„астина трет¤

¬. улик, “.√олобуцька, ќ.√олобуцький

«ародженн¤, формуванн¤ та становленн¤ сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥
1. ¬итоки сучасноњ орган≥зованоњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи в ”крањн≥.
ƒоперебудовний пер≥од
“ривалий час в —–—– ≥снувала однопарт≥йна система в умовах тотал≥тарного режиму.  омун≥стична парт≥¤ –ад¤нського —оюзу фактично п≥дм≥нила собою вс≥ державн≥ органи влади ≥ встановила тотальний контроль над ус≥ма сферами сусп≥льного та особистого житт¤ громад¤н. ÷ей контроль зд≥йснювавс¤ ¤к пол≥тично-≥деолог≥чними засобами, так ≥ безпосередн≥м терором.
«аради справедливост≥ сл≥д в≥дзначити, що за в≥дсутност≥ пол≥тичноњ конкуренц≥њ  ѕ–— на початковому етап≥ свого правл≥нн¤ домагалас¤ значних зрушень в економ≥ц≥ та соц≥альн≥й сфер≥. “ак, завд¤ки оперативн≥й моб≥л≥зац≥њ виробничих ≥ людських ресурс≥в –ад¤нський —оюз спром≥гс¤ одержати перемогу в в≥йн≥ ≥ швидко в≥дродити зруйноване господарство. “акож в результат≥ екстенсивноњ економ≥чноњ пол≥тики —–—– в 70Ц80 рр. спостер≥галос¤ економ≥чне зростанн¤. ѕроте негативн≥ насл≥дки такоњ економ≥чноњ пол≥тики не забарилис¤. « одного боку, в≥дбувалас¤ посилена переор≥Їнтац≥¤ з профес≥йно-трудовоњ на соц≥ально-побутову сферу д≥¤льност≥ особистост≥, а з ≥ншоњ Ч продовжувалос¤ пад≥нн¤ престижу та привабливост≥ практично вс≥х вид≥в прац≥. ¬≥дбувалас¤ стр≥мка соц≥альна диференц≥ац≥¤, зТ¤вл¤лис¤ значн≥ ел≥тарн≥ групи у вс≥х сферах житт¤ сусп≥льства та у вс≥х рег≥онах. ¬се це призвело до зб≥льшенн¤ соц≥альноњ напруги та росту злочинност≥, а також апат≥њ та критицизму.
ѕоступово вичерпувалис¤ природн≥ ресурси. «нову звернутис¤ до стал≥нськоњ практики сусп≥льноњ моб≥л≥зац≥њ було вже неможливо. ‘ранцузький пол≥толог ∆.Ѕодуен називаЇ це критичною крапкою Уери прагматичних компром≥с≥вФ. —початку в≥дбуваЇтьс¤ внутр≥шн≥й компром≥с: бюрократ≥¤ зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д культу. ÷ей компром≥с обумовлений рефлексом колективного самозахисту рад¤нськоњ бюрократ≥њ з метою зм≥цнити свою владу. Ќаступним компром≥сом Ї компром≥с м≥ж бюрократичним класом ≥ народом: безумовна моб≥л≥зац≥¤ народу стаЇ неможливою, допустимим ¤вищем стаЇ др≥бний саботаж.
УЅрежнЇв≥зм, Ч ¤к стверджував ∆.Ѕодуен, Ч п≥дносить на вершину нову соц≥альну угоду: правл¤чий клас погоджуЇтьс¤ з загниванн¤м соц≥альноњ основи сусп≥льства в обм≥н на свою матер≥альну забезпечен≥сть, в≥н збер≥гаЇ св≥й вплив у держав≥, але б≥льше не вимагаЇ активноњ в≥рност≥ в≥д своњх Уп≥длеглихФ1. “аким чином, номенклатура  ѕ–— вихолостила саму ≥дею комун≥зму. ÷≥нност≥, ¤к≥ ран≥ше приймалис¤ ¤к акс≥ома, в цей пер≥од почали активно втрачати св≥й зм≥ст, перетворюючись на декларативн≥ шаблони. ¬иник ц≥нн≥сний вакуум, ¤кий почали заповнювати р≥зного роду ерзацами зах≥дних духовних ор≥Їнтир≥в.
ќсобливо гостро переживала цю ситуац≥ю молодь. ¬она все менше т¤глас¤ до роботи, бо продуктивн≥сть прац≥ була низькою, а умови роботи шк≥дливими дл¤ здоровТ¤. Ќеприваблив≥сть профес≥йно-трудовоњ д≥¤льност≥ поглиблювалас¤ також характерними дл¤ нењ застар≥лими виробничими в≥дносинами, котр≥ практично не залишали можливост≥ дл¤ ви¤вленн¤ та врахуванн¤ ≥нтерес≥в особистост≥ в трудових колективах. У—поживацьке ставленн¤ до молод≥ (це, вже не кажучи по афганську в≥йну, використанн¤ њњ в найб≥льш складних, соц≥ально непривабливих та низькооплачуваних сферах трудовоњ д≥¤льност≥), в≥дсутн≥сть свободи вибору, ≥гноруванн¤ њњ кор≥нних ≥нтерес≥в, з одного боку, а з ≥ншого Ч вимога безумовного дотриманн¤ молоддю стереотип≥в та норм, ¤к≥ ≥сторично склалис¤, нетерпим≥сть до ви¤ву будь-¤коњ самод≥¤льност≥ на фон≥ фальшивих гасел та високих сл≥в Ч все це поглибило протир≥чч¤ у взаЇмов≥дносинах покол≥ньФ2. —оц≥ологи вважають, що внасл≥док ≥снуванн¤ в —–—– тотальноњ залежност≥ молодого покол≥нн¤ в≥д старших, ¤ка в свою чергу призвела до зниженн¤ соц≥альноњ активност≥ та зростанн¤ соц≥ального невдоволенн¤ в молод≥жному середовищ≥, в друг≥й половин≥ 70-х Ч середин≥ 80-х рр. сформувалис¤ дв≥ протилежн≥ тенденц≥њ: неп≥дготовлен≥сть до прац≥ в нових економ≥чних умовах та ор≥Їнтац≥¤ на висок≥ стандарти споживанн¤, ¤к≥ не забезпечен≥ економ≥чною самост≥йн≥стю.
¬ результат≥ маЇмо св≥тогл¤дн≥ протир≥чч¤. —оц≥ально-утриманськ≥ настроњ були досить поширеними в цей пер≥од.
«начний вплив на зростанн¤ невдоволенн¤ в молод≥жному середовищ≥ мала криза в систем≥ осв≥ти та вихованн¤.  онцепц≥њ осв≥ти та вихованн¤ в рад¤нськ≥й пер≥од формувалис¤ на основ≥ переб≥льшенн¤ ≥деолог≥чного фактора в житт≥ сусп≥льства. У¬ практиц≥ роботи конкретних установ, що мають за мету оп≥куватис¤ проблемами молод≥, Ч вважаЇ пол≥толог  .јстахова, Ч под≥бн≥ у¤вленн¤ реал≥зовувалис¤ у вигл¤д≥ Увишколенн¤Ф молодих людей зг≥дно з певними ≥деолог≥чними тезами, без врахуванн¤ њх в≥дпов≥дност≥ реальному життЇвому досв≥ду. ѕри цьому виховний ефект вважавс¤ дос¤гнутим, ¤кщо обТЇкт вихованн¤ демонстративно погоджувавс¤ з пропонованими ≥де¤ми ≥ був готовий њх повторитиФ3.
ƒеформац≥¤ в ≥деолог≥чних процесах до 80-х рр. зайшла так далеко, що виховател≥ були вимушен≥ не пом≥чати, що ц¤ п≥дтримка Ї здеб≥льшого награною, а повторенн¤ зазубрених ≥деолог≥чних постулат≥в Ч ритуальним. ≤ пор¤д з цим в≥дбувавс¤ Упроцес все б≥льшого в≥дчуженн¤ молод≥ в≥д цих ритуальних форм соц≥альноњ активност≥Ф4.
ќрган≥зац≥йна та самод≥¤льна молод≥жна ≥н≥ц≥атива була повн≥стю п≥дпор¤дкована структурам ¬сесоюзноњ лен≥нськоњ комун≥стичноњ сп≥лки молод≥ та ѕ≥онерськ≥й орган≥зац≥њ ≥м. Ћен≥на. ѕарт≥¤ розгл¤дала комсомол ¤к Умасову безпарт≥йну орган≥зац≥ю, що Ї п≥дрозд≥лом  ѕ–—, обТЇднуЇ у своњх лавах широк≥ верстви передовоњ, пол≥тично грамотноњ труд¤щоњ молод≥ м≥ста ≥ села. ¬Ћ —ћ маЇ допомагати  омун≥стичн≥й парт≥њ у справ≥ вихованн¤ молод≥ ≥ д≥тей в дус≥ комун≥зму. —п≥вчуваючи програм≥  ѕ–—, ¬Ћ —ћ допомагаЇ парт≥њ ≥ рад¤нському ур¤дов≥ у виконанн≥ великого ≥сторичного завданн¤ Ч буд≥вництва комун≥стичного сусп≥льстваФ. “аким чином, молод≥жний рух у вс≥х його ви¤вах мав слугувати засобом вихованн¤ нових член≥в парт≥њ. «в≥дси лог≥чним Ї твердженн¤, що будь-¤ка молод≥жна ≥н≥ц≥атива, ¤ка виходить за рамки оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ, недопустима. “ому прот¤гом довгого часу молод≥жну самод≥¤льн≥сть намагалис¤ регламентувати, вдаючись нав≥ть до репресивних засоб≥в.
ќдначе на початку 80-х рр. ’’ стол≥тт¤ негативн≥ тенденц≥њ в молод≥жному середовищ≥ стали очевидними. ÷¤ проблема ви¤вилас¤ не локальним ≥нцидентом, а ст≥йкою тенденц≥Їю, притаманною молод≥жному середовищу вс≥Їњ крањни. ≤деолог≥чний вакуум, фальшив≥сть ц≥нностей, обмежен≥сть у вибор≥ способ≥в в≥дпочинку, в≥дсутн≥сть свободи вибору, диктат старшого покол≥нн¤ Ч все це призвело до утворенн¤ Умолод≥жноњ субкультуриФ, ¤ка до середини 80-х рр. набула ¤скраво виражених деструктивних форм.
“аким чином, одним з виток≥в сучасного орган≥зованого молод≥жного руху Ї саме неформальний рух, ¤кий виник в ”крањн≥ ¤к частин≥ —–—– ще до початку УперебудовиФ. Ќеформальний молод≥жний рух в≥д початку носив характер протесту, ≥ цей протест став визначальним дл¤ всього молод≥жного руху в ”крањн≥ загалом.
ўе наприк≥нц≥ 70-х рр. в молод≥жному середовищ≥ (передовс≥м серед п≥дл≥тк≥в) починають виникати самод≥¤льн≥ ст≥йк≥ угрупованн¤. ÷е були молод≥жн≥ п≥дл≥тков≥ утворенн¤ корпоративного самод≥¤льного типу, ¤к≥ створювалис¤ за територ≥альними ознаками. ѕричини створенн¤ територ≥альних молод≥жних угруповань пол¤гають в сам≥й структур≥ сусп≥льства. ÷е комплекс фактор≥в, ¤кий включаЇ в себе соц≥альн≥, демограф≥чн≥ та ≥н. елементи.
ћолодь, не в≥дчуваючи приналежност≥ до певноњ ≥Їрарх≥зованоњ сп≥льност≥, ¤ка характеризуЇтьс¤ певною емоц≥йно-д≥ловою згуртован≥стю, оц≥нювала школу, комсомол та п≥онер≥ю ¤к засоби пригн≥ченн¤, а не ¤к можлив≥сть дл¤ самоствердженн¤ та самореал≥зац≥њ. ¬≥дпов≥дно в територ≥альних угрупованн¤х молодь знайшла таку сп≥льн≥сть. ¬акуум було заповнено. ќднак молод≥жна самод≥¤льн≥сть не обмежувалас¤ територ≥альними угрупованн¤ми, повед≥нка ¤ких мала демонстративно асоц≥альний характер. ’оча це був д≥йсно стих≥йний протест молод≥ проти системи з њњ фальшивими ц≥нност¤ми та бюрократичною ритуальн≥стю, соц≥альний потенц≥ал та зовн≥шн¤ приваблив≥сть цього протесту досить швидко вичерпали себе.
« середини 80-х рр. значноњ попул¤рност≥ серед молод≥ набули ст≥йк≥ молод≥жн≥ самод≥¤льн≥ угрупованн¤, ¤к≥ виникали на основ≥ певних музичних пристрастей. “ак, в цей пер≥од виникли р≥зноман≥тн≥ групи прихильник≥в УметалевогоФ року, панк-року, рок-н-ролу тощо. ÷е були групи прихильник≥в ¤к одн≥Їњ конкретноњ попул¤рноњ музичноњ групи, так ≥ музичного напр¤мку загалом. « часом музичн≥ пристраст≥ учасник≥в таких угруповань доповнювалис¤ певними ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥¤ми. «деб≥льшого погл¤ди член≥в угруповань Уметал≥ст≥вФ, Упанк≥вФ, Урокаб≥л≥Ф та ≥нших ¤вл¤ли собою сум≥ш постулат≥в р≥зних св≥тогл¤дних концепц≥й, вульгаризованих та пристосованих до розум≥нн¤ перес≥чного м≥ського п≥дл≥тка. ¬≥дм≥нною рисою ц≥Їњ теч≥њ в молод≥жному середовищ≥ Ї те, що ц≥ субкультури транс-територ≥альн≥.
ћолод≥жн≥ угрупованн¤, створен≥ на баз≥ музичних пристрастей, де¤кий час мали рег≥ональну, соц≥альну та структурну специф≥ку. «овн≥шн≥ ознаки приналежност≥ до угруповань р≥знилис¤ в≥дпов≥дно до м≥сц¤ проживанн¤, однак до 1987 року атрибутика под≥бних груп перем≥шуЇтьс¤.
¬ молод≥жному середовищ≥ ≥снували також непривТ¤зан≥ до музики та певноњ територ≥њ угрупованн¤. —каж≥мо, УрокериФ (УбайкериФ, мотолюбител≥), фанати певних футбольних клуб≥в, бритоголов≥ не мали под≥бноњ привТ¤зки. ѕроте вс≥ под≥бн≥ теч≥њ мали одну сп≥льну характерну рису Ч усуванн¤ ≥з молод≥жного сп≥лкуванн¤ предметност≥ ≥ зам≥на њњ Увидовищн≥стюФ форми дозв≥лл¤, ¤ка стала виконувати в молод≥жному середовищ≥ функц≥ю самоствердженн¤. «овн≥шн¤ атрибутика та демонстративна асоц≥альна повед≥нка, протиставленн¤ себе дорослому покол≥нню Ч ось головна специф≥ка цього молод≥жного середовища.
Ќа ¤к≥сно вищому р≥вн≥ розвитку перебувала молод≥жна субкультура Уг≥пп≥Ф. √≥пп≥ (У—истемаФ) були продовженн¤м Умолод≥жноњ революц≥њФ 60-х рр. ѕо¤ва г≥пп≥ в —–—– припадаЇ на початок 70-х рр. ’’ стол≥тт¤. ¬перше довговолос≥ молод≥ люди, ¤к≥ визначили себе ¤к Уг≥пп≥Ф, зТ¤вилис¤ в —–—– у Ћен≥нград≥ та ћоскв≥. ѕереважно це були студенти престижних вуз≥в, д≥ти забезпечених батьк≥в, ¤к≥ мали можлив≥сть отримувати ≥з «аходу певну л≥тературу, музичн≥ записи тощо. —аме в ≥нтел≥гентському середовищ≥ зародивс¤ цей рух. « Ћен≥нграда г≥пп≥ потрапили до ћоскви, зв≥дти до  иЇва та поширивс¤ по ус≥й крањн≥. —початку тусовки г≥пп≥ мали св≥й окремий сленг, символ≥ку, ≥деолог≥чн≥ особливост≥ тощо. ѕроте до середини 80-х У—истемаФ наст≥льки ≥нтегрувалас¤ в молод≥жне середовище, що територ≥альн≥ ознаки стерлис¤.
√≥пп≥ пропов≥дують пасивний спротив держав≥ ¤к механ≥зму придушенн¤ особистост≥ та абсолютну свободу особи, право на повну самореал≥зац≥ю. ÷¤ молод≥жна субкультура не була такою агресивною ¤к Уметал≥стиФ, УпанкиФ чи територ≥альн≥ молод≥жн≥ угрупованн¤, однак не менш небезпечними дл¤ оф≥ц≥йноњ влади. √≥пп≥ були прихильниками ганд≥йського принципу: не в≥дпов≥дати на зло насильством, а пасивно протестувати проти цього зла. ” г≥пп≥ цей принцип доповнивс¤ тезою про необх≥дн≥сть виходу поза державу. “обто ¤комога менше з нею стикатис¤. ¬≥дпов≥дно робота, навчанн¤, служба в арм≥њ, голосуванн¤ на виборах тощо дл¤ г≥пп≥ недопустим≥.
√≥пп≥ виникли ¤к ви¤в б≥льш усв≥домленоњ потреби молодого покол≥нн¤ чинити спротив рад¤нськ≥й систем≥. якщо територ≥альн≥ молод≥жн≥ угрупованн¤, молод≥жн≥ музичн≥ субкультури та епатажн≥ угрупованн¤ Ї в≥дображенн¤м стих≥йного протестного руху молод≥, то рух г≥пп≥ Ч це усв≥домлений протест проти держави.  р≥м того, г≥пп≥ обТЇднували в своњх р¤дах вих≥дц≥в з середовища ≥нтел≥генц≥њ. ¬ той же час територ≥альн≥ молод≥жн≥ угрупованн¤, музичн≥ субкультури та епатажн≥ групи складалис¤ переважно з п≥дл≥тк≥в та молодих людей Ч вих≥дц≥в з роб≥тничого середовища. ƒовгий час середн≥й в≥к г≥пп≥ був в≥дчутно вищий, н≥ж представник≥в ≥нших молод≥жних субкультур.
„астина молод≥ усв≥домлювала, що рух г≥пп≥, незважаючи на те, що в≥н б≥льш прогресивний пор≥вн¤но з Уметал≥стамиФ, УпанкамиФ чи УлюберамиФ, все ж не вичерпуЇ всього протесту молодого покол≥нн¤. ¬ молод≥жному середовищ≥ почалис¤ пошуки орган≥зац≥йного оформленн¤ своЇњ ≥н≥ц≥ативи.
“енденц≥¤ до епатажного протесту та намаганн¤ самоствердитис¤, в≥дкидаючи ц≥нност≥ сусп≥льства, призвела до виникненн¤ екстрем≥стських напр¤мк≥в молод≥жноњ самод≥¤льност≥. “ак, в 1983Ц1985 рр. зТ¤вилис¤ та поширилис¤ в масштабах всього —–—– молод≥жн≥ угрупованн¤, ¤к≥ спов≥дували нацистськ≥ ≥дењ.
¬ той же час епатажний молод≥жний протест викликав спротив в частини молод≥. ¬иник рух т.зв. Урозправно-самосуднихФ угруповань. ѕереважно до них входили вих≥дц≥ з роб≥тничих с≥мей, ¤к≥ силовими методами вели боротьбу з р≥зними в≥дхиленн¤ми в≥д ≥деал≥в соц≥ал≥зму (в њх трактуванн≥ цих ≥деал≥в). ќбТЇктами њх Уф≥зичного впливуФ були представники заможноњ Узолотоњ молод≥Ф (д≥ти парт- та госпноменклатури), г≥пп≥, панки, нацисти, метал≥сти тощо.
—л≥д зазначити, що рух Улюбер≥вФ (м. Ћюберц≥) виник значно п≥зн≥ше. ѕроте саме УлюбериФ стали символом протисто¤нн¤ м≥ж двома протестними ≥ в той же час протилежними напр¤мками молод≥жноњ активност≥. « одного боку, епатажний молод≥жний протест проти системи, з ≥ншого, протест проти вихолощенн¤ ц≥нностей комун≥зму та несприйн¤тт¤ нових ц≥нностей.
ѕоступово молод≥жн≥ музичн≥ та епатажн≥ субкультури ≥ розправно-самосудн≥ угрупованн¤ все т≥сн≥ше ≥нтегрувалис¤ в нап≥вкрим≥нальне середовище. ѕротест набув збочених форм ≥ перер≥с в банальн≥ алкогол≥зм, наркоман≥ю, токсикоман≥ю та ≥манентний цим ¤вищам крим≥нал.
ѕор¤д з цими напр¤мками в молод≥жному середовищ≥ ≥снували групи сусп≥льно-пол≥тично активноњ молод≥. ѕередус≥м ц≥ молод≥ люди захоплювалис¤ ≥де¤ми дисидентських груп середини 70-х рр. Ќайб≥льше њх було серед студент≥в гуман≥тарних факультет≥в. У—амвидавФ знаходив своњх прихильник≥в серед молод≥. ќднак репрес≥њ, ¤ких зазнали члени ”крањнськоњ гельс≥нкськоњ групи стали застереженн¤м дл¤ молодого покол≥нн¤. ¬≥дкрито ставати проти системи молодь не мала змоги. ѕроте в молод≥жному середовищ≥ ≥снували групи, ¤к≥ попул¤ризували твори дисидент≥в та пропов≥дували ≥дењ демократизац≥њ та пол≥тичного плюрал≥зму. ’оча њх вплив був набагато меншим пор≥вн¤но з р≥зноман≥тними молод≥жними субкультурами.
