних конструкц≥й?
—аме пошуку в≥дпов≥дей на ц≥ запитанн¤ ≥ присв¤чена ц¤ книжка. ј саме, ми намагаЇмось просл≥дкувати ≥мпульс запереченн¤ Ч ≥нод≥ творчого, ≥нод≥ деструктивного, проте завжди необх≥дного сусп≥льству. ÷ей ≥мпульс виникаЇ в молод≥жному середовищ≥ ≥ веде до тих-таки соц≥альних зм≥н. «Т¤сувати вс≥ його ви¤ви, спробувати по¤снити його природу Ч значить дати бодай початкову в≥дпов≥дь на питанн¤, чому ≥ ¤к м≥н¤Їтьс¤ сусп≥льство. р≥м того, тод≥ можна буде з б≥льшою чи меншою достов≥рн≥стю прогнозувати майбутнЇ цих процес≥в.
ћи не перш≥, кого зац≥кавила проблема молод≥ ¤к фактора не лише в≥дтворенн¤, але перш за все оновленн¤ сусп≥льств, а також особливост≥ переб≥гу цього процесу в кожному покол≥нн≥. ƒл¤ нас важлива молодь не ¤к стала величина, а ¤к найважлив≥ший чинник соц≥альноњ динам≥ки, що не лише пристосовуЇтьс¤ до ≥снуючих соц≥альних ≥нститут≥в, але й б≥льш чи менш активно пристосовуЇ њх дл¤ власних, специф≥чних пор≥вн¤но з попередн≥ми покол≥нн¤ми потреб. јле такий погл¤д лише тепер утверджуЇтьс¤ у науковому середовищ≥.
≤ ми не можемо критикувати попередник≥в за ≥накш≥ переконанн¤ Ч вони виходили з геть ≥нших обставин. јдже, ¤кщо обТЇктивно проанал≥зувати умови формуванн¤ наукових погл¤д≥в на проблему молод≥ та зм≥ни покол≥нь прот¤гом вс≥х попередн≥х етап≥в розвитку людськоњ думки, доходимо висновку, що њхн≥ переконанн¤ лише такими ≥ могли бути. Ќауковц≥ тих пер≥од≥в не лише були абсолютно переконан≥ у в≥рност≥ таких погл¤д≥в Ч вс¤ обТЇктивна реальн≥сть потверджувала њхню правоту, надаючи нов≥ й нов≥ докази.
Ѕо за слабкого розвитку системи комун≥кац≥й, пов≥льного прогресу, невеликоњ к≥лькост≥ нос≥њв кожноњ окремоњ культури ≥ водночас великого розмањтт¤ самих культур саме ≥деальне повторенн¤, точне до скрупульозност≥, форм, витворених батьками, могло забезпечити ≥снуванн¤ конкретноњ сп≥льноти прот¤гом достатньо тривалого часу. Ѕудь-¤ке, бодай трохи активне, заохоченн¤ ≥нновац≥й призвело б зрештою до зникненн¤ у член≥в сп≥льноти само≥дентиф≥кац≥њ ¤к представник≥в даноњ культури, до розпорошенн¤ та асим≥л¤ц≥њ поодинц≥ та др≥бними групами б≥льш сталими сп≥льнотами.
“ака ситуац≥¤ тривала в≥д виникненн¤ перших людських цив≥л≥зац≥й ≥ аж до так званоњ Упост≥ндустр≥альноњ революц≥њФ, повТ¤заноњ буквально з вибуховим розвитком ≥нформац≥йних технолог≥й (хоча поступова актив≥зац≥¤ в≥дбувалась ще в≥д ≥ндустр≥альноњ революц≥њ XIX ст.). “обто в≥д зак≥нченн¤ етапу плем≥нних громад (котр≥ були достатньо малочисельн≥ та м≥цно зТЇднан≥ внутр≥шньогруповими звТ¤зками, аби ≥нновац≥њ швидко впроваджувались та ставали специф≥чним набутком вс≥Їњ даноњ культурноњ сп≥льноти, що й забезпечувало виживанн¤ та прогрес) ≥ аж до другоњ половини ’’ стор≥чч¤ найб≥льш в≥дпов≥дною до ≥сторичних умов була схема в≥дтворенн¤ сусп≥льства, найповн≥ше змальована ще јр≥стотелем та ѕлатоном.
ћолод≥ в≥дводилось м≥сце слухн¤ного ≥ старанного учн¤, що маЇ у найкоротший терм≥н (адже недарма Удоросл≥стьФ визначалась трохи не початком репродуктивного в≥ку) засвоњти ¤комога повн≥ше ≥ точн≥ше культуру, звичањ, знанн¤ й ц≥нност≥ своЇњ громади ≥ надал≥ самост≥йно в≥дтворювати той самий зразок соц≥альноњ повед≥нки, що був вироблений у даному сусп≥льств≥ к≥лька (або й к≥лька дес¤тк≥в) покол≥нь тому. ƒотриманн¤ традиц≥њ ≥ пор¤дку вважалос¤ найб≥льшою чеснотою молодоњ людини. “акий тип повед≥нки був тим ор≥Їнтиром њњ становленн¤, ¤кий найб≥льше схвалювавс¤ сусп≥льством.
јле, звичайно ж, завжди, за найнеспри¤тлив≥ших обставин, виникали стих≥йн≥ осередки запереченн¤ загальноприйн¤того способу житт¤, що найчаст≥ше складалис¤ з к≥лькох молодих людей, чињ перспективи за дотриманн¤ ≥снуючих норм соц≥альноњ повед≥нки були не надто привабливими (молодш≥ сини, сини батьк≥в, що розорилис¤ або зазнали пересл≥дувань з боку влади чи церкви, а також д≥ти двор¤нства, так звана Узолота молодьФ, що могли соб≥ дозволити певн≥ в≥дхиленн¤ в≥д правил без в≥дчутних негативних насл≥дк≥в).
÷≥ осередки ≥снували або тимчасово ¤к один ≥з засоб≥в соц≥ал≥зац≥й, зокрема, культурноњ адаптац≥њ молод≥, або ж ставали прихистком дл¤ Уне такихФ особистостей на все житт¤, тобто д≥¤ли ¤к довол≥ стале джерело зм≥н (точн≥ше джерело неспокою, ¤кий вже ≥ мав своњм насл≥дком зм≥ни) у сусп≥льств≥.
≤ хоча соц≥ологи стверджували, що у¤вленн¤ про особливу в≥кову групу, ¤ку називають Уп≥дл≥тковоюФ, Ї продуктом к≥нц¤ ’≤’ стор≥чч¤, ≥сторики вважають, що ≥снуванн¤ специф≥чних молод≥жних груп в ¤кост≥ п≥дл≥ткових можна просл≥дкувати принаймн≥ з ‘ранц≥њ XVI ст.1.
÷¤ тенденц≥¤ (вичленовуванн¤ з≥ структури сусп≥льства, до того трискладовоњ Ч д≥ти, доросл≥, стар≥ Ч ще одного в≥кового формуванн¤ Ч молод≥) ставала дедал≥ в≥дчутн≥шою, молодь дедал≥ виразн≥ше вид≥л¤лас¤ в окрему, ц≥лком самост≥йну соц≥альну групу з власною культурою (нав≥ть культурами), стилем (стил¤ми) сп≥лкуванн¤, специф≥чними ≥нтересами та потребами. ÷ьому спри¤ло перш за все розповсюдженн¤ дос¤гнень ≥ндустр≥альноњ революц≥њ.
“ож, в≥дпов≥дно, дедал≥ пом≥тн≥шою ставала необх≥дн≥сть у спец≥альному накопиченн≥, анал≥з≥, класиф≥кац≥њ знань про молодь, виокремленн¤ ц≥Їњ галуз≥ ≥з загального шару сусп≥льствознавчих наук. «рештою, цей масив знань було конституйовано ¤к соц≥олог≥ю молод≥. ÷е в≥дбулос¤ 1970 року на ћ≥жнародному соц≥олог≥чному конгрес≥ у ¬арн≥.
¬≥дтод≥ було утворено оф≥ц≥йну н≥шу, куди Ускладалис¤Ф, а част≥ше Ускидалис¤Ф (бо Ускладанн¤Ф Ч процес перш за все впор¤дкований, а це було на¤вне далеко не завжди) вс≥ здобут≥ емп≥ричн≥ знанн¤ та найр≥зноман≥тн≥ш≥ теор≥њ, що так чи ≥накше стосувались молод≥ та њњ д≥¤льност≥.
“од≥ ж зТ¤вилис¤ перш≥ спроби системноњ ≥нтерпретац≥њ накопиченого матер≥алу, ≥ не об≥йшлос¤ без ц≥кавих казус≥в. ƒо тих, що мали найб≥льший розголос, ми можемо в≥днести теор≥ю рос≥йського соц≥олога ¬.Ћукова (хоч сл≥д визнати, що у св≥тов≥й науц≥ в≥н був не одинокий представник такоњ точки зору), з ¤коњ випливало, що молодь Ч це такий соб≥ Увнутр≥шн≥й народФ, УпТ¤та колонаФ в динам≥чному монол≥т≥ сусп≥льства.
ƒоробок зах≥дних мислител≥в цього спр¤муванн¤ справд≥ слугував просто одн≥Їю з≥ Устрашних казочок на н≥чФ дл¤ просто ц≥кавих ≥ приводом дл¤ сумн≥ву у власних виважених теор≥¤х у науковц≥в Ч фах≥вц≥в з соц≥олог≥њ, психолог≥њ, педагог≥ки.
јдже надто мало хто з 35Ц65-р≥чних дорослих, котр≥ у своњх досл≥дженн¤х стикаютьс¤ з под≥бною проблемою, спроможний у¤вити себе дитиною, п≥дл≥тком чи юнаком наст≥льки, аби св≥домо, з абсолютною чесн≥стю перед собою визнати Їдн≥сть ≥ неперервн≥сть свого УяФ з колиски ≥ до труни. ј окрем≥ фрагменти житт¤, Укартинки з минулогоФ наст≥льки дивн≥ й так мало п≥ддаютьс¤ рац≥ональн≥й ≥нтерпретац≥њ, що мимовол≥ вважаЇш себе УтогоФ ≥ншопланет¤нином в≥дносно себе Утепер≥шньогоФ.
—прийн¤тт¤ себе, своњх вчинк≥в, думок, поривань, що колись були природн≥ми, мало того Ч Їдино можливими, тепер геть незрозум≥л≥! якщо йти дал≥, то дл¤ староњ людини так само чужий спос≥б мисленн¤ й д≥њ њњ у зр≥лост≥, хоча в≥н ≥ зрозум≥л≥ший пор≥вн¤но з дитинством. ≤ парадокс сп≥в≥снуванн¤ в одному т≥л≥ наст≥льки р≥зних УяФ можна по¤снити Ч проте майже неможливо прийн¤ти.
≤нод≥ це справд≥ виливаЇтьс¤ у Увнутр≥шньовидову ксенофоб≥юФ, коли в рол≥ УчужихФ виступають представники ≥ншого покол≥нн¤ (чи покол≥нь). —ебто так≥ теор≥њ Ї водночас ≥ виправданн¤м Ув≥йни батьк≥в ≥ д≥тейФ, ≥ доведенн¤м њњ непримиренност≥, тотальност≥ й неск≥нченност≥.
ѕроте читанн¤ УѕограЇмо в УотрутуФ чи Ућаленького вбивц≥Ф –. Ѕредбер≥ або ж У¬се тенали богоровыФ чи УЌазвемо його демономФ √. аттнера лише трохи полоскоче нерви. ј в тотал≥тарному сусп≥льств≥ насл≥дки такого сприйн¤тт¤ призводили до невт≥шноњ ситуац≥њ дл¤ сусп≥льства в ц≥лому ≥ траг≥чноњ дл¤ кожноњ окремоњ молодоњ особи.
ўо ж до власне соц≥олог≥чного п≥дходу, то теор≥¤ ¬.Ћукова Ч це справд≥ найрадикальн≥ший висновок, що його можна було вивести з≥ спостережень за молод≥жними рухами й субкультурами всього св≥ту та з рад¤нського консервативного трактуванн¤ пон¤тт¤ соц≥ал≥зац≥њ.
ќстаннЇ Ї одним з визначальних дл¤ пон¤ттЇвого апарату наук про молодь загалом, тож законом≥рно, що визначенн¤ рол≥ молод≥ в сусп≥льств≥ соц≥ологами напр¤му залежить в≥д того, ¤кий саме зм≥ст вкладаЇтьс¤ у пон¤тт¤ соц≥ал≥зац≥њ.
«окрема, повертаючись до теор≥й рад¤нськоњ соц≥олог≥чноњ школи, що визначаЇ соц≥ал≥зац≥ю ¤к Упроцес, в ход≥ ¤кого людська ≥стота набуваЇ ¤к≥сть, необх≥дну њй дл¤ життЇд≥¤льност≥ в сусп≥льств≥Ф2, д≥йсно, постаЇ дуже велика спокуса витлумачити це буквально ≥ зробити так≥ сам≥ буквальн≥ Ч ≥ ц≥лком лог≥чн≥ за такого вар≥анту Ч висновки.
јдже дл¤ усп≥шноњ УжиттЇд≥¤льност≥ в сусп≥льств≥Ф Улюдськ≥й ≥стот≥Ф знадобл¤тьс¤ ¤кост≥, що њх не потребують так≥ агенти њњ соц≥ал≥зац≥њ, ¤к батьки, виховател≥, наставники Ч представники попередн≥х покол≥нь: сусп≥льство њхньоњ зр≥лост≥, найб≥льш активноњ д≥¤льност≥ за економ≥чними, пол≥тичними, культурними показниками вимагаЇ ≥ншого обс¤гу навичок, УпакетуФ
¤костей, н≥ж те сусп≥льство, ¤ким воно буде за тими ж показниками у пер≥од максимальноњ життЇвоњ та профес≥йноњ активност≥ д≥тей.
«а 10Ц20 рок≥в, що минуть в≥д початку процесу соц≥ал≥зац≥њ ≥ до початку самост≥йного житт¤ особи, пом≥тно зм≥н¤тьс¤ обставини њњ ≥снуванн¤: профес≥йн≥, осв≥тн≥, ф≥нансов≥, зрештою ф≥зичн≥ вимоги. “ож вона маЇ бути готовою саме до тих, майбутн≥х, а не тепер≥шн≥х вимог. —ебто мати, окр≥м ¤костей, що њх можуть прищепити батьки (≥нод≥ в повному обс¤з≥, ≥нод≥ виб≥рково), певн≥ особливост≥ соц≥альноњ адаптац≥њ, що допоможуть њй у майбутньому, проте не мають точок дотику Ч а ≥нод≥ й конфл≥ктують Ч з сучасним.
« точки зору рад¤нського визначенн¤ соц≥ал≥зац≥њ, ц≥ особливост≥ можна охарактеризувати ¤к частково випереджуючу соц≥ал≥зац≥ю, тобто набутт¤ ≥ндив≥дом ¤костей, що ще майже не запитан≥ сусп≥льством, проте ч≥тко прогл¤даЇтьс¤ тенденц≥¤ до њх незам≥нност≥ у найближчому майбутньому.
“аким чином, молодь ≥ дл¤ науковц¤-соц≥олога виступаЇ в певному аспект≥ чужим дл¤ сусп≥льства елементом, що њњ породило. “ож де¤к≥ з фах≥вц≥в таки п≥ддаютьс¤ спокус≥ за¤вити дал≥, що цей елемент привТ¤заний до цього сусп≥льства суто умовно, що в≥н Ї таким соб≥ окремим народом, що ≥снуЇ паралельно до УдорослогоФ сусп≥льства ≥ н≥де з ним не перетинаЇтьс¤ в соц≥альному простор≥, х≥ба що њхн≥ функц≥њ подекуди накладаютьс¤. ≤ саме цей випадковий резонанс, на њхню думку, ≥ видаЇтьс¤ за Умолоду зм≥нуФ, Уприйом сусп≥льством нових член≥вФ, Упродовженн¤ справи батьк≥вФ тощо. ≤нод≥ це ¤вище трактуЇтьс¤ ≥ ¤к своЇр≥дна конвергенц≥¤: УнародиФ-покол≥нн¤, йдучи р≥зними шл¤хами, дос¤гають однакових результат≥в стосовно ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, повед≥нкових норм.
ѕроте таке УпаралельнеФ трактуванн¤ все ж не виключаЇ можливост≥ впливу на молодь й контролю над нею. Ќайближчою тут буде аналог≥¤ з сусп≥льством-¤дром та молоддю-електроном. ¬они становитимуть Їдине ц≥ле, атом, т≥льки ¤дру треба м≥цн≥ше тримати орб≥ту електрона Ув об≥ймахФ. «вичайно, з такоњ точки зору щонайменше послабленн¤ виховного та ≥деолог≥чного процесу перетворюЇтьс¤ на глибинн≥ конфл≥кти, принципове непорозум≥нн¤. ѕовед≥нка представник≥в молодого покол≥нн¤ трактуЇтьс¤ здеб≥льшого ¤к дев≥антна, що з нею необх≥дно боротис¤ Ч ≥, в≥дпов≥дно, так само у порозум≥нн≥ м≥ж представниками р≥зних покол≥нь вбачаЇтьс¤ ви¤в майже злочинного конформ≥зму з боку молодих.
јле потенц≥ал м≥цност≥ сусп≥льства, його стаб≥льност≥ ¤кщо й не вичерпний, то, безсумн≥вно, ск≥нченний, а в≥дцентровий, невпор¤дковуваний потенц≥ал молодих поновлюЇтьс¤ ≥ нав≥ть зб≥льшуЇтьс¤ з кожним покол≥нн¤м. ≤ де брати сили дл¤ протисто¤нн¤ цьому? як результат Ч впевнен≥сть у соц≥альн≥й криз≥, розвал≥ п≥двалин сусп≥льства, розпач ≥ ц≥лковита безд≥¤льн≥сть через поз≥рну в≥дсутн≥сть шл¤х≥в розвТ¤занн¤ проблеми.