ƒосить ц≥кавим напр¤мком неформальноњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи в молод≥жному середовищ≥ другоњ половини 70-х Ч початку 80-х рр. Ї Укомунарський рухФ. ÷е неформальний педагог≥чний рух, заснований на експериментальних методиках, розроблених в 1957 роц≥ доцентом Ћен≥нградського ≥нституту педагог≥ки ≥ психолог≥њ ≥м. ќ. √ерцена ≤. ≤вановим ≥ впроваджених в практику спочатку в Ћен≥нград≥ ‘.Ўап≥ро (в 60-х рр. поширивс¤ на увесь —–—–). ¬ ”крањн≥ центрами комунарського руху були  ињв, ’арк≥в, ќдеса та ƒонецьк. –ух виховав дек≥лька покол≥нь педагог≥в-ентуз≥аст≥в ≥ охоплював у час свого розкв≥ту (середина 60-х) дес¤тки тис¤ч школ¤р≥в та п≥дл≥тк≥в. ѕропагандистом комунарських ≥дей був в≥домий письменник ≥ педагог —имон —оловейчик (1930Ц1996). ¬ план≥ методолог≥њ комунарський рух обТЇднував елементи руху скаут≥в, педагог≥ки творчост≥, груповоњ психотерап≥њ та розвиваючоњ гри. ¬ ≥деолог≥чному план≥ комунарський рух в≥дстоював ≥дењ Ураннього ћарксаФ та романтичного революц≥он≥зму ≥ екзистенц≥йного гуман≥зму. ¬ 1969 роц≥ влада зрозум≥ла негатив, ¤кий потенц≥йно несе в соб≥ комунарський рух, тому комунарськ≥ школи-лаборатор≥њ були закрит≥ в наказовому пор¤дку. ќднак комунарський рух не припинив свого ≥снуванн¤. ѕрот¤гом 70Ц80-х рр. ≥снували самод≥¤льн≥ педагог≥чн≥ групи (з числа педагог≥в-ентуз≥аст≥в, студент≥в педагог≥чних вуз≥в та школ¤р≥в), ¤к≥ продовжували п≥дтримувати м≥ж собою активн≥ горизонтальн≥ звТ¤зки5.
¬ молодшому покол≥нн≥ комунарського руху прот¤гом
70-х Ч на початку 80-х рр. виникали нап≥влегальн≥ групи, ¤к≥ декларували в≥ддан≥сть ≥де¤м романтичного революц≥он≥зму. “ак, в березн≥ 1977 року виникла група У омбригФ (ќ.ћариничева, ¬.’≥лтунен, ќ.ћорозов, ј.‘урман та ≥н.). „ерез У омсомольскую правдуФ (в статт¤х ќ.ћариничевоњ, ¬.’≥лтунена, ќ.ћорозова ≥ частково —.—оловейчика) У омбригФ пропагував ≥дењ романтичного революц≥он≥зму. ѕо сут≥, У омбригФ був центром л≥ворадикальноњ опозиц≥њ в —–—–, ¤кий намагавс¤ революц≥он≥зувати молод≥жне середовище. ¬ласне, в молод≥жному середовищ≥ п≥д впливом У омбригаФ та комунарського руху прот¤гом 70-х Ч 80-х рр. виникло понад дес¤ток р≥зних л≥ворадикальних молод≥жних груп (√рупа продовженого дн¤,  луб УјнтаресФ, Ућолодь за комун≥змФ тощо).
ќсобливо сл≥д в≥дм≥тити д≥¤льн≥сть У≤нтербригади ≥мен≥ ≈рнесто „е √евариФ. У≤нтербригадаФ була створена в 1984 роц≥ в ћоскв≥ по типу ≥снуючих оф≥ц≥йних ≥нтерклуб≥в групою рад¤нських студент≥в ≥ школ¤р≥в та к≥лькома латиноамериканськими студентами л≥вих погл¤д≥в, ¤к≥ в той час навчалис¤ в —–—–. У≤нтербригадаФ не приховувала своЇњ ор≥Їнтац≥њ на ≥дењ Унових л≥вихФ та активно попул¤ризувала самвидавч≥ переклади ≥деолог≥чних праць л≥дер≥в партизанських рух≥в Ћатинськоњ јмерики. јвтори досл≥дженн¤ УЋ≥в≥ в –ос≥њ: в≥д пом≥ркованих до екстрем≥ст≥вФ стверджують, що де¤к≥ члени ц≥Їњ орган≥зац≥њ п≥зн≥ше стали партизанами У—ендеро Ћум≥носоФ та –еволюц≥йного руху ≥м. “упака јмару (ћ–“ј) в ѕеру6.
У≤нтербригадиФ налагодили т≥сн≥ контакти з  убинським посольством ≥ з часом монопол≥зували процес студентського обм≥ну м≥ж  убою та —–—– (де¤кий час ≥ з Ќ≥карагуа). ÷е дало можлив≥сть поширити свою д≥¤льн≥сть на увесь —–—–. ¬ ”крањн≥ найактивн≥шими були групи в  иЇв≥, ’арков≥ та ƒн≥пропетровську.
«агалом сл≥д в≥дм≥тити, що л≥ворадикальн≥ обТЇднанн¤, ¤к≥ ≥снували в молод≥жному середовищ≥, в≥дображали поширену на той час тенденц≥ю рев≥зувати комун≥стичну ≥деолог≥ю з метою гуман≥зувати њњ, а, з ≥ншого боку, радикал≥зувати. ћолод≥жна ≥н≥ц≥атива була спр¤мована на наповненн¤ вихолощених оф≥ц≥йних ц≥нностей реальним зм≥стом. “ому немаЇ н≥чого дивного в тому, що частина молод≥ бачила вих≥д у поверненн≥ до романтики громад¤нськоњ в≥йни та революц≥он≥зм≥ Унових л≥вихФ.
“аким чином, молод≥жне середовище в ”–—–, ¤к ≥ —–—–, було неструктурованим ≥ ¤вл¤ло собою багатор≥вневий комплекс р≥зних теч≥й та напр¤мк≥в молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи. якщо спробувати дати визначенн¤ цьому пер≥оду зародженн¤ молод≥жного руху в ”крањн≥, то можна зазначити, що молод≥жна ≥н≥ц≥атива к≥нц¤ 70-х Ч початку 80-х рр. вир≥зн¤Їтьс¤ прогресуючою тенденц≥Їю до поглибленн¤ протир≥чч¤ м≥ж оф≥ц≥йною орган≥зованою молод≥жною ≥н≥ц≥ативою (Ћ —ћ”) та молод≥жною самод≥¤льн≥стю. Ќа середину 80-х рр. комсомол не мав значного впливу на молодь ≥ не користувавс¤ авторитетом в молод≥жному середовищ≥. Ѕ≥льш≥сть активноњ молод≥ в силу тих чи ≥нших причин була зад≥¤на в протестац≥йних рухах. ћ≥ж оф≥ц≥йною молод≥жною пол≥тикою та реальними проблемами молодого покол≥нн¤ лежала пр≥рва, ¤ку не можна було знищити шл¤хом компром≥с≥в. —тарше покол≥нн¤ все менше могло контролювати процес формуванн¤ ц≥нностей молод≥. ¬ молод≥жному середовищ≥ були на¤вн≥ активн≥ агресивн≥ молод≥жн≥ субкультури, ¤к≥ т¤ж≥ли до перетворенн¤ в контркультуру. ” свою чергу в цих молод≥жних субкультурах можна вид≥лити к≥лька р≥вн≥в орган≥зац≥њ. “ак, до найнижчого р≥вн¤ молод≥жноњ самод≥¤льност≥ належать територ≥альн≥ угрупованн¤; другий р≥вень Ч це музичн≥ субкультури, фанати, ≥нш≥ епатажн≥ групи; трет≥й р≥вень Ч субкультура г≥пп≥; четвертий р≥вень Ч групи молод≥, ¤к≥ претендують на роль протоорган≥зац≥й.
—воЇр≥дний п≥дйом молод≥жноњ неформальноњ активност≥ в≥дбувс¤ в 1982 роц≥, а п≥зн≥ше (1983Ц1985 рр.) почавс¤ прогресуючий занепад всього спектру напр¤мк≥в молод≥жноњ самод≥¤льност≥, що виникла в друг≥й половин≥ 70-х рр. «розум≥ло, що фаза занепаду не була всезагальною, багато напр¤мк≥в навпаки почали ви¤вл¤ти свою активн≥сть. —аме в цей пер≥од почали вид≥л¤тис¤ характерн≥ риси нацистських груп, ¤к≥ виникали на р≥зних р≥вн¤х орган≥зац≥њ молод≥жного неформал≥тету.
¬ даний пер≥од набули поширенн¤ нап≥вкрим≥нальн≥ молод≥жн≥ угрупованн¤, ¤к≥ виступали в рол≥ Ублюстителей социалистической моралиФ.
¬≥дм≥нною рисою другоњ хвил≥ розвитку неформальноњ молод≥жноњ ≥н≥ц≥ативи в УдоперебудовчийФ пер≥од (початок 80-х рр.) Ї тенденц≥¤ до ≥нтеграц≥њ контркультурних, епатажно-протестних груп Укласичного неформал≥тетуФ в певне Їдине молод≥жне УнеформальнеФ середовище, ¤ке збер≥гаЇ головн≥ елементи окрем≥шност≥ субкультур.
—л≥д також зазначити, що в молод≥жному середовищ≥ у друг≥й половин≥ 80-х рр. виникли вс≥ необх≥дн≥ умови дл¤ розвитку широкого орган≥зованого молод≥жного руху. ¬ молод≥жному середовищ≥ вже ≥снувала потреба в орган≥зац≥йному оформленн≥, ≥снували ≥нтереси, ¤к≥ потребували нових форм д≥¤льност≥. –еал≥зац≥¤ цих ≥нтерес≥в жодною м≥рою не могла в≥дбутис¤ без демократизац≥њ та в≥дкритост≥ сусп≥льства.
 рањна потребувала ¤к≥сних зм≥н.  онсервуванн¤ ≥снуючого стану речей не влаштовувало значну частину владноњ ел≥ти. ¬ той же час у середин≥ 80-х рр. економ≥чн≥ проблеми в —–—– стали ще в≥дчутн≥шими. ¬ середовищ≥ кер≥вництва парт≥њ та крањни набула поширенн¤ ≥де¤ трансформац≥њ режиму в б≥льш моб≥льну систему. “аким чином, програма УперебудовиФ, запропонована ћ.√орбачовим, ¤вл¤ла собою обТЇктивну потребу рад¤нського сусп≥льства. –еформац≥њ потребувала ¤к владна ел≥та, ¤ка намагалас¤ лег≥тим≥зувати своЇ становище, так ≥ населенн¤ крањни.
2. ¬иникненн¤ сучасного орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥. ѕер≥од УперебудовиФ
ѕроцеси реформуванн¤ та демократизац≥њ в —–—– розпочалис¤ п≥сл¤ обранн¤ на посаду √енерального секретар¤ ÷   ѕ–— ћ.√орбачова. —аме в≥н на кв≥тневому ѕленум≥ ÷   ѕ–— в 1985 роц≥ проголосив початок пол≥тики Угласност≥Ф та УперебудовиФ.
якщо спробувати пер≥одизувати УперебудовуФ, то можна вид≥лити дек≥лька њњ стад≥й. ѕерша стад≥¤ була повТ¤зана ≥з поверненн¤м так званого Уандроп≥вського курсуФ, ¤кий був практично звернений п≥сл¤ приходу до влади у лютому 1984 року  .„ерненка. ÷¤ стад≥¤ розпочалас¤ з кв≥тневого ѕленуму ÷   ѕ–— 1985 року. ƒл¤ нењ були характерн≥ спроби р≥зкого прискоренн¤ економ≥чного розвитку крањни за допомогою волюнтаристських та попул≥стських р≥шень (Уантиалкогольна кампан≥¤Ф ≥ т. ≥н.). ѕроте, незважаючи на вс≥ оч≥куванн¤ парт≥йно-державного апарату, в≥дчутних економ≥чних зм≥н не в≥дбулос¤. “ак, в за¤в≥ народних депутат≥в —–—– Ч член≥в ћ≥жрег≥ональноњ групи Уѕро перебудову сьогодн≥ ≥ в найближчому майбутньомуФ, проголошен≥й на ≤≤ «Тњзд≥ народних депутат≥в —–—–, перший етап Уперебудови було названо Уновою в≥длигоюФ1. Ќаступна стад≥¤ перебудови безпосередньо повТ¤зана ≥з с≥чневим ѕленумом ÷   ѕ–— 1987 року, де було прийн¤те р≥шенн¤: вз¤ти курс на демократизац≥ю сусп≥льства в ц≥лому ≥, зокрема, внутр≥шньопарт≥йного житт¤ (Уѕро перебудову та кадрову пол≥тикуФ). —аме в цей пер≥од ћ. √орбачов виступаЇ з масштабним проектом поступового переходу влади парт≥йних структур  ѕ–— до влади представник≥в  ѕ–— через систему –ад. ЌабираЇ силу рух за економ≥чну самост≥йн≥сть рад¤нських республ≥к та рег≥ональний госпрозрахунок. ¬же на ц≥й стад≥њ в сусп≥льств≥ зТ¤вл¤ютьс¤ л≥дери та пол≥тичн≥ сили, ¤к≥ за¤вл¤ють про в≥дм≥нну в≥д курсу √орбачова пол≥тичну ор≥Їнтац≥ю (виступ Ѕ. ™льцина на жовтневому ѕленум≥ ÷   ѕ–— 1987 р., принципова б≥льшовицька позиц≥¤ Ќ.јндрЇЇвоњ, прибалт≥йськ≥ Ќародн≥ фронти та ≥н).
Уѕеребудовч≥ процесиФ до середини 1987 року досить слабо в≥дчувалис¤ на ”крањн≥, незважаючи на те, що кер≥вництво  ѕ” неодноразово п≥дтримало курс ћ.√орбачова. ≈коном≥чно ”крањна була забезпечена пор≥вн¤но з де¤кими рег≥онами —–—– набагато краще. “ому населенн¤ ”–—–, у ¤кого р≥вень матер≥ального добробуту був достатньо високий, довгий час не зверталос¤ до громадсько-пол≥тичноњ активност≥.
 р≥м того, ¤к вважають де¤к≥ ≥сторики, затриманн¤ перебудовчих процес≥в на ”крањн≥ спри¤ла парт≥йна номенклатура  ѕ”, ¤ку очолював ¬.ўербицький. “ак, ќ.√арань стверджуЇ, що консерватизм украњнськоњ парт≥йноњ номенклатури був у к≥лька раз≥в вищим, н≥ж загальносоюзноњ2.
«начний вплив на украњнське сусп≥льство мала „орнобильська катастрофа 1986 року, коли сп≥льна б≥да обТЇднала народ в Їдиний орган≥зм. Ќеефективн≥сть д≥й влади, замовчуванн¤ насл≥дк≥в трагед≥њ, в≥дсутн≥сть розТ¤снювальноњ роботи серед населенн¤ Ч все це викликало незадоволенн¤ в б≥льшост≥ громад¤н.
Ќа к≥нець 1986 року по ”крањн≥ починають виникати еколог≥чн≥ групи та клуби. ЌабуваЇ поширенн¤ еколог≥чна тематика, ¤ка поступово доповнюЇтьс¤ нац≥ональними мотивами. Ќа початку це були групи однодумц≥в (в≥д 3 до 10 ос≥б), ¤к≥ в рамках в≥дкритого обговоренн¤ новоњ пол≥тики Угласност≥Ф та УперебудовиФ регул¤рно зустр≥чаютьс¤ та дискутують навколо тих чи ≥нших актуальних питань.
” ћоскв≥ восени 1986 року за п≥дтримки газети У омсомольска¤ правдаФ було створено  луб соц≥альних ≥н≥ц≥атив. ѕо сут≥, це було перше неформальне пол≥тизоване обТЇднанн¤, ¤ке з≥брало в одне коло найб≥льш активних та авторитетних московських ≥нтелектуал≥в. ¬плив цього клубу на всесоюзному р≥вн≥ в≥дбувавс¤ через регул¤рн≥ кругл≥ столи, на ¤ких обговорювалис¤ ¤к соц≥альн≥, так ≥ пол≥тичн≥ проблеми.
УѕеребудоваФ знайшла широку п≥дтримку серед населенн¤ —–—– та окремих республ≥к. ѕ≥сл¤ с≥чневого ѕленуму ÷   ѕ–— 1987 року, коли було проголошено курс на внутр≥шньопарт≥йну демократизац≥ю, широко розповсюдилас¤ практика дискус≥йних клуб≥в (особливо серед молод≥). ¬же наприк≥нц≥ весни Ч на початку л≥та 1987 року масово поширилис¤ дискус≥йн≥ клуби, ¤к≥ обговорювали процес п≥дготовки до ’’ зТњзду ¬Ћ —ћ.
–ан≥ше неформальн≥ молод≥жн≥ групи не намагалис¤ контактувати з комсомолом. ѕроте процес демократизац≥њ в сусп≥льств≥ дос¤гнув того р≥вн¤, ¤кий дав можлив≥сть не лише пасивно протестувати, але й в≥дкрито протиставл¤ти себе оф≥ц≥йн≥й молод≥жн≥й орган≥зац≥њ.
—аме в 1986Ц1987 рр. розпочавс¤ процес зближенн¤ неформального молод≥жного руху та оф≥ц≥озноњ ¬Ћ —ћ. —початку комсомольськ≥ функц≥онери в≥дкидали саму на¤вн≥сть неформал≥тету в молод≥жному середовищ≥. “ак, на одному з ѕленум≥в ÷  ¬Ћ —ћ на початку 1987 року перший секретар ÷  ¬.ћироненко стверджував: УЌ≥¤коњ альтернативи чи конкуренц≥њ
обТЇднанн¤ молод≥ за ≥нтересами не складають н≥де, кр≥м запаленоњ у¤ви людей, ¤к≥ це стверджуютьФ3. ѕроте у 1987 роц≥ лише в ”крањн≥ нал≥чувалос¤ 1119 дискус≥йних клуб≥в4. –ух набирав все сильн≥ших оберт≥в ≥ залучав до себе значну к≥льк≥сть активноњ молод≥. Ќа к≥нець 1987 року вплив неформальних обТЇднань та дискус≥йних клуб≥в стаЇ очевидним нав≥ть дл¤ кер≥вництва ¬Ћ —ћ. «начною м≥рою покращенню ставленн¤ комсомолу до Унеформал≥вФ спри¤ли молод≥жн≥ соц≥ал≥стичн≥ клуби. ÷е були клуби, ¤к≥ репрезентували л≥ву опозиц≥ю комсомолу.
ѕереважно ц≥ клуби складалис¤ з молодих людей з л≥вою пол≥тичною ор≥Їнтац≥Їю (Унов≥ л≥в≥Ф, Утроцьк≥стиФ, Убухаринц≥Ф, анарх≥сти тощо). Ѕ≥льш≥сть з них апелювала до теоретичноњ спадщини кер≥вник≥в ∆овтневоњ революц≥њ. ¬они шукали причини проблем рад¤нського сусп≥льства в творах репресованих б≥льшовик≥в ≥ вказували на Устал≥нський ухилФ
в б≥к бюрократизац≥њ держапарату, ¤кий, на њх думку, ≥ Ї першопричиною вс≥х на¤вних в —–—– економ≥чних та пол≥тичних проблем.
¬ серпн≥ 1987 року в≥дом≥ актив≥сти л≥ворадикального руху в —–—– Ѕ.  агарлицький, ј. ≤саЇв та ќ. Ўуб≥н створюють всесоюзну ‘едерац≥ю соц≥ал≥стичних громадських клуб≥в. ƒо ц≥Їњ федерац≥њ приЇдналос¤ чимало л≥воор≥Їнтованих молод≥жних груп. ѕ≥зн≥ше були утворен≥ ¬сесоюзний сусп≥льно-пол≥тичний клуб та обТЇднанн¤ Уƒемократична перебудоваФ.
¬ ”крањн≥ цей рух був представлений ц≥лим р¤дом молод≥жних обТЇднань. “ак, восени 1987 року в  иЇв≥ в≥дбулос¤ сп≥льне зас≥данн¤ представник≥в соц≥ал≥стичних клуб≥в, ¤к≥ репрезентували клуби: УƒанкоФ, УѕеребудоваФ, У омунаФ, У„ервона гвоздикаФ та украњнська ф≥л≥¤ ¬сесоюзного сусп≥льно-пол≥тичного клубу. ¬ ’арков≥ д≥¤ли аналог≥чн≥ за своЇю специф≥кою клуби УЎансФ та У в≥теньФ5.
—л≥д в≥дзначити, що ц≥ клуби та обТЇднанн¤ спов≥дували соц≥ал≥стичну ≥деолог≥ю ≥ не виступали з надм≥рно опозиц≥йними за¤вами стосовно ¬Ћ —ћ. Ѕ≥льше того, значна частина актив≥ст≥в цих клуб≥в п≥шла пропагувати своњ погл¤ди в низов≥ структури комсомолу. ¬ласне, комсомол теж зм≥нювавс¤ ≥ демократизувавс¤.
” 1986 роц≥ на XV≤≤ зТњзд≥  ѕ–— було задекларовано, що У¬сесоюзна Ћен≥нська  омун≥стична —п≥лка ћолод≥ Ч самод≥¤льна громадсько-пол≥тична орган≥зац≥¤ молод≥, активний пом≥чник ≥ резерв парт≥њ.  омсомол допомагаЇ парт≥њ виховувати молодь у дус≥ комун≥зму, залучати њњ у практику буд≥вництва нового сусп≥льства, в управл≥нн¤ державними ≥ сусп≥льними справами, формувати покол≥нн¤ всеб≥чно розвинутих людей, готових до прац≥ ≥ захисту рад¤нськоњ Ѕатьк≥вщиниФ6. ÷е означало, що комсомол мусить оп≥куватис¤ молод≥жною самод≥¤льн≥стю. ¬≥дпов≥дно сл≥д зм≥нювати п≥дходи та напр¤мки роботи з молод≥жним середовищем.