як бачимо, концепц≥њ, що ірунтуютьс¤ на тотал≥тарному св≥тобаченн≥ й узгоджуютьс¤ з Уоф≥ц≥йною л≥н≥ЇюФ, зрештою завод¤ть у безвих≥дь, ви¤вл¤ючи в основ≥ сусп≥льства не просто конфл≥кт, а принципову непоЇднуван≥сть складових. Уƒ≥алектична Їдн≥сть протилежностейФ за суворого насл≥дуванн¤ букви Упогл¤д≥в парт≥њФ на проблему функц≥онуванн¤ людськоњ сп≥льноти перетворюЇтьс¤ на глибинну дисгармон≥ю фундаментальних основ св≥тобудови. јле людство дос≥ не знищило себе! (ѕринаймн≥ остаточно, ¤кщо дотримуватись погл¤д≥в цикл≥чност≥ земних цив≥л≥зац≥й). “ож, ¤кщо з людством все гаразд, щось не так з теор≥Їю, що його тлумачить.
ќтже, ≥стину сл≥д шукати в ≥ншому напр¤м≥, через одне чи к≥лька нев≥рних розвТ¤зань. —тати агностиком, за¤вити, що в≥дпов≥дь взагал≥ неможливо знайти, Ч це надто просто ≥ нец≥каво дл¤ досл≥дника. “ож пошуки тривали ≥ тривають.
«окрема, де¤к≥ представники зах≥дних шк≥л соц≥олог≥њ розум≥ють соц≥ал≥зац≥ю ¤к елемент соц≥альноњ взаЇмод≥њ3, тривалий процес укор≥ненн¤, шл¤хом ¤кого ≥ндив≥д засвоюЇ принципово важлив≥ ц≥нност≥ й символи соц≥альних систем, в ¤ких в≥н бере участь та вираженн¤ цих ц≥нностей в нормах, ¤к≥ визначають рол≥, в котрих в≥н й ≥нш≥ д≥ють4.
«а такоњ позиц≥њ св≥тогл¤дний результат значно приваблив≥ший. ≤ головне, в≥н б≥льше в≥дпов≥даЇ обТЇктивн≥й реальност≥, оск≥льки, ¤к вже зазначалос¤, ¤кби ситуац≥¤ в≥дпов≥дала насл≥дкам першого визначенн¤, сусп≥льства ¤к такого вже давно не ≥снувало б. «ам≥сть нього ми б спостер≥гали конгломерат територ≥ально виокремлених сусп≥льних груп, що ворогували б одна з одною й кожна з ус≥ма.
«а такого визначенн¤ ≥нновац≥йна функц≥¤ молод≥ орган≥чно сп≥вд≥Ї з в≥дтворювальною, причому уникаючи соц≥ального виключенн¤, в≥дторгненн¤ новоњ частки сусп≥льним ц≥лим. јдже соц≥альна взаЇмод≥¤ передбачаЇ й зм≥ну, поступове пристосуванн¤ не лише ≥ндив≥да до ц≥лого, нового члена сусп≥льства до усталених способ≥в функц≥онуванн¤ цього сусп≥льства, але й адаптац≥ю у в≥дпов≥дь такого старого й неповороткого субТЇкта, ¤к усталена стор≥чч¤ми людська сп≥льнота.
¬она рухаЇтьс¤ назустр≥ч молодим, модиф≥куЇ себе, ≥нод≥ стосовно речей фундаментальних, так, аби створити ¤комога комфортн≥ш≥ умови дл¤ становленн¤ кожноњ новоњ генерац≥њ. (ѕроте, звичайно, лише в межах власних можливостей дина-можуть прищепити батьки (≥нод≥ в повному обс¤з≥, ≥нод≥ виб≥рково), певн≥ особливост≥ соц≥альноњ адаптац≥њ, що допоможуть њй у майбутньому, проте не мають точок дотику Ч а ≥нод≥ й конфл≥ктують Ч з сучасним.
« точки зору рад¤нського визначенн¤ соц≥ал≥зац≥њ, ц≥ особливост≥ можна охарактеризувати ¤к частково випереджуючу соц≥ал≥зац≥ю, тобто набутт¤ ≥ндив≥дом ¤костей, що ще майже не запитан≥ сусп≥льством, проте ч≥тко прогл¤даЇтьс¤ тенденц≥¤ до њх незам≥нност≥ у найближчому майбутньому.
“аким чином, молодь ≥ дл¤ науковц¤-соц≥олога виступаЇ в певному аспект≥ чужим дл¤ сусп≥льства елементом, що њњ породило. “ож де¤к≥ з фах≥вц≥в таки п≥ддаютьс¤ спокус≥ за¤вити дал≥, що цей елемент привТ¤заний до цього сусп≥льства суто умовно, що в≥н Ї таким соб≥ окремим народом, що ≥снуЇ паралельно до УдорослогоФ сусп≥льства ≥ н≥де з ним не перетинаЇтьс¤ в соц≥альному простор≥, х≥ба що њхн≥ функц≥њ подекуди накладаютьс¤. ≤ саме цей випадковий резонанс, на њхню думку, ≥ видаЇтьс¤ за Умолоду зм≥нуФ, Уприйом сусп≥льством нових член≥вФ, Упродовженн¤ справи батьк≥вФ тощо. ≤нод≥ це ¤вище трактуЇтьс¤ ≥ ¤к своЇр≥дна конвергенц≥¤: УнародиФ-покол≥нн¤, йдучи р≥зними шл¤хами, дос¤гають однакових результат≥в стосовно ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, повед≥нкових норм.
ѕроте таке УпаралельнеФ трактуванн¤ все ж не виключаЇ можливост≥ впливу на молодь й контролю над нею. Ќайближчою тут буде аналог≥¤ з сусп≥льством-¤дром та молоддю-електроном. ¬они становитимуть Їдине ц≥ле, атом, т≥льки ¤дру треба м≥цн≥ше тримати орб≥ту електрона Ув об≥ймахФ. «вичайно, з такоњ точки зору щонайменше послабленн¤ виховного та ≥деолог≥чного процесу перетворюЇтьс¤ на глибинн≥ конфл≥кти, принципове непорозум≥нн¤. ѕовед≥нка представник≥в молодого покол≥нн¤ трактуЇтьс¤ здеб≥льшого ¤к дев≥антна, що з нею необх≥дно боротис¤ Ч ≥, в≥дпов≥дно, так само у порозум≥нн≥ м≥ж представниками р≥зних покол≥нь вбачаЇтьс¤ ви¤в майже злочинного конформ≥зму з боку молодих.
јле потенц≥ал м≥цност≥ сусп≥льства, його стаб≥льност≥ ¤кщо й не вичерпний, то, безсумн≥вно, ск≥нченний, а в≥дцентровий, невпор¤дковуваний потенц≥ал молодих поновлюЇтьс¤ ≥ нав≥ть зб≥льшуЇтьс¤ з кожним покол≥нн¤м. ≤ де брати сили дл¤ протисто¤нн¤ цьому? як результат Ч впевнен≥сть у соц≥альн≥й криз≥, розвал≥ п≥двалин сусп≥льства, розпач ≥ ц≥лковита безд≥¤льн≥сть через поз≥рну в≥дсутн≥сть шл¤х≥в розвТ¤занн¤ проблеми.
як бачимо, концепц≥њ, що ірунтуютьс¤ на тотал≥тарному св≥тобаченн≥ й узгоджуютьс¤ з Уоф≥ц≥йною л≥н≥ЇюФ, зрештою завод¤ть у безвих≥дь, ви¤вл¤ючи в основ≥ сусп≥льства не просто конфл≥кт, а принципову непоЇднуван≥сть складових. Уƒ≥алектична Їдн≥сть протилежностейФ за суворого насл≥дуванн¤ букви Упогл¤д≥в парт≥њФ на проблему функц≥онуванн¤ людськоњ сп≥льноти перетворюЇтьс¤ на глибинну дисгармон≥ю фундаментальних основ св≥тобудови. јле людство дос≥ не знищило себе! (ѕринаймн≥ остаточно, ¤кщо дотримуватись погл¤д≥в цикл≥чност≥ земних цив≥л≥зац≥й). “ож, ¤кщо з людством все гаразд, щось не так з теор≥Їю, що його тлумачить.
ќтже, ≥стину сл≥д шукати в ≥ншому напр¤м≥, через одне чи к≥лька нев≥рних розвТ¤зань. —тати агностиком, за¤вити, що в≥дпов≥дь взагал≥ неможливо знайти, Ч це надто просто ≥ нец≥каво дл¤ досл≥дника. “ож пошуки тривали ≥ тривають.
«окрема, де¤к≥ представники зах≥дних шк≥л соц≥олог≥њ розум≥ють соц≥ал≥зац≥ю ¤к елемент соц≥альноњ взаЇмод≥њ3, тривалий процес укор≥ненн¤, шл¤хом ¤кого ≥ндив≥д засвоюЇ принципово важлив≥ ц≥нност≥ й символи соц≥альних систем, в ¤ких в≥н бере участь та вираженн¤ цих ц≥нностей в нормах, ¤к≥ визначають рол≥, в котрих в≥н й ≥нш≥ д≥ють4.
«а такоњ позиц≥њ св≥тогл¤дний результат значно приваблив≥ший. ≤ головне, в≥н б≥льше в≥дпов≥даЇ обТЇктивн≥й реальност≥, оск≥льки, ¤к вже зазначалос¤, ¤кби ситуац≥¤ в≥дпов≥дала насл≥дкам першого визначенн¤, сусп≥льства ¤к такого вже давно не ≥снувало б. «ам≥сть нього ми б спостер≥гали конгломерат територ≥ально виокремлених сусп≥льних груп, що ворогували б одна з одною й кожна з ус≥ма.
«а такого визначенн¤ ≥нновац≥йна функц≥¤ молод≥ орган≥чно сп≥вд≥Ї з в≥дтворювальною, причому уникаючи соц≥ального виключенн¤, в≥дторгненн¤ новоњ частки сусп≥льним ц≥лим. јдже соц≥альна взаЇмод≥¤ передбачаЇ й зм≥ну, поступове пристосуванн¤ не лише ≥ндив≥да до ц≥лого, нового члена сусп≥льства до усталених способ≥в функц≥онуванн¤ цього сусп≥льства, але й адаптац≥ю у в≥дпов≥дь такого старого й неповороткого субТЇкта, ¤к усталена стор≥чч¤ми людська сп≥льнота.
¬она рухаЇтьс¤ назустр≥ч молодим, модиф≥куЇ себе, ≥нод≥ стосовно речей фундаментальних, так, аби створити ¤комога комфортн≥ш≥ умови дл¤ становленн¤ кожноњ новоњ генерац≥њ. (ѕроте, звичайно, лише в межах власних можливостей динам≥чност≥, що њх визначаЇ пор≥г збереженн¤ ц≥л≥сност≥, св≥й дл¤ кожноњ культури).
«рештою, внутр≥шн≥ закони функц≥онуванн¤ сусп≥льства еластичн≥ наст≥льки, наск≥льки дозвол¤Ї компром≥с м≥ж потребами збереженн¤ ним своЇњ форми ¤к ц≥л≥сного обТЇкта Узараз ≥ сьогодн≥Ф та його ж потребами самозбереженн¤ в час≥, себто перманентного в≥дтворенн¤.
“ож включенн¤ в сусп≥льний орган≥зм нових елемент≥в Ї одним з про¤в≥в дос¤гненн¤ необх≥дноњ дл¤ прогресу р≥вноваги м≥ж соц≥альною статикою та соц≥альною динам≥кою.
ѕроте ц¤ р≥вновага нестаб≥льна, ≥ коливанн¤ њњ довол≥ значн≥. ≤нод≥ вони дос¤гають критичного р≥вн¤, коли соц≥альний прогрес перетворюЇтьс¤ на регрес. «окрема, най¤скрав≥шим прикладом Ї досв≥д тотал≥тарних ≥мпер≥й ’’ стор≥чч¤. ¬ них пр≥оритети збереженн¤ й точного в≥дновленн¤ утворених форм набули наст≥льки г≥пертрофованих форм, що њхн≥ сусп≥льства сповзли спочатку до стагнац≥њ, а п≥зн≥ше й до деградац≥њ ц≥нностей ≥ норм, що становили основу даних соц≥альних формац≥й.
Ѕез оновленн¤, без адаптац≥њ сусп≥льства до нових умов ≥снуванн¤ (адже кожне нове покол≥нн¤, пристосовуючи сусп≥льство до себе, водночас пристосовуЇ його до майбутнього, дл¤ усп≥шного виживанн¤), без припливу нових ≥дей ц≥ формац≥њ, зациклен≥ на утоп≥¤х, зникли, фактично самознищилис¤.
јдже оновленн¤ народжуЇтьс¤ з ≥ндив≥дуальних особливостей св≥тосприйн¤тт¤, що звичайно суперечать ≥снуючим традиц≥¤м. «нищенн¤ себе в цих структурах почалос¤ ≥з запереченн¤, засудженн¤, заборони й пересл≥дуванн¤ ≥ндив≥дуальних в≥дм≥нностей, Увласних шл¤х≥вФ та Уокремих позиц≥йФ.
Ќа це спр¤мовувались зусилл¤ держави у вс≥х сферах. ÷е була пекельна алх≥м≥¤ слова, ≥дењ та д≥њ експериментатор≥в-утоп≥ст≥в, що њхн≥ ≥дењ вимагали саме УмасФ, але аж н≥¤к не ос≥б, тим б≥льше Ч не особистостей. якщо сутн≥сть людства вираховувати за њхн≥ми формулами, то Їдиний можливий висновок Ч людство Ї р≥зновидом косм≥чноњ чуми, що п≥дл¤гаЇ обовТ¤зковому винищенню з подальшим карантином, аби порочн≥ способи ≥снуванн¤ не розповсюдились де≥нде.
≤ це знову не переб≥льшенн¤. 1929 р≥к, Ћ¤йпц≥г, Ќ≥меччина. ƒержава готуЇтьс¤ до вт≥ленн¤ нових ≥дей, напрацьовуЇ потр≥бн≥ методи. У‘ормула нового ≥деалу осв≥ти маЇ в≥дпов≥дати подв≥йн≥й вимоз≥: одушевленню держави ≥ одержавленню душ≥Ф5. ”¤в≥ть цей процес в детал¤х, у¤в≥ть монстр≥в Ч його продукт.
™дина вт≥ха Ч закони розвитку сусп≥льства не дозвол¤ють вижити под≥бним гомункулусам. ѕроте н≥коли не можна розслаблюватись ≥ поблажливо ставитись до под≥бних експеримент≥в ≥ експериментатор≥в. Ќе сл≥д забувати, що в короткий еп≥зод житт¤ сусп≥льного орган≥зму вм≥щуютьс¤ ц≥л≥ людськ≥ дол≥ й житт¤. ј ще безл≥ч њх поглинаЇтьс¤ безповоротно.
ѕроте н≥мц≥ були ≥деал≥стами, д≥¤ли за пориванн¤ми Утевтонськоњ душ≥Ф. Ќасл≥дки цього страшн≥, але не наст≥льки отруйн≥, всезагальн≥ й довготривал≥, ¤к результати методичних зусиль посл≥довник≥в Унаукового матер≥ал≥змуФ. –ац≥ональн≥ обірунтуванн¤, детальн≥ методики, в≥дсл≥дковуванн¤ процесу ≥ результат≥в впливу в≥д народженн¤ й до смерт≥ руйнують духовн≥ п≥двалини не лише даного сусп≥льства в ц≥лому. ¬они проникають у родини, у кожну окрему псих≥ку.
“ож ефект д≥Ї набагато довше, н≥ж ≥снуЇ певне соц≥альне формуванн¤. Ѕо рац≥ональн≥ твердженн¤ й Управильн≥Ф псевдотеор≥њ, чию спекул¤тивн≥сть небагато хто пом≥тить ≥ майже н≥хто не стане доводити оточуючим, а тим б≥льше загалу, зовс≥м не страшн≥ ≥ дуже переконлив≥. якщо житт¤ з ними не сп≥впадаЇ, сл≥д виправити житт¤, бо теор≥њ Ч апр≥ор≥ Управильн≥Ф.
ѕро¤ви ≥ндив≥дуальност≥, прагненн¤ реал≥зувати особист≥ нахили й бажанн¤, ствердити власне св≥тобаченн¤, жити за принципом У¤ так в≥дчуваюФ Ч цим стимулам пост≥йноњ зм≥ни, адаптац≥њ сусп≥льства протиставл¤Їтьс¤ незаперечна ≥стина, породженн¤ антигуманноњ утоп≥чноњ реальност≥, в ¤к≥й ≥снують ¤вища, що ними оперують теоретики в ц≥й д≥йсност≥: Ујпел¤ц≥¤ до почутт≥в виступаЇ також випробуваним засобом в≥двол≥канн¤ молод≥ в≥д боротьби за соц≥альн≥ права. онсервативно налаштован≥ пол≥тики не випадково прихильно ставл¤тьс¤ до р≥зного роду Умолод≥жних племенФ, що розсел¤ютьс¤ у Ув≥льному св≥т≥Ф й намагаютьс¤ в≥дмежуватис¤ в≥д реальност≥ соц≥ального житт¤, п≥шовши у св≥т ≥люз≥й. √≥пп≥, панки, роккери, поппери (орфограф≥¤ авторська) ц≥лком вписуютьс¤ у буржуазний спос≥б житт¤ ≥ в принцип≥ сп≥впадають з тим зб≥рним образом молод≥, ¤кий конструюють ≥деологи неоконсерватизму. јдже...вс≥ вони по-своЇму в≥дтворюють головне, що м≥ститьс¤ у неоконсервативн≥й модел≥ молод≥ Ч вибран≥сть, ел≥таризм, а отже, соц≥альну нер≥вн≥стьФ6.
—ебто змога й бажанн¤ молодих д≥¤ти, зм≥нювати св≥т навколо себе, активна життЇва позиц≥¤ й пошуки новоњ, власноњ ≥стини трактуютьс¤ ¤к експанс≥¤ щодо прав ≥ свобод загалу. Ќасправд≥ ж Ч щодо права б≥льшост≥ визначати умови, диктувати своњ правила: тотальн≥ й однаков≥ дл¤ тотальноњ й однаковоњ УмасиФ громад¤н. ¬ такому контекст≥ твердженн¤ справд≥ буде ≥стинним.
—пекул¤ц≥њ щодо активноњ соц≥альноњ позиц≥њ будуютьс¤ ≥ на парадоксальних в принцип≥ твердженн¤х: У¬с≥ ц≥ Умолод≥жн≥ стил≥ житт¤Ф ц≥лком ≥нтегруютьс¤ буржуазним способом житт¤, що породжуЇ так≥ ¤вища, ¤к н≥г≥л≥зм, ел≥таризм, ескейп≥зм, ¤к≥ легко переход¤ть у конформн≥ повед≥нков≥ модел≥Ф7.
якщо роз≥братись, то виходить, що самост≥йн≥сть, в≥дм≥нн≥сть позиц≥й замолоду призводить до соц≥альноњ апат≥њ у зр≥лому в≥ц≥. “обто, ¤кщо молода людина слухн¤но насл≥дуЇ пропонований дорослими спос≥б житт¤, то, подоросл≥шавши, вона раптом стане Ч нонконформ≥стом? Ќезалежною особист≥стю з ч≥ткими власними переконанн¤ми? ‘ормально саме останнЇ ≥ стверджуЇтьс¤, лише з одним зауваженн¤м Ч незалежна позиц≥¤ завжди сп≥впадаЇ ≥з загальною, оф≥ц≥йно потр≥бною.
“ак≥ методи справд≥ Ї д≥Ївими гарантами безпеки оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ та способу функц≥онуванн¤ замкненоњ соц≥ально-пол≥тичноњ формац≥њ. ѕроте њњ пад≥нн¤ завжди в≥дбуваЇтьс¤ п≥д т¤гарем власного панцера. ≤ чим в≥н над≥йн≥ший, чим краще захищаЇ, тим швидше руйнуЇтьс¤.
ќрган≥цизм ц≥лком правий у тому, що статичний орган≥зм втрачаЇ життЇздатн≥сть, т≥льки-но тод≥ перестаЇ розвиватись. ѕочинаЇтьс¤ гнитт¤ й розпад на складов≥ елементи, з ¤ких негайно починаЇ формуватис¤ новий, ≥нод≥ б≥льш, ≥нод≥ менш придатний до житт¤ й розвитку орган≥зм. “ут справд≥ спрацьовують ледве не б≥олог≥чн≥ законом≥рност≥: будь-¤ке послабленн¤ життЇвих сил сусп≥льного орган≥зму (й ≥мун≥тету до конкурентних структур та внутр≥шн≥х в≥дцентрових тенденц≥й) Ч ≥ негайно посилюютьс¤ латентн≥ до того соц≥альн≥ групи, що розвТ¤зують змаганн¤ за життЇвий прост≥р з метою вт≥ленн¤ ≥нших, нових сусп≥льних форм.
ј за значних порушень у системн≥й робот≥ життЇво важливих ≥нститут≥в у сусп≥льств≥ виникаЇ своЇр≥дна ударна хвил¤, що њњ складаЇ довол≥ однор≥дна група Ч молодь. ¬она найменше п≥дпала п≥д вплив превалюючих статичних тенденц≥й сусп≥льства. ѓњ ≥нновац≥йний потенц≥ал залишивс¤ природно потужним ≥ за кризовоњ ситуац≥њ отримуЇ можлив≥сть достатньо в≥льно реал≥зуватись в ≥де¤х, структурах, ц≥нност¤х, пр≥оритетах та нормах, притаманних лише цьому часов≥, ц≥й генерац≥њ.
÷¤ хвил¤ може й не розбити вщент п≥двалини стагнуючого сусп≥льства (майже завжди так ≥ буваЇ), проте вона створюЇ ≥мпульс до лавинопод≥бних зм≥н, ¤кий в≥дновлюЇ позиц≥њ фактор≥в соц≥альноњ динам≥ки в≥дносно статичних чинник≥в. ѕри цьому в≥дбуваютьс¤ наст≥льки значн≥ внутр≥шн≥ зм≥ни у визначальн≥й груп≥, що вона набуваЇ характеристики вже не просто молод≥, в≥ковоњ сп≥льноти однол≥тк≥в, а покол≥нн¤, специф≥чного актора соц≥ального простору.
÷ю особлив≥сть в≥дтворювальних процес≥в у сусп≥льствах добре описав .ћангейм: УЌов≥ покол≥нн¤ можуть стати значущим фактором соц≥ального прогресу лише у випадку, ¤кщо специф≥чн≥ умови, ¤к≥ припадають на роки соц≥ального доросл≥шанн¤ покол≥нн¤ (ситуац≥¤ заворушень, в≥йн, кризи), формують у його представник≥в свою оновлену культуру, стил≥ житт¤ й ц≥нност≥, в≥дм≥нн≥ в≥д попередн≥х покол≥нь. « часом њхн¤ нова культурна ор≥Їнтац≥¤ здатна надати нового спр¤муванн¤ соц≥альному життю сусп≥льства в ц≥лому. “од≥ говор¤ть про формуванн¤ ≥сторичного покол≥нн¤Ф8. (“е, що в рад¤нськ≥й традиц≥њ називалось символ≥чним покол≥нн¤м).
ўоправда, ћангейм в≥дводить представникам покол≥нн¤ пасивну роль в≥дображувач≥в зовн≥шн≥х процес≥в, а ми переконан≥ в б≥льш≥й њх активност≥. ћолода особист≥сть завжди прагне самост≥йно ≥нтерпретувати всю отриману ззовн≥ ≥нформац≥ю ≥ настанови дорослого св≥ту. «а сусп≥льноњ стаб≥льност≥ останн≥ к≥льк≥сно переважають перш≥, тож ≥нновац≥йна роль молод≥ зводитьс¤ до м≥н≥муму. ÷ей м≥н≥мум визначають обТЇктивн≥ зм≥ни перш за все в економ≥ц≥ (хоча останн≥м часом њњ м≥сце пос≥ла технолог≥¤, зокрема, ≥нформац≥йна, бо зм≥нюЇтьс¤ вона набагато швидше, переживаючи революц≥њ щодес¤тир≥чч¤). —ума таких зм≥н, що њх переживаЇ окреме покол≥нн¤ за час своЇњ активноњ д≥¤льност≥, переважно й становить зм≥ст сусп≥льного прогресу за ситуац≥њ стаб≥льност≥.
оли ж сусп≥льство зазнаЇ кризи, превалюЇ саме пот≥к незалежноњ ≥нформац≥њ, що вимагаЇ самост≥йного опрацюванн¤. ўодо нењ ще не ≥снуЇ усталених думок старших, не розставлен≥ нормативн≥ ор≥Їнтири. ѕоки що вона не цензурована загальноприйн¤тим ставленн¤м та не зазнаЇ тиску громадськоњ думки. ≤ в≥д молодоњ людини вимагаЇтьс¤ значно б≥льша незалежн≥сть у судженн¤х, щохвилинна готовн≥сть д≥¤ти, виход¤чи лише з ситуац≥њ та власного њњ розум≥нн¤, без п≥дказок та шаблон≥в. ƒопомоги можна оч≥кувати лише в≥д таких самих, ¤к ти: недосв≥дчених, але готових жити ≥ виживати нав≥ть за таких умов молодих. ÷е надаЇ сп≥льного досв≥ду, згуртовуЇ ≥ спри¤Ї формуванню Їдиноњ новоњ культури молод≥, нового способу житт¤, геть в≥дм≥нного в≥д батьк≥вського.
—ебто у часи кризи молод≥ в≥дводитьс¤ роль не учн¤ й ≥м≥татора загальноприйн¤тих р≥шень, а самост≥йного ≥нтерпретатора, дл¤ нењ в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть в≥льного пошуку способу д≥њ, стилю житт¤, ¤к≥, на њњ думку, Ї найб≥льш адекватними щодо сусп≥льних зм≥н. … ≥нновац≥йна роль молодого покол≥нн¤ за таких умов с¤гаЇ максимуму.
Ќер≥вном≥рн≥сть сусп≥льних процес≥в, чергуванн¤ пер≥од≥в сусп≥льноњ кризи та стаб≥льност≥ спричин¤Їтьс¤ до нер≥вном≥рност≥ прогресу. ¬≥дпов≥дно, й рол≥ покол≥нь, що њх формуванн¤ припадаЇ на р≥зн≥ пер≥оди, також р≥зн≥.
ѕон¤тт¤ ≥сторичного (культурного) покол≥нн¤, що в≥дпов≥даЇ ¤к≥сним зм≥нам у сусп≥льств≥, походить з Ун≥мецькоњФ традиц≥њ трактуванн¤ пон¤тт¤ покол≥нн¤, ор≥ЇнтуЇтьс¤ на пошук внутр≥шньоњ Їдност≥, ¤к≥сноњ визначеност≥ даноњ ≥сторичноњ епохи. ѓњ представники вважають основою соц≥ального прогресу ≥сторичний досв≥д покол≥нн¤, критер≥Їм ¤кого п≥д впливом Ќ≥цше ≥ ƒ≥льте¤ Ї не одночасн≥сть, а однор≥дн≥сть9 .
’арактеристику ж покол≥нн¤ пер≥оду стаб≥льност≥ можна знайти у Уфранцузьк≥йФ традиц≥њ. ¬она виникла з конт≥вського позитив≥зму й спр¤мована на пошук обТЇктивних ≥сторичних ритм≥в ≥ загальних закон≥в ≥сторичних зм≥н. ¬ процес≥ цього пошуку вона не могла не звернутис¤ до зм≥ни покол≥нь ¤к фактору б≥олог≥чного оновленн¤. “ож зТ¤вл¤Їтьс¤ пон¤тт¤ б≥олог≥чного (демограф≥чного) покол≥нн¤.
ќбидв≥ ц≥ традиц≥њ, зрештою, обТЇднують мислител≥в, що њх ц≥кавить в≥дпов≥дь на те саме питанн¤, що й нас: що Ї джерелом соц≥ального прогресу ≥ ¤кий його характер. Ќ≥мецька традиц≥¤ заглиблена в проблеми особистост≥, њњ духовного розвитку. “ож основне джерело соц≥ального прогресу дл¤ нењ Ч ≥нтелектуальн≥ дос¤гненн¤ нових покол≥нь, власне, процес розвитку носить нел≥н≥йний характер. ѕозитив≥стська традиц≥¤ виходить з ≥снуванн¤ загальних законом≥рностей функц≥онуванн¤ соц≥ального орган≥зму ¤к джерела його розвитку. ≤, в≥дпов≥дно, розвиток соц≥ального процесу ц¤ традиц≥¤ розум≥Ї ¤к л≥н≥йний.
јле ≥ та, ≥ ≥нша традиц≥¤ спр¤мована на анал≥з обТЇктивноњ реальност≥ ¤к основу знань про нењ. ≤, в≥дпов≥дно, обидв≥ в≥дображають первинний етап утворенн¤ наукових теор≥й. Ќими було накопичено достатньо факт≥в, г≥потез, спостережень, аби можна було перейти до узагальненн¤, до формуванн¤ синтетичних знань.
≤ щодо проблеми покол≥нь першу ц≥л≥сну концепц≥ю було створено . ћангеймом. ƒодаванн¤ до н≥мецького п≥дходу соц≥олог≥чного сенсу призвело до по¤ви концепц≥њ культурних покол≥нь, котр≥, здобуваючи пол≥тичну владу, зд≥йснюють тим самим соц≥альний прогрес.
“ак зТ¤вл¤ютьс¤ пол≥тичн≥ покол≥нн¤. ¬они, на в≥дм≥ну в≥д демограф≥чних, заснован≥ не на хронолог≥чному принцип≥ посл≥довного зам≥щенн¤ батьк≥вського покол≥нн¤ наступним покол≥нн¤м д≥тей. ѓх по¤ва в≥дпов≥даЇ певним соц≥ально-≥сторичним зсувам у житт≥ даного сусп≥льства. —хожий первинний життЇвий досв≥д, у певному сенс≥ екстремальн≥ умови його набутт¤ формують у молодих людей колективну св≥дом≥сть, в≥дчутт¤ причетност≥ до УособливогоФ соц≥ального досв≥ду, створюють феномен ≥сторичного (культурного) покол≥нн¤ й тим самим призвод¤ть до по¤ви на соц≥альн≥й арен≥ новоњ пол≥тичноњ сили.
Ќайкраще цю теор≥ю ≥люструють под≥њ в зах≥дноЇвропейських крањнах початку ’’ стор≥чч¤ та к≥нц¤ 60-х рр., а також в крањнах —х≥дноњ ™вропи пер≥оду пад≥нн¤ тотал≥тарних режим≥в (к≥нець 80-х Ч початок 90-х рр.). ѕроте з того часу в≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни Ч особливо в посттотал≥тарних сусп≥льствах.
Ќа момент початку кризи Ч внасл≥док ¤к дом≥нуванн¤ чинник≥в соц≥альноњ статики, так ≥ УзакритоњФ ≥деолог≥њ, що будувалась на недов≥р≥ до власних громад¤н Ч сусп≥льства в≥дпов≥дали ≥ндустр≥альним та аграрним модел¤м початку стор≥чч¤ (власне, збер≥гавс¤ неторканим той стан речей, що Узаконсервувавс¤Ф з усталенн¤м тотал≥тарного ладу в крањн≥). ѕроте та ж криза вив≥льнила наст≥льки потужний ≥нновац≥йний потенц≥ал Ч до того ж посилений потоком ≥нформац≥њ ззовн≥ щодо дос¤гнень ≥ шл¤х≥в розвитку ≥нших сусп≥льств, ¤кий раптово ринув за зал≥зну зав≥су, що буквально за дес¤ть рок≥в ц≥ крањни набули основних рис пост≥ндустр≥альност≥.
Ѕ≥льше того, вони спромоглис¤ розвинути технолог≥чну базу наст≥льки, що вир≥вн¤лись за цим показником з рештою св≥ту. якщо не враховувати в≥дставанн¤ у матер≥альному забезпеченн≥ розвитку технолог≥й (¤ке, проте, швидко долаЇтьс¤ шл¤хом залученн¤ можливостей заруб≥жних та м≥жнародних структур), то у формуванн≥ основ ≥нформац≥йного сусп≥льства б≥льш≥сть посттотал≥тарних крањн ≥де на одному р≥вн≥ з крањнами демократичними.
“аким чином, зм≥нюютьс¤ потреби сусп≥льства. «м≥нюЇтьс¤ ≥ спос≥б житт¤, аби найб≥льше в≥дпов≥дати цим потребам. Ќов≥ характеристики соц≥уму вимагають нових характеристик ≥ндив≥ду. ≤ вони пом≥тно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д характеристик представник≥в попередн≥х генерац≥й.
якщо ш≥стдес¤т≥ в≥дзначалис¤ формуванн¤м сп≥льноњ дл¤ всього Ув≥дкритогоФ св≥ту ментальност≥, Їдиного стилю житт¤, що обТЇднало в одне покол≥нн¤ молод≥ генерац≥њ дес¤тк≥в крањн та к≥лькох континент≥в, то останн≥ роки ’’ стор≥чч¤ характеризуютьс¤ дом≥нуванн¤м геть протилежних тенденц≥й, ¤к≥ включають вже ≥ колишн≥ стагнуюч≥ сп≥льноти Ївраз≥йського континенту.
ќсоблив≥сть нового часу, що њњ перш≥ про¤ви у в≥дкритих сусп≥льствах пом≥чено вже наприк≥нц≥ 70-х: У...ситуац≥¤ пост≥ндустр≥ального сусп≥льства й зростанн¤ значенн¤ ≥ндив≥дуального житт¤ призвели до того, що ≥дентиф≥кац≥¤ з покол≥нн¤м набуваЇ дедал≥ обмежен≥шого характеруФ10, поступово набуваЇ загального характеру. ≤ наприк≥нц≥ стор≥чч¤ вже в нас констатують ¤к доконаний факт: Уƒосл≥дженн¤ св≥дчать, що серед молод≥ ¤вно дом≥нують ц≥нност≥ м≥кросоц≥уму, що визначаЇ суть проблемФ11.
—правд≥, чи можна будувати нов≥ теор≥њ стосовно молод≥, а тим б≥льше складати прогнози, виход¤чи з даних, що вже здеб≥льшого не в≥дпов≥дають реальн≥й ситуац≥њ? јле дедал≥ част≥ше заходить мова про Унове племТ¤Ф. ≤ досл≥дники вже певний час анал≥зують його д≥¤льн≥сть та в≥дсл≥дковують причини виникненн¤. ќдн≥ науковц≥ вбачають њх у сфер≥ духовност≥: У...соц≥окультурна революц≥¤ ’’ ст. призвела до масовоњ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ, прагненн¤ вийти з-п≥д загальноњ Уколективноњ дол≥Ф свого покол≥нн¤. ¬ результат≥ народжуЇтьс¤ нова культурна модель людини з ≥ндив≥дуальною б≥ограф≥чною конструкц≥Їю нового типу Ч людина Унового покол≥нн¤Ф12.
≤нш≥ ж надають перевагу зм≥нам в економ≥чному базис≥ сусп≥льства, що њх спричин¤Ї швидкий розвиток та дедал≥ ширше розповсюдженн¤ технолог≥й ¤к причин≥ зм≥ни соц≥альних ролей та способу житт¤ молодих: УЎвидка зм≥на технолог≥й значно випереджуЇ процес зм≥ни покол≥нь, тому нов≥ покол≥нн¤ за своњм досв≥дом сп≥лкуванн¤ з новими технолог≥¤ми суттЇво випереджають старших. ƒосв≥д останн≥х ¤к основа соц≥ал≥зац≥њ нових покол≥нь стаЇ б≥льш проблематичним. ѕорушуЇтьс¤ баланс партикул¤рних стосунк≥в м≥ж старшими й молодими на користь молодших: передача соц≥ального досв≥ду дедал≥ б≥льше перетворюЇтьс¤ на д≥алог, а ≥нод≥ й зм≥нюЇ св≥й вектор Ч молод≥ можуть стати вчител¤ми в галуз≥ сп≥лкуванн¤ з новими технолог≥¤ми. ћожна г≥потетично говорити про прих≥д Унового племен≥Ф, котре суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ не лише в≥д старших в≥кових груп населенн¤, але й в≥д тих, кого поки ще можна зарахувати до молод≥, але хто сформувавс¤ у доперебудовний чи кризовий часФ13.