¬ той же час ≥нтегроване молод≥жне неформальне середовище ≥нтенсивно пол≥тизувалос¤. Ќаприклад,  .јстахова стверджуЇ: У—постер≥гаЇтьс¤ в≥дчутне Удоросл≥шанн¤Ф молод≥жного середовища та активний розвиток соц≥альноњ та пол≥тичноњ самод≥¤льност≥Ф7. ѕол≥тична дискус≥¤ стаЇ визначальною рисою розвитку молод≥жного середовища на цьому етап≥. ћасово виникають групи молод≥, ¤к≥ провод¤ть ≥сторично-культурницьку, просв≥тницьку, еколог≥чну та мистецьку д≥¤льн≥сть.
ѕроте тиск з боку орган≥в влади на неформальний молод≥жний рух все ще збер≥гавс¤. “ак, вл≥тку 1986 р. були виключен≥ з ф≥лолог≥чного факультету  ињвського ун≥верситету ≥м. “. Ўевченка пТ¤ть першокурсник≥в за спробу виданн¤ рукописного л≥тературного журналу УЋок≥сФ. Ћ≥тературну самод≥¤льн≥сть студент≥в було оц≥нено ¤к ≥деолог≥чну диверс≥ю. ќднак з часом влада ставала толерантн≥шою до молод≥жноњ самод≥¤льност≥.
¬осени 1986 року у Ћьвов≥ при м≥ськком≥ Ћ —ћ” було створено громадську приймальню, ¤ка розгл¤дала пропозиц≥њ молодих актив≥ст≥в щодо утворенн¤ клуб≥в за ≥нтересами. Ќа той час центром льв≥вського неформал≥тету були клуб —п≥лки письменник≥в та УтусовкаФ кафе Уён≥стьФ. —аме в цьому середовищ≥ зародилас¤ ≥де¤ культурницькоњ молод≥жноњ акц≥њ.
≤мпульсом стала статт¤ в газет≥ УЋен≥нська молодьФ 27 с≥чн¤ 1987 року, в ¤к≥й пролунало зверненн¤ до молод≥ м≥ста створювати групи в≥дновленн¤ ≥сторичних памТ¤тник≥в. ¬же в лютому перш≥ ентуз≥асти з колективу г≥д≥в-перекладач≥в Ѕћћ“ У—упутникФ, пол≥граф≥чного техн≥куму, аптекоуправл≥нн¤ та середньоњ школи є90 працювали над в≥дновленн¤м де¤ких арх≥тектурних памТ¤ток.
25 червн¤ 1987 р. зав≥дувач в≥дд≥лом м≥ськкому Ћ —ћ” ќ.Ўейка звернувс¤ з≥ стор≥нок УЋен≥нськоњ молод≥Ф до молодих льв≥вТ¤н ≥з закликом в≥дзначити ƒень рад¤нськоњ молод≥ працею по в≥дновленню памТ¤ток м≥ста. « цього часу ≥ починаЇтьс¤ регул¤рна добров≥льна акц≥¤ льв≥вськоњ молод≥ по в≥дновленню Ћичак≥вського кладовища. ƒо  лубу молодих вчених, ¤к≥ перш≥ приступили до роботи, приЇднувалис¤ групи студент≥в, молодих роб≥тник≥в, службовц≥в та ≥н.
” своњй робот≥ актив≥сти знайшли п≥дтримку в особ≥ в≥дпов≥дального секретар¤ Ћьв≥вського м≥ського в≥дд≥ленн¤ ”крањнського товариства охорони памТ¤ток ≥стор≥њ та культури Ћ.Ѕезпалько. ¬же за перший м≥с¤ць роб≥т було в≥дновлено близько 80 обТЇкт≥в, серед ¤ких надгробки на могилах страйкар≥в 1902 р., член≥в УЌародноњ гвард≥њ ≥м. ≤.‘ранкаФ, арх≥тектор≥в «.√орголевського, ё.«ахаревича, художниц≥ ќ. ульчицькоњ, ≥сторика ј.ѕетрушевича, поета —.√ощинського, загалом б≥л¤ 300 надгробк≥в.
ƒ≥¤льн≥сть добровольц≥в була пом≥чена в м≥сцев≥й, кињвськ≥й та загальносоюзн≥й прес≥. ” вересн≥ 1987 р. був написаний колективний лист на адресу √олови ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—–, обкому  ѕ” та редакц≥й р¤ду пров≥дних газет з вимогою надати Ћичак≥вському кладовищу статус ≥сторико-культурного запов≥дника. ¬лада була вимушена погодитис¤ з вимогою ентуз≥аст≥в.
ѕ≥д час проведенн¤ роб≥т по в≥дбудов≥ Ћичак≥вського мемор≥алу актив≥сти згуртувалис¤, знайшлос¤ к≥лька сп≥льних точок зору з тих чи ≥нших пол≥тичних та громадських проблем. “ому постало питанн¤ про орган≥зац≥йне оформленн¤ ц≥Їњ молод≥жноњ громадськоњ ≥н≥ц≥ативи.
ќдин з учасник≥в тих под≥й “.—тецьк≥в згадував: УЋише тод≥ прийшло усв≥домленн¤, що почати треба з конкретноњ практичноњ роботи ≥ в≥д нењ йти до загального. “ак народилис¤ УсуботникиФ на ¬исокому замку, а в травн≥ 1987-го Ч Ћичак≥в. “од≥, йдучи в≥дновлювати ун≥кальн≥ памТ¤тки ≥стор≥њ та культури, н≥хто ще не знав ≥ не м≥г знати тих великих насл≥дк≥в справд≥ величного почину. ћи просто йшли Е јле саме з т≥Їњ першоњ сп≥льноњ роботи, що згуртувала майбутнЇ ¤дро “овариства Ћева, ≥ почалос¤ те джерело, ¤ке зараз бТЇ повноводною р≥кою громадського рухуФ8.
19 жовтн¤ 1987 р. в актовому зал≥ Ћьв≥вського л≥сотехн≥чного ≥нституту в≥дбулис¤ установч≥ збори  лубу шанувальник≥в ≥стор≥њ та культури “овариство Ћева. Ќа зборах були присутн≥ представники “овариства охорони памТ¤ток ≥стор≥њ та культури, Ћьв≥вське в≥дд≥ленн¤ ‘онду культури, м≥ськкому комсомолу та ќбТЇднанн¤ молод≥жних клуб≥в. « прив≥тальною промовою виступив в≥домий льв≥вський поет –.Ѕратунь.
√оловне завданн¤ товариства було плекати ≥ поширювати нац≥ональну самосв≥домость, збер≥гати культурн≥ та ≥сторичн≥ памТ¤тки, плекати й поширювати украњнську мову, розвивати та збер≥гати украњнський фольклор тощо. ѕершим кер≥вником товариства став зав≥дуючий в≥дд≥лу м≥ському Ћ —ћ” ќ.Ўейка. «розум≥ло, що влада спри¤ла д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ ≥ нав≥ть надавала посильну допомогу.
ѕершою акц≥Їю “овариства Ћева стало продовженн¤ впор¤дкуванн¤ Ћичак≥вського кладовища. «годом було проведено акц≥ю по благоустрою парку ¬исокий замок, в ¤к≥й вз¤ли участь к≥лька тис¤ч ос≥б. ѕри товариств≥ розпочав роботу в≥домий театральний гурт УЌе журисьФ. «начне пропагандистське значенн¤ мала робота гурту У¬ертепФ, ¤ка в≥дновлювала народн≥ традиц≥њ св¤ткуванн¤ –≥здва. ¬ структур≥ товариства д≥¤ли ≥сторична та еколог≥чна секц≥њ. —аме за ≥н≥ц≥ативи товариства було розгорнуто широку д≥¤льн≥сть по в≥дновленню гончарного мистецтва √авареччини. ” листопад≥-грудн≥ 1987 року у Ћьвов≥ товариство провело к≥лька доброчинних концерт≥в, а на з≥бран≥ грош≥ орган≥зувало виставку роб≥т майстр≥в-гончар≥в √авареччини Уўоб не спинивс¤ круг гончарний ЕФ ¬иставку в≥дв≥дало понад 9 тис¤ч ос≥б. ÷¤ акц≥¤ повернула з небутт¤ не лише гончарське мистецтво √авареччини, але й стало значним попул¤ризатором гончарства загалом. У„орнаФ керам≥ка стала модною в м≥стах «ах≥дноњ ”крањни.
« 1988 року розпочала свою д≥¤льн≥сть еколог≥чна секц≥¤ товариства. √оловними напр¤мками роботи було вибрано: еколог≥чно-просв≥тницьку роботу, лекц≥њ, сем≥нари; акц≥њ пасивного протесту (зб≥р п≥дпис≥в, надсиланн¤ лист≥в та звернень); акц≥њ активного протесту (м≥тинги, п≥кети, демонстрац≥њ); практична еколог≥чна робота. ќдн≥Їю з перших акц≥й секц≥њ стала кампан≥¤ збору п≥дпис≥в п≥д зверненн¤м проти буд≥вництва “≈÷-2 на вуг≥лл≥. ѕершою публ≥чною акц≥Їю стала демонстрац≥¤ за закритт¤ руху приватного автотранспорту в центральн≥й частин≥ м≥ста. ¬ кв≥тн≥ 1988 року силами еколог≥чноњ секц≥њ товариства було орган≥зовано У«елену толокуФ на ¬исокому замку.
ќсобливо сл≥д в≥дм≥тити еколог≥чну експедиц≥ю Уƒн≥стер-88Ф. јкц≥¤ проходила прот¤гом 100 дн≥в по всьому русл≥ ƒн≥стра. ≈кспедиц≥¤ була комплексна.  р≥м еколог≥в, у н≥й брали участь ≥сторики, етнографи, соц≥ологи. Ќа початку 1989 року по матер≥алам експедиц≥њ було проведено науково-практичну конференц≥ю У≈колог≥чн≥ проблеми басейну ƒн≥стра та роль громадськост≥ у њх вир≥шенн≥Ф. ƒо певного часу д≥¤льн≥сть “овариства Ћева толерувалас¤ владою. ќднак з часом б≥льш≥сть акц≥й товариства починають набирати пол≥тичного забарвленн¤.
¬≥дверто пол≥тизованим був створений вл≥тку (зареЇстрований Ч восени) 1987 року ”крањнський культуролог≥чний клуб. —еред його засновник≥в сл≥д в≥дм≥тити —.Ќабоку, ќ.Ўевченка, ќ.ћатусевич,  .«ел≥нську, Ћ.ћ≥л¤вського та ≥нших. —л≥д зазначити, що до цього пол≥тизованого, майже дисидентського середовища приЇдналас¤ група представник≥в молод≥жного неформал≥тету. «окрема, ¤к згадуЇ актив≥ст ”   ≤.јльтер, неформал≥в приваблювала ≥де¤ пол≥тичного протесту проти рад¤нськоњ системи.
ќдн≥Їю з перших масштабних акц≥й ”   була орган≥зац≥¤ захисту  ињвськоњ Ѕратськоњ Ўколи та  иЇво-ћогил¤нськоњ јкадем≥њ. 4 жовтн¤ 1987 р. на адресу ћ≥н≥стерства культури ”–—–,  ињвськоњ м≥ськради та ћ≥н≥стерства оборони ”–—– актив≥сти ”   над≥слали листа протесту проти буд≥вництва на територ≥њ  иЇво-ћогил¤нськоњ јкадем≥њ њдалень ¬≥йськово-пол≥тичного училища.
Ќаступною акц≥Їю  лубу стало вшануванн¤ памТ¤т≥ ¬.—туса, ¤ке привернуло увагу широкоњ громадськост≥ до проблеми свободи слова в —–—–. «начною попул¤рн≥стю користувалис¤ дискус≥йн≥ вечори, ¤к≥ збирали велику к≥льк≥сть молод≥ та студентства.  ритична кампан≥¤ в прес≥, влаштована владою, лише додала авторитетност≥ ”   та прит¤гла до нац≥ональних орган≥зац≥й значну частину св≥домоњ молод≥.
Ќаприк≥нц≥ 1987 року починаЇтьс¤ процес пол≥тизац≥њ студентського середовища. јкц≥њ ”крањнського культуролог≥чного клубу мали значний вплив на нац≥онально св≥доме студентство, що пот≥м ви¤вилос¤ в д≥¤льност≥ молод≥жних орган≥зац≥й.
≈коном≥чн≥ прорахунки та збоњ в народному господарств≥, обумовлен≥ на¤вн≥стю командно-адм≥н≥стративноњ практики управл≥нн¤ господарством, несприйн¤тт¤м частиною господарник≥в нових економ≥чних ≥дей, низьким р≥внем економ≥чноњ культури ≥ т. ≥н., призвели в друг≥й половин≥ 1988 року до значного зниженн¤ матер≥ального добробуту. ‘актично перебудова в —–—– ви¤вл¤лас¤ найб≥льше в гласност≥. ћожна було в≥льно висловлювати своњ думки. ¬ прес≥ зТ¤вилис¤ викривальн≥ публ≥кац≥њ; на перес≥чного громад¤нина з прогресуючою швидк≥стю сунула У≥нформац≥йна лавинаФ. ¬иникли ножиц≥ м≥ж радикал≥зац≥Їю громадськоњ думки ≥ пов≥льним ходом економ≥чних перетворень. ƒуже швидко влада втрачаЇ авторитет, а сусп≥льство переповнюЇтьс¤ негатив≥змом.
«агострювалис¤ ≥ нац≥ональн≥ протир≥чч¤, ¤к≥ роками приховувалис¤ в —–—–. Ќабували поширенн¤ альтернативн≥ роб≥тнич≥ та профсп≥лков≥ рухи. ƒискус≥йн≥ клуби, громадськ≥ неформальн≥ обТЇднанн¤ ≥нтенсивно пол≥тизувалис¤, створювалис¤ перш≥ протопарт≥њ (¤к правило, в середовищ≥ дисидентського руху).
Ќа пор¤док денний вийшло нац≥ональне питанн¤. ¬же в допов≥д≥ на с≥чневому ѕленум≥ ÷   ѕ–— 1987 р. ћ. √орбачов зазначав, Ущо нац≥ональною пол≥тикою на тепер≥шньому етап≥ нам треба зайн¤тис¤ дуже ірунтовно. ѕо вс≥х л≥н≥¤х Ч ≥ в теор≥њ, ≥ на практиц≥, це Ч найпринципов≥ше, життЇве питанн¤ нашого сусп≥льстваФ9. ¬ —–—– розпочалис¤ процеси нац≥онального в≥дродженн¤, ¤к≥ влада не була готова контролювати. “отал≥тарний режим залишив у спадок нерозвТ¤заними масу м≥жнац≥ональних конфл≥ктних вузл≥в.
ќсобливо вибухонебезпечною ситуац≥¤ була на  авказ≥ та —ередн≥й јз≥њ, де нац≥ональне питанн¤ силовими методами придушувалос¤ прот¤гом довгого часу. ѕослабленн¤ тотал≥тарного режиму викликали в≥дродженн¤ ≥дењ нац≥ональноњ незалежност≥ в прибалт≥йських республ≥ках.
÷ей комплекс проблем ≥ призв≥в до масовоњ стр≥мкоњ пол≥тизац≥њ населенн¤ в —–—–. як вказують статистичн≥ дан≥, прот¤гом 1988 роц≥ в ”крањн≥ виникло понад 3 тис. молод≥жних неформальних обТЇднань, ¤к≥ нал≥чували 72 тис. ос≥б. “≥льки в ’арк≥вськ≥й област≥ на початку 1988 року д≥¤ло б≥л¤ ста пол≥тклуб≥в10.
¬ жовтн≥ 1988 року в ћоскв≥ в≥дбулас¤ всесоюзна зустр≥ч пол≥тклуб≥в. ќрган≥затором ц≥Їњ акц≥њ виступав ÷  ¬Ћ —ћ.  омсомольськ≥ функц≥онери мали на мет≥ ознайомитис¤ з ≥дейними теч≥¤ми та методиками роботи Унеформал≥вФ. –езультатом ц≥Їњ зустр≥ч≥ стало не лише особисте знайомство л≥дер≥в, кер≥вник≥в, актив≥ст≥в УформальнихФ та УнеформальнихФ молод≥жних структур, що вже саме по соб≥ було конструктивом, але ≥ прийн¤тт¤ сп≥льних р≥шень. —аме на ц≥й зустр≥ч≥ була схвалена ≥де¤, ¤ка згодом знайшла розвиток на ’’≤ зТњзд≥ ¬Ћ —ћ, студентському форум≥, про те, що молод≥жна орган≥зац≥¤ не маЇ коп≥ювати  ѕ–—11.
Ћише за к≥лька м≥с¤ц≥в до зустр≥ч≥ ц¤ ≥де¤ була повн≥стю розгромлена в ÷   ѕ–— та ÷  ¬Ћ —ћ. ¬ жовтн≥ 1988 року вона практично л¤гла в основу багатьох пол≥тичних р≥шень. «окрема:
Х Урекомендувати пленуму ÷  ¬Ћ —ћ вийти з пропозиц≥Їю в ÷   ѕ–— про докор≥нний перегл¤д взаЇмов≥дносин парт≥йних та комсомольських орган≥зац≥й;
Х закр≥пити в —татут≥ ¬Ћ —ћ право меншост≥ на особливу думку при збереженн≥ принцип≥в демократичного централ≥зму;
Х вважати голову ÷  ¬Ћ —ћ л≥дером парламентськоњ фракц≥њ ¬Ћ —ћ у ¬ерховн≥й –ад≥ —–—–;
Х забезпечити свободу дискус≥й всередин≥ ¬Ћ —ћ. ƒл¤ цього видавати щом≥с¤ц¤ дискус≥йний листок У омсомольской правдыФ, де публ≥кувати думки, ¤к≥ можуть не сп≥впадати з позиц≥Їю кер≥вництва ÷  ¬Ћ —ћ;
Х перетворити комсомол в молод≥жну комун≥стичну фракц≥ю, ¤ка складатиметьс¤ з союз≥в студентськоњ, шк≥льноњ, роб≥тничоњ та с≥льськоњ молод≥;
Х виключити гриф Удл¤ службового користуванн¤Ф в д≥ловодств≥ ¬Ћ —ћ. Ѕудь-¤ка ≥нформац≥¤ маЇ бути доступною дл¤ кожного члена ¬Ћ —ћФ 12.
ѕ≥сл¤ ц≥Їњ зустр≥ч≥ вищ≥ функц≥онери ¬Ћ —ћ почали перегл¤дати своЇ ставленн¤ до неформал≥тету. “ак, вже згадуваний нами перший секретар ÷  ¬Ћ —ћ ¬.ћироненко в одному ≥нтервТю напередодн≥ св¤ткуванн¤ 70-р≥чч¤ комсомолу за¤вив: Уѕотр≥бно сказати, що п≥сл¤ всесоюзноњ зустр≥ч≥ пол≥тклуб≥в ¤ багато в чому зм≥нив своЇ ставленн¤ до Унеформал≥вФЕ ћають ≥снувати ≥ сп≥в≥снувати комсомол та УнеформалиФ. ¬ так≥й можливост≥, ≥мов≥рно, й ви¤вл¤Їтьс¤ особлив≥сть нин≥шнього моментуФ 13.
Ѕ≥льш≥сть ком≥тет≥в комсомолу п≥шли на зустр≥ч молод≥жн≥й самод≥¤льност≥ ≥ активно спри¤ли створенню дискус≥йних громадських клуб≥в. ‘актично комсомол хот≥в очолити рух дискус≥йних клуб≥в ≥ направити його в потр≥бне ≥деолог≥чне русло. ѕроте практика перших зас≥дань показала, що комсомольськ≥ функц≥онери переважно не здатн≥ до дискус≥њ. ¬они ви¤вилис¤ не готовими до в≥дкритого д≥алогу. Ѕ≥льш≥сть з них не могла в≥льно сп≥лкуватис¤ з молоддю, частина функц≥онер≥в ¬Ћ —ћ була зовс≥м не в комсомольському в≥ц≥.
“аким чином, дискус≥йн≥ клуби опинилис¤ поза впливом комсомолу. ≤деолог≥чного кер≥вництва не виходило.  р≥м того, в середовищ≥ середньоњ та низовоњ ланки ¬Ћ —ћ виникла демократична теч≥¤, представники ¤коњ намагалис¤ реформувати комсомол зсередини та демократизувати його структуру.
ѕроте, це не означало, що комсомол не був готовим до конструктивноњ роботи з неформальними молод≥жними обТЇднанн¤ми. ћасовим став процес виходу з п≥дп≥лл¤ самод≥¤льних рок-колектив≥в. ƒе¤к≥ обТЇднанн¤ взагал≥ перейшли Уп≥д дахФ ¬Ћ —ћ (ћолод≥жн≥ житлов≥ комплекси, рок-клуби, клуби спортивних вбол≥вальник≥в, р≥зноман≥тн≥ еколог≥чн≥ центри, ≥сторичн≥ товариства тощо). ¬ середовищ≥ комсомолу виникали р≥зноман≥тн≥ самод≥¤льн≥ групи та ≥н≥ц≥ативи. “ак, в ’арков≥, ƒн≥пропетровську, ќдес≥, Ћьвов≥ та  иЇв≥ м≥ськкоми комсомолу виступили ≥н≥ц≥аторами створенн¤ рок-лаборатор≥й, орган≥заторами концерт≥в та фестивал≥в.
ѕаралельно почалис¤ суттЇв≥ зм≥ни в  ом≥тет≥ молод≥жних орган≥зац≥й —–—–, ¤кий перестав бути закритою ел≥тарною структурою. ƒо нього ув≥йшли р≥зноман≥тн≥ неформальн≥ орган≥зац≥њ та обТЇднанн¤. ¬ ÷  ¬Ћ —ћ були створен≥ спец≥альна ком≥с≥¤ молод≥жних ≥н≥ц≥атив на чол≥ з космонавтом ё.јтьковим, групи по робот≥ з неформальними обТЇднанн¤ми та по проблемам в≥льного часу тощо.