¬иходить, криза наст≥льки пришвидшила ≥ радикал≥зувала процеси зм≥н, що часов≥ рамки представник≥в кожного нового способу житт¤ звузились до к≥лькох рок≥в. “ам, де ран≥ше поступов≥ перетворенн¤ створювали св≥тогл¤дний прост≥р дл¤ одного покол≥нн¤, вм≥стилис¤ три, причому кардинально в≥дм≥нн≥ одне в≥д одного, в≥дтак њм надзвичайно складно знайти сп≥льну мову, часто майже неможливо. ≤ те, що вони наст≥льки р≥зн≥ за суттю ≥ наст≥льки близьк≥ в час≥, ще зб≥льшуЇ пр≥рву непорозум≥нн¤ ≥ нав≥ть ворожост≥ м≥ж ними Ч адже кожне Ї нос≥Їм ц≥лком в≥дм≥нних конкурентних сусп≥льних форм.
“им важлив≥шим стаЇ диференц≥йований п≥дх≥д при досл≥дженн≥ њх представник≥в, тим локальн≥ш≥ мають бути висновки ≥ особливо прогнози й рекомендац≥њ на њх основ≥. Ућолодь сл≥д розгл¤дати з њњ власноњ перспективи, ...а не за модел¤ми час≥в √егел¤ й √ельдерл≥на... ” динам≥чному сусп≥льств≥ виникаЇ новий тип соц≥ал≥зац≥њ, що проходить не за зразком батька (а тепер вже й старшого брата. Ч јвт.), а ≥накшим шл¤хом... ¬иникаЇ питанн¤, ¤к же забезпечити право молод≥ на власне майбутнЇ?Ф14.
÷е твердженн¤ повертаЇ нас до проблеми взаЇмод≥њ в процес≥ первинноњ соц≥ал≥зац≥њ Ч ≥ м≥ж покол≥нн¤ми, ≥ м≥ж молоддю та державою. ќстаннЇ тим паче важливо, оск≥льки саме держава формуЇ зм≥ст таких агент≥в впливу, ¤к школа, вуз, медичн≥ та соц≥альн≥ заклади Ч а також безпосередньо впливаЇ на культурне та економ≥чне середовища ≥ обс¤г реальних можливостей реал≥зац≥њ в них молоддю свого ≥нновац≥йного потенц≥алу. ƒержавою мають розробл¤тись нов≥ схеми функц≥онуванн¤ цих сусп≥льних ≥нститут≥в. ѕричому розробл¤тись ≥ вт≥люватись надзвичайно ретельно, бо, хоча розрив м≥ж способом житт¤ дорослого св≥ту та молодих дуже великий, батьки не перестають навТ¤зувати ц≥нност≥, що могли набути реального наповненн¤ за њх молодост≥, але не знаход¤ть його у сучасност≥, та прищеплювати модел≥ повед≥нки, що вже не спри¤ють повноц≥нн≥й адаптац≥њ нового члена сусп≥льства.
“ож програми молод≥жноњ пол≥тики держави мають бути спр¤мован≥ на наголошуванн¤ самоц≥нност≥ молод≥жних культур та важливост≥ позитивноњ рол≥ молод≥ ¤к новатора та буд≥вника модерного сусп≥льства. ¬ цьому план≥ дуже образною Ї експресивна мистецька ≥нтерпретац≥¤ ∆. јполл≥нера: У≤стина завжди нова... Ќе можна т¤гати за собою трупи своњх батьк≥вФ15.
јле так само важливо не перестаратис¤ з покладеною на плеч≥ молодих в≥дпов≥дальн≥стю. “им паче вимагаЇ обережност≥ формуванн¤ ≥ пропаганда соц≥альних оч≥кувань сусп≥льства стосовно молод≥. јдже соц≥альна дезорган≥зац≥¤ (стан сусп≥льства, коли культурн≥ ц≥нност≥, норми та соц≥альн≥ взаЇмозвТ¤зки в≥дсутн≥, послаблюютьс¤ або суперечать одне одному) призвела до втрати дезор≥Їнтованим старшим покол≥нн¤м потенц≥алу, спр¤мованого на п≥дтримку чинник≥в соц≥альноњ статики. ÷¤ роль переадресовуЇтьс¤ молодшим покол≥нн¤м.
ѓм н≥би закидають невиконанн¤ букви соц≥альноњ ≥нтеграц≥њ молод≥. јдже звТ¤зки м≥ж сусп≥льством ¤к ц≥лим та молоддю ¤к його частиною мають бути Успр¤мован≥ на п≥дтримку та в≥дтворенн¤ сталих сусп≥льних в≥дносин ≥ ц≥л≥сност≥ сусп≥льства...Ф “ож, коли старш≥ втратили в≥дчутт¤ ц≥Їњ ц≥л≥сност≥, молодш≥ просто зобовТ¤зан≥ його в≥дновити. ѕроте за ситуац≥њ, коли У...у сусп≥льств≥ до цих п≥р не склалос¤ ч≥тке у¤вленн¤ про модель розвиткуФ 16, в≥дсутн≥ бодай б≥льш-менш ч≥тк≥ ор≥Їнтири, що саме ≥ в ¤кому вигл¤д≥ маЇ в≥дновлювати молодь.
—тановище ускладнюЇтьс¤ тим, що Узм≥ни в економ≥чних та пол≥тичних стосунках, що вразили всю систему соц≥альних оч≥кувань, породили у сусп≥льств≥ стан невизначеност≥, ≥нод≥ розпачу й фрустрац≥њ зо вс≥ма њњ насл≥дками: депрес≥Їю, пасивн≥стю, агресивн≥стю... ” молод≥жному середовищ≥ це про¤вл¤Їтьс¤ найб≥льше, бо у¤вленн¤ про мораль та право ... знаход¤тьс¤ на вербальному р≥вн≥, не стали ще усв≥домленими, тим б≥льше автоматичними регул¤торами повед≥нкиФ17.
“ож насправд≥ результатом надм≥рних оч≥кувань стаЇ подальше пог≥ршенн¤ ситуац≥њ. јдже, за ≈.ƒюркгеймом, соц≥альна дезорган≥зац≥¤ Ї причиною дев≥антноњ повед≥нки. ≤нший соц≥олог, “.’≥рш≥, розшифровував цю думку: У„им б≥льше люди (молод≥. Ч јвт.) в≥р¤ть у ц≥нност≥, прийн¤т≥ сусп≥льством (наприклад, у правильн≥сть закон≥в), чим активн≥ше вони прагнуть до усп≥шного навчанн¤, участ≥ у соц≥ально схвалюван≥й д≥¤льност≥ (наприклад, у позашк≥льних зан¤тт¤х), ≥ чим глибша њх прихильн≥сть до батьк≥в, школи та однол≥тк≥в, тим менша в≥рог≥дн≥сть, що вони ско¤ть дев≥антн≥ вчинкиФ18.
«а на¤вноњ соц≥альноњ дезорган≥зац≥њ ми спостер≥гаЇмо геть протилежн≥ умови за практичноњ в≥дсутност≥ ц≥леспр¤мованоњ протид≥њ засобами вихованн¤, соц≥ального захисту, економ≥чного стимулюванн¤, а також використовуючи законодавч≥ можливост≥. “ож в≥дпов≥дно стикаЇмось з ефектом Увтраченого покол≥нн¤Ф у значноњ частки представник≥в молод≥-2000. –еагуючи на загальне оч≥куванн¤ в≥д них в≥дпов≥д≥, вони Уйдуть у себеФ, у власний св≥т, багато в чому штучний.
јле все ж характеризувати зм≥ни, що в≥дбулис¤ в ц≥нн≥сн≥й баз≥ людства в ц≥лому, в його культур≥, лише ¤к джерело дезорган≥зац≥њ та кризи буде несправедливим. “ак, ц≥лком в≥рно, ¤к зазначав ∆. Ѕодр≥¤р, що У...≥ндустр≥альна модерн≥сть вичерпала себе: зникають традиц≥йн≥ р≥зновиди прац≥, виробництва, торг≥вл≥, в≥дход¤ть у минуле л≥н≥йне накопиченн¤ знань та символи, що дом≥нували майже стол≥тт¤Ф19.
“а натом≥сть сусп≥льство знаходить дл¤ себе нов≥ способи функц≥онуванн¤, продукуЇ нов≥ засоби його зд≥йсненн¤. “ак, теоретики постмодерного та пост≥ндустр≥ального сусп≥льства Ч ƒ.Ѕелл, ∆.-‘.Ћ≥отар, ∆.Ѕодр≥¤р Ч Увизнають за нов≥ Ув≥с≥Ф або орган≥зуюч≥ причини сусп≥льства, ≥нформац≥ю та знанн¤, компТютеризац≥ю або засоби масовоњ комун≥кац≥њФ20.
¬≥дпов≥дно формуютьс¤ нов≥ вимоги до члена сусп≥льства, виход¤ть на передн≥й план ≥нш≥ ц≥нност≥. ≤ молодь зреагувала на це найактивн≥ше. Ќе важить, наск≥льки саме Ї великою пр≥рва м≥ж ≥ндустр≥альним, пост≥ндустр≥альним та народжуваним ≥нформац≥йним сусп≥льством. ћолодь у в≥дпов≥дь в≥дмежовуЇтьс¤ в≥д архањчних, незастосовуваних за цих умов форм Ч ≥, виходить, справд≥ створюЇ Улокальний св≥т майбутньогоФ.
—аме культурологи пом≥чають зм≥ну найшвидше, бо найб≥льшою ориг≥нальн≥стю вражаЇ саме духовний св≥т нового покол≥нн¤. “ож, за њхн≥м формулюванн¤м, молодь Устала шукати шл¤х≥в оновленн¤... шл¤х≥в б≥льш повного висловленн¤ своЇњ сучасност≥Ф21. Ћише один нюанс: сучасн≥сть молод≥ Умайбутн¤Ф, вона в≥дпов≥даЇ ц≥лком сучасним реал≥¤м, але завтрашнього дн¤. ј сьогодн≥ в≥дносно сп≥льноти в ц≥лому це Ч авангард, субкультури, молод≥жн≥ культури.
“а часто це ¤вище сприймаЇтьс¤ дорослими загалом ¤к контркультура, вороже в≥дхиленн¤, що його мТ¤ко або жорстко сл≥д наближати до норми, до загальноприйн¤тного й зрозум≥лого. Ќайчаст≥ше такий консерватизм п≥дход≥в шкодить ≥нтересам того ж сусп≥льства, бо придушуЇ ≥н≥ц≥ативу, продуктом ¤коњ п≥зн≥ше могли б стати нов≥ форми соц≥альних в≥дносин, саме т≥, що будуть потр≥бн≥ на той момент.
“ож, повертаючись до ∆.-‘.Ћ≥отара, маЇмо погодитись, що Уми вже вповн≥ сплатили ностальг≥ю за ц≥лим, ... тугу за зрозум≥лим ≥ п≥ддаваним опису. ” фантастичн≥й мр≥њ ос¤гнути реальн≥сть ц≥лком, в≥дпов≥дно до загальних вимог дос¤гти Їдност≥ чи замиренн¤ у згод≥ ми в≥дчуваЇмо бурк≥тливе бажанн¤ повернутис¤ до терору...Ф22.
ј до чого призводить терор, ми вже розгл¤дали. Ќ≥чого вт≥шного ан≥ у засобах, ан≥ в результат≥. ≤ сусп≥льству, доросл≥й його частц≥, сл≥д змиритись з тим, що в пер≥од активних зм≥н молодь справд≥ не п≥дл¤гаЇ Увпор¤дкуваннюФ, не хоче й не може п≥дкор¤тис¤ загальним законом≥рност¤м, виробленим прот¤гом пер≥оду, що був в≥дметений кризою. ¬она вже формуЇ в своЇму середовищ≥ зм≥ни, життЇво необх≥дн≥ оновленому сусп≥льству, що набуваЇ дедал≥ ч≥тк≥ших форм, ¤к≥ були народжен≥ кризою.
√лобальн≥ зм≥ни означають не менш глобальн≥ зм≥ни св≥домост≥. –езультат, зрозум≥ло, не приймаЇтьс¤ старшими покол≥нн¤ми Ч ≥ через його чужор≥дн≥сть (внутр≥шнЇ неприйн¤тт¤ залишаЇтьс¤, нав≥ть ¤кщо рац≥онально вдастьс¤ зрозум≥ти чи принаймн≥ про¤вити толерантн≥сть ≥ визнати за молодими право на самост≥йн≥ р≥шенн¤ й власне житт¤), ≥ через те, що, будучи краще пристосована до нових умов, молодь займаЇ кращ≥ позиц≥њ в модерн≥зованому (ба нав≥ть в модерн≥зовуваному) сусп≥льств≥.
Ќайб≥льше це стосуЇтьс¤ економ≥чноњ сфери, бо вона, по-перше, найдинам≥чн≥ше реагуЇ на соц≥альн≥ зм≥ни, а отже, найб≥льше в≥дпов≥даЇ новим, специф≥чним властивост¤м молод≥, набутим в процес≥ УкризовоњФ соц≥ал≥зац≥њ, а по-друге, саме можливост≥ працевлаштуванн¤ та р≥вень матер≥ального забезпеченн¤ Ї найб≥льш наочними та значущими атрибутами соц≥ального статусу дорослого ≥ндив≥дуума. “им дошкульн≥ше своЇр≥дне Увраженн¤ у правахФ представник≥в старшого покол≥нн¤ за рахунок молодших конкурент≥в.
яким чином в≥дбуваЇтьс¤ цей процес у посттотал≥тарних сусп≥льствах, добре про≥люструвала рос≥йський економ≥ст Ќ.“ихонова. «окрема, за результатами њњ досл≥джень, Уперейти ... на роботу до нових п≥дприЇмств приватного сектора ... прагнула перш за все молодь, ≥ вона ж, д≥йсно, переважно туди потрапила. ¬ результат≥ зараз матер≥альне становище молод≥ пом≥тно краще, н≥ж становище старшого покол≥нн¤. ƒинам≥ка зм≥ни матер≥ального становища молодих та њхн≥х Убатьк≥вФ лише закр≥плюЇ й посилюЇ цю тенденц≥юФ.
ўо ¤вл¤ють собою молод≥ в ¤кост≥ роб≥тник≥в ≥ наск≥льки виправдане њх прив≥лейоване становище на ринку прац≥? —уд¤чи з результат≥в досл≥дженн¤, основна маса молод≥ в ¤кост≥ роб≥тник≥в у середньому д≥йсно краща в≥д основноњ маси представник≥в старшого покол≥нн¤. ћолодь маЇ пом≥тно вищий р≥вень осв≥ти. √отовн≥сть до зм≥ни характеру д≥¤льност≥ (набутт¤ новоњ спец≥альност≥, готовн≥сть вз¤тис¤ до складн≥шоњ та ≥нтенсивн≥шоњ роботи тощо), що маЇ особливе значенн¤ в умовах структурноњ перебудови економ≥ки, у молод≥ дуже висока. Ћише 51,2% њњ представник≥в працюють за фахом, ¤кий вони отримали в учбовому заклад≥. « решти половина зм≥нила спец≥альн≥сть п≥сл¤ досв≥ду роботи за своњм основним фахом, а половина взагал≥ н≥коли за ним не працювала, одразу почавши опановувати ≥ншу спец≥альн≥сть.
«вичайно, ц≥ результати можна ≥нтерпретувати ¤к довол≥ жалюг≥дн≥ й характеризувати ¤к розбазарюванн¤ квал≥ф≥кац≥йного потенц≥алу населенн¤. јле, з ≥ншого боку, за умов, коли система осв≥ти тривалий час була не спроможна готувати спец≥ал≥ст≥в в≥дпов≥дно до запит≥в ринку прац≥, без готовност≥ до зм≥ни спец≥альност≥ на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ реформи у сфер≥ економ≥ки ви¤вилис¤ б у принцип≥ неможливими.
як бачимо, молодь в ¤кост≥ роб≥тник≥в в ц≥лому в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д старшого покол≥нн¤ у кращий б≥к, ≥ обТЇктивн≥ в≥дм≥нност≥ њхньоњ позиц≥њ на ринку прац≥ позначаютьс¤ ≥ на в≥дпов≥дному р≥вн≥ њх матер≥ального добробуту. Ќе дивно, що молодь значно оптим≥стичн≥ше оц≥нюЇ дл¤ себе ≥ насл≥дки економ≥чних реформ. Ѕ≥льше того, висока ¤к≥сть њх робочоњ сили надаЇ багатьом представникам молод≥ реальний шанс на м≥жгенерац≥йну вертикальну соц≥альну моб≥льн≥сть.
« соц≥ально-психолог≥чних характеристик головними дл¤ об≥йманн¤ статусних позиц≥й ви¤вились т≥, котр≥ в≥дбивали протилежн≥сть ≥н≥ц≥ативно-≥ндив≥дуал≥стичного з властивими йому установками на дос¤гненн¤, й пасивного патернал≥стсько-конформ≥стського типу св≥домост≥, особливо ор≥Їнтац≥¤ на власн≥ сили дл¤ вир≥шенн¤ власних проблем чи на вир≥шенн¤ њх УзгориФ, оск≥льки в≥д них самих н≥чого не залежить.
ћи маЇмо справу з≥ зламом колектив≥стсько-патернал≥стського типу св≥домост≥, що бере св≥й початок ще в громад≥, де Усв≥тФ п≥клувавс¤ про найб≥дн≥ших член≥в сп≥льноти. Ќа зам≥ну йому у св≥домост≥ рос≥йськоњ молод≥ приходить модель ≥ндив≥дуал≥стичноњ утил≥тарноњ св≥домост≥ зах≥дного типу. ќснова цього типу св≥домост≥ Ч людина Усама себе робитьФ, а отже, сама несе в≥дпов≥дальн≥сть за насл≥дки ус≥х своњх д≥йФ 23.
«а такого типу св≥домост≥ п≥двищуЇтьс¤ впевнен≥сть у своњх силах, зб≥льшуЇтьс¤ д≥апазон можливостей дл¤ самореал≥зац≥њ. “обто соц≥ал≥зац≥¤ молодоњ людини в≥дбуваЇтьс¤ усп≥шн≥ше ≥ за значно активн≥шоњ њњ участ≥. Ќав≥ть неуникненн≥ проблеми становленн¤ самост≥йного ≥ндив≥да ≥ найгостр≥ша сьогодн≥ з них Ч безроб≥тт¤ Ч долаютьс¤ легше ≥ не призвод¤ть до психолог≥чного травмуванн¤ особистост≥.
ƒо таких ≥ндив≥д≥в ц≥лком можна застосувати переконанн¤ н≥мецьких соц≥альних роб≥тник≥в, ¤к≥ вважають, що Узагартувавшись у невдачах, людина перестаЇ почувати себе жертвою ринку прац≥, а в≥дчуваЇ себе учнем, тобто тим, що налаштований оптим≥стично ≥ сам створюЇ своЇ майбутнЇФ24.
ƒл¤ ”крањни, в ¤к≥й нин≥ в т≥ньов≥й економ≥ц≥ працюЇ майже 24% молод≥, це ≥ще важлив≥ше. ÷ей факт вигл¤даЇ нав≥ть вт≥шним, бо кожна молода людина з цих 24 в≥дсотк≥в маЇ бодай ¤кийсь зароб≥ток ≥ здатна утримувати себе Ч а часто й свою безроб≥тну родину.
ѕроте соц≥альна напружен≥сть все ж довол≥ велика, вона збуджуЇ в основн≥й мас≥ дорослого сусп≥льства ≥нш≥ почутт¤: заздр≥сть, образу, нав≥ть обуренн¤, що стаЇ причиною гострих конфл≥кт≥в м≥ж покол≥нн¤ми. ≤ ¤кщо судити обТЇктивно, п≥дстави дл¤ такого ставленн¤ все ж Ї. ’оча це ≥ не виправдовуЇ в≥дторгненн¤ молод≥ старшими, чий соц≥альний статус та перспективи вертикальноњ соц≥альноњ моб≥льност≥ постраждали через зм≥ни в сусп≥льств≥, що забезпечили усп≥х молодих.
јдже у сусп≥льств≥ рад¤нського типу одним з головних критер≥њв, що визначали стан людини, був трудовий стаж, т≥сно повТ¤заний з в≥ком. ‘актично в≥дбувалас¤ своЇр≥дна дискрим≥нац≥¤ молод≥, що недоотримувала за свою працю, ≥ перерозпод≥л доход≥в на користь старших за в≥ком.
¬ ход≥ ринкових реформ в≥дбулас¤ своЇр≥дна ≥нверс≥¤. Ќа формованому ринку прац≥ молодь об≥йн¤ла виг≥дн≥ш≥ позиц≥њ, що вкрай болюче сприймаЇтьс¤ Упокол≥нн¤м батьк≥вФ, котре ви¤вилось дискрим≥нованим дв≥ч≥ Ч будучи молодими, вони жили у рад¤нському сусп≥льств≥ й УнедоотримувалиФ ¤к молодь, а коли д≥йшли до в≥ку 35Ц40 рок≥в ≥ почали, нарешт≥, користуватис¤ перевагами рад¤нськоњ системи, почалас¤ перебудова, а пот≥м реформи, ≥ вони знову опинились у дискрим≥нованому становищ≥.
“ож протисто¤нн¤ м≥ж УжертвамиФ та УфаворитамиФ зм≥н детерм≥новане ¤краз ц≥Їю Унесправедлив≥стюФ: раптовим перерозпод≥лом можливостей, девальвац≥Їю статус≥в, профес≥йних та повед≥нкових навичок, моральних ц≥нностей, сформованих до-кризовим сусп≥льством. ≤ подолати соц≥альну дез≥нтеграц≥ю просто закликом забути вс≥ розб≥жност≥ заради дос¤гненн¤ стаб≥льност≥ в сусп≥льств≥ ≥ л≥кв≥дац≥њ кризових ¤вищ неможливо.
јле чи такий вже страшний стан перманентноњ на¤вност≥ в сусп≥льств≥ певноњ к≥лькост≥ локальних конфл≥кт≥в, коли в кожний момент ¤к≥сь з них виникають, ¤к≥сь загострюютьс¤, а ¤к≥сь розвТ¤зуютьс¤?
—правд≥, ¤кщо насл≥дувати “.ѕарсонса, стан ≥нтегрованост≥ сусп≥льства передбачаЇ на¤вн≥сть впор¤дкованих безконфл≥ктних стосунк≥в всередин≥ даноњ соц≥альноњ системи, основними найважлив≥шими характеристиками ¤коњ визнаютьс¤ Устаб≥льн≥стьФ та Усоц≥альний пор¤докФ25.
ќднак, на думку ≈.ƒюркгейма, ц≥лком можлива ситуац≥¤, за ¤коњ Уу сусп≥льств≥ ворож≥ стосунки попереджен≥, але немаЇ активноњ сп≥впрац≥, консенсусу... —усп≥льство, де пануЇ така форма взаЇмозвТ¤зку, буде скидатис¤ на величезне суз≥рТ¤, в ¤кому кожна з≥рка рухаЇтьс¤ за власною орб≥тою, не порушуючи руху ≥нших з≥рок. “ака сол≥дарн≥сть, отже, не створюЇ з елемент≥в, зближених м≥ж собою, одного ц≥лого, здатного д≥¤ти одноман≥тно, вона н≥ в чому не спри¤Ї Їдност≥ соц≥ального т≥лаФ26.
ќтже, варто прислухатис¤ до тих соц≥олог≥в, що вважають конфл≥кт позитивним чинником, ¤кий уможливлюЇ ¤к збереженн¤ соц≥ального орган≥зму ¤к Їдиного ц≥лого, так ≥ його розвиток та удосконаленн¤ системи в≥дносин всередин≥ нього стосовно зм≥нюваних умов д≥¤льност≥. Ѕо стал≥сть будь-коли може перетворитись на стагнац≥ю. ј сусп≥льство, що завмерло в точц≥ ц≥лковитоњ внутр≥шньоњ р≥вноваги, може почати загнивати в ц≥й нерухом≥й досконалост≥.
ѕроте ≥деальних сусп≥льств не ≥снуЇ. ¬с≥, нав≥ть найблагополучн≥ш≥ сусп≥льства весь час Ї тлом дл¤ б≥льш чи менш гострих та масштабних конфл≥кт≥в. ¬иходить, основною детерм≥нантою стаб≥л≥зац≥њ виступаЇ не прагненн¤ до безконфл≥ктного сусп≥льства, а керован≥сть конфл≥кт≥в у напр¤мку в≥д дез≥нтеграц≥њ до соц≥альноњ ≥нтеграц≥њ. “ож сенс ≥нтеграц≥њ сл≥д розум≥ти не ¤к стал≥сть ≥ незм≥нн≥сть, а ¤к спос≥б розвТ¤занн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в Ч один з можливих ≥ найб≥льш бажаних шл¤х≥в виходу сусп≥льства з≥ стану кризи.
ўо ж до ≥нтенсивност≥, к≥лькост≥ та поновлюваност≥ окремих конфл≥кт≥в, то незаперечно, що пост≥йним ≥ невичерпним джерелом найб≥льш гострих з них виступаЇ саме молодь. ÷¤ пост≥йно оновлювана соц≥альна група Ї учасником невпинного процесу ≥нтеграц≥њ до сусп≥льного орган≥зму.
≤ в ход≥ свого становленн¤ ¤к субТЇкта соц≥ального в≥дтворенн¤ молодь вступаЇ у конфл≥кт з соц≥альною системою на вс≥х њњ р≥вн¤х. ѕричому, ¤кщо в умовах соц≥альноњ стаб≥льност≥ конфл≥кти, ¤к правило, нос¤ть локальний характер й розвТ¤зуютьс¤ переважно на м≥крор≥вн≥, то у сусп≥льств≥ нестаб≥льному в≥дбуваЇтьс¤ њх ескалац≥¤ до макрор≥вн¤, тобто сусп≥льства в ц≥лому.
ќск≥льки ж входженн¤ молод≥ до сусп≥льноњ системи неуникненне Ч вона н≥куди не може зникнути з життЇвого простору своЇњ сп≥льноти Ч ≥ позиц≥¤, ¤ку може займати кожне наступне покол≥нн¤ стосовно соц≥ального ц≥лого лише вар≥юЇтьс¤, тим важлив≥ше розвТ¤зувати конфл≥кти таким чином, аби молодь не втрачала можлив≥сть бути джерелом ≥нновац≥й. “обто, щоб молодь не п≥ддавалась соц≥альному виключенню ≥ не залишалась п≥сл¤ доросл≥шанн¤ непримиренною соц≥альною групою, що не допасовуЇтьс¤ до жодних соц≥альних ≥нститут≥в та усталених соц≥альних звТ¤зк≥в. Ќайб≥льш небезпечн≥ у цьому план≥ пер≥оди кризи, коли соц≥альн≥ конфл≥кти мають ¤вну тенденц≥ю до глобал≥зац≥њ.
¬≥дпов≥дно, такими ж глобальними мають бути ≥ методи розвТ¤занн¤ конфл≥кт≥в. « р≥вн¤ м≥сцевих педагог≥чних, виховних, соц≥альних, медичних, культурних заклад≥в можливост≥ впливу перем≥щуютьс¤ до р≥вн¤ загальнодержавних установ та орган≥в влади.
онкретних р≥шень вже недостатньо Ч необх≥дн≥ загальнонац≥ональн≥ програми, окрем≥ статт≥ державного бюджету, а дал≥ вже Ч рег≥ональн≥ чи вузькогрупов≥ проекти, медичн≥, соц≥альн≥, осв≥т¤нськ≥ плани.
јле взаЇмод≥¤ з приводу розвТ¤занн¤ та попередженн¤ конфл≥кт≥в, повТ¤заних з молоддю, маЇ враховувати њњ ≥н≥ц≥ативу та можливост≥ в≥днайти принципово нов≥ ≥ б≥льш ефективн≥ р≥шенн¤ в кожн≥й ситуац≥њ. ќкр≥м того, обТЇктивна оц≥нка реальност≥ фах≥вц¤ми буде точн≥шою за на¤вност≥ д≥алогу з молоддю, ¤кий забезпечить знайомство з њњ субТЇктивною оц≥нкою власноњ д≥¤льност≥ та становища всередин≥ соц≥альноњ групи.
Ќа жаль, зараз переважаЇ ситуац≥¤, коли Уб≥льш≥сть молод≥ Ї т≥льки обТЇктом певних д≥й з боку влади, але н≥¤к не субТЇктом державноњ молод≥жноњ пол≥тикиФ27. ѕ≥д державною молод≥жною пол≥тикою розум≥Їтьс¤ Усистемна д≥¤льн≥сть держави у в≥дносинах з особист≥стю, молоддю, молод≥жним рухом, що зд≥йснюЇтьс¤ в законодавч≥й, виконавч≥й, судов≥й сферах ≥ ставить за мету створенн¤ соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних, орган≥зац≥йних, правових умов та гарант≥й дл¤ життЇвого самовизначенн¤, ≥нтелектуального, морального, ф≥зичного розвитку молод≥, реал≥зац≥њ њњ творчого потенц≥алу ¤к у власних ≥нтересах, так ≥ в ≥нтересах ”крањниФ28.
«г≥дно т≥Їњ ж ƒекларац≥њ про загальн≥ засади державноњ молод≥жноњ пол≥тики в ”крањн≥, головними завданн¤ми державноњ молод≥жноњ пол≥тики в тому числ≥ Ї:
Х Увивченн¤ становища молод≥, створенн¤ необх≥дних умов дл¤ зм≥цненн¤ правових та матер≥альних гарант≥й щодо зд≥йсненн¤ прав ≥ свобод молодих громад¤н, д≥¤льност≥ молод≥жних орган≥зац≥й дл¤ повноц≥нного соц≥ального становленн¤ та розвитку молод≥;
Х допомога молодим люд¤м у реал≥зац≥њ й самореал≥зац≥њ њх творчих можливостей та ≥н≥ц≥атив, широке залученн¤ юнак≥в ≥ д≥вчат до активноњ участ≥ у нац≥онально-культурному в≥дродженн≥ украњнського народу, формуванн≥ його св≥домост≥, розвитку традиц≥й та нац≥онально-етн≥чних особливостей;
Х залученн¤ молод≥ до активноњ участ≥ в економ≥чному розвитку ”крањни;
Х наданн¤ державою кожн≥й молод≥й людин≥ соц≥альних послуг з навчанн¤, вихованн¤, духовного ≥ ф≥зичного розвитку, профес≥йноњ п≥дготовки;
Х координац≥¤ зусиль вс≥х орган≥зац≥й та соц≥альних ≥нститут≥в, що працюють з молоддю.
ƒержавна молод≥жна пол≥тика поширюЇтьс¤ на громад¤н ”крањни в≥ком в≥д 14 до 28 рок≥в ≥ зд≥йснюЇтьс¤ через органи державноњ виконавчоњ влади, установи, соц≥альн≥ ≥нститути та обТЇднанн¤ молодих громад¤н.
ƒержавна молод≥жна пол≥тика формуЇтьс¤ та реал≥зуЇтьс¤ шл¤хом:
Х прийн¤тт¤ законодавчих акт≥в, р≥шень державних орган≥в, спр¤мованих на реал≥зац≥ю державноњ молод≥жноњ пол≥тики;
Х проведенн¤ у ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни щор≥чних слухань про становище молод≥ та п≥дготовки допов≥д≥ з цього питанн¤ ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни, ѕрезиденту ”крањни;
Х д≥¤льност≥ в органах державноњ влади та управл≥нн¤ вс≥х р≥вн≥в структурних п≥дрозд≥л≥в, що займаютьс¤ проблемами молод≥;
Х створенн¤ соц≥альних служб дл¤ молод≥ та п≥дготовки соц≥альних прац≥вник≥в;
Х розробки та реал≥зац≥њ ц≥льових комплексних молод≥жних програм;
Х вид≥ленн¤ у державному та м≥сцевих бюджетах ц≥льових кошт≥в на ф≥нансуванн¤ державноњ молод≥жноњ пол≥тики, залученн¤ матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурс≥в п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, обТЇднань громад¤н, зац≥кавлених у робот≥ з молоддю;
Х утворенн¤ спец≥альних фонд≥в тощо.
як бачимо, залишаЇтьс¤ достатн¤ обТЇктн≥сть п≥дходу до в≥дносин молод≥ й держави, ¤ка значно зб≥льшуЇтьс¤ при застосуванн≥ цих положень на практиц≥. ’оча в теор≥њ, за вин¤тком довол≥ патернал≥стського п≥дходу, збер≥гаЇтьс¤ паритет м≥ж взаЇмоспр¤мованими зусилл¤ми молод≥ та держави ¤к знар¤дд¤ вираженн¤ сусп≥льноњ вол≥: У¬ ц≥лому проблема молод≥ в украњнському сусп≥льств≥, ¤к, власне, ≥ в ус≥х посткомун≥стичних державах маЇ три т≥сно повТ¤заних аспекти.
ѕерший Ч що сусп≥льство може дати молод≥. …детьс¤ не лише про певн≥ п≥льги, а й про умови розвитку, становленн¤, соц≥ал≥зац≥њ, формуванн¤ активноњ життЇвоњ позиц≥њ молод≥.
ƒругий Ч що сама молодь може й повинна дати сусп≥льству. …детьс¤ про активну д≥¤льн≥сть молод≥ в ус≥х сферах державотворенн¤, в залежност≥, звичайно, в≥д творчого потенц≥алу, знань, зд≥бностей ≥ вм≥нь самоњ молод≥.
“рет≥й Ч ¤к найповн≥ше, найефективн≥ше використати молод≥жний потенц≥ал. “ут вже все залежить в≥д д≥й конкретних субТЇкт≥в молод≥жноњ пол≥тики: держави, пол≥тичних парт≥й, обТЇднань, орган≥зац≥й ≥ т. ≥н.Ф29.
ѕроте та сама теор≥¤, але вже у вигл¤д≥ програми зд≥йсненн¤ практичних заход≥в (хоча за кризи, зокрема, бюджетноњ та бюрократичноњ, вона залишаЇтьс¤ лише теор≥Їю), знов в≥дводить молод≥ роль обТЇкта, що до нього застосовують р≥зноман≥тн≥ Уметоди оптим≥зац≥њФ задл¤ дос¤гненн¤ максимальноњ в≥дпов≥дност≥ його оф≥ц≥йному курсу сусп≥льства.