¬≥дчутно реформувалас¤ п≥онерська орган≥зац≥¤. ѕочинаючи з 1986 року, п≥онерський актив вдаЇтьс¤ до практики комунарського руху. ¬ 1986Ц1989 рр. виход¤ть з друку теоретичн≥ та практичн≥ наробки пропагандиста комунарського руху —.—оловейчика14. ѕрот¤гом 1988Ц1989 рр. в методиц≥ виховноњ роботи п≥онерських орган≥зац≥й зТ¤вл¤ютьс¤ елементи скаутського руху, д≥ловоњ гри, педагог≥ки творчост≥ тощо.
ќднак оф≥ц≥йн≥ молод≥жн≥ структури не були в змоз≥ ефективно реагувати на динам≥ку сусп≥льних процес≥в. ¬≥дчувалис¤ ножиц≥ м≥ж пол≥тизац≥Їю неформального руху та реформуванн¤м комсомолу. ÷е, в свою чергу, призводило до наростанн¤ протисто¤нн¤ м≥ж владою та УнеформаламиФ.
¬ даний пер≥од на пол≥тичну арену виход¤ть колишн≥ дисиденти. ѓх моральний авторитет спри¤Ї поширенню демократичних, радикальних ≥дей. «окрема, в≥дчутний њх вплив у молод≥жному середовищ≥.
” серпн≥ 1987 року, п≥сл¤ пТ¤тнадц¤тир≥чноњ перерви, вийшло сьоме число У”крањнського в≥сникаФ, редагованого в≥домими украњнськими дисидентами ¬.„орноволом, ћ.√оринем, п≥зн≥ше до них долучилис¤ ≤.√ель та ѕ.—качок. ” цьому номер≥ було вм≥щено програмний документ У¬≥дкритий лист генеральному секретарев≥ ÷   ѕ–— ћ.√орбачовуФ . ” вересн≥ 1987 р. ћ.√оринь, ¬.„орнов≥л, ¬.Ѕерлад¤ну, ≤.√ель, «.ѕопадюк та —.’мара поширили за¤ву про створенн¤ ≥н≥ц≥ативноњ групи за зв≥льненн¤ вТ¤зн≥в сумл≥нн¤. –езультатом стала обструкц≥¤, влаштована ћ. √оринев≥ та ¬. „орноволу в оф≥ц≥йн≥й прес≥ ”–—– ≥ тиск з боку  ƒЅ. Ќаприк≥нц≥ 1987 року ≥н≥ц≥ативна група та редакц≥¤ У”крањнського в≥сникаФ оголосили про в≥дродженн¤ ”крањнськоњ гельс≥нкськоњ групи. Ућоральна перемога ”√√ на 1987 р≥к, Ч вважаЇ ≥сторик украњнського правозахисного руху “. Ѕатренко, Ч пол¤гала в тому, що, висто¤вши в умовах жорсткого тиску (¤к психолог≥чного, так ≥ ф≥зичного), вона не лише не за¤вила про саморозпуск (¤к це зробила
1981 р. ћосковська група), але й не припинила своЇњ д≥¤льност≥ завд¤ки «акордонному представництву ”√√ (ћ.–уденко, Ќ.—в≥тлична, ѕ.√ригоренко, Ћ.ѕлющ)Ф15.
11 березн¤ 1988 р. ¬иконавчий ком≥тет ”√√ обрав головою групи Ћ.ЋукТ¤ненка, ¤кий перебував на той час у засланн≥ в “омськ≥й област≥. ¬насл≥док обТЇднанн¤ зусиль ”√√, ”крањнського культуролог≥чного клубу (—.Ќабока, ќ.Ўевченко, ј.ћ≥л¤вський, ™.—верстюк) та льв≥вського “овариства Ћева зТ¤вилас¤ Уƒекларац≥¤ принцип≥в ”крањнськоњ гельс≥нкськоњ сп≥лкиФ, оприлюднена 7 липн¤ 1988 року. ” ц≥й декларац≥њ було за¤влено про виникненн¤ опозиц≥йноњ режиму пол≥тичноњ сили. ”√— наголошувала на необх≥дност≥ перетворенн¤ —–—– на Уконфедерац≥њ незалежних держав, перех≥дним етапом до чого може бути федерац≥¤ суверенних демократичних республ≥к ≥з наповненн¤м пон¤тт¤ У—оюз –—–Ф реальним зм≥стом за допомогою максимальноњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ ≥ культурноњ децентрал≥зац≥њФ. як стверджуЇ ќ.√арань, Удл¤ ”крањни на той час це були дуже радикальн≥ вимоги. ÷≥лий р¤д положень Уƒекларац≥њ принцип≥в ”√—Ф перекликаЇтьс¤ з програмними вимогами народних рух≥в ѕрибалтики. ќднак вплив ”√— на сусп≥льно-пол≥тичне житт¤ республ≥ки був набагато меншимФ16 .
” 1988 роц≥ самод≥¤льн≥ молод≥жн≥ обТЇднанн¤ та пол≥тизован≥ групи нац≥онально св≥домих громад¤н п≥дпали п≥д значний вплив д≥¤ч≥в правозахисного руху з ”√—. “ак, у Ћьвов≥ було створено громадський ком≥тет проведенн¤ м≥тинг≥в. Ќайактивн≥шу участь ц≥ структури вз¤ли в еколог≥чн≥й демонстрац≥њ у  иЇв≥ 26 кв≥тн¤ 1988 року та в першому пол≥тичному м≥тингу у Ћьвов≥ 13 травн¤ 1988 року, де вперше було п≥дн¤то жовто-блакитний прапор.
Ќапередодн≥ проведенн¤ ’≤’ ¬сесоюзноњ парт≥йноњ конференц≥њ  ѕ–— пол≥тичн≥ пристраст≥ охоплюють чисельну аудитор≥ю. ѕ≥д час проведенн¤ установчих збор≥в “овариства украњнськоњ мови ≥м. “араса Ўевченка його учасники неодноразово вказували на недемократичн≥сть процедури вибор≥в делегат≥в в≥д партосередк≥в  ѕ” на всесоюзну парт≥йну конференц≥ю.
Ќа ”крањну поширюЇтьс¤ ≥ загальносоюзний демократичний рух. ўе на початку 1988 року у ћоскв≥ виник ƒемократичний союз, ¤кий оголосив себе пол≥тичною парт≥Їю. …ого осередки в середин≥ року почали утворюватис¤ на —х≥дн≥й ”крањн≥ (’арк≥в, ƒонецьк, Ћуганськ та ≥н.) ѕ≥д впливом ƒ— у  иЇв≥ виникла ”крањнська демократична сп≥лка з числа член≥в ”  . ѕроте вона про≥снувала недовго.
1988 р. також став роком розкв≥ту неформального молод≥жного руху в ”крањн≥. ¬ молод≥жному середовищ≥ ≥снували неформальн≥ обТЇднанн¤ р≥зного р≥вн¤ орган≥зац≥њ: починаючи в≥д територ≥альних угруповань Ч зак≥нчуючи пол≥тизованими групами. ’арактерною рисою цього пер≥оду стало усв≥домленн¤ необх≥дност≥ переходу до орган≥зац≥йного оформленн¤ своњх ≥нтерес≥в та оф≥ц≥йного закр≥пленн¤ свого статусу.
Ќавесн≥ 1988 р. в  ињвському державному ун≥верситет≥ група студент≥в ф≥зичного факультету створила студентське товариство У√ромадаФ. «а досить короткий час товариство охопило студент≥в ≥нших факультет≥в. « самого початку свого ≥снуванн¤ У√ромадаФ налагодила т≥сне сп≥вроб≥тництво з ”крањнською гельс≥нською сп≥лкою, ”крањнським культуролог≥чним клубом,
украњнознавчим клубом У—падщинаФ.
—п≥льно з асоц≥ац≥Їю У«елене милосерд¤Ф, ”  , молод≥жною ф≥л≥Їю  ињвськоњ орган≥зац≥њ —п≥лки письменник≥в ”крањни У√ромадаФ та У—падщинаФ провели прот¤гом 1988 року р¤д акц≥й за в≥дродженн¤  иЇво-ћогил¤нськоњ јкадем≥њ. —п≥льн≥ програми У√ромадиФ ≥ ”   обумовили њх нам≥р створити Їдиний блок опозиц≥йних до компарт≥йноњ влади пол≥тичних сил. Ќе замикаючись на питанн¤х еколог≥њ, мовно-культурноњ пол≥тики, молод≥ УнеформалиФ в жовтн≥ 1988 року приймають зверненн¤ до учасник≥в пленуму ÷   ѕ” з пол≥тичними вимогами. «окрема, члени У√ромадиФ вимагали в≥д ÷   ѕ” закр≥пленн¤ державного статусу дл¤ украњнськоњ мови, поширенн¤ њњ в ус≥х сферах державного й народногосподарського житт¤, формуванн¤ украњнських в≥йськових зТЇднань, припиненн¤ буд≥вництва атомних станц≥й на украњнськ≥й територ≥њ, впровадженн¤ республ≥канського госпрозрахунку ≥ економ≥чного суверен≥тету дл¤ ”крањни, усуненн¤ ¬. ўербицького ≥ скасуванн¤ вс≥х прив≥лењв дл¤ парт≥йноњ номенклатури.
¬ друг≥й половин≥ 1988 року У√ромадаФ виступила ≥н≥ц≥атором бойкоту кафедри в≥йськовоњ п≥дготовки в  ињвському ун≥верситет≥. јдм≥н≥страц≥¤ вузу частково погодилас¤ з вимогами студент≥в. Ќаприк≥нц≥ листопада бойкот в≥йськовоњ кафедри було в≥дновлено. Ќа цей раз вимогою було поновленн¤ в ун≥верситет≥ виключених студент≥в ¬.„емериса, ¬.“еличенка, ¬.ƒивнича та ƒ. орчинського ≥ перех≥д в≥дв≥дуванн¤ лекц≥й на в≥йськов≥й кафедр≥ на добров≥льну основу.
” листопад≥ 1988 року члени У√ромадиФ були серед орган≥затор≥в першоњ санкц≥онованоњ 10-тис¤чноњ демонстрац≥њ у  иЇв≥ (13 листопада 1988 р.), на ¤к≥й ƒ.ѕавличко закликав громадськ≥сть до створенн¤ Ќародного фронту.
У√ромадаФ налагодила контакти з представниками молод≥жних орган≥зац≥й та нац≥онально-демократичними рухами прибалт≥йських республ≥к та ¬≥рмен≥њ. «окрема, у вересн≥ 1988 року представники У√ромадиФ њздили до ™ревана, щоб п≥дтримати в≥рменських нац≥онал-демократ≥в у питанн≥ Ќаг≥рного  арабаху 17.
У√ромадаФ видавала власний часопис Уƒзв≥нФ (вийшло 4 числа), де друкувалис¤ пол≥тичн≥, ≥сторичн≥ та л≥тературн≥ матер≥али. ¬ одному номер≥ було вм≥щено ≥нтервТю з ¬.„орноволом про ситуац≥ю в ”крањн≥. ¬ рамках сп≥впрац≥ з ”√— в листопад≥ 1988 р. У√ромадаФ вз¤ла участь в публ≥чному обговоренн≥ програмноњ платформи ”√—. ÷ей факт отримав неоднозначну оц≥нку в адм≥н≥страц≥њ вузу та парт≥йного кер≥вництва. ¬≥дпов≥дно Ч розпочалас¤ кампан≥¤ проти У√ромадиФ ¤к на р≥вн≥  ињвського ун≥верситету, так ≥ на р≥вн≥ республ≥канськоњ преси. –упором критичноњ кампан≥њ стала вуз≥вська газета У ињвський ун≥верситетФ, ¤ка закидала У√ромад≥Ф екстрем≥зм, УзвТ¤зки з нац≥онал≥стичними ”√— та ”  Ф. як ем≥сара ќ”Ќ в У√ромад≥Ф було виставлено ’.‘р≥ланд, американку украњнського походженн¤, ¤ка проходила стажуванн¤ в ун≥верситет≥. Ѕуло створено нав≥ть альтернативну У√ромадуФ, ¤ка намагалас¤ вибити д≥йсну У√ромадуФ з њњ н≥ш≥. Ќайб≥льш активн≥ члени орган≥зац≥њ п≥д р≥зними приводами виключалис¤ з ун≥верситету.
¬ результат≥ залишки членства У√ромадиФ перетворилис¤ на нове товариство У ур≥ньФ, ¤ке на початку 1989 року вже не мало ≥стотного впливу на студентську аудитор≥ю.
—тудентське середовище було найб≥льш спри¤тливим дл¤ пол≥тизац≥њ та вплив≥в нац≥онального руху. ” Ћьвов≥ п≥д час масових акц≥й студентство стало в авангард≥ протесту. Ѕ≥льше того, в акц≥¤х брали участь представники м≥ському комсомолу.
ўе вл≥тку 1988 року, п≥д час масових м≥тинг≥в бюро Ћьв≥вського м≥ськкому Ћ —ћ” в рамках п≥дтримки ≥н≥ц≥ативи льв≥вськоњ громадськост≥ по створенню ƒемократичного фронту вир≥шило провести позачерговий пленум м≥ськкому. ѕленум, ¤кий в≥дбувс¤ незважаючи на тиск УзгориФ, визнав за доц≥льне участь в створенн≥ ƒемократичного фронту, обрав ≥н≥ц≥ативну групу по розробц≥ декларац≥њ та статуту майбутнього фронту. ≤н≥ц≥атива льв≥вських комсомольц≥в провалилас¤ через пр¤ме втручанн¤ м≥ськкому парт≥њ. ≤н≥ц≥атор позачергового пленуму м≥ськкому Ћ —ћ” ќ.яремчук був вимушений залишити свою посаду та п≥ти працювати на виробництво.
4 серпн¤ 1988 р. у Ћьвов≥ в≥дбувс¤ м≥тинг, ¤кий було силою роз≥гнано. Ћьв≥вський м≥ськком парт≥њ перейшов в≥д заграванн¤ з Унеформал≥тетомФ до Упол≥тики силиФ. ÷е в≥дразу в≥дбилос¤ на настро¤х молод≥.
21 жовтн¤ 1988 р., на зв≥тно-виборчих зборах “овариства Ћева у присутност≥ першого секретар¤ м≥ськкому  ѕ–— ¬. ¬олкова, було за¤влено про запрошенн¤ на наступн≥ збори “овариства Ћева представник≥в прибалт≥йських Ќародних фронт≥в.
¬ результат≥ збори, ¤к≥ були нам≥чен≥ на 23 жовтн¤ 1988 р. були з≥рван≥ владою, прибалт≥йськ≥ гост≥ затриман≥. ÷ей ≥нцидент зруйнував толерантн≥ стосунки м≥ж “овариством Ћева та льв≥вською владою.
¬ липневому номер≥ ≥нформац≥йного в≥сника “овариства Ћева за 1989 р≥к зТ¤вивс¤ пол≥тичний ман≥фест орган≥зац≥њ. У«а час, ¤кий ми д≥Їмо ¤к “овариство Ћева, Ч йдетьс¤ в документ≥, Ч д≥йшли переконанн¤: нац≥ональне в≥дродженн¤ не обмежуЇтьс¤ в≥дродженн¤м нац≥ональноњ культури нав≥ть у ширшому тлумаченн≥ цього слова. ѕор¤тунок √авареччини чи ¤вор≥вськоњ ≥грашки, народних обр¤д≥в та традиц≥й ще не гарантують пор¤тунку нац≥њ, хоча й наближають його. Ќеобх≥дне в≥дродженн¤ пол≥тичне, ¤ке базуЇтьс¤ на нац≥ональн≥й економ≥ц≥Ф18. ‘актично “овариство Ћева визнало свою д≥¤льн≥сть пол≥тичною.
Ќаприк≥нц≥ 1988 Ч на початку 1989 рр. в середовищ≥ неформальних груп та обТЇднань спостер≥гаЇтьс¤ процес пошуку нових форм роботи з населенн¤м. Ќеформал≥тет ¤к ¤вище соц≥альноњ активност≥ перших етап≥в УперебудовиФ фактично вичерпав себе. √ромадська активн≥сть потребувала нових форм орган≥зац≥њ.
ќдин з найактивн≥ших д≥¤ч≥в УнеформальногоФ руху в –ос≥њ Ѕ.  агарлицький писав: Ући ¤сно з≥штовхнулис¤ з кризою старих орган≥зац≥йних форм руху, коли дискус≥йний клуб, тусовка, неформальна зустр≥ч, стих≥йн≥ збори ви¤вилис¤ можливими ви¤вами громадськоњ активност≥, а в≥льне слово ви¤вилос¤ потр≥бн≥шим за конкретн≥ пол≥тичн≥ пропозиц≥њ... ѕ≥сл¤ ’≤’ партконференц≥њ м≥тингов≥ тис¤ч≥ майже скр≥зь розс≥¤лис¤ ≥ ви¤вилос¤: ... орган≥зац≥й, структур, ≥дей та ресурс≥в дл¤ роботи в масах в них не було... ћ≥кроорган≥зац≥њ, ¤к≥ склалис¤ в цей час, бо¤тьс¤ втратити своЇ обличч¤ в масов≥й робот≥, л≥дери бо¤тьс¤ втратити своЇ становище... ¬ той час ¤к резерви њњ зростанн¤ вичерпан≥!Ф19.
¬ласне, це була криза того стану, коли Унеформал≥тетФ ¤к сутн≥сний, побутовий момент самод≥¤льного руху дос¤гнув апогею та одночасно показав обмежен≥сть своњх можливостей. ¬иникла потреба в створенн≥ масових орган≥зованих громадсько-пол≥тичних рухах.
” рег≥онах набрали поширенн¤ проторухи: Ќародна сп≥лка спри¤нн¤ перебудов≥ в  иЇв≥, Ќародний фронт ”крањни спри¤нн¤ перебудов≥ на ¬≥нниччин≥ та ’мельниччин≥.
«вичайно, що на сусп≥льно-пол≥тичну ситуац≥ю в ”крањн≥ випливали под≥њ, ¤к≥ мали м≥сце в ≥нших рег≥онах —–—–. ќсобливе значенн¤ дл¤ ”крањни мало виникненн¤ в –ад¤нському —оюз≥ масових народних рух≥в. ѕершою спробою створенн¤ народного руху за час≥в перебудови був рух за воззТЇднанн¤ Ќаг≥рного  арабаху з ¬≥рмен≥Їю. ¬≥н став досить потужною силою. ќдначе загостренн¤ в≥рмено-азербайджанських в≥дносин, арешт л≥дер≥в ком≥тету У арабахФ, введенн¤ в≥йськового стану, землетрус, кривавий конфл≥кт у —умгањт≥ Ч все це не спри¤ло ≥деолог≥чно-орган≥зац≥йному оформленню руху. ≤накше под≥њ розвивалис¤ в ѕрибалтиц≥. ѕ≥сл¤ спроб в≥дзначити р≥чницю Упакту ћолотова-–≥ббентропаФ в 1987 р. та р≥чницю проголошенн¤ незалежност≥ ≈стон≥њ та Ћитви в лютому 1988р., в середовищ≥ нац≥ональних обТЇднань виникла потреба у створенн≥ масового орган≥зованого нац≥онального руху.
ѕершим Ќародний фронт виник в ≈стон≥њ. 13 кв≥тн¤ 1988 р. в попул¤рн≥й серед естонського населенн¤ телев≥з≥йн≥й передач≥ Уѕодумай щеФ кандидат ф≥лософських наук (майбутн≥й член правл≥нн¤ Ќ‘≈) ≈драг —ав≥ссар запропонував створити демократичний рух на захист перебудови Ч Ќародний фронт. ≤н≥ц≥атори склали декларац≥ю майбутнього руху. «а к≥лька дн≥в ¤дро ≥н≥ц≥ативноњ групи з створенн¤ Ќ‘≈ було прийн¤те в ÷   омпарт≥њ ≈стон≥њ. 17 червн¤ 1988 року в “алл≥нн≥ за ≥н≥ц≥ативою Ќ‘≈ в≥дбувс¤ 15-тис¤чний м≥тинг, на ¤кий було запрошено делегат≥в партконференц≥њ в≥д  ѕ≈ на чол≥ з секретарем ÷   ѕ≈ ≤ндреком “ооме. ќкр≥м еколог≥чних гасел, ¤к≥ були дл¤ ≈стон≥њ найб≥льш актуальними, м≥тинг проходив ≥ п≥д пол≥тичними вимогами, зокрема, зб≥льшенн¤ економ≥чного та нац≥онального суверен≥тету республ≥ки. ѕ≥сл¤ динам≥чноњ п≥дготовчоњ роботи 1 жовтн¤ 1988 р. в ћ≥ському хол≥ в≥дкривс¤ 1 конгрес Ќародного фронту ≈стон≥њ. —л≥дом за ним утворилис¤: 8 жовтн¤ Ќародний фронт Ћатв≥њ та 22Ц23 жовтн¤ Ќародний фронт Ћитви У—аюд≥сФ.
«а на¤вност≥ р≥зних форм та метод≥в роботи Ќародних фронт≥в ѕрибалт≥йських республ≥к можна вид≥лити ≥ р¤д елемент≥в, ¤к≥ њх обТЇднують. ѕо-перше, створенн¤ фронт≥в проходило в пор≥вн¤но короткий строк ≥ не без п≥дтримки орган≥в –ад¤нськоњ влади та  омпарт≥њ. ѕо-друге, у вс≥х трьох республ≥ках Ќ‘ народилис¤ в результат≥ масового невдоволенн¤ практикою кер≥вництва житт¤м республ≥к, р≥внем соц≥ально-економ≥чного розвитку, невдоволенн¤, посиленого бажанн¤м в≥дчути свою суверенн≥сть та самост≥йн≥сть. ѕо вс≥й ѕрибалтиц≥ Ќ‘ ви¤вл¤ли ≥н≥ц≥ативу, випереджаючи парт≥йн≥, рад¤нськ≥ та комсомольськ≥ органи, котр≥, ¤к правило, п≥дтримували ≥дењ фронту. « часом Ќ‘ радикал≥зували своњ пол≥тичн≥ вимоги 20.