«окрема, можна навести рекомендац≥њ учасник≥в парламентських слухань з питань практичноњ д≥¤льност≥ орган≥в виконавчоњ влади ≥ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ щодо реал≥зац≥њ законодавства у сфер≥ молод≥жноњ пол≥тики:
Х Узаконодавчо забезпечити систему п≥льгового оподаткуванн¤ п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ вид≥л¤ють кошти на п≥дтримку творчих та обдарованих молодих людей, спри¤ють в≥дродженню та розвитку нац≥ональноњ культури, створенню ≥ забезпеченню повноц≥нного функц≥онуванн¤ заклад≥в культури та в≥дпочинку молод≥;
Х забезпечити розробку нормативноњ бази щодо д≥¤льност≥ студентських трудових загон≥в та залученн¤ студентськоњ молод≥ до роботи у в≥льний в≥д навчанн¤ час;
Х з метою залученн¤ п≥дприЇмств р≥зних форм власност≥ дл¤ наданн¤ п≥льгових послуг студентам на транспорт≥, в громадському харчуванн≥, культурних, осв≥тн≥х, житлово-комунальних закладах та розвитку молод≥жного туризму, спри¤ти створенню нац≥онального агентства Ућолод≥жна карткаФ;
Х спри¤ти јкадем≥њ педагог≥чних наук ”крањни та ƒержавному ком≥тету ”крањни у справах с≥мТњ та молод≥ у створенн≥ експериментальноњ лаборатор≥њ в≥дпрацюванн¤ методики с≥мейного вихованн¤ д≥тей та молод≥; Х спри¤ти вир≥шенню питань працевлаштуванн¤ та вторинноњ зайн¤тост≥ молод≥, створенню умов дл¤ ефективного розвитку молод≥жного п≥дприЇмництва; забезпечити формуванн¤ нормативно-правовоњ бази щодо створенн¤ мереж≥ молод≥жних б≥знес-центр≥в, молод≥жних центр≥в прац≥;
Х спри¤ти подальшому розвитку мереж≥ державних та громадських заклад≥в соц≥ального призначенн¤, д≥¤льн≥сть ¤ких спр¤мована на вир≥шенн¤ питань соц≥альноњ допомоги, наданн¤ соц≥альних послуг, соц≥альноњ проф≥лактики та реаб≥л≥тац≥њ молод≥, зокрема: центр≥в соц≥альних служб дл¤ молод≥, центр≥в соц≥ально-психолог≥чноњ реаб≥л≥тац≥њ д≥тей та молод≥, що постраждали в≥д насильства, центр≥в ресоц≥ал≥зац≥њ наркозалежноњ молод≥ тощо;
Х з метою спри¤нн¤ соц≥ал≥зац≥њ с≥льськоњ молод≥, забезпеченн¤ комплексноњ допомоги молодим люд¤м, ¤к≥ проживають в с≥льськогосподарських рег≥онах, малонаселених м≥сцевост¤х та маленьких м≥стах, розробити проект державноњ програми У—≥льська молодьФ, в ¤к≥й передбачити введенн¤ в с≥льських радах посади спец≥ал≥ст≥в по робот≥ з молоддю;
Х спри¤ти творчому розвитку молод≥, орган≥зац≥њ њњ зм≥стовного дозв≥лл¤; забезпечити створенн¤ мереж≥ молод≥жних ≥нформац≥йних ≥нтернет-центр≥в, клуб≥в за ≥нтересами, молод≥жних культурних центр≥в;
Х з метою забезпеченн¤ в≥дпочинку та оздоровленн¤ молодих людей, розвитку молод≥жного туризму зд≥йснити заходи щодо збереженн¤ мереж≥ молод≥жних та дит¤чих табор≥в в≥дпочинку, розробити механ≥зм п≥льгового оподаткуванн¤ оздоровчих заклад≥в у л≥тн≥й пер≥од;
Х розробити механ≥зм п≥дтримки та заохоченн¤ молодих науковц≥в, забезпечити умови дл¤ реал≥зац≥њ њх потенц≥алу;
Х зд≥йснити заходи щодо розповсюдженн¤ засобами масовоњ ≥нформац≥њ культурно-просв≥тницьких, виховних теле- ≥ рад≥опрограм дл¤ с≥мТњ, д≥тей та молод≥, що спри¤тимуть пропаганд≥ нац≥ональних, загальнолюдських духовних та моральних ц≥нностей; спри¤ти створенню У”крањнськоњ молод≥жноњ ≥нформац≥йноњ службиФ;
Х з метою актив≥зац≥њ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на патр≥отичне вихованн¤ молод≥ ≥ пропаганду здобутк≥в украњнського сусп≥льства, вихованн¤ у молодих людей гордост≥ за свою Ѕатьк≥вщину, розробити проект державноњ програми Уѕатр≥отичне вихованн¤ молод≥Ф;
Х спри¤ти наданню довгострокових п≥льгових кредит≥в молодим с≥мТ¤м та одиноким молодим громад¤нам на буд≥вництво (реконструкц≥ю) житлаФ30.
ѕрактично т≥ сам≥ завданн¤ ≥ п≥дх≥д Ч у комплексних заходах аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни щодо реал≥зац≥њ державноњ молод≥жноњ пол≥тики в ”крањн≥ (Ућолодь ”крањниФ):
Х Уƒержавному ком≥тетов≥ у справах с≥мТњ та молод≥, ћ≥н≥стерству осв≥ти, ≥ншим центральним та м≥сцевим органам виконавчоњ влади актив≥зувати д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на патр≥отичне вихованн¤ молод≥ ≥ пропаганду здобутк≥в украњнського сусп≥льства, виховувати у молод≥ почутт¤ гордост≥ за свою Ѕатьк≥вщину. « ц≥Їю метою спри¤ти створенню в≥йськово-патр≥отичних обТЇднань, клуб≥в, гуртк≥в, навчальних ≥ ф≥зкультурно-спортивних заклад≥в, громадських орган≥зац≥й та надавати допомогу в њх робот≥.
Х ÷ентральним органам виконавчоњ влади, –ад≥ ћ≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим, обласним, ињвськ≥й та —евастопольськ≥й м≥ським державним адм≥н≥страц≥¤м вжити заход≥в до п≥двищенн¤ р≥вн¤ орган≥заторськоњ роботи, спр¤мованоњ на:
Х вихованн¤ у молод≥ поваги до закон≥в, нетерпимост≥ до порушень громадського правопор¤дку, почутт¤ взаЇмодопомоги, гуманного ставленн¤, чесност≥, правдивост≥ та взаЇмноњ поваги м≥ж людьми ≥ у родин≥, турботи про вихованн¤ д≥тей;
Х забезпеченн¤ ф≥нансовоњ п≥дтримки реал≥зац≥њ молод≥жноњ пол≥тики та д≥¤льност≥ молод≥жних ≥ дит¤чих громадських орган≥зац≥й;
Х розвиток мереж≥ центр≥в соц≥альних служб дл¤ молод≥ та створенн¤ в≥дпов≥дних умов дл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ њхньоњ д≥¤льност≥. Ќе допускати при цьому скороченн¤ чисельност≥ прац≥вник≥в ≥ д≥ючих установ;
Х забезпеченн¤ працевлаштуванн¤ молод≥, спри¤нн¤ д≥¤льност≥ студентських трудових загон≥в ≥ залученн¤ учн≥вськоњ та студентськоњ молод≥ дл¤ роботи у в≥льний в≥д навчанн¤ час; Х всеб≥чну п≥дтримку талановитоњ та обдарованоњ молод≥, розвиток мереж≥ молод≥жних культурно-просв≥тницьких центр≥в;
Х проведенн¤ виховноњ роботи серед с≥льськоњ молод≥. –екомендувати запровадити з ц≥Їю метою штатн≥ посади у виконкомах с≥льських рад по робот≥ з молоддю.
Х «абезпечити впровадженн¤ в практику орган≥зац≥ю оплачуваних громадських роб≥т дл¤ учн≥вськоњ та студентськоњ молод≥ у в≥льний в≥д навчанн¤ час.
Х ќрган≥зац≥йно та ф≥нансово п≥дтримати 150 програм молод≥жних громадських орган≥зац≥й, спр¤мованих на подоланн¤ безроб≥тт¤ молод≥, боротьбу з негативними про¤вами у молод≥жному середовищ≥, патр≥отичне та духовне вихованн¤ молодих людей.
Х « метою ширшого залученн¤ молод≥ до п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, створенн¤ умов дл¤ ефективного розвитку п≥дприЇмництва молод≥:
Х проводити щор≥чний ¬сеукрањнський конкурс б≥знес-план≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ молод≥;
Х розробити та затвердити проект положенн¤ про молод≥жний б≥знес-центр ≥ молод≥жний б≥знес-≥нкубатор та створити 5 обласних молод≥жних б≥знес-центр≥в.
Х ƒл¤ формуванн¤ у молод≥ здорового способу житт¤, проф≥лактики правопорушень, запоб≥ганн¤ антисоц≥альним про¤вам створити 2 центри соц≥ально-психолог≥чноњ реаб≥л≥тац≥њ д≥тей та молод≥, ¤к≥ постраждали в≥д насильства, та 5 центр≥в ресоц≥ал≥зац≥њ наркозалежноњ молод≥, спри¤ти запровадженню проф≥лактичних програм центр≥в соц≥альних служб дл¤ молод≥ та служб у справах неповнол≥тн≥х, молод≥жних та дит¤чих громадських орган≥зац≥й. ѕроводити всеукрањнськ≥ акц≥њ УјнтинаркотикФ, Ујнти—Ќ≤ƒФ, У“верез≥стьФ, У∆итт¤ без пал≥нн¤Ф.
Х «абезпечувати орган≥зац≥ю туристських поњзд≥в та автопоњзд≥в дл¤ молод≥, актив≥зувати туристичн≥ обм≥ни молод≥жними групами з метою навчанн¤, стажуванн¤ ≥ ознайомленн¤ з народними традиц≥¤ми ≥ культурою, обм≥ни молод≥жними спортивними командами.
Х —при¤ти створенню в установленому пор¤дку недержавних психолог≥чних консультац≥й дл¤ молод≥, молодоњ с≥мТњ.
Х ќрган≥зовувати та забезпечувати патронажне обслуговуванн¤ с≥мей, ¤к≥ утримують молодих ≥нвал≥д≥в.
Х —при¤ти становленню та розвитку в ”крањн≥ м≥жнародних молод≥жних обТЇднань, ¤к≥ ставл¤ть за мету поглибленн¤ ≥нтеграц≥њ ”крањни в Ївропейський та св≥товий прост≥р.
Х —творити загальнодержавну мережу оперативного ≥нформац≥йного обм≥ну з молод≥жноњ тематики.
Х «абезпечити методичне та орган≥зац≥йне спри¤нн¤ створенню мереж≥ центр≥в ≥нформац≥њ дл¤ молод≥ в рег≥онах ”крањниФ31.
«агалом же весь комплекс державноњ молод≥жноњ пол≥тики в ”крањн≥ носить значною м≥рою формал≥зований характер. “обто в≥дсотк≥в на в≥с≥мдес¤т, ¤кщо не б≥льше, в≥н ор≥Їнтований сам на себе: ≥де впор¤дкований процес написанн¤, представленн¤ та утвердженн¤ спочатку план≥в, пот≥м зв≥т≥в. ѕроте становище молод≥ ≥стотно не зм≥нюЇтьс¤, ¤кими б райдужними не були зв≥ти.
“ож, коли Ќац≥ональна рада з питань молод≥жноњ пол≥тики при ѕрезидентов≥ ”крањни в результат≥ Увивченн¤, системного анал≥зу ≥ прогнозуванн¤ соц≥альних та морально-пол≥тичних процес≥в у молод≥жному середовищ≥Ф пов≥домл¤Ї, що: У “≥льки при ƒержавному ком≥тет≥ у справах с≥мТњ та молод≥ працюють 1467 дит¤чо-юнацьких заклад≥в за м≥сцем проживанн¤, 501 центр соц≥альних служб дл¤ молод≥ та 985 спец≥ал≥зованих заклад≥в, що д≥ють при них. Ћише у 1998 роц≥ зазначен≥ центри надали послуги ≥ спри¤ли працевлаштуванню в≥дпов≥дно близько 2 млн. ≥ 100 тис. молодих людей. —творено ‘онд спри¤нн¤ молод≥жному житловому буд≥вництву та його рег≥ональн≥ в≥дд≥ленн¤ у 23 област¤х, в≥дпрацьовано механ≥зм наданн¤ п≥льгового довготерм≥нового державного кредиту на буд≥вництво житла. ¬досконалюЇтьс¤ система пошуку ≥ п≥дтримки талановитоњ молод≥, орган≥зац≥¤ культурно-мистецьких заход≥в дл¤ молод≥. ¬ ход≥ реал≥зац≥њ державноњ молод≥жноњ пол≥тики органи державноњ влади т≥сно сп≥впрацюють з 66 всеукрањнськими громадськими молод≥жними та дит¤чими обТЇднанн¤ми, к≥льк≥сть ¤ких пор≥вн¤но з 1996 роком зросла вдв≥ч≥, що позитивно впливаЇ на розвТ¤занн¤ актуальних проблем молод≥. ѕрот¤гом 1997Ц1998 рр. разом з молод≥жними та дит¤чими громадськими орган≥зац≥¤ми реал≥зовано близько 200 молод≥жних програмФ32, враженн¤ залишаЇтьс¤ таке саме, ¤к ≥ в≥д ≥ншого зв≥ту, ¤кий пов≥домл¤в: У«ареЇстровано 167 молод≥жних ≥ дит¤чих громадських орган≥зац≥й. ... ћасового молод≥жного руху у —анкт-ѕетербурз≥ не ≥снуЇ...Ф33.
’оча ми в жодному випадку не хочемо сказати, що пропозиц≥њ чи плани непридатн≥ до використанн¤, нерозумн≥ чи не в≥дбивають проблем, що ≥снують у сусп≥льств≥ та зокрема у молод≥жному середовищ≥. Ѕ≥льше того, ми нав≥ть не маЇмо п≥дстав казати, що розробки державних орган≥в Ї чи були неконструктивними. ¬з¤ти хоча б анал≥тичну дов≥дку за 1993 р≥к (!) У“енденц≥њ, що д≥¤тимуть у сфер≥ зайн¤тост≥ молод≥ в 1994Ц1995 рокахФ, розробки ¤коњ ц≥лком актуальн≥, потр≥бн≥, застосувати ¤к≥ треба й сьогодн≥.
—правд≥, ан≥ молод≥, ан≥ економ≥ц≥ ”крањни нин≥ б не завадило Увизначити пр≥оритетн≥ напр¤ми д≥¤льност≥ субТЇкт≥в молод≥жного п≥дприЇмництва (зокрема виробництво ≥ переробку с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, виробництво продовольчих, промислових товар≥в широкого вжитку, л≥карських препарат≥в ≥ медичноњ техн≥ки, наданн¤ виробничих, побутових ≥ комунальних послуг, буд≥вництво житлового, виробничого та соц≥ального призначенн¤, ≥нновац≥йна д≥¤льн≥сть); розробл¤ючи програми Ућолод≥жне п≥дприЇмництвоФ, передбачити встановленн¤ п≥льгового режиму кредитуванн¤ новостворених субТЇкт≥в молод≥жного п≥дприЇмництва за пр≥оритетними напр¤мами д≥¤льност≥; розробити ≥ запровадити механ≥зм передач≥ молод≥жним колективам у користуванн¤ або розпор¤дженн¤ власност≥ (фонд≥в, майна) державних п≥дприЇмств, виробництво на ¤ких зупинено у звТ¤зку з його неефективн≥стю (за умови в≥дсутност≥ покупц≥в на цю власн≥сть), та створенн¤ на њњ баз≥ субТЇкт≥в п≥дприЇмництва виробничого призначенн¤; розробити з урахуванн¤м м≥сцевих особливостей проекти розвитку самозайн¤тост≥ безроб≥тноњ молод≥, в тому числ≥ на основ≥ в≥дродженн¤ народних промисл≥в, рем≥сництва; створити умови ≥ розпочати в≥дпов≥дну профес≥йну п≥дготовку ос≥б, згодних п≥сл¤ зак≥нченн¤ навчанн¤ займатись ≥ндив≥дуальною трудовою д≥¤льн≥стю; розробити механ≥зм залученн¤ с≥льськоњ молод≥ до фермерства та ≥нших форм п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у сфер≥ с≥льськогосподарського виробництва; замовити проведенн¤ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ з метою зТ¤суванн¤ мотив≥в нерегламентованоњ д≥¤льност≥ молод≥, вид≥в такоњ д≥¤льност≥, обс¤г≥в одержуваних в≥д нењ доход≥в, умов поверненн¤ до регламентованих вид≥в зайн¤тост≥Ф34.
“ак само ц≥лком достатн≥м Ї ≥нституц≥йне забезпеченн¤ державноњ молод≥жноњ пол≥тики. ћожливост≥ державних орган≥в з розробки й реал≥зац≥њ молод≥жноњ пол≥тики на сьогодн≥ можуть забезпечити виконанн¤ необх≥дного обс¤гу саме державних заход≥в у ц≥й сфер≥. «агалом процес њх формуванн¤ мав Утри етапи:
Х на першому етап≥ в≥дбувалос¤ ≥нституц≥ональне становленн¤ молод≥жних ком≥тет≥в та в≥дд≥л≥в п≥д ег≥дою владних структур;
Х на другому етап≥ в рамках створених структур ≥ за њхньоњ матер≥ально-ф≥нансовоњ п≥дтримки почалос¤ в≥дтворенн¤ й зм≥цненн¤ ≥нфраструктури державноњ молод≥жноњ пол≥тики. «Т¤вились (чи в≥дродились) р≥зноман≥тн≥ молод≥жн≥ соц≥альн≥ служби Ч б≥рж≥ прац≥, п≥дл≥тков≥ клуби, соц≥ально-психолог≥чн≥ заклади адаптац≥њ та реаб≥л≥тац≥њ тощо;
Х тепер≥шн≥й, трет≥й етап характеризуЇтьс¤ б≥льш тверезим п≥дходом до державноњ молод≥жноњ пол≥тики й виокремленн¤м пр≥оритет≥вФ35.
ѕроте у взаЇминах молод≥ й сусп≥льства прот¤гом кожного етапу спостер≥гаЇтьс¤ ≥нструментал≥зац≥¤ стосунк≥в без виражених, а тим б≥льше конституйованих ц≥лей розвитку, причому ¤к власне цих взаЇмин, так ≥ сусп≥льства в ц≥лому. ≤ ¤кщо сусп≥льство на 2000 р≥к вже визначилось принаймн≥ з напр¤мком, ¤кщо не з методами розвитку, то стосовно молод≥ зусилл¤ залишаютьс¤ хаотичними й ≥нод≥ мають виключно негативн≥ насл≥дки, ¤к≥ вимагають значно б≥льшоњ роботи дл¤ њх виправленн¤.
“аким чином, доходимо висновку, що ¤кщо в реал≥зац≥њ державноњ молод≥жноњ пол≥тики та визначенн≥ найб≥льш в≥дпов≥дних заход≥в маЇ брати участь переважно сама молодь (при чому не лише орган≥зована, але й досв≥дчена та з певним необх≥дним р≥внем в≥дпов≥дноњ профес≥йноњ п≥дготовки) ¤к нос≥й принципово нових п≥дход≥в, нового св≥тогл¤дного, ц≥нн≥сного п≥дірунт¤, то у визначенн≥ власне ц≥Їњ пол≥тики, њњ ц≥лей та основних напр¤мк≥в зд≥йсненн¤ необх≥дно в≥ддати пр≥оритет науковц¤м.
ѕредставники законодавчоњ та виконавчоњ влади безпосередньо розраховуватимуть оптимальн≥ бюджетн≥ витрати в ц≥й сфер≥, забезпечуватимуть законодавчу базу ¤к дл¤ ефективноњ роботи державних структур з проблем молод≥, так ≥ дл¤ залученн¤ недержавних кошт≥в та можливостей. «а такоњ схеми державна молод≥жна пол≥тика буде реальною та д≥Їздатною, а отже, забезпечить сусп≥льству ≥ виживанн¤, ≥ оновленн¤.
ѕроте передус≥м потребуЇ вивченн¤ власне молодь: њњ модел≥ повед≥нки, ц≥нност≥, життЇв≥ пр≥оритети, стил≥ житт¤, культури... Ѕ≥льше того: враховуючи перспективний характер завдань молод≥жноњ пол≥тики держави, дл¤ њњ визначенн¤ маЇмо знати не лише ¤кою буде за певний пром≥жок часу держава, а ≥ ¤кою буде молодь.
јдже до остаточноњ стаб≥л≥зац≥њ сусп≥льства ще далеко. “обто соц≥альн≥ зм≥ни триватимуть з такою самою швидк≥стю, ¤к ≥ в останн≥ дес¤ть рок≥в. ожне наступне покол≥нн¤ так само значною м≥рою в≥др≥зн¤тиметьс¤ в≥д попереднього. “ож, аби мати можлив≥сть скласти б≥льш-менш достов≥рний прогноз щодо молод≥, необх≥дно визначити сучасну специф≥ку соц≥ал≥зац≥њ молод≥ та причини й механ≥зми покол≥ннЇвих зм≥н, тобто соц≥ального прогресу.
÷е Ї предметом м≥ждисципл≥нарного вивченн¤, й дотепер ≥снували лише фрагментарн≥ досл≥дженн¤ на цю тему в рамках р≥зних наук: ¤к природничих, так ≥ сусп≥льствознавчих. ѕроте чи потр≥бна дл¤ створенн¤ б≥льш повноњ картини знань про молодь, молод≥ покол≥нн¤ й процес њх соц≥ал≥зац≥њ й поступовоњ зам≥ни окрема наука? „и це можна зробити за допомогою ≥снуючих дисципл≥н? ≤ наск≥льки комплексним Ї п≥дх≥д кожноњ з таких дисципл≥н, зокрема, соц≥олог≥њ молод≥?
“ак само серйозним питанн¤м Ї те, наск≥льки саме важливо вже сьогодн≥ волод≥ти комплексним знанн¤м про процеси в≥дтворенн¤ та оновленн¤ сусп≥льства. ћожливо, дл¤ нагальних потреб сьогоденн¤ вистачить к≥лькох досл≥джень з найпринципов≥ших момент≥в?
ёвенолог≥¤ ¤к ≥нструмент
дл¤ ос¤гненн¤ новоњ реальност≥ сусп≥льства
ƒл¤ того, аби в≥дпов≥сти на ц≥ питанн¤, зверн≥мось до ≥сторичного досв≥ду. оли востаннЇ в≥дбувалась глобальна зм≥на ц≥нн≥сних основ сусп≥льства, повТ¤зана з докор≥нним реформуванн¤м економ≥чних в≥дносин та загалом способу житт¤ сусп≥льства? “ак, це ’≤’ стор≥чч¤, ≥ндустр≥альна революц≥¤. як ми знаЇмо, саме тод≥ ќ. онтом закладались основи соц≥олог≥њ.
«а тод≥шньоњ ситуац≥њ сусп≥льство було таким самим розгубленим ≥, ¤к ≥ сьогодн≥, шукало шл¤х≥в до розвТ¤занн¤ власних проблем. Уќ. онт, ¤к ≥ багато його сучасник≥в, вважав, що сусп≥льство перебуваЇ у стан≥ кризи. ¬≥н ви¤вл¤Ї по¤сненн¤ сусп≥льних потр¤с≥нь у протир≥чч≥ м≥ж зникаючим теолог≥чним ≥ воЇнним сусп≥льним ладом й народжуваним науковим й ≥ндустр≥альним ладом.
онт спостер≥гаЇ протир≥чч¤ м≥ж двома типами сусп≥льства, котре, вважав в≥н, може розвТ¤зати т≥льки перемога соц≥ального типу сусп≥льства, ¤ке в≥н визначав ¤к наукове й ≥ндустр≥альне. ÷¤ перемога неуникненна, але може ви¤витис¤ в≥дстроченою чи прискореною. —оц≥олог≥¤, конституйована ќ. онтом, д≥йсно служить засобом ос¤гненн¤ нев≥дворотного становленн¤ ≥стор≥њ, одночасно необх≥дного й неминучого, ≥ таким чином допомагаЇ закладенню конкретного ладуФ36.
“ак само нин≥шн≥ кризов≥ ¤вища у сусп≥льств≥, зокрема прогресуюче непорозум≥нн¤ м≥ж покол≥нн¤ми, викликан≥ зм≥ною ладу науково-≥ндустр≥ального ладом ≥нформац≥йним та комун≥кац≥йним. ÷ю кризу буде подолано лише тод≥, коли адаптац≥¤ сусп≥льства до нових в≥дносин, ¤к≥ найб≥льше в≥дпов≥дають ц≥нност¤м ≥нформац≥йного сусп≥льства, буде достатньо повною, аби звести до м≥н≥муму чи принаймн≥ локал≥зувати конфл≥кти, викликан≥ соц≥альним виключенн¤м б≥льш чи менш чисельних груп, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ ¤ких не в≥дпов≥дають ан≥ дом≥нуючим у сусп≥льств≥ в перех≥дний пер≥од, ан≥ потр≥бним за нового ладу.
як ≥ за час≥в онта, стаб≥л≥зац≥¤ у сусп≥льств≥ може бути або наближена, або в≥ддалена. р≥м того, через багаторазове зб≥льшенн¤ з того моменту к≥лькост≥ чинник≥в, ¤к≥ формують ситуац≥ю в сусп≥льств≥ та в≥д ¤ких залежить функц≥онуванн¤ соц≥альноњ системи, сл≥д докласти вс≥х зусиль до зведенн¤ конфл≥кт≥в та конфл≥ктогенеруючих р≥шень влади до м≥н≥муму. јдже механ≥зми функц≥онуванн¤ сусп≥льства, в тому числ≥ через вказан≥ причини, стали наст≥льки чутливими, що кожен конфл≥кт призводить до певноњ дисфункц≥њ в сусп≥льному орган≥зм≥. ≤ сьогодн≥, боњмось, загальний обс¤г цих дисфункц≥й надто близький до критичного р≥вн¤, за ¤ким Ч остаточний розпад.
ƒл¤ дос¤гненн¤ такоњ серйозноњ мети, ¤к оптим≥зац≥¤ та неконфл≥ктн≥сть процесу зм≥н, варто точно знати ≥ шл¤х, що його вже пройдено, ≥ характеристики того, до чого йде сусп≥льство. ≤, що найважлив≥ше, ¤кими можливост¤ми може воно оперувати, аби зробити цей процес п≥дконтрольним соб≥.
«окрема, сусп≥льство волод≥Ї таким осередком ≥нновац≥йного потенц≥алу, ¤к молодь. ¬она Ї вже нос≥Їм ц≥нностей нового сусп≥льства, пров≥дником його ≥дей, представником його способу житт¤. јдже прот¤гом вже к≥лькох дес¤тк≥в рок≥в в≥дбуваЇтьс¤ швидка зм≥на вс≥Їњ мотивац≥йноњ сфери особистост≥ у молодих покол≥нь, йде поступове засвоЇнн¤ ц≥нностей ≥ндив≥дуал≥зму й самореал≥зац≥њ (≥н≥ц≥ативн≥сть, прагненн¤ до особистого усп≥ху) ≥ паралельно на формуванн¤ св≥тогл¤ду впливають постматер≥ал≥стичн≥ ц≥нност≥ (висока приваблив≥сть самореал≥зац≥њ особистост≥, альтруњстичн≥ настроњ й ≥нтерес до Усусп≥льства з ≥де¤миФ, зниженн¤ в ц≥лому престижу держави) ≥нформац≥йного сусп≥льства, що вже певний пер≥од Ї визначальними дл¤ життЇвоњ спр¤мованост≥ молод≥ ™вропи.
ѕроте через здеб≥льшого економ≥чн≥ обставини вони ще де¤кий час сп≥в≥снуватимуть ≥з традиц≥йними ц≥нност¤ми рад¤нського сусп≥льства (установка на створенн¤ родини, високий життЇвий р≥вень, в≥дпов≥дальне виконанн¤ обовТ¤зк≥в у сфер≥ профес≥йноњ д≥¤льност≥, дисципл≥на й ор≥Їнтац≥¤ на соц≥альне оточенн¤ при обранн≥ л≥н≥њ повед≥нки), що частково забезпечуЇ конформний потенц≥ал молодого покол≥нн¤ та можлив≥сть м≥н≥мально конфл≥ктноњ ≥нтеграц≥њ його у УдорослеФ сусп≥льство.
јле сприйн¤тт¤ св≥ту кожною наступною генерац≥Їю дедал≥ повн≥ше визначаЇтьс¤ нормами ≥нформац≥йного сусп≥льства, вона ще в≥дкрит≥ша до житт¤ в ньому Ч ≥ в≥ддален≥ша в≥д зм≥сту житт¤ попереднього. –≥зниц¤ м≥ж одночасно ≥снуючими покол≥нн¤ми зб≥льшуЇтьс¤ з виходом на сусп≥льну арену кожноњ новоњ генерац≥њ.
≤ тим потр≥бн≥ша система, що допоможе њм не лише сп≥в≥снувати, але ≥ сп≥впрацювати. —истема, що зрозум≥Ї кожне з покол≥нь ≥ допоможе њм зрозум≥ти одне одного. Ѕо лише такий Уз≥ зрозум≥нн¤мФ п≥дх≥д забезпечить взаЇмну толерантн≥сть в процес≥ адаптац≥њ (≥ адаптуватись доведетьс¤ швидше батькам до св≥ту д≥тей, н≥ж, ¤к звичайно це в≥дбуваЇтьс¤, навпаки).
“ож, щоб зрозум≥ти епоху, що приходить, сл≥д звернутись до науки, ¤ка служить засобом ос¤гненн¤ джерел ≥ механ≥зм≥в соц≥ального прогресу. ўо в цьому план≥ можуть на сьогодн≥ запропонувати сусп≥льн≥ науки?
ƒос≥ питанн¤ми ≥нтеграц≥њ молод≥ до сусп≥льства, њх взаЇмод≥њ у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ (первинноњ дл¤ молод≥, вторинноњ дл¤ старших покол≥нь) розгл¤дались соц≥олог≥Їю молод≥ (принаймн≥, ¤к вже згадувалось, накопичувались у цьому розд≥л≥). јле сам≥ соц≥ологи характеризують сучасне становище щодо вивченн¤ проблем, повТ¤заних з молоддю, наступним чином: У¬ соц≥олог≥њ склались частков≥ й рег≥ональн≥ комплекси знань, котр≥ умовно називають соц≥олог≥Їю молод≥Ф37, Увони в≥дбивають соц≥олог≥чн≥ аспекти життЇд≥¤льност≥ й сусп≥льних в≥дносин анал≥зованоњ в≥ковоњ групи у в≥дпов≥дних сферах й ≥нфрасферах природи-сусп≥льстваФ38.
ѕроте результати роботи, що велас¤ в цих сферах, склали значний обс¤г знань. ≤ св≥й внесок у досл≥дженн¤ молод≥ зробили науковц≥ всього св≥ту. јле оск≥льки завданн¤ соц≥олог≥њ молод≥ все ж не в≥дпов≥дають вимогам до науки, що зможе визначити, чому ≥ ¤ким чином в≥дбуваютьс¤ зм≥ни в сусп≥льств≥, маЇмо звернутись до ≥ншоњ дисципл≥ни. ≤, на нашу думку, роль у сусп≥льному прогрес≥, що њњ визначив ќ. онт дл¤ соц≥олог≥њ в постфеодальному сусп≥льств≥, за сусп≥льства пост≥ндустр≥ального належатиме, мабуть, ювенолог≥њ.
як зазначають рос≥йськ≥ автори, Успециф≥ка ювенолог≥њ повТ¤зана перш за все з предметом њњ вивченн¤, що не сп≥впадаЇ, в≥дзначимо, з таким обТЇктом, ¤к молодь. ÷е в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д соц≥олог≥њ молод≥, ¤ка ...вивчаЇ молодь у певних межах, не анал≥зуючи в повному обс¤з≥ економ≥чн≥, пол≥тичн≥, правов≥, демограф≥чн≥ й ≥нш≥ аспекти життЇд≥¤льност≥ даноњ групи сусп≥льстваФ39.
(ƒл¤ пор≥вн¤нн¤, р≥зн≥ джерела визначають соц≥олог≥ю молод≥ ¤к Успец≥альну соц≥олог≥чну теор≥ю, що вивчаЇ св≥дом≥сть ≥ повед≥нку даноњ соц≥альноњ сп≥льноти, особливост≥ соц≥ал≥зац≥њ молодих людей, що вступають у житт¤, процес спадкоЇмност≥ й взаЇмод≥њ з≥ старшими покол≥нн¤ми, ступ≥нь, р≥вень та форми новаторства при вир≥шенн≥ сусп≥льних проблемФ40, або ¤к Урозд≥л соц≥олог≥њ особи, галузь знань, що вивчаЇ специф≥чну сп≥льноту, ¤ка перебуваЇ в процес≥ переходу в≥д дитинства до св≥ту дорослих ≥ переживаЇ важливий етап с≥мейноњ ≥ позас≥мейноњ соц≥ал≥зац≥њ та адаптац≥њ, ≥нтер≥оризац≥њ норм ≥ ц≥нностей, творенн¤ соц≥альних ≥ профес≥йних оч≥кувань, соц≥альних ролей ≥ статус≥вФ41).
ёвенолог≥¤ ж, зг≥дно з ¬.ѕавловським, УвивчаЇ загальн≥ проблеми становленн¤ й розвитку п≥дростаючих покол≥ньФ42. —л≥д також зазначити, що вона Ї д≥алектичною теор≥Їю в загальному розум≥нн≥, оск≥льки ви¤вл¤Ї характер взаЇмод≥њ вс≥х стор≥н предмета, що вивчаЇтьс¤, та фактор≥в процесу розвитку, а не просто обмежуЇтьс¤ ф≥ксац≥Їю р≥зноман≥тних стор≥н, властивостей та фактор≥в ≥ в≥льним поЇднанн¤м њх у процес≥ п≥знанн¤. ÷ей еклектичний етап характерний саме дл¤ соц≥олог≥њ молод≥ на етап≥ накопичуванн¤ нею факт≥в та спостережень, так чи ≥накше повТ¤заних з такою категор≥Їю, ¤к молодь.
™.—луцький, президент рос≥йськоњ јкадем≥њ ювенолог≥њ, уточнюЇ, що Уювенолог≥¤ засновуЇтьс¤ на комплексному, м≥ждисципл≥нарному знанн≥ про б≥осоц≥альне становленн¤ й розвиток п≥дростаючого покол≥нн¤ буквально з перших дн≥в житт¤ й до того часу, коли юнаки й д≥вчата Увход¤ть до св≥ту дорослихФ. (—амост≥йне житт¤ нових покол≥нь характеризуЇтьс¤ перш за все у двох основних видах: це участь у матер≥альному ≥/або духовному сусп≥льному виробництв≥ (плюс споживанн¤ його продукт≥в) та участь у створенн≥ нового покол≥нн¤ людей)Ф43.
ѕроте це все ж досить обмежене визначенн¤ ¤к предмета, так ≥ обТЇкта ювенолог≥њ. Ќа нашу думку, б≥льш в≥дпов≥дним буде визначенн¤ ювенолог≥њ ¤к науки, що вивчаЇ формуванн¤ та становленн¤ нових покол≥нь, процеси взаЇмоадаптац≥њ њх та сусп≥льства за соц≥ал≥зац≥њ молод≥, реал≥зац≥ю останньою в≥дтворювальноњ та ≥нновац≥йноњ функц≥њ щодо сусп≥льства та модерн≥зац≥ю засад функц≥онуванн¤ соц≥уму, ¤ка досл≥джуЇ джерела зм≥н ц≥нностей, культур, стил≥в житт¤, притаманних даному сусп≥льству, користуючись теоретичними розробками, фактами, г≥потезами та методами ≥нших дисципл≥н.
¬раховуючи те, що молодь залучена майже до вс≥х процес≥в у сусп≥льств≥, вона та њњ ¤кост≥ й властивост≥ так чи ≥накше виступають обТЇктом вивченн¤ дл¤ багатьох наукових дисципл≥н та спец≥альностей. “аким чином, Ув силу Їдност≥ наукового знанн¤ й в≥дсутност≥ у багатьох галуз¤х науки спец≥альних молод≥жних розд≥л≥в, ювенолог≥¤ здатна ≥нтенсиф≥кувати розвиток наукових дисципл≥н р≥зноман≥тного проф≥лю ≥ формувати умови дл¤ реал≥зац≥њ м≥ждисципл≥нарност≥Ф44.