÷≥ под≥њ знайшли широкий в≥дгук в ”крањн≥, де вже ≥снував спри¤тливий ірунт дл¤ поширенн¤ ≥дењ Ќародного фронту. УЌеформальн≥Ф групи та др≥бн≥ пол≥тизован≥ структури (хоч ≥ так≥ впливов≥ ¤к ”√—) потребували оформленн¤ в орган≥зований масовий рух.
ќкр≥м того, в 1988 роц≥ спостер≥галос¤ пог≥ршенн¤ економ≥чного стану населенн¤. “ак 18% населенн¤ в≥дчували зниженн¤ своњх доход≥в, 30% Ч пог≥ршенн¤ роботи заклад≥в медичного обслуговуванн¤, 12% були невдоволен≥ роботою правоохоронних орган≥в. —оц≥олого п≥дкреслювали ст≥йку тенденц≥ю до зниженн¤ добробуту громад¤н та поширенн¤ соц≥ального невдоволенн¤. « 1988 року пост≥йно зриваютьс¤ вчасн≥ виплати зароб≥тноњ плати. «алишаЇтьс¤ розбалансованим бюджет крањни по в≥дношенню до валового нац≥онального продукту (¬Ќѕ) Ч 11%. «б≥льшуЇтьс¤ обс¤г ≥мпорту. «рештою це призводить до зростанн¤ зовн≥шньоњ заборгованост≥ —–—– у 1989 роц≥ до 57 млрд. долар≥в21. “аким чином, в ”крањн≥ були на¤вн≥ пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥ та соц≥альн≥ передумови виникненн¤ масового орган≥зованого громадсько-пол≥тичного руху, под≥бного до прибалт≥йських Ќародних ‘ронт≥в.
¬перше питанн¤ про створенн¤ Ќародного руху за перебудову в ”крањн≥ виникло п≥д час зв≥тно-виборчих партзбор≥в  ињвськоњ орган≥зац≥њ —п≥лки письменник≥в ”крањни 1 листопада 1988 р. у в≥дпов≥дь на критику з боку першого секретар¤ ÷   омпарт≥њ ”крањни ¬.ўербицького (жовтень 1988 р.) липневого зас≥данн¤ презид≥њ правл≥нн¤ —п≥лки письменник≥в, на ¤кому давалас¤ р≥зка оц≥нка ситуац≥њ в республ≥ц≥ та позиц≥њ кер≥вництва  ѕ”. ¬.“ерен за¤вив: УЌазр≥ла потреба створити ≥н≥ц≥ативну групу письменник≥в на п≥дтримку перебудови. ≤н≥ц≥ативна група мусить виробити проект сп≥льноњ програми Ќародного руху за перебудовуФ22.
«в≥т про збори був оприлюднений у УЋ≥тературн≥й ”крањн≥Ф 17 листопада 1988 р. ≥ став першою згадкою в прес≥ про ≥н≥ц≥ативу украњнських письменник≥в. ¬же 23 листопада 1988 р. в —ѕ” в≥дбулис¤ неоф≥ц≥йн≥ збори групи письменник≥в на чол≥ з ѕ.ћовчаном та ¬.“ереном сп≥льно з представниками У—падщиниФ, У√ромадиФ, Ќ——ѕ та ≥н. Ќа зборах було створено ≥н≥ц≥ативну групу по орган≥зац≥њ Ќародного фронту. ÷ьому передував м≥тинг 13 листопада 1988 р., орган≥зований У—падщиноюФ, У√ромадоюФ , У«еленим св≥томФ, УЌоосфероюФ, У«еленим милосерд¤мФ, УЌебайдужимиФ. Ќа м≥тингу ƒ.ѕавличко та де¤к≥ ≥нш≥ промовц≥ закликали до створенн¤ такого фронту.
≤де¤ Ќародного руху все б≥льше захоплювала письменництво, студентство та ≥нтел≥генц≥ю найб≥льших м≥ст ”крањни. 22 грудн¤ 1988 р. газета УЋ≥тературна ”крањнаФ опубл≥кувала за¤ву колективу ≤нституту л≥тератури јЌ ”–—– про те, що збори сп≥вроб≥тник≥в ≥нституту оголошують себе ≥н≥ц≥ативною групою за створенн¤ Ќародного руху спри¤нн¤ перебудов≥23. ѕрограму –уху, написану ц≥Їю ≥н≥ц≥ативною групою, було представлено 31 с≥чн¤ 1988 р. на загальних зборах кињвських письменник≥в. «бори повн≥стю п≥дтримали ≥н≥ц≥ативу ¬.“ерена,
ѕ.ћовчана, ≤.ƒрача, ¬.Ѕрюховецького та ≥н.
¬ оф≥ц≥йних «ћ≤ розпочалас¤ масована кампан≥¤ з дискредитац≥њ ¤к самоњ ≥дењ –уху, так ≥ тих, хто њњ в≥дстоював. ѕроект ѕрограми Ќародного руху за перебудову поширювавс¤ не лише через УЋ≥тературну ”крањнуФ. ≤нтерес до нењ викликали критичн≥ статт≥ в У–об≥тнич≥й газет≥Ф, Уѕрапор≥ комун≥змуФ, У–ад¤нськ≥й ”крањн≥Ф тощо. ѕопри це в рег≥онах ц¤ ≥де¤ знайшла широке коло прихильник≥в.
¬ажливою п≥дтримкою дл¤ –уху стало створенн¤ “овариства украњнськоњ мови ≥мен≥ “.√.Ўевченка, ¤ке спри¤ло не лише в≥дродженню украњнськоњ мови, культури, а й утвердженню пол≥тичного плюрал≥зму, пол≥тизац≥њ украњнського сусп≥льства. ¬ робот≥ “овариства з часу його заснуванн¤ активно брали участь молод≥ науковц≥ та студенти, ¤к≥ стали авангардом ц≥Їњ орган≥зац≥њ. 11Ц12 лютого 1989 р. в  иЇв≥ в≥дбулас¤ установча конференц≥¤ “”ћ, ¤ку в≥дкривав ќ.√ончар.  онференц≥¤ повн≥стю п≥дтримала ≥дею створенн¤ –уху. 13 лютого 1989 р. пленум правл≥нн¤  ињвськоњ орган≥зац≥њ —п≥лки письменник≥в ”крањни ухвалив негайно опубл≥кувати ѕрограму –уху та розпочати розбудову структур. 16 лютого 1989 року проект ѕрограми Ќародного руху ”крањни за перебудову за п≥дписами ≥н≥ц≥ативних груп  ињвськоњ орган≥зац≥њ —ѕ” та ≤нституту л≥тератури јЌ ”–—– було надруковано в УЋ≥тературн≥й ”крањн≥Ф. ” ѕрограм≥ в≥дчуваЇтьс¤ значний вплив аналог≥чних документ≥в Ќародних фронт≥в ѕрибалт≥йських республ≥к. јле на в≥дм≥ну в≥д ѕрибалт≥йських програм у ньому нав≥ть не згадувавс¤ Уновий союзний догов≥рФ. ќкр≥м того, в програм≥ було зазначено, що У–ух визнаЇ кер≥вну роль  омун≥стичноњ парт≥њ в соц≥ал≥стичному сусп≥льств≥ ≥ ¤вл¤Ї собою поЇднуючу ланку м≥ж перебудовчими ≥де¤ми парт≥њ та ≥н≥ц≥ативою найширших народних мас... –ух сп≥впрацюЇ з  ѕ–— через комун≥ст≥в, ¤к≥ вход¤ть до нього, проводить в житт¤ р≥шенн¤ ’’Vѕ зТњзду та ’I’ ¬сесоюзноњ конференц≥њ  ѕ–—Ф. Ќа¤вн≥сть цих положень можна по¤снити бажанн¤м л≥дер≥в –уху вивести структуру з-п≥д масованого удару. ќкр≥м того, на думку ќ.√аран¤, внесенн¤ цих положень св≥дчило, з одного боку, про неготовн≥сть  омпарт≥њ ”крањни (на в≥дм≥ну в≥д компарт≥й прибалт≥йських республ≥к) визнати, що вона не волод≥Ї монопол≥Їю на ≥стину, а з ≥ншого Ч про пор≥вн¤но меншу готовн≥сть на той час украњнського народу до створенн¤ масового демократичного руху24.
“акож в проект≥ програми йшлос¤ про перетворенн¤ —–—– у справжн≥й союз братн≥х суверенних народ≥в на основ≥ федерал≥зму, про пол≥тичний плюрал≥зм, очищенн¤ в≥д стал≥нських рудимент≥в, реаб≥л≥тац≥ю вТ¤зн≥в сумл≥нн¤, недопустим≥сть номенклатурних п≥льг. ќсобливим пунктом значивс¤ пр≥оритет мовноњ пол≥тики та в≥дродженн¤ нац≥ональноњ культури.
јле проект програми не набув широкоњ в≥домост≥ через обмежений тираж УЋ≥тературноњ ”крањниФ та критичну кампан≥ю в оф≥ц≥йних «ћ≤, тиск з боку парт≥йних орган≥в. ÷   ѕ” в особ≥ ¬.ўербицького, ё.™льченка та Ћ. равчука р≥шуче виступив проти –уху ≥ вс≥л¤ко тиснув на представник≥в ≥нтел≥генц≥њ. “акож було штучно роз≥грано ситуац≥ю, коли ц≥л≥ трудов≥ колективи н≥бито виступають проти Уписьменницькоњ ≥н≥ц≥ативиФ. “ак, ѕрезид≥¤ јЌ ”–—– оприлюднила лист, де засудила ≥дею створенн¤ Ќ–”. ≤нтерфронт, ¤кий виник ≥ в ”крањн≥, пров≥в нав≥ть к≥лька акц≥й проти Унац≥онал≥змуФ та –уху.
Ќародний рух за перебудову невпинно поширювавс¤. “ак, до нього приЇдналис¤ кињвська орган≥зац≥¤ Ќародноњ сп≥лки спри¤нн¤ перебудов≥ на чол≥ з ќ.™мцем, У—падщинаФ, б≥льш≥сть еколог≥чних сп≥лок тощо. јктивну участь в орган≥зац≥њ –уху вз¤ли члени  ѕ–—. ¬≥дом≥ вчен≥, письменники, журнал≥сти надавали ≥дењ –уху своЇр≥дноњ Улег≥тимност≥Ф, тим самим залучаючи до нього широке коло людей. ѕрикладом може бути ћ.ѕопович, ¤кий очолив кињвський Ќ–” та тримав двоб≥й з Ћ. равчуком в пр¤мому еф≥р≥ на телебаченн≥.
јктивну участь у виборах народних депутат≥в —–—– навесн≥ 1989 року вз¤ли представники нац≥ональних орган≥зац≥й та рух≥вськ≥ актив≥сти. ¬перше за багато рок≥в вибори проходили на альтернативн≥й основ≥. «вичайно, новий «акон про вибори м≥стив чимало антидемократичних положень. “ретина депутат≥в обиралас¤ в≥д громадських орган≥зац≥й.  р≥м того, Уефективно д≥¤вФ механ≥зм в≥дс≥ву УнебажанихФ кандидат≥в через окружн≥ збори. јле все це не стало на завад≥ ¬.√рищуку, ј. ул≥кову, ¬.„ерн¤ку, ¬.явор≥вському та ≥н. отримати депутатськ≥ мандати. ¬≥дмова у реЇстрац≥њ кандидатом у депутати ≤.ƒрачу визвала ц≥лий р¤д акц≥й протесту на Ћьв≥вщин≥.
Ќеобх≥дно згадати про участь “овариства Ћева у виборч≥й кампан≥њ до ¬ерховноњ –ади —–—–. “овариство включилос¤ у виборчу кампан≥ю в грудн≥ 1988 року. ќдин з актив≥ст≥в “овариства Ћева ≤.  ол≥ушко згадував, що причинами такоњ пол≥тичноњ активност≥ “овариства були: Уѕо-перше, бажанн¤ використати виборчу кампан≥ю дл¤ актив≥зац≥њ громадсько-пол≥тичного житт¤ Ћьвова; по-друге використати аг≥тац≥йну трибуну дл¤ поширенн¤ передових сусп≥льно-пол≥тичних ≥дей; по-третЇ, спробувати провести прогресивну людину в народн≥ депутати, щоб, коли вже це нам не вдастьс¤, аргументовано доводити, що виборчий закон ≥ адм≥н≥стративно-командна система Ч антидемократичн≥Ф25. “овариство Ћева п≥дтримало кандидатуру поета –. Ѕратус¤. ѕ≥сл¤ масованоњ виборчоњ аг≥тац≥њ, окружн≥ виборч≥ збори не зареЇстрували –. Ѕратус¤. ÷е, в свою чергу, викликало новий виток кампан≥њ. ¬ результат≥ на довиборах 26 березн¤ 1989 р. у –. Ѕратусь став депутатом ¬ерховноњ –ади —–—–. ¬насл≥док цих виступ≥в 7 травн¤ 1989 р. у Ћьвов≥ виникла орган≥зац≥¤ Ќ–”. ÷¤ под≥¤ стала катал≥затором процесу розбудови рег≥ональних структур.
¬ласне, зм≥н зазнавала ≥ вс¤ пол≥тична система. ¬ першу чергу комсомольськ≥ структури, ¤к≥ були вт¤гнут≥ в безпосередню роботу з дискус≥йними клубами, неформальними обТЇднанн¤ми молод≥, пол≥тизованими молод≥жними ≥н≥ц≥ативами тощо. “ак, на розгл¤д XXVI конференц≥њ Ћьв≥вськоњ м≥ськоњ комсомольськоњ орган≥зац≥њ (1989 р≥к) групою член≥в “овариства Ћева було винесено проект У“имчасового положенн¤ про Ћьв≥вську м≥ську орган≥зац≥ю Ћен≥нськоњ  омун≥стичноњ —п≥лки ћолод≥ ”крањниФ. ¬ цьому документ≥, зокрема, зазначаЇтьс¤, що Уосновний зм≥ст д≥¤льност≥ ћ≥ська орган≥зац≥¤ Ћ —ћ” бачить в утвердженн≥ в сусп≥льств≥ загальнолюдських ц≥нностей, в створенн≥ на ц≥й основ≥ в≥дпов≥дних умов дл¤ всеб≥чного розвитку людини, розкритт¤ творчих можливостей особистост≥, тобто створенн¤ сусп≥льства, де в≥льний розвиток кожного Ї умовою в≥льного розвитку вс≥хФ. √оловне пол≥тичне завданн¤ м≥ськоњ орган≥зац≥њ мало пол¤гати у Уборотьб≥ за утвердженн¤ суверен≥тету ”крањнськоњ –—–, ¤к правовоњ, демократичноњ держави. «м≥цненн¤ та розширенн¤ повноважень –ад народних депутат≥в, утвердженн¤ гласност≥ ≥ правди ¤к найважлив≥ших норм житт¤ сусп≥льстваФ. јвтори проекту пропонували досить демократичну внутр≥шню структуру та принципи побудови комсомольськоњ орган≥зац≥њ26. «вичайно, що цей проект зазнав шаленоњ критики з боку обкому Ћ —ћ” та м≥ському  ѕ”. ѕроте в≥н ц≥кавий тим, що ≥люструЇ настроњ, ¤к≥ панували на той час в комсомольському середовищ≥.
« 25 травн¤ по 9 червн¤ 1989 р. у в≥дбувс¤ ѕерший зТњзд народних депутат≥в —–—–. ¬≥н безперечно стимулював поширенн¤ гласност≥ та плюрал≥зму. јле представники демократичних сил в≥д ”крањни не змогли ефективно скористатис¤ трибуною зТњзду дл¤ попул¤ризац≥њ своњх погл¤д≥в.
ѕол≥тизац≥¤ у сусп≥льств≥ вл≥тку 1989 року с¤гнула свого апогею. ѕор¤д з цим значно пог≥ршилас¤ соц≥ально-економ≥чна ситуац≥¤ в республ≥ц≥. 21% населенн¤ в≥дм≥чав зниженн¤ р≥вн¤ своњх доход≥в. «ростаюча диференц≥ац≥¤ доход≥в була повТ¤зана ≥з запровадженн¤м нових економ≥чних форм господарюванн¤. —оц≥альна напруга п≥двищувалас¤, а це т¤гло за собою соц≥альн≥ конфл≥кти. “ак, лише прот¤гом першого п≥вр≥чч¤ 1989 року у вуг≥льн≥й галуз≥ в≥дбулос¤ 12 локальних страйк≥в. ќф≥ц≥йн≥ профсп≥лки в≥дреагували на це по-р≥зному. ќдн≥ виступили проти орган≥зац≥њ страйк≥в, ≥нш≥, ¤к наприклад, територ≥альний ком≥тет профсп≥лки вуг≥льник≥в у √орл≥вц≥ Ч визнали ≥снуванн¤ страйком≥в.
«агальний страйк г≥рник≥в почавс¤ 15 липн¤ 1989 р. на шахтах ћак≥њвки. ј вже 25 липн¤ до них приЇдналис¤ шахти ƒонецька, √орл≥вки, Ћьв≥всько-¬олинського басейну, «ах≥дний ƒонбас та ≥н. «агалом страйк тривав до 30 липн¤ 1989 року27.
÷ього разу на чол≥ страйку стали орган≥зован≥ страйкоми. ѕ≥д час акц≥њ спостер≥галас¤ значна пол≥тизац≥¤ шахтар≥в. ƒо вимог п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати, зм≥ни обладнанн¤, покращенн¤ побуту та л≥кв≥дац≥њ свав≥лл¤ адм≥н≥страц≥њ додалис¤ вимоги пол≥тичного плюрал≥зму. Ўахтар≥ вимагали скасувати статтю 6  онституц≥њ та прийн¤ти демократичне виборче законодавство. ¬≥дм≥чалис¤ також контакти м≥ж страйкомами та ф≥л≥¤ми ƒ—, актив≥стами Ќ–”. «а таких умов 1 липн¤ 1989 р. було створено  ињвську орган≥зац≥ю Ќ–”. ≤деолог≥чний вплив на кер≥вництво –уху  иЇва отримала ”√—, п≥д впливом ¤коњ перебувала частина  оординац≥йноњ ради. –озгорнулас¤ дискус≥¤ навколо нац≥ональноњ символ≥ки, ¤ка мала важливе значенн¤ дл¤ попул¤ризац≥њ ≥дењ –уху. ” цей час в≥дбуваЇтьс¤ жваве обговоренн¤ нового «акону про вибори до ¬ерховноњ –ади ”–—–. –еспубл≥канський депутатський клуб ”крањни в склад≥ ћ.јмосова, ¬.√рищука, —.–¤бченка, ¬.„ерн¤ка, ё.ўербака, ¬.явор≥вського та ≥н. розробив альтернативний проект, ¤кий вс≥л¤ко попул¤ризувавс¤.
Ќа процес демократизац≥њ в ”крањн≥ де¤кою м≥рою вплинув в≥дх≥д в≥д влади ¬. ўербицького, ¤кий пробув на посад≥ першого секретар¤ ÷   ѕ” 18 рок≥в ≥ був л≥дером консервативноњ частини партноменклатури. ѕершим секретарем 28 вересн¤ 1989 р. став колишн≥й другий секретар ÷   ѕ” ¬. ≤вашко, ¤кий, ¤к стверджують сучасники, не користувавс¤ значним авторитетом партапарату ≥ був ставлеником ћ. √орбачова. УЌа зм≥ну ўербицькому, Ч стверджував ¬.ћасол, Ч  омпарт≥¤ не змогла висунути авторитетних, см≥ливих, масштабних л≥дер≥в. “а ≥ не готувалис¤ вони н≥ на республ≥канському р≥вн≥, н≥ на обласномуФ28.  онсервативна частина  ѕ” ви¤вилас¤ неготова до такого повороту под≥й. Ќовий перший секретар проводив несм≥ливу, вич≥кувальну пол≥тику, пост≥йно озираючись на  ремль, чим ≥ скористалис¤ демократичн≥ сили та частина реформ≥стськи налаштованоњ партноменклатури.
¬ибухом емоц≥й можна вважати «а¤ву ÷   ѕ–— Уѕро стан в республ≥ках –ад¤нськоњ ѕрибалтикиФ в≥д 26 серпн¤ 1989 року, де в р≥зких тонах охарактеризовано ситуац≥ю в ѕрибалт≥йських республ≥ках, ¤к≥ на той час вже проголосили св≥й суверен≥тет. –¤д демократичних орган≥зац≥й виступили ≥з р≥шучою п≥дтримкою прибалт≥в. «окрема, ƒемократичний союз закликав через св≥й орган У—вободное словоФ вс≥ нац≥онально-демократичн≥ рухи до обТЇднанн¤ зусиль в боротьб≥ з режимом29. ”крањнськ≥ нац≥онал-демократи теж п≥дтримали Ќародний фронт Ћитви, Ћатв≥њ та ≈стон≥њ.
” так≥й атмосфер≥ в≥дбувс¤ ”становчий зТњзд Ќ–” за перебудову 8Ц10 вересн¤ 1989 року. « 1158 делегат≥в у зТњзд≥ вз¤ло участь 1109 делегат≥в, ¤к≥ представл¤ли 280 тис¤ч член≥в –уху. «а соц≥альним положенн¤м серед учасник≥в зТњзду переважали ≥нженери Ч 329 ос≥б, науковц≥в Ч 121 ос≥б, прац≥вник≥в осв≥ти 130 ос≥б, культури 104 особи та роб≥тник≥в 109 ос≥б. як бачимо, переважно –ух був виразником устремл≥нь перш за все ≥нтел≥генц≥њ, зокрема, науково-техн≥чних прац≥вник≥в. «Тњзд проходив досить бурхливо та в≥дзначавс¤ радикал≥змом.