Ќезважаючи на те, що ювенолог≥¤ лише викристал≥зовуЇтьс¤ ≥з загальноњ маси соц≥олог≥чного знанн¤, ц≥лком справедливим буде твердженн¤, що Уза такими компонентами науки, ¤к предмет, мова, функц≥њ, оформленн¤ досл≥дницьких п≥дход≥в ювенолог≥¤ маЇ вс≥ необх≥дн≥ п≥дстави дл¤ самост≥йноњ науки узагальнюючого плану, своЇр≥дноњ метатеор≥њ, що даЇ нове житт¤ в≥дпов≥дним молод≥жним розд≥лам соц≥олог≥чноњ, педагог≥чноњ, медичноњ та ≥нших дисципл≥нФ45.
“ак, њњ структура ще недостатньо формал≥зована, не створено парадигми, на ¤к≥й вибудовуватиметьс¤ Ут≥лоФ науки в процес≥ роботи фах≥вц≥в. ≤ д≥йсно, першим теоретичним розробкам ювенолог≥њ притаманна та сама властив≥сть, що й б≥льшост≥ ≥нших галузей Ч Удискурсивний виклад, що не ірунтуЇтьс¤ на парадигмах, ¤кий часто м≥стить чисто перцептивн≥ тлумаченн¤ чи, використовуючи звичний дл¤ соц≥олог≥в штамп, УсамобутнЇ баченн¤Ф предмету досл≥дженн¤.
јле, з ≥ншого боку, на¤вн≥сть готових парадигм породжуЇ спокусу розумових л≥нощ≥в. ¬едений парадигмою вчений може св≥домо не пом≥чати залишену поза сферою њњ д≥њ ≥нформац≥ю стратег≥чного значенн¤Ф46. “ож це не наст≥льки серйозна вада дл¤ молодоњ науки.
“им б≥льше, що ц≥лком очевидно Ч ювенолог≥¤ в жодному випадку не Ї г≥потезою ad hoc Ч г≥потезою лог≥чно невиправданою та непривТ¤заною до масиву теор≥й, напрацьовуваного прот¤гом багатьох попередн≥х покол≥нь науковц≥в. ¬она обТЇднуЇ та ≥нтерпретуЇ емп≥ричн≥ та теоретичн≥ дан≥, накопичен≥ представниками найр≥зноман≥тн≥ших природничих, гуман≥тарних та сусп≥льствознавчих наук. „асткове чи приблизне первинне трактуванн¤ весь цей час чекало на по¤ву метатеор≥њ, що обТЇднаЇ в систему ц≥ знанн¤ та всеб≥чно розкриЇ њх зм≥ст.
“обто виникла потреба у синтетичн≥й науков≥й систем≥, ор≥Їнтован≥й не лише на емп≥рику. ѓй мала бути притаманна здатн≥сть до ф≥лософських узагальнень, до ос¤гненн¤ стимул≥в, шл¤х≥в ≥ результат≥в духовноњ роботи ≥ндив≥д≥в, покол≥нь, сусп≥льств. —тосовно молодих покол≥нь це означаЇ, що обТЇктом досл≥джень маЇ бути не соц≥альна активн≥сть молод≥ у вигл¤д≥ рух≥в, орган≥зац≥й та ≥н≥ц≥атив, а все це ¤к ви¤в процесу зм≥ни покол≥нь ≥ зм≥ни з ними сусп≥льства, його основ.
“ож це найголовн≥ше у визначенн≥ метод≥в ювенолог≥њ: незважаючи на те, що вона, ¤к ≥ вс¤ соц≥олог≥чна наукова традиц≥¤, Ї д≥тищем позитив≥зму, дл¤ ¤кого Ї характерним наголос на п≥знанн≥ У¤вищФ, вона не зосереджуЇтьс¤ виключно Ч ба нав≥ть переважно Ч на них, бо Уобмеженн¤ п≥знанн¤м ¤вищ у визначенн≥ предмета науки ор≥ЇнтуЇ на визнанн¤ њњ наукою чисто емп≥ричноюФ47. ёвенолог≥ю ж за визначенн¤м жодним чином не можна в≥днести до останн≥х (на в≥дм≥ну в≥д соц≥олог≥њ молод≥, ¤ка на практиц≥ сконцентрувала майже вс≥ зусилл¤ на прикладних досл≥дженн¤х), бо њњ ц≥кавить перш за все сутн≥сть певних сусп≥льних процес≥в.
јле до ¤ких же наук њњ тод≥ сл≥д в≥днести? яке м≥сце в≥дводитьс¤ ювенолог≥њ у загальн≥й класиф≥кац≥њ наук? як ми зТ¤сували, така наука потр≥бна, ≥ ювенолог≥¤ в≥дпов≥даЇ вс≥м вимогам, що њх ставл¤ть перед наукою. ѕроте чим вона Ї з точки зору структури наукового знанн¤? ќкремою наукою? —пец≥ал≥зац≥Їю в склад≥ ширшоњ дисципл≥ни? ќкремою теор≥Їю? —пец≥ал≥зованим п≥дходом до предмета вивченн¤ вже ≥снуючоњ дисципл≥ни? ƒл¤ того, аби визначитись з цим, спробуЇмо в≥дпов≥сти на питанн¤: ¤ким же чином виникають нов≥ науки з≥ знань, н≥бито вже розпод≥лених м≥ж ≥снуючими дисципл≥нами?
Ќайзручн≥шим та найб≥льш, на нашу думку, точним Ї визначенн¤м ћ.–уткевича: Ућета науки Ч п≥знанн¤ сутност≥ ¤вищ, ≥ тому процес њњ ≥сторичного розвитку може бути представлений ¤к перех≥д в≥д п≥знанн¤ сутност≥ n пор¤дку до п≥знанн¤ сутност≥ n+1 пор¤дкуФ48.
якщо в≥днести це до системи наукових знань про соц≥ум в ц≥лому, то можна сказати, що завжди наступаЇ такий момент, що п≥знати сутн≥сть наступного пор¤дку вже не вдаЇтьс¤ засобами набору ≥снуючих наук, ≥ до цього набору додаЇтьс¤ ще одна.
ћожливо, з ц≥Їњ позиц≥њ процес вигл¤даЇ надто механ≥чним, проте останн≥ гносеолог≥чн≥ концепц≥њ п≥дтверджують саме такий спос≥б виокремленн¤ нових наукових дисципл≥н (виход¤чи з того, що механ≥чн≥сть Ч один з ви¤в≥в суто людськоњ характеристики, виробництва).
«окрема, ц≥лком в≥дпов≥даЇ реальним процесам наступне твердженн¤ ј.ѕ≥скоппел¤: Уякщо ран≥ше зм≥ни, що в≥дбувались в науц≥, ≥ њњ глобальне зростанн¤ були результатом природничо≥сторичного процесу, ¤кий в≥дбувавс¤ незалежно в≥д св≥домост≥, вол≥ та зусиль окремих людей, то в процесах зм≥ни сучасноњ науки значну ≥ дедал≥ б≥льшу УвагуФ набуваЇ штучно-техн≥чна компонента. “обто в≥дбуваЇтьс¤ артиф≥кац≥¤ процесу розвитку наукиФ49.
¬изначаючи предмет кожноњ науки, де¤к≥ вчен≥ все ще продовжують в≥рити, ¤к це робив давним-давно ќ. онт, що кожна наука мусить мати свою в≥дм≥нну тему. јле лише спочатку нов≥ галуз≥ науки формувалис¤ за предметною ознакою Ч зг≥дно ≥з залученн¤м до процесу п≥знанн¤ нових галузей ≥ стор≥н д≥йсност≥.
ћожна було б продовжувати дотримуватись наст≥льки ортодоксальних погл¤д≥в, проте Устар≥ дисципл≥ни вже не в≥дбивають вс≥Їњ складност≥, розгалуженост≥ й великого розмањтт¤ роб≥т, що њх виконують нин≥ вчен≥. ≤ њх вже не вм≥стити в спец≥альност≥ та окрем≥ теор≥њ в межах старих дисципл≥н. “им б≥льше, що дос≥ не ≥снуЇ анал≥тичних визначень спец≥альност≥ й дисципл≥ниФ50.
«окрема, довол≥ традиц≥йне визначенн¤ рейна та —молла: У√рупи спор≥днених досл≥дницьких галузей ¤вл¤ють собою спец≥альност≥; в свою чергу дисципл≥ни, складен≥ з груп спец≥альностейФ51, описов≥ ≥ не дають жодних критер≥њв класиф≥кац≥њ розд≥л≥в знань. јле в≥дсутн≥сть критер≥њв не зупин¤Ї розвиток наук: за ћ.ƒоганом, Ув арх≥пелаз≥ соц≥альних наук сьогодн≥ ≥снуЇ ... в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти формальних дисципл≥н, але до сотн≥ галузей, в≥дгалужень, пром≥жк≥в та н≥ш. ¬ соц≥олог≥њ, наприклад, нараховуЇтьс¤ приблизно 50 спец≥альностей, ¤к вказано у списку досл≥дницьких ком≥тет≥в ћ≥жнародноњ соц≥олог≥чноњ асоц≥ац≥њ. —т≥льки ж нараховуЇтьс¤ у ћ≥жнародн≥й асоц≥ац≥њ пол≥тичних наукФ52.
“ож дл¤ сучасноњ науки стаЇ дедал≥ характерн≥шим перех≥д в≥д предметноњ до проблемноњ ор≥Їнтац≥њ, коли нов≥ галуз≥ знанн¤ виникають у звТ¤зку з висуненн¤м певноњ крупноњ теоретичноњ чи практичноњ проблеми. ѕричому нов≥ галуз≥ науки, що сформувалис¤ за таким принципом, мають здеб≥льшого г≥бридний, стиковий характер.
’оча де¤к≥ фах≥вц≥ з теор≥њ п≥знанн¤ схильн≥ вважати, що стиков≥ дисципл≥ни Ч продукт швидше ≥нтегративних процес≥в в науц≥, проте це далеко не беззаперечно. ¬се ж, на нашу думку, б≥льше в≥дпов≥даЇ справжньому стану справ ≥нше визначенн¤: У¬ результат≥ м≥ждисципл≥нарноњ ≥нтеграц≥њ... виникла не сп≥льн≥сть галузей знанн¤, що ран≥ш ≥снували незалежно, а просто нов≥ галуз≥ знанн¤, в≥докремлен≥ одна в≥д одноњ ≥ в≥д попередн≥х галузей. ћабуть, в≥рн≥ше було б под≥бн≥ Устиков≥Ф дисципл≥ни вважати про¤вом не ≥нтеграц≥њ, а подальшоњ диференц≥ац≥њ знань53.
ѕовертаючись до проблемного п≥дходу, варто навести висл≥в ¬.ядова: Уяк видно, чим глибше ми вникаЇмо у [кожну] дану галузь сусп≥льного житт¤, тим б≥льше виникаЇ практично значущих ≥ п≥знавальних задач, тим б≥льше ви¤вл¤Їтьс¤ проблемних ситуац≥й дл¤ вдумливого анал≥зу та розробки можливих способ≥в регулюванн¤ ви¤влених проблем чи хоча б њх над≥йного опису й витлумаченн¤Ф54.
’оча ≥нод≥ под≥бн≥ процеси тлумачатьс¤ ¤к негативн≥. ¬чен≥, ¤к≥ дотримуютьс¤ под≥бноњ точки зору, стверджують, що Уорган≥зац≥¤ соц≥олог≥њ стикаЇтьс¤ з в≥дцентровими, ≥нод≥ руйн≥вними силами. ¬≥дцентров≥ сили народжують спец≥альност≥ навколо й м≥ж дисципл≥намиФ55.
јле обТЇктивн≥шим буде твердженн¤ ѕ.‘ейЇрабенда з приводу того, що в процес≥ розбудови структури наукового знанн¤ д≥Ї Упринцип прол≥ферац≥њ Ч принцип ≥сторично неуникненноњ по¤ви альтернативних теор≥й на Ут≥л≥Ф теор≥њ, що вичерпала ресурси свого розвиткуФ56.
≤, за –.ћертоном, найб≥льш позитивним Ї по¤ва саме теор≥й середнього р≥вн¤. Уќр≥Їнтац≥¤ на теор≥њ середнього рангу передбачаЇ переоц≥нку пон¤тт¤ науковоњ необ≥знаност≥. «ам≥сть того, аби претендувати на знанн¤ там, де воно фактично в≥дсутнЇ, под≥бна позиц≥¤ в≥дверто передбачаЇ в≥дсутн≥сть певного знанн¤, котре повинне бути отримане й стати основою наступного знанн¤. “акий курс не претендуЇ на можлив≥сть наданн¤ теоретичних р≥шень вс≥х нагальних практичних проблем, але беретьс¤ за досл≥дженн¤ цих проблем у св≥тл≥ на¤вного знанн¤Ф57.
ѕ≥дтримуЇ таке переконанн¤ ≥ ѕ. –осс≥: Уѕереор≥Їнтац≥¤ теоретичноњ д≥¤льност≥ з площини широких абстрактних схем у площину, що межуЇ з≥ сферою реальних можливостей сучасних досл≥дницьких методолог≥й, стане у к≥нцевому результат≥ справжн≥м благомФ58.
ѕриЇднуЇтьс¤ до них ≥ ƒж.Ћью≥с: Ући можемо формулювати граничн≥ теор≥њ, здатн≥ передбачати загальн≥ тенденц≥њ й превалююч≥ причинн≥ закони, котр≥ переважно можуть ви¤витис¤ неправом≥рними в межах всього людства, але ≥стинно в≥рними в межах певних державФ59.
јле попри певну в≥дпов≥дн≥сть м≥ж ювенолог≥Їю й позитивними сторонами теор≥њ середнього р≥вн¤, ювенолог≥ю не можна в≥днести до мертон≥вських Утеор≥й середнього р≥вн¤Ф, тобто часткових соц≥олог≥чних теор≥й, що виникають внасл≥док диференц≥ац≥њ соц≥олог≥чних досл≥джень за сферами людськоњ д≥¤льност≥ (соц≥олог≥¤ молод≥) та на стику з ≥ншими науками (пол≥тична соц≥олог≥¤, соц≥опсихолог≥¤ тощо).
ёвенолог≥¤ використовуЇ соц≥олог≥чний п≥дх≥д та напрацюванн¤ в галуз≥ соц≥олог≥њ стосовно молод≥жноњ проблематики, проте швидше Ї пол≥тико-культурною теор≥Їю, що по¤снюЇ дедал≥ виразн≥ше виокремлюваний сегмент функц≥онуванн¤ та розвитку сусп≥льства.
“ак само в певному розум≥нн≥ њњ можна назвати спец≥альною соц≥олог≥чною дисципл≥ною, але лише в трактуванн≥ ƒ.ћарковича, що Успец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ дисципл≥ни не Ї Успец≥альнимиФ в тому сенс≥, що на основ≥ лише њм притаманних соц≥олог≥чних метод≥в вивчають певн≥ сфери соц≥альноњ д≥йсност≥ (в окремих соц≥альних аспектах). Ќасправд≥ вони Ї спец≥альними тому, що вивчають так≥ галуз≥, котр≥ до них комплексно не вивчала жодна сусп≥льна наука60.
јле ювенолог≥¤ не в≥дпов≥даЇ класичному визначенню спец≥альноњ дисципл≥ни, за ¤ким спец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ дисципл≥ни Ч це науки, котр≥ предметом свого вивченн¤ мають окрем≥ сусп≥льн≥ ¤вища й досл≥джують њхню структуру, специф≥чн≥ закони њх розвитку й специф≥чн≥ звТ¤зки з ≥ншими сусп≥льними ¤вищами.
ƒл¤ щонайповн≥шого визначенн¤ м≥сц¤ ювенолог≥њ в систем≥ наук про сусп≥льство ми вважаЇмо за доц≥льне звернутись до теор≥њ ћ.ƒогана щодо г≥бридних наук. «г≥дно нењ, г≥бриди можуть бути ¤к синтетичними, так ≥ рекомб≥нац≥йними. ёвенолог≥ю ми схильн≥ в≥дносити саме до останн≥х, ірунтуючись на висновках самого ћ.ƒогана. ј саме, що Уг≥бридизац≥¤ передбачаЇ перетин сегмент≥в дисципл≥н, рекомб≥нац≥ю знанн¤ у нових спец≥ал≥зованих галуз¤х. —аме рекомб≥нац≥ю, а не синтез, бо рекомб≥нац≥¤ вимагаЇ наукового поступу в галуз¤х, з ¤ких черпаютьс¤ дан≥, в той час ¤к синтез може в≥дбуватис¤ ≥ без такого поступуФ61.
’оча на даному етап≥ ювенолог≥¤ ¤к г≥брид Ї скор≥ше неформальною перехресно-дисципл≥нарною програмою з регул¤рними обм≥нами м≥ж вченими ≥нших дисципл≥н. “аким чином, маЇмо вс≥ п≥дстави розробл¤ти основи ювенолог≥њ ¤к окремоњ, самост≥йноњ науки, причому залучаючи до цього процесу фах≥вц≥в найр≥зноман≥тн≥шого проф≥лю.
¬ ц≥й робот≥ використан≥ напрацюванн¤ здеб≥льшого в галуз≥ пол≥толог≥њ, соц≥олог≥њ молод≥, культуролог≥њ. јдже дане досл≥дженн¤ присв¤чене власне анал≥зу р≥зних форм ви¤ву молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи ¤к джерела сусп≥льних зм≥н та зрештою Ч соц≥ального прогресу.
—под≥ваЇмось, напрацюванн¤ нашого колективу матимуть користь ≥ з точки зору практичного застосуванн¤, зокрема, при розробц≥ державноњ молод≥жноњ пол≥тики ≥ ¤к частка теоретичного п≥дірунт¤ новоњ дисципл≥ни Ч ювенолог≥њ. ћолод≥жний рух ¤к форма взаЇмод≥њ покол≥нь
¬аши отклики
Ќазад на √лавную страницу
|