Ќа зТњзд≥ про¤вилис¤ р≥зн≥ погл¤ди на мету та програму –уху. ѕисьменники наголошували на орган≥зац≥њ –уху ¤к пол≥тичноњ орган≥зац≥њ на п≥дтримку перебудови, а представники ”√— вбачали в –ус≥ орган≥зац≥ю, що мусить пропагувати самост≥йн≥сть ”крањни. ¬ результат≥ в ѕрограм≥ зникли будь-¤к≥ згадки про Укер≥вну роль  ѕ–—Ф, ≥ в Унац≥ональному питанн≥Ф йшлос¤ вже не т≥льки про нац≥онально-культурну автоном≥ю, а й про нац≥онально-територ≥альну; у «верненн≥ до народу п≥дкреслювалос¤, що –ух УвиступаЇ за суверенн≥сть ”крањнськоњ –еспубл≥ки в склад≥ —оюзу –—–Ф. —творенн¤ Ќ–” важко переоц≥нити з точки зору процесу демократизац≥њ сусп≥льства та формуванн¤ багатопарт≥йност≥ в ”крањн≥. –ух став моб≥л≥зуючою силою пол≥тично активного населенн¤, ¤ке включилос¤ в пол≥тичну боротьбу.
Ќародний рух ”крањни за перебудову виник п≥зн≥ше багатьох ≥нших Ќародних фронт≥в, що дозволило йому значною м≥рою врахувати ¤к досв≥д попередник≥в, так ≥ зм≥ни, ¤к≥ в≥дбулис¤ в пол≥тичному житт≥ крањни.
Ќа в≥дм≥ну в≥д ситуац≥њ, ¤ка складалас¤ навколо прибалт≥йських Ќ‘, украњнське республ≥канське кер≥вництво в≥дмежувалос¤ в≥д проведенн¤ зТњзду, хоча ≥ не надто стримувало створенн¤ –уху: 9 лютого 1990 року –ада ћ≥н≥стр≥в ”–—– оф≥ц≥йно зареЇструвала новий –ух. ќднак загальноњ п≥дтримки б≥льшост≥ населенн¤, ¤к це було в ѕрибалтиц≥, –ух не отримав. Ќайб≥льш ¤скраво його вплив ви¤вивс¤ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ та в  иЇв≥, в менш≥й м≥р≥ Ч в промислов≥й зон≥ ”–—–: ’арк≥вськ≥й, ƒонецьк≥й, Ћуганськ≥й, ћиколањвськ≥й, ƒн≥пропетровськ≥й та ≥нших област¤х.
3. ¬иникненн¤ та становленн¤ масового орган≥зованого молод≥жного руху
≤де¤ створенн¤ загальноукрањнськоњ молод≥жноњ орган≥зац≥њ виникла ще п≥д час виборчоњ кампан≥њ до ¬ерховноњ –ади —–—– на початку 1989 року. ¬ б≥льшост≥ вуз≥в ”крањни ≥снували самод≥¤льн≥ неформальн≥ пол≥тизован≥ групи студентства, ¤к≥ потребували координуванн¤ своњх д≥й на всеукрањнському р≥вн≥. ‘актично, починаючи з кв≥тн¤-травн¤ 1989 р., розпочавс¤ новий етап розвитку орган≥зованого молод≥жного руху в ”крањн≥.
ўе у вересн≥ 1988 року в середовищ≥ льв≥вського студентства зародилас¤ думка про створенн¤ самост≥йноњ опозиц≥йноњ студентськоњ орган≥зац≥њ. ѕ≥д час Ум≥тинговоњ весниФ 1989 року ц¤ ≥де¤ набула значного поширенн¤. Ѕули створен≥ ≥н≥ц≥ативн≥ групи в  ињвському ун≥верситет≥, ѕол≥техн≥чному ≥нститут≥ та ≤нститут≥ прикладного та декоративного мистецтва.
25 травн¤ 1989 р. в≥дбулас¤ установча конференц≥¤ Ћьв≥вського —тудентського братства, на ¤к≥й були прийн¤т≥ статут, програма, зверненн¤ до студент≥в ”крањни та обрана кер≥вна –ада братства. « прив≥тальним словом перед з≥бранн¤м виступили представники –уху, “овариства украњнськоњ мови ≥м. “. Ўевченка, “овариства Ћева та —п≥лки украњнських студент≥в  анади. —тудентське братство в≥дразу включилос¤ в пол≥тичну д≥¤льн≥сть. ќдн≥Їю з перших акц≥й —тудентського братства стало в≥дкритт¤ памТ¤тника полеглим у 1914 роц≥ б≥йц¤м ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в у сел≥ ќлесько.
« червн¤ по серпень 1989 року “овариство Ћева орган≥зувало другу еколог≥чну експедиц≥ю Уƒн≥стер-Ћьв≥в-89Ф. як ≥ перша, ц¤ експедиц≥¤ була комплексною ≥ мала в своЇму склад≥ молодих науковц≥в р≥зних фах≥в. ќднак, на в≥дм≥ну в≥д акц≥њ 1988 року, Уƒн≥стер-Ћьв≥в-89Ф був передус≥м пол≥тичною акц≥Їю. “ак, на катамаранах було встановлено жовто-блакитн≥ прапори, а учасники експедиц≥њ вели жваву аг≥тац≥ю серед м≥сцевого населенн¤. ¬ експедиц≥њ активну участь брали ≥ члени новоствореного —тудентського братства.
31 серпн¤ 1989 р. за ≥н≥ц≥ативою осередку —тудентського братства ѕол≥техн≥чного ≥нституту сп≥льно з Ћьв≥вською орган≥зац≥Їю –уху було проведено перший студентський м≥тинг на тему Уѕеребудова вищоњ школиФ. ѕ≥дн≥малис¤ питанн¤ про вживанн¤ украњнськоњ мови у вузах, про доц≥льн≥сть ≥снуванн¤ Упершого в≥дд≥луФ у вузах, Увимагалас¤ в≥дставка ректор≥в Ћьв≥вського державного ун≥верситету „угайова та Ћьв≥вського пол≥техн≥чного ≥нституту √аврилюка ¤к таких, що не в≥дпов≥дають своњм посадам за даних умовФ1. ÷е був перший студентський м≥тинг в ”крањн≥.
—тудентське братство стало найпалк≥шим прихильником створенн¤ Ќародного руху. јктив≥сти братства брали участь у вс≥х акц≥¤х льв≥вського –уху. ѕроте п≥сл¤ ”становчого зТњзду Ќ–” ставленн¤ Убратчик≥вФ до –уху дещо зм≥нилос¤. “ак ћ. ≤ващишин в ≥нтервТю газет≥ УѕоступФ, коментуючи проведенн¤ зТњзду, зазначив: Ући вс≥ знаЇмо, що нам треба суверенноњ ”крањни, треба боротис¤ за демократ≥ю, а прињхали сюди р≥шати, ¤к боротис¤. «а п≥втора дн¤ не дали жодноњ в≥дпов≥д≥Ф2. Ћ≥дери льв≥вського студентства вимагали конкретноњ програми боротьби з ≥снуючим режимом. –ух же не мав можливостей в силу р≥зних причин, задовольнити вс≥ пол≥тичн≥ запити студентства.
«вичайно, така пол≥тична активн≥сть не подобалас¤ льв≥вськ≥й влад≥. „лени —тудентського братства опинилис¤ п≥д жорстким тиском вуз≥вських адм≥н≥страц≥й та парт≥йноњ влади. –озпочалис¤ виключенн¤ Уза неусп≥шн≥стьФ найб≥льш в≥домих актив≥ст≥в братства. “ак, були виключен≥ л≥дер —тудентського братства ћ. ≤ващишин та один з актив≥ст≥в ≤. оцюруба.
—труктура —тудентського братства була децентрал≥зована. ќсередки братства мали право приймати св≥й статут ≥ були майже повн≥стю автономними. ћ≥ське кер≥вництво Убратчик≥вФ виконувало т≥льки координац≥йн≥ д≥њ. “ака децентрал≥зац≥¤ все ж не ототожнювалас¤ з аморфн≥стю структури. ѕо сут≥, —тудентське братство ¤вл¤ло собою певне Їдине молод≥жне середовище. —аме тому допускалас¤ автоном≥¤ вуз≥вських осередк≥в.
Ћ≥дер —тудентського братства ћ. ≤ващишин по¤снював причини такоњ побудови орган≥зац≥њ на¤вн≥стю специф≥к у кожному окремому вуз≥ Ћьвова. “ак в —≥льськогосподарському ≥нститут≥ вуз≥вська адм≥н≥страц≥¤ досить прихильно ставилас¤ до Убратчик≥вФ, а в ѕол≥техн≥чному ≥нститут≥ члени братства пост≥йно пересл≥дувалис¤. ¬≥дпов≥дно ≥ д≥¤льн≥сть осередк≥в в цих вузах будувалас¤ за р≥зними принципами.
3 жовтн¤ 1989 р. студенти Ч члени —тудентського братства ун≥верситету та ѕол≥техн≥чного ≥нституту вз¤ли участь в пол≥тичному попереджувальному страйку в знак протесту проти жорстокого розгону демонстрант≥в 1 жовтн¤ у Ћьвов≥. «годом б≥льш≥сть страйк≥в, ¤к≥ мали м≥сце у Ћьвов≥, не обходилис¤ без участ≥ Убратчик≥вФ.
—тудентське братство започаткувало виданн¤ власних друкованих орган≥в. «окрема, за ≥н≥ц≥ативи студент≥в факультету журнал≥стики Ћьв≥вського ун≥верситету виходив часопис У¬≥коФ. ¬≥н мав невеликий тираж ≥ розходивс¤ лише серед член≥в орган≥зац≥њ. Ѕ≥льш масовою була газета УЅратствоФ, ¤ку поширювали нав≥ть в ≥нших рег≥онах ”крањни.
ѕроте студентська пол≥тична активн≥сть не обмежилас¤ Ћьвовом. ¬ б≥льшост≥ вуз≥в створювалис¤ осередки р≥зних нац≥онал-демократичних орган≥зац≥й. «окрема, —тудентське братство поширилос¤ на вузи ≤вано-‘ранк≥вська, “ернопол¤ та Ћуцька ( де вже ≥снував осередок “овариства Ћева). ¬ ќдес≥ створилас¤ ”крањнська народна асоц≥ац≥¤ У¬≥льна хвил¤Ф, в ƒн≥продзержинську Ч Ћ≥вий фронт незалежного студентства тощо. ѕочали створюватис¤ молод≥жн≥ групи ”√— та –уху.
« л≥та 1989 року посилюЇтьс¤ студентське житт¤ ≥ в  иЇв≥. ѕ≥сл¤ розгрому в друг≥й половин≥ 1988 року студентськоњ У√ромадиФ на де¤кий час студентська активн≥сть завмерла. ќднак вже вл≥тку 1989 року в середовищ≥ кињвського студентства виникла ≥де¤ створенн¤ загальновуз≥вськоњ студентськоњ орган≥зац≥њ, ¤ка б стала центром студентськоњ пол≥тичноњ ≥н≥ц≥ативи в  иЇв≥.
¬ серпн≥ 1989 року група кињвських студент≥в зд≥йснила пох≥д козацькими м≥сц¤ми в≥д  анева до ”ман≥. —еред орган≥затор≥в акц≥њ були ј.ѕаскаленко, ё. учеренко, ¬.ѕопов, ƒ.ƒорош, —.ƒамаск≥н, ¬. ириленко, ¬.ѕ≥ховшек. ќ.’мелевський, ƒ.ћороз, “.ћалишевський та ћ. ошманенко. —аме п≥д час походу виникла ≥де¤ створити незалежну студентську орган≥зац≥ю Ч ”крањнську студентську сп≥лку. Ќасл≥дком цього походу стало створенн¤ 5 вересн¤ 1989 р. ≥н≥ц≥ативного ком≥тету. ”часниками першоњ наради були ќ.’мелевський, ћ.—вистович, ќ.ƒон≥й, ¬.ѕ≥ховшек, ¬. ириленко, ћ. ошманенко, ¬.—окур, ќ.—ухов≥й, ѕ.Ўеревера та один з л≥дер≥в У√ромадиФ ¬.„емерис. « часом ≥н≥ц≥ативний ком≥тет ”—— розширивс¤ за рахунок ј.ћомрика, ≈.Ўевельова, Ѕ.яременка ( ињвський ун≥верситет), ¬.”колова (ѕед≥нститут), ё. арги, ¬. ул≥шенка, ƒ.ћороза та ё.«убка (ѕол≥техн≥чний ≥нститут).
“аким чином, ф≥л≥њ ”—— виникли в р≥зних вузах, що дозволило кер≥вництву —п≥лки оперативно координувати своњ д≥њ та впливати на студентську аудитор≥ю найб≥льших вуз≥в столиц≥ ”–—–.
Уќрган≥зац≥йний ком≥тет ”——, Ч зазначаЇтьс¤ в досл≥джен≥ ќ.ƒон≥¤ та ќ.—инельникова, Ч не мав ан≥ жорстко формального характеру, ан≥ формального складу. ƒо березн¤ 1990 року ”—— не мала виборних орган≥в. Ќа першому етап≥ д≥¤льност≥ ”—— роль тих чи ≥нших учасник≥в ќргком≥тету залежала в≥д ступен¤ њх активност≥. ƒокументи, що виходили з середовища ”——, мали р≥зн≥ п≥дписи: У ињвська рег≥ональна орган≥зац≥¤ ”——Ф, Уќрган≥зац≥йний ком≥тетФ, У ињвський ≥н≥ц≥ативний ком≥тет ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лкиФ, У”крањнська студентська сп≥лкаФ, У≤нформцентр ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лкиФ, У ињвська ф≥л≥¤ ”——Ф тощо. «а¤ви ”—— узгоджувалис¤ актив≥стами сп≥лки без голосуванн¤Ф3.
ўе п≥д час походу козацькими м≥сц¤ми на св≥т зТ¤вивс¤ проект ƒекларац≥њ ”——, написаний ¬.ѕ≥ховшеком. ¬ ƒекларац≥њ, зокрема, сказано, що У”—— Ч пол≥тична орган≥зац≥¤, ¤ка обТЇднуЇ прогресивне студентство ”крањни на шл¤ху до демократ≥њ, прагне спри¤ти зросту нац≥ональноњ св≥домост≥, виступаЇ виразником прогресивних к≥л студентства ”крањни, ¤ке домагаЇтьс¤ в≥дновленн¤ украњнськоњ державност≥ шл¤хом парламентаризмуФ4.
ќтже, ”—— з самого початку свого ≥снуванн¤ задекларувала себе ¤к пол≥тична орган≥зац≥¤. ¬же у вересн≥ 1989 року вийшла ¬≥дозва  ињвськоњ ф≥л≥њ ”—— до студентськоњ молод≥, де зазначалос¤, що Упроблеми, ¤к≥ хвилюють студент≥в, не обмежуютьс¤ т≥льки в≥йськовими кафедрами: то ≥ суто побутов≥ проблеми, ≥ питанн¤ демократизац≥њ вуз≥вського житт¤ та реального впливу студент≥в на навчальний процесФ. ”—— вимагала:
Х Узабезпеченн¤ вс≥х студент≥в стипенд≥Їю на р≥вн≥ прожиткового м≥н≥муму;
Х добров≥льност≥ в≥дв≥дуванн¤ в≥йськових кафедр;
Х наданн¤ студентському самовр¤дуванню юридичного статусу;
Х автоном≥њ та екстеритор≥альност≥ вуз≥в;
Х наданн¤ студентам р≥вного виборчого права при обранн≥ адм≥н≥стративних посад;
Х наданн¤ студентам вир≥шального голосу при розвТ¤занн≥ вс≥х соц≥ально-економ≥чних та побутових проблем, що њх торкаютьс¤;
Х де≥деолог≥зац≥њ вуз≥вськоњ осв≥ти та актив≥зац≥њ церковного житт¤ студент≥в;
Х заборони адм≥н≥стративних пересл≥дувань студент≥в по пол≥тичним, рел≥г≥йним або будь-¤ким ≥ншим, не повТ¤заним з навчанн¤м, мотивам.
¬изнаючи головним завданн¤м вуз≥вськоњ осв≥ти вихованн¤ нац≥онально св≥домоњ, справжньоњ народноњ ≥нтел≥генц≥њ, ”—— не збираЇтьс¤ уникати активноњ участ≥ в пол≥тичному житт≥ республ≥ки. ¬раховуючи це, ”—— вважаЇ за необх≥дне:
Х дос¤гненн¤ суверен≥тету ”–—–;
Х перех≥д влади в≥д парт≥њ до демократично обраних –ад;
Х поверненн¤ засоб≥в виробництва безпосередн≥м виробникам матер≥альних благ; землю Ч сел¤нам, заводи Ч роб≥тникам;
Х забезпеченн¤ справжньоњ свободи слова, сов≥ст≥, з≥брань та обТЇднаньФ5.
17Ц25 вересн¤ 1989 р. в м.„ерн≥вц≥ проходив ѕерший республ≥канський фестиваль украњнськоњ сучасноњ п≥сн≥ ≥ попул¤рноњ музики У„ервона рутаФ, ¤кий став справжн≥м св¤том дл¤ нац≥онально св≥домого украњнства. ћолодь вз¤ла найактивн≥шу участь в його проведенн≥. ƒо „ерн≥вц≥в вињхали делегац≥њ —тудентського братства (Ћьвова та ≤вано-‘ранк≥вська), “овариства Ћева (з≥ Ћьвова та Ћуцька), товариства У¬ертепФ (м. “ерноп≥ль),  ињвськоњ ф≥л≥њ ”—— та ≥нших молод≥жних структур.
¬сього 9 орган≥зац≥й п≥дписалос¤ п≥д орган≥зац≥Їю У„ервоноњ рутиФ, а реально працювало дв≥ Ч украњно-канадська ф≥рма У обзаФ ≥ ÷  Ћ —ћ”. —ценар≥й фестивалю було почищено, голова оргком≥тету фестивалю секретар ÷  Ћ —ћ”
ё. —околов мусив регул¤рно зв≥туватис¤ перед вищим парт≥йним кер≥вництвом про х≥д проведенн¤ заход≥в, премТЇра п≥сн≥ “.ѕетриненка зак≥нчилас¤ тим, що йому заборонили виступати на заключному концерт≥, взагал≥ було заборонено шевченк≥вську виставу “овариства Ћева та концерт гурту УЌе журисьФ, з≥рвано виступ терноп≥льського У¬ертепуФ Ч так можна коротко прокоментувати х≥д фестивалю. ѕроте ц¤ мистецька акц≥¤ зробила набагато б≥льше, н≥ж страйки та демонстрац≥њ за останн≥ п≥вроку. ‘естиваль продемонстрував нац≥ональну Їдн≥сть украњнства та його прагненн¤ до нац≥онального в≥дродженн¤. ¬≥дразу осередок —тудентського братства в „ерн≥вц¤х зр≥с у к≥лька раз≥в. –озпочалас¤ розбудова молод≥жних структур ”√—, ”ЌƒЋ та ≥нших нац≥онально-демократичних орган≥зац≥й.
«а насл≥дками проведенн¤ фестивалю У„ервона рутаФ на жовтневому VII пленум≥ ÷  Ћ —ћ” було прийн¤то резолюц≥ю Уѕро ѕерший республ≥канський фестиваль украњнськоњ сучасноњ п≥сн≥ ≥ попул¤рноњ музики Ђ„ервона рутаїФ. ¬ резолюц≥њ пленуму зазначалос¤, що Упредставники р¤ду молод≥жних обТЇднань Ћьвова, “ернопол¤, ≤вана-‘ранк≥вська та ≥нших м≥ст намагалис¤ використати фестивальн≥ масов≥ акц≥њ дл¤ пол≥тичних провокац≥й, неодноразово порушували громадський пор¤докФ. “аким чином, комсомол фактично визнав свою неспроможн≥сть контролювати ситуац≥ю в молод≥жному рус≥. ≤н≥ц≥атива переходила до рук самод≥¤льних молод≥жних та студентських орган≥зац≥й.
5 жовтн¤ 1989 року за ≥н≥ц≥ативи ќргком≥тету ”—— у студм≥стечку  ињвського ун≥верситету в≥дбувс¤ перший у  иЇв≥ студентський м≥тинг. « промовами виступили актив≥сти ”——: студент економ≥чного факультету  ƒ” ѕ.Ўеревера, студент ф≥лософського факультету  ƒ” ¬.  ириленко та студент ф≥зико-астроном≥чного факультету ѕед≥нституту ¬. ”колов. ѕромовц≥ п≥дн≥мали питанн¤ про розробку демократичного статуту ун≥верситету, Узабезпеченн¤ вс≥х студент≥в м≥н≥мумом стипенд≥њ незалежно в≥д усп≥шност≥Ф.
7 жовтн¤ 1989 р. за спри¤нн¤м Ћьв≥вського —тудентського братства в≥дбулас¤ ≥нформац≥йна зустр≥ч представник≥в р≥зних неформальних студентських обТЇднань. —еред них була ≥ група представник≥в ”—— (¬.ѕ≥ховшек, ќ.ƒон≥й, ќ.’мелевський,
¬. ириленко, ћ. ошманенко, ≈.Ўевельов). Ќа зустр≥ч≥, зокрема, було вир≥шено провести в грудн≥ 1989 року зТњзд представник≥в неформальних студентських обТЇднань, ¤кий би мав вир≥шити питанн¤ координац≥њ д≥й студентських орган≥зац≥й та створенн¤ загальноукрањнськоњ студентськоњ орган≥зац≥њ.
22 жовтн¤ 1989 р. в≥дбулос¤ перше зас≥данн¤ оргком≥тету по створенню загальноукрањнськоњ студентськоњ орган≥зац≥њ. Ќа зас≥данн≥ було визначено дату проведенн¤ зТњзду орган≥зац≥њ 7Ц9 грудн¤ 1989 р., а м≥сцем було обрано  ињв. ѕредставники —тудентського братства та оргком≥тету опрацьовували ƒекларац≥ю та —татут ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лки6.
ќргком≥тет ”—— налагодив т≥сну сп≥впрацю з представниками вже ≥снуючих студентських орган≥зац≥й. «окрема, в  ињвському ун≥верситет≥ в двадц¤тих числах жовтн¤ була створена јсоц≥ац≥¤ молод≥жних орган≥зац≥й, до ¤коњ входили комсомольська орган≥зац≥¤ ун≥верситету, група соц≥ал-демократ≥в, оргком≥тет Урад¤нськоњ секц≥њ гуман≥стичного ≥нтернац≥оналуФ, оргком≥тет ”—— та студентський осередок –уху. «а досить короткий час актив≥сти ”—— стали дом≥нуючою силою в јсоц≥ац≥њ.
¬ адм≥н≥страц≥¤х вуз≥в досить п≥зно зрозум≥ли, що комсомольськ≥ орган≥зац≥њ не витримують конкуренц≥њ з новими молод≥жними структурами. ѕрот¤гом осен≥ 1989 року в≥дбувалис¤ масов≥ зв≥тно-виборч≥ конференц≥њ та збори комсомольських орган≥зац≥й вуз≥в та окремих факультет≥в. Ќа пор¤док денний виносилос¤ к≥лька питань ≥, зокрема, про переобранн¤ ≥снуючого кер≥вництва та про саму доц≥льн≥сть ≥снуванн¤ комсомолу у вузах.
“ак, на комсомольських зборах ф≥зичного факультету  ињвського ун≥верситету 27 жовтн¤ 1989 р. було вир≥шено л≥кв≥дувати колишнЇ бюро комсомольськоњ орган≥зац≥њ факультету, не обравши нового7.
—л≥д особливо в≥дзначити участь украњнського студентства в робот≥ ¬сесоюзного студентського форуму, ¤кий проходив в Ћен≥нград≥ в к≥нц≥ жовтн¤ Ч на початку листопада 1989 року. Ћише у Ћьвов≥ представники —тудентського братства в семи вузах перемогли на виборах делегат≥в на ¬сесоюзний форум. «окрема, УбратчикиФ отримали п≥дтримку студент≥в Ћьв≥вського ун≥верситету, ѕол≥техн≥чного, ѕол≥граф≥чного, Ћ≥сотехн≥чного, ћедичного, “оргово-економ≥чного ≥нститут≥в та ≤нституту прикладного та декоративного мистецтва. ¬  иЇв≥, Ћуцьку, ƒн≥пропетровську та ƒонецьку в склад делегац≥й потрапили представники ”—— та р¤ду ≥нших студентських демократичних обТЇднань.
Ќапередодн≥ проведенн¤ форуму 28Ц29 жовтн¤ 1989 р. частина демократично налаштованих делегат≥в (у тому числ≥ представники ”крањни) в передм≥ст≥ Ћен≥нграда м. «еленогорську провели нараду. « метою виробленн¤ сп≥льного плану д≥й проти центрального кер≥вництва ¬Ћ —ћ. ¬исувалас¤ також ≥де¤ створенн¤ загальносоюзноњ координац≥йноњ ради студентських орган≥зац≥й.
¬ «еленогорську в≥дбулас¤ ≥ окрема нарада представник≥в демократичних студентських орган≥зац≥й з ”крањни. Ѕуло п≥дтверджено курс на створенн¤ Їдиноњ всеукрањнськоњ студентськоњ орган≥зац≥њ.
 ињвська ф≥л≥¤ ”—— не обмежувалас¤ виданн¤м в≥дозв та написанн¤м декларац≥й. ѕерша м≥ська конференц≥¤ ”—— в≥дбулас¤ 24 листопада 1989 р. в прим≥щенн≥ ѕол≥техн≥чного ≥нституту.  ер≥вництво орган≥зац≥њ так ≥ не було обране, проте було розпочато практичну роботу по п≥дготовц≥ ”становчих збор≥в ”——.
”становчий зТњзд ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лки в≥дбувс¤ 8 та 9 грудн¤ 1989 р. в прим≥щенн≥  ињвського ун≥верситету. Ќа зТњзд прибуло 167 делегат≥в студентських обТЇднань з 13 м≥ст ”крањни.
ѕеред студентами виступили л≥дер Ќародного руху ≤. ƒрач, в≥домий дисидент ё.Ѕадзьо та один з кер≥вник≥в ”√— ћ. √оринь, ¤кий в своњй промов≥ зазначив: Ући справд≥ сьогодн≥ Ї св≥дками ≥сторичного пробудженн¤ нашоњ молод≥ до активного пол≥тичного й громадського житт¤. ƒес¤тир≥чч¤ нашоњ ≥стор≥њ Ч це дес¤тир≥чч¤ приглушуванн¤ нашоњ молод≥жноњ енерг≥њ та силиФ8.
” виступах делегат≥в зТњзду в≥дразу в≥дчулас¤ на¤вн≥сть р≥зних п≥дход≥в до структурноњ побудови майбутньоњ орган≥зац≥њ. “ак, один з л≥дер≥в  ињвськоњ ф≥л≥њ ”—— ¬.  ириленко, в≥дкриваючи зТњзд, стверджував: У¬с≥ ми розум≥Їмо, що час окремих розр≥знених д≥й пройшов. ¬с≥ ми розум≥Їмо, що т≥льки разом можемо вз¤тис¤ за вир≥шенн¤ т≥Їњ безл≥ч≥ проблем, що маЇмо перед собою зараз. Ѕ≥льш≥сть активного студентства доходить т≥Їњ думки, що найкращою структурою дл¤ њх розвТ¤занн¤ повинна стати незалежна студентська профсп≥лка. ћабуть, в б≥льшост≥ з нас накопичилас¤ певна недов≥ра до безрезультатних потуг оф≥ц≥йних студентських профком≥в, бо новий студент, студент буремних час≥в зламу стереотип≥в, потребуЇ самовт≥ленн¤ та самозатвердженн¤ саме через участь в неформальних новостворених орган≥зац≥¤х, дев≥зом ¤ких стаЇ безкорислив≥сть, р≥вн≥сть та демократ≥¤. «розум≥ло й те, що неможливе вир≥шенн¤ специф≥чних цехових студентських проблем без серйозних зм≥н у внутр≥шньому устроњ сусп≥льства. –озум≥нн¤ цього обумовлюЇ необх≥дн≥сть ≥стотноњ пол≥тизац≥њ студентськоњ сп≥лки. “ому здаЇтьс¤, що Ї вс≥ п≥дстави спод≥ватис¤, що висунувши пакет профсп≥лкових умов та створивши певн≥ механ≥зми њх реал≥зац≥њ, механ≥зми забезпеченн¤ прав студентства та ч≥тко сформулювавши свою пол≥тичну платформу, наша сп≥лка маЇ досить ≥стотн≥ перспективи дл¤ свого розвитку.
¬ будь-¤кому раз≥ самий наш зТњзд повинен в≥добразити факт створенн¤ хоча б б≥льш-менш орган≥зованоњ опозиц≥њ до ≥снуючих студентських профком≥в та декларувати готовн≥сть св≥домого студентства до боротьби за г≥дне ≥снуванн¤ та забезпеченн¤ своњх прав. ќдночасно наш зТњзд повинен висловити свою повну сол≥дарн≥сть з нац≥онально-демократичним рухом та ман≥фестувати прагненн¤ нац≥онально св≥домого студентства ≥ надал≥ приймати активну участь в украњнському нац≥ональному в≥дродженн≥Ф9.
¬ласне, проти такоњ позиц≥њ Уки¤нФ представники —тудентського братства та ≥нших рег≥ональних студентських громад не виступали. √оловна суперечка розгор≥лас¤ навколо проекту —татуту ”——, ¤кий винесла на зТњзд  ињвська ф≥л≥¤ ”——. ѕроект передбачав створенн¤ централ≥зованоњ жорсткоњ структури, ¤ка б могла за короткий час моб≥л≥зувати широк≥ кола украњнського студентства дл¤ проведенн¤ масштабних пол≥тичних акц≥й. ѕроект —татуту був виписаний за принципом демократичного централ≥зму.
ѕроти цього виступили представники —тудентського братства. Ћ≥дер Убратчик≥вФ ћ. ≤ващишин поставив у своЇму виступ≥ проблему наступним чином: У«араз просто проблему поставлю, ¤к нам орган≥зуватис¤ на даний час, у дан≥й ситуац≥њ: створювати централ≥зовану студентську сп≥лку чи сп≥лку ¤к асоц≥ац≥ю. як асоц≥ац≥ю вже створених орган≥зац≥й ≥ ¤к асоц≥ац≥ю орган≥зац≥й, ¤к≥ т≥льки будуть створюватис¤. ” нас, на рад≥ —тудентського братства у Ћьвов≥, ¤ зараз висловлюю думку —тудентського братства Ћьвова, що ц¤ орган≥зац≥¤ маЇ бути асоц≥ац≥Їю. ѕо¤снюЇтьс¤, чому: ц¤ орган≥зац≥¤ ≥снуЇ не у вс≥х м≥стах ”крањни; не те, що не у вс≥х Ч у б≥льшост≥ нема студентських орган≥зац≥й.
якщо ми зараз створимо орган≥зац≥ю в  иЇв≥, ми поставимо студент≥в у роль ≥нфантильних д≥тейЕ “обто вони будуть на нас дивитис¤ ≥ повторювати за нами; будуть чекати в≥д нас п≥дтримки, а сам≥ не будуть робити. ¬ кожному вуз≥, нав≥ть у Ћьвов≥, Ї вузи з р≥зними проблемами. Ќа нашу думку, ”——, ¤кий буде створений сьогодн≥, за даним статутом, що був запропонований ќрган≥зац≥йним ком≥тетом, це мертвонароджене дит¤Ф10.
¬ проект≥ УкињвськогоФ —татуту зазначалос¤: У ”крањнська студентська сп≥лка Ї добров≥льною профес≥йною, громадсько-пол≥тичною орган≥зац≥Їю студент≥в, що беруть активну участь у сусп≥льному житт≥ ”крањни, спри¤ють його демократизац≥њ, зм≥цненню та поглибленню громадських прав ≥ свобод, розвитку науки ≥ культуриФ. ћетою ”—— Ї:
Х Узахист прав та ≥нтерес≥в студент≥в;
Х вир≥шенн¤ соц≥альних та побутових проблем;
Х розвиток самовр¤дуванн¤ та автоном≥њ учбових заклад≥в;
Х п≥днесенн¤ сусп≥льноњ, пол≥тичноњ, культуролог≥чноњ та науковоњ активност≥ студентськоњ молод≥;
Х вихованн¤ нац≥онально св≥домоњ молод≥ ≥ ≥нтел≥генц≥њ;
Х спри¤нн¤ виходу украњнськоњ науки на св≥товий р≥вень;
Х поглибленн¤ демократизац≥њ сусп≥льства;
Х забезпеченн¤ пол≥тичного та економ≥чного суверен≥тету ”крањниФ11.
¬ результат≥ гостроњ суперечки ”крањнська студентська сп≥лка таки була створена. ’оча зТњзд ≥ не обрав кер≥вних орган≥в ”—— та не затвердив —татуту, безперечним його усп≥хом стало прийн¤тт¤ ѕрограмовоњ декларац≥њ ”——, ¤ка розгл¤далас¤ на другий день зТњзду. јвтором ѕрограмовоњ декларац≥њ був студент економ≥чного факультету  ињвського ун≥верситету ќ.’мелевський.
ѕрограмова декларац≥¤ дещо в≥др≥зн¤лас¤ в≥д першоњ ƒекларац≥њ, автором ¤коњ був ¬.ѕ≥ховшек. ¬ ѕрограмов≥й декларац≥њ ”——, запропонован≥й ”становчому зТњзду було докладно виписано головн≥ вимоги опозиц≥йного студентства щодо функц≥онуванн¤ навчальних заклад≥в, орган≥в студентського самовр¤дуванн¤, навчального процесу, соц≥ально-побутових та загальнопол≥тичних проблем. ¬имагалас¤ повна свобода внутр≥шньовузовоњ кадровоњ пол≥тики, вр¤дуванн¤, складанн¤ навчальних план≥в та програм. ƒл¤ ƒержкомосв≥ти —–—– та ћ≥н≥стерства вищоњ та середньоњ спец≥альноњ осв≥ти ”–—– в≥дводилис¤ дотац≥йна та рекомендац≥йн≥ рол≥. ќкр≥м впровадженн¤ автоном≥њ науковоњ та видавничоњ д≥¤льност≥ вуз≥в, вимагалос¤ скасуванн¤ державноњ монопол≥њ на осв≥ту. –≥шуче не допускалос¤ втручанн¤ в вуз≥вське житт¤ орган≥в ћ¬— та  ƒЅ.
ќсобливо було виписано вимоги ”—— стосовно студентського самовр¤дуванн¤. «азначалос¤, що мають бути законодавчо закр≥плен≥ права студент≥в визначати структуру та спос≥б скликанн¤ орган≥в студентського самовр¤дуванн¤, накладати вето на р≥шенн¤ орган≥в кер≥вництва учбових заклад≥в та права на висуненн¤ альтернативних проект≥в р≥шень до њх затвердженн¤ кер≥вництвом, право вир≥шенн¤ важливих питань внутр≥шнього житт¤ учбових заклад≥в шл¤хом загального референдуму трудового колективу та створенн¤ механ≥зму його скликанн¤. ѕрограмова декларац≥¤ передбачала також наданн¤ права на обТЇднанн¤ студент≥в в сп≥лки, секц≥њ, клуби та ≥нш≥ формуванн¤ ≥ њх реЇстрац≥ю учбовими закладами з наданн¤м прим≥щенн¤; наданн¤ права студентському самовр¤дуванню на проведенн¤ культуролог≥чноњ, видавничоњ, ф≥нансово-господарчоњ д≥¤льност≥.
—тосовно навчального процесу вимагалос¤:
Х Усвободи наукових досл≥джень, права наукових гуртк≥в та клуб≥в на незалежну наукову програму;
Х безцензурност≥ наукових праць;
Х усуненн¤ спецфонд≥в з б≥бл≥отек;
Х право в≥льного вибору студентами екзаменатора;
Х права студент≥в на в≥льний виб≥р предмет≥в навчанн¤ в межах д≥ючих навчальних план≥в та вивченн¤ додаткових курс≥в за згодою з викладачами (в тому числ≥ з доплатою);
Х усуненн¤ обовТ¤зкового в≥дв≥дуванн¤ зан¤ть на в≥йськов≥й кафедр≥ та кафедр≥ ф≥зичного вихованн¤;
Х викладанн¤ марксизму-лен≥н≥зму ¤к одн≥Їњ з багатьох сусп≥льних теор≥й;
Х право на в≥льну д≥¤льн≥сть рел≥г≥йних громад в учбових закладах;
Х забезпеченн¤ права на навчанн¤ украњнською мовою в будь-¤кому учбовому заклад≥ ”крањни;
Х розповсюдженн¤ дос¤гнень украњнськоњ науки та культури, створених д≥аспорою;
Х запрошенн¤ на викладанн¤ украњнських вчених з-за кордонуФ.
ќсобливу увагу прид≥лено в ѕрограмов≥й декларац≥њ соц≥ально-побутовим проблемам. ”—— наголошувала на необх≥дност≥ забезпеченн¤ кожного студента не нижче м≥н≥мального прожиткового р≥вн¤, а також диференц≥йованих п≥двищень стипенд≥њ в залежност≥ в≥д усп≥шност≥ навчанн¤ та ≥нфл¤ц≥йного р≥вн¤, в≥дм≥ни вс≥х вид≥в податк≥в з≥ стипенд≥њ, впровадженн¤ 50% ц≥лор≥чноњ знижки за проњзд дл¤ студент≥в на ус≥х видах транспорту та забезпеченн¤ вс≥х студент≥в гуртожитками за необх≥дн≥стю. ѕередовс≥м вимагалос¤ скасуванн¤ залежност≥ працевлаштуванн¤ студент≥в в≥д влади учбових заклад≥в та прописки. “акож студенти напол¤гали на скасуванн≥ примусового членства в ƒЌƒ ≥ оперзагонах та на скасуванн≥ чергувань студент≥в в гуртожитках та примусовост≥ вс≥х вид≥в ф≥зичних роб≥т.
Ћ≥дери ”—— усв≥домлювали, що дос¤гти виконанн¤ цих вимог можна лише за умови широкоњ демократизац≥њ сусп≥льства. “ому в ѕрограмов≥й декларац≥њ ”—— достатньо багато уваги прид≥лено проблемам законодавчого закр≥пленн¤ заборони будь-¤ких репрес≥й проти д≥¤льност≥ опозиц≥њ, л≥кв≥дац≥њ державноњ монопол≥њ на засоби масовоњ ≥нформац≥њ та забезпеченн¤ д≥йсноњ свободи слова. ”—— проголошувала необх≥дн≥сть плюрал≥зму думок та р≥вноправност≥ ≥деолог≥й, л≥кв≥дац≥њ державноњ монопол≥њ на засоби виробництва, передач≥ влади до демократично обраних –ад ≥ головне Ч забезпеченн¤ суверен≥тету ”крањни12.
“акож ”становчий зТњзд ухвалив зверненн¤ до студент≥в ”крањни ≥з закликом п≥дтримати в≥дозву народних депутат≥в —–—– —ахарова, “ихонова, ѕопова, ћурашова та јфанасьЇва про двогодинний попереджувальний пол≥тичний страйк з вимогою включити до пор¤дку денного II зТњзду народних депутат≥в —–—– обговоренн¤ ст. 6  онституц≥њ —–—– (Уѕро кер≥вну роль  ѕ–—Ф, ¤ка юридично закр≥плювала однопарт≥йну систему в —–—–), закон≥в про власн≥сть, землю та п≥дприЇмництво.
¬же 11 грудн¤ 1989 р. актив≥сти ”—— орган≥зували страйки студент≥в в  ињвському ун≥верситет≥, ’удожньому ≥ ѕол≥техн≥чних ≥нститутах та на ≥сторичному факультет≥ ѕедагог≥чного ≥нституту. ¬ ун≥верситет≥ страйкували студенти ф≥зичного, механ≥ко-математичного, 2 та 4 курс≥в економ≥чного та 2 курсу ф≥лолог≥чного факультет≥в. —трайкувала також вс¤ в≥йськова кафедра. «аклик до пол≥тичного страйку п≥дтримали ≥ де¤к≥ викладач≥13.
ќднак зТњзд ”—— завершивс¤ створенн¤м двох структур. ¬ласне, ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лки, до ¤коњ ув≥йшла б≥льш≥сть студентських громад та  онфедерац≥њ студент≥в ”крањни, в ¤ку вступили ”——, —тудентське братство та р¤д ≥нших студентських орган≥зац≥й, ¤к≥ не ув≥йшли до ”——.
ѕрактика подальшоњ роботи  онфедерац≥њ студент≥в ”крањни показала, що вона не здатна ефективно д≥¤ти в нових пол≥тичних умовах. ќднак в рамках  —” завТ¤залис¤ партнерськ≥ стосунки м≥ж ”—— та —тудентським братством, ¤к≥ дали змогу в недалекому майбутньому провести таку масштабну та безпрецедентну акц≥ю, ¤к голодуванн¤ студент≥в у жовтн≥ 1990 року. —тудентська аудитор≥¤ швидко зрозум≥ла необх≥дн≥сть орган≥зац≥йного оформленн¤ задл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети. ѕроцес пол≥тизац≥њ в студентському середовищ≥ проходив набагато динам≥чн≥ше, н≥ж в загальн≥й мас≥ украњнськоњ молод≥. —тудентство (¤к певна соц≥ально-профес≥йна група) п≥дносило ¤к загальнодемократичн≥ вимоги, так ≥ вузько профес≥йн≥. Ќаприклад: демократизац≥¤ внутр≥шньовуз≥вського вр¤дуванн¤, створенн¤ системи студентського самовр¤дуванн¤, п≥двищенн¤ стипенд≥й, облаштуванн¤ гуртожитк≥в тощо. ѕор¤д з цим ≥снувало розум≥нн¤ того, що без загальноњ демократизац≥њ пол≥тичного режиму ц≥ вимоги н≥коли не будуть дос¤гнут≥. “ому студентство ≥ йшло в пол≥тику, щоб в≥дстоювати своњ ≥нтереси, не покладаючись на збюрократизован≥ оф≥ц≥йн≥ структури.
ќднак пор¤д з соц≥ально-пол≥тичною активн≥стю студентства в молод≥жному середовищ≥ виникли й ≥нш≥ не менш динам≥чн≥ процеси. ѕол≥тизац≥¤ дос¤гла того р≥вн¤, коли молодь вийшла з ≥н≥ц≥ативою створенн¤ суто пол≥тичноњ молод≥жноњ орган≥зац≥њ.
¬л≥тку 1989 року молод≥ члени ’арк≥вськоњ ф≥л≥њ ”крањнськоњ гельс≥нськоњ сп≥лки оголосили про в≥дновленн¤ —п≥лки украњнськоњ молод≥, ¤ка ф≥гурувала в процес≥ 1932 року проти так званого —оюзу визволенн¤ ”крањни. ќдин з член≥в —Ќ”ћ пригадував: Ујле тод≥шн¤ д≥аспорна та частково в≥тчизн¤на ≥стор≥ограф≥¤ вважала, що —”ћ 20-х рр. Ч це сфабрикована органами √ѕ” орган≥зац≥¤ дл¤ винищенн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ так само, ¤к ≥ —оюз визволенн¤ ”крањниФ14. “ому кер≥вництво ”√— прийн¤ло р≥шенн¤ про п≥дтримку ≥н≥ц≥ативи ’арк≥вськоњ ф≥л≥њ, однак назва майбутньоњ молод≥жноњ структури була трансформована на —п≥лку незалежноњ украњнськоњ молод≥ (—Ќ”ћ), аби в≥дмежуватис¤ таким чином в≥д —”ћ 20-х рр., а також в≥д —”ћ в д≥аспор≥, ¤ка д≥Ї ¤к молод≥жна структура ќ”Ќ (бандер≥вц≥в).
¬ласне, ц¤ ≥де¤ вже була на час≥. ўе п≥д час м≥тинговоњ кампан≥њ 1988 року у Ћьвов≥ в≥домий актив≥ст ≤. ћакар висунув ≥дею створенн¤ молод≥жноњ ф≥л≥њ при ”√—. “од≥ ц¤ ≥де¤ не знайшла прихильник≥в, однак на середину 1989 року пол≥тична ситуац≥¤ вимагала в≥д молод≥жного нац≥онал-демократичного середовища витворенн¤ Їдиноњ молод≥жноњ суто пол≥тичноњ орган≥зац≥њ. “акою орган≥зац≥Їю на той час ≥ стала —п≥лка незалежноњ украњнськоњ молод≥.
19 серпн¤ 1989 р. виникла Ћьв≥вська обласна рада —п≥лки незалежноњ украњнськоњ молод≥, ¤ку очолив актив≥ст ”√— ≤. ƒеркач. –ада прийн¤ла ѕрограму —Ќ”ћ, в преамбул≥ до ¤коњ, зокрема, говорилос¤, що Узважаючи на те, що:
Ц кожна молода людина маЇ право на спов≥дуванн¤ будь-¤ких пол≥тичних ≥дей, а Ћ —ћ” основною метою своЇю ставить вихованн¤ украњнськоњ молод≥ ¤к резерву  омпарт≥њ ”крањни ≥ прагне насаджувати саме комун≥стичн≥, а не ¤к≥сь ≥нш≥ ≥дењ;
Ц тривалий час вихованн¤ молод≥ в дус≥ так званого атењзму, нац≥онального н≥г≥л≥зму, рабськоњ пок≥рност≥ ≥ карТЇризму привели њњ до духовного спустошенн¤ ≥ збайдуж≥нн¤; злочинн≥сть, алкогол≥зм, наркоман≥¤, проституц≥¤ та ≥нш≥ сусп≥льн≥ пороки все б≥льше п≥дточують моральне здоровТ¤ нац≥њ;
Ц т≥льки радикальн≥ зм≥ни в справ≥ вихованн¤ молод≥, залученн¤ њњ до сусп≥льного активного житт¤, народних традиц≥й, рел≥г≥њ могли б вр¤тувати украњнське сусп≥льство в≥д деградац≥њ, ¤ка розТњдаЇ нац≥ю;
Ц виникла гостра потреба у створенн≥ молод≥жноњ орган≥зац≥њ нового типу в ”крањн≥, ¤ка б ув≥брала в св≥й виховний арсенал найкращ≥ народн≥ традиц≥њ. ћетоди громадського та рел≥г≥йного впливу.
ѕ≥дтримуючи ≥н≥ц≥ативу харк≥вськоњ молод≥, ¤ка зорган≥зувала групу в≥дродженн¤ —п≥лки украњнськоњ молод≥ (—”ћ), ми за¤вл¤Їмо свою повну сол≥дарн≥сть з цим патр≥отичним починанн¤м ≥ закликаЇмо молодь вс≥х областей ”крањни п≥дтримати харк≥вТ¤н.
¬ свою чергу ми пропонуЇмо назвати свою обласну орган≥зац≥ю —п≥лкою незалежноњ украњнськоњ молод≥, ¤ка в майбутньому вв≥йде у склад ¬сеукрањнськоњ —Ќ”ћФ15.
ѕрограма складалас¤ з Уќсновних принцип≥вФ та У—татутуФ. ¬ Уќсновних принципахФ було викладено головн≥ ≥деолог≥чн≥ напр¤мки роботи майбутньоњ орган≥зац≥њ. Ќаприклад, в першому пункт≥ Уѕринцип≥вФ зазначено, що У—Ќ”ћ Ч молод≥жна громадсько-пол≥тична орган≥зац≥¤, ¤ка сп≥впрацюЇ з прогресивними демократичними силами ≥ прагне пол≥тичного, економ≥чного, соц≥ального суверен≥тету ¤к перех≥дного етапу до повноњ державноњ незалежност≥Ф. ¬ справ≥ державноњ орган≥зац≥њ —Ќ”ћ виступала за пол≥тичний плюрал≥зм та проти однопарт≥йноњ системи ≥ ≥деолог≥чноњ монопол≥њ. ¬ УѕринципахФ значна увага прид≥лена проблем≥ закр≥пленн¤ нац≥ональноњ символ≥ки. „етвертий пункт сформульований наступним чином: У—п≥лка боретьс¤ за в≥дновленн¤ на державному р≥вн≥ нац≥ональноњ символ≥ки украњнського народу. —Ќ”ћ виховуЇ в юнак≥в та д≥вчат глибоку повагу до синьо-жовтого прапору та герба Ч тризуба. ƒобиваЇтьс¤ визнанн¤ державним г≥мном ”крањни г≥мну Уўе не вмерла ”крањнаФ. —Ќ”ћ р≥шуче виступила за утвердженн¤ украњнськоњ мови ¤к Їдиноњ державноњ та впровадженн¤ у вс≥х сферах сусп≥льного та господарчого житт¤ республ≥ки.
¬ питанн¤х ставленн¤ до в≥йськового обовТ¤зку —Ќ”ћ мала посл≥довно домагатис¤ л≥кв≥дац≥њ обовТ¤зкового в≥йськового обовТ¤зку та створенн¤ украњнськоњ арм≥њ.
ƒостатньо уваги в Уќсновних принципахФ прид≥лено ≥ питанн¤м рел≥г≥йного вихованн¤. ¬ пункт≥ 10 йде мова про те, що Урозц≥нюючи рел≥г≥ю ¤к основне джерело в≥дродженн¤ нац≥њ, —Ќ”ћ виступаЇ за конституц≥Їю гарантоване право рел≥г≥йноњ пропаганди. «а легал≥зац≥ю ≥ в≥дновленн¤ нац≥ональних церков ”крањни Ч ”крањнськоњ католицькоњ церкви та ”крањнськоњ автокефальноњ православноњ церквиЕФ
ѕроте найб≥льш повно були виписан≥ обовТ¤зки —Ќ”ћ≥вц¤. “ак, член —Ќ”ћ мав обовТ¤зково знати ≥стор≥ю ”крањни, спри¤ти орган≥зац≥њ у вихованн≥ молод≥ в дус≥ поваги до традиц≥й та героњки нац≥онально-визвольноњ боротьби.
ѕрограма —Ќ”ћ не оминула ≥ проблем осв≥ти. «окрема, сп≥лка виступала за демократизац≥ю навчального процесу, за широку участь юнак≥в ≥ д≥вчат в управл≥нн≥ середн≥ми та вищими учбовими закладами, за працевлаштуванн¤ випускник≥в цих заклад≥в в межах ”крањни.
¬≥д початку своЇњ д≥¤льност≥ —Ќ”ћ намагалас¤ встановити дружн≥ стосунки з молод≥жними орган≥зац≥¤ми д≥аспори. ¬≥дразу було встановлено контакти з д≥аспорною —”ћ.
ѕрограма —Ќ”ћ Ї значним здобутком молод≥жного руху на цьому етап≥, оск≥льки Ї документальним п≥дтвердженн¤м процесу радикал≥зац≥њ молод≥жного середовища. “е, що ≥н≥ц≥атива створенн¤ молод≥жноњ пол≥тизованоњ структури виникла в зрусиф≥кованому ’арков≥, вказуЇ на загальноукрањнський характер цих процес≥в.
¬ своњй програм≥ —Ќ”ћ виступила за дос¤гненн¤ державноњ незалежност≥ ”крањни. ÷е значною м≥рою перегукуЇтьс¤ з програмовими документами ”√—. ќднак молод≥жна орган≥зац≥¤ мала значно б≥льший запас радикал≥зму в цих питанн¤х.
” вересн≥ 1989 р. ≤. ƒеркач дав ≥нтервТю ”крањнському пресовому агентству, де за¤вив, що —Ќ”ћ Ї молод≥жною ф≥л≥Їю ”√—. ѕроте було п≥дкреслено, що ”√— та —Ќ”ћ будують своњ взаЇмов≥дносини на принцип≥ автономност≥ та взаЇмоповаги.
“акож в цьому ≥нтервТю ≤. ƒеркач спробував дати оц≥нку перенесенн¤ на ”крањну д≥аспорних структур. «окрема, л≥дер Ћьв≥вськоњ —Ќ”ћ досить негативно прокоментував спробу в≥дродити УѕластФ в ”крањн≥, запозичуючи досв≥д д≥аспорного УѕластуФ. “акож ≤. ƒеркач визнав за помилку своњ власн≥ д≥њ на гор≥ ћак≥вка, коли 19 серпн¤ 1989 р. п≥д час установчих збор≥в Ћьв≥вськоњ ради —Ќ”ћ, в≥н з групою однодумц≥в п≥дн¤в червоно-чорний прапор ”ѕј ¤к символ продовженн¤ нац≥онально-визвольного руху. Ќа його думку, це була Упол≥тична помилкаФ, оск≥льки ц¤ акц≥¤ дала прив≥д влад≥ цькувати орган≥зац≥ю ¤к осередок бандер≥вськоњ —”ћ. ≤. ƒеркач р≥шуче заперечував будь-¤к≥ спроби перенести на ”крањну д≥аспорн≥ пол≥тичн≥ суперечки. Ући, молодь з ”крањни, повинн≥ створити щось своЇ, внести ¤кусь новизну, беручи з «аходу т≥льки краще, ту сильну ≥деолог≥ю, компетентн≥сть тих пол≥треферент≥в ”ѕј ≥ тих же пластун≥в, —”ћ ≥ ту ж орган≥зац≥ю переносити сюди так точно один до одного не можна сьогодн≥. ћи в≥зьмемо у них все найкраще, а самий пол≥тичний скелет створимо сам≥. јбсолютно сам≥. ≤ в≥дновленн¤ самих назвЕ Ч це т≥льки клоп≥т в≥д тогоФ17.
20 вересн¤ 1989 р. виникла  ињвська —Ќ”ћ. ќдн≥Їю з њњ ¤скравих акц≥й цього пер≥оду Ї осв¤ченн¤ хреста на «амков≥й гор≥ на могил≥ студент≥в, ¤к≥ загинули п≥д  рутами в оборон≥  иЇва в≥д б≥льшовик≥в. ’рест був встановлений членами  ињвськоњ —Ќ”ћ 14 жовтн¤ 1989 р. Ќа той час л≥дером кињвських —Ќ”ћ≥вц≥в був колишн≥й актив≥ст У√ромадиФ ƒ. орчинський. ƒо  ињвськоњ орган≥зац≥њ —Ќ”ћ входило пТ¤ть осередк≥в: м≥жрег≥ональний (Ўевченк≥вський район м.  иЇва),  ињвський
ун≥верситет, ѕол≥техн≥чний ≥нститут, јкадемм≥стечко та ќболонь.
ƒо травн¤ 1990 року —Ќ”ћ-—”ћ ¤вл¤ла собою досить аморфну структуру. ѕрот¤гом другоњ половини 1989 року осередки —Ќ”ћ виникли в „ерн≥вц¤х (—п≥лка украњнськоњ молод≥ Ѕуковини), “ернопол≥ та в ≤вано-‘ранк≥вську. ¬с≥ вони ≥снували при рег≥ональних ф≥л≥¤х ”√—. –аз в м≥с¤ць в≥дбувалас¤ нарада кер≥вник≥в обласних орган≥зац≥й ”√—, в рамках ¤коњ проходило ≥ зас≥данн¤ кер≥вник≥в осередк≥в —Ќ”ћ.
¬ той же час ’арк≥вська —”ћ залишавс¤ при своњй думц≥ ≥ не зм≥нив р≥шенн¤ щодо своЇњ назви. ’арк≥вТ¤ни взагал≥ пом≥тно в≥др≥зн¤лис¤ своњм радикал≥змом з-пом≥ж тогочасного молод≥жного середовища. Ћ≥дер ’арк≥вськњ —”ћ  .„еремський в≥дкрито за¤вл¤в про ор≥Їнтац≥ю своЇњ орган≥зац≥њ на донцовський ≥нтегральний нац≥онал≥зм. ¬≥дразу по створенню ’арк≥вськоњ —”ћ його кер≥вництво звернулос¤ до украњнськоњ д≥аспори через рад≥о У—вободаФ ≥з за¤вою про в≥дновленн¤ в ”крањн≥ структури —”ћ. «а пор≥вн¤но короткий строк —”ћ вдалос¤ розкрутитис¤ та засв≥титис¤ в пол≥тичному середовищ≥ свого рег≥ону та отримати п≥дтримку частини украњнськоњ нац≥онально св≥домоњ молод≥. “ому зм≥на назви автоматично означала ≥стотну втрату позиц≥й.
ѕроте —Ќ”ћ радикал≥зовувалас¤ в геометричн≥й прогрес≥њ. “ак, 27Ц28 жовтн¤ 1989 р. в “ернопол≥ виник осередок —Ќ”ћ. ≤ вже на конференц≥њ “ерноп≥льськоњ крайовоњ орган≥зац≥њ Ќ–” за перебудову 2Ц3 грудн¤ 1989 р. л≥дер м≥сцевоњ —Ќ”ћ
ё. ћоргун за¤вл¤в, що членом орган≥зац≥њ може бути лише в≥руючий, ¤кий не Ї членом ¬Ћ —ћ чи  ѕ–—18. Ќац≥онал≥стичн≥ радикальн≥ гасла знаходили все б≥льше посл≥довник≥в в —Ќ”ћ≥вському середовищ≥.
¬ листопад≥ 1989 року Ћьв≥вська рада —Ќ”ћ заснувала власний друкований орган Ућолодь ”крањниФ. ƒо складу редакц≥йноњ колег≥њ ув≥йшли: в≥дпов≥дальний редактор Ч “.„орнов≥л, ќ.¬≥тович та ≤.ƒеркач. ¬ першому числ≥ Ућолод≥ ”крањниФ вийшла редакц≥йна статт¤ “.„орновола, де стверджувалос¤, що завданн¤м газети Ї Упропаганда серед молод≥ ≥дењ украњнськоњ незалежност≥Е ћи бачимо св≥й обовТ¤зок в тому, щоб пробудити ¤кнайб≥льше молодих людей до св≥домоњ боротьбиЕ ¬бачаЇмо особливу в≥дпов≥дальн≥сть своЇњ м≥с≥њ: в≥дстоњмо молодь Ч в≥дстоњмо ”крањну.  ожна найменша статт¤ в газет≥, ¤к ≥ кожна щоденна акц≥¤ —Ќ”ћ Ч все повинно ставати цеглинками у велик≥й будов≥ майбутньоњ ”крањни. « цього ≥ випливають два основн≥ принципи нашого виданн¤ (¤к зрештою —Ќ”ћ взагал≥):
Х т≥льки повна державна незалежн≥сть може стати реальним гарантом виживанн¤ та економ≥чного, культурного ≥ взагал≥ будь-¤кого розвитку ”крањни.  ожна ≥де¤ ≥ кожний рух, ¤к≥ в≥двод¤ть вб≥к в≥д шл¤ху майбутньоњ самост≥йноњ ”крањни, нам неприйн¤тн≥;
Х т≥льки демократичними конституц≥йним шл¤хом можна йти до запов≥дноњ мети Ч державност≥ ≥ самост≥йност≥. Ћише через ≥деолог≥чний та (крайн≥й зас≥б) економ≥чний тиск на тотал≥тарне кер≥вництво держави, лише шл¤хом справедливих вибор≥в, створенн¤м нових закон≥в, всенародним референдумом, р≥зними засобами громад¤нськоњ непокори. √олосл≥вн≥ за¤ви про дос¤гненн¤ самост≥йност≥ негайно, перескакуючи довгий шл¤х поглибленн¤ демократ≥њ, без п≥дготовки в≥дпов≥дного економ≥чного ≥ пол≥тичного фундамент≥в Ч безпл≥дна авантюра. —проба ж наблизити день незалежност≥ шл¤хом насильства ≥ зброњ може обернутис¤ злочином проти свого народуФ19.
ѕроте нав≥ть в Ћьв≥вськоњ —Ќ”ћ не вс≥ под≥л¤ли так≥ пом≥ркован≥ погл¤ди. «начна частина —Ќ”ћ≥вськоњ молод≥ вже була захоплена героњкою ”ѕј. ƒл¤ них незалежн≥сть була потр≥бна негайно ≥ без ус≥л¤ких перех≥дних пер≥од≥в. ¬ласне, це ≥ стало причиною розколу —Ќ”ћ в 1990 роц≥ на нац≥онал≥стичну та пом≥рковану фракц≥њ.
—л≥д також в≥дм≥тити, що нац≥онал-демократичний рух не вичерпував вс≥Їњ гами молод≥жноњ пол≥тичноњ активност≥ на цей пер≥од. «окрема, ≥снували групи молодих соц≥ал-демократ≥в, неокомун≥ст≥в, УзеленихФ тощо.
ќкремо сл≥д пригадати д≥¤льн≥сть анарх≥стських груп, ¤к≥ виникли на той час в ”крањн≥. ¬перше анарх≥сти вийшли на загальносоюзну пол≥тичну арену ще наприк≥нц≥ 1987 року, коли студентами ≥сторичного факультету ћосковського державного педагог≥чного ≥нституту був створений клуб УќбщинаФ. Ћ≥дерами цього обТЇднанн¤ виступали представники ще УдоперебудовчоњФ л≥ворадикальноњ молод≥жноњ опозиц≥њ ј.≤саЇв та ќ.Ўуб≥н. Ќа баз≥ цього клубу в с≥чн≥ 1989 року ≥ була утворена  онфедерац≥¤ анарх≥ст≥в-синдикал≥ст≥в.
¬ ”крањн≥ анарх≥стськ≥ групи виникали, ¤к правило, в середовищ≥ субкультури г≥пп≥. Ќаприклад, у ’арков≥ наприк≥нц≥ 1988 року широку д≥¤льн≥сть розгорнули анарх≥сти з груп УЎансФ та УЌо¤брьФ. ‘актично прот¤гом 1988Ц1989 рр. анарх≥сти зб≥льшили свою чисельн≥сть майже втрич≥ та здобули прихильн≥сть харк≥вського студентства ≥ нав≥ть частини роб≥тник≥в. 1989 р≥к взагал≥ став роком розкв≥ту анарх≥стського руху. «Т¤вилас¤ ц≥ла низка анарх≥стських видань (з к≥нц¤ 1987 року виходив лише непер≥одичний часопис УќбщинаФ, з 1989 року Ч У¬ол¤Ф, У„ерное знам¤Ф, У енгуруФ, У„астное лицоФ, У ј—- ќ–Ф, УЌовый светФ, У√олос анархииФ та ’арк≥вський УЌабатФ), чисельн≥сть анарх≥стських груп зростала, њх ставало все б≥льше, виникали нов≥ теч≥њ та вдосконалювалас¤ ≥деолог≥¤. ѕроте вже в жовтн≥ 1989 року в  ј— виникла кризова ситуац≥¤. —права в тому, що на початку  ј— обТЇднала представник≥в р≥зних напр¤мк≥в анарх≥стського руху. якщо засновники  ј— вважали себе анархо-синдикал≥стами (а реально Ч прудон≥стами), то анарх≥стськ≥ групи в ƒн≥пропетровську та «апор≥жж≥ були, по сут≥, анархо-комун≥стами. ¬≥дпов≥дно украњнськ≥ анархо-комун≥сти р≥зко почали критикувати московське кер≥вництво  ј—. ’арк≥вськ≥ анарх≥сти знаходилис¤ осторонь ≥деолог≥чноњ дискус≥њ, але б≥льше схил¤лис¤ до позиц≥њ «апор≥зьких анарх≥ст≥в, ¤к≥ апелювали до спадщини Ќ. ћахна. ¬насл≥док загостренн¤ ≥деолог≥чних протир≥ч м≥ж украњнськими анарх≥стами та рос≥йським центром в≥дбувс¤ в≥дх≥д запор≥зькоњ та дн≥пропетровськоњ груп в≥д  ј—.
«агалом в ”крањн≥ л≥ворадикальний молод≥жний рух на 1989 р≥к лише зароджувавс¤. „астина молод≥жноњ субкультури г≥пп≥ внасл≥док загальноњ пол≥тизац≥њ сусп≥льства та проникненн¤ в республ≥ку анарх≥стського самвидаву, ¤кий в першу чергу звертавс¤ саме до ц≥Їњ категор≥њ неформал≥в, починала усв≥домлювати необх≥дн≥сть переходу в≥д пасивного спротиву систем≥ до пол≥тичноњ боротьби.
ѕочаток 1990 року позначений значною актив≥зац≥Їю в молод≥жному рус≥ ”крањни. ѕередовс≥м спостер≥галас¤ значна пол≥тизац≥¤ ≥ водночас радикал≥зац≥¤ молод≥жноњ активност≥. “ак, лише з серпн¤ 1989 по травень 1990 року —Ќ”ћ провела
27 масових акц≥й, у тому числ≥ 23 несанкц≥онован≥, в ¤ких вз¤ли участь 64 тис¤ч≥ ос≥б20. “ака активн≥сть вказуЇ на наростанн¤ протестного потенц≥алу в молод≥жному середовищ≥. Ќаприк≥нц≥ 1989 Ч на початку 1990 рр. набув поширенн¤ студентський рух за де≥деолог≥зац≥ю та дем≥л≥таризац≥ю навчального процесу. —туденти вимагали скасуванн¤ державного ≥спиту з ≥стор≥њ  ѕ–— та Умарксизму-лен≥н≥змуФ. —тудентське братство та ”—— орган≥зовують р¤д страйк≥в та акц≥й протесту.
–озпочинаЇтьс¤ масштабний зб≥р п≥дпис≥в. “ак, силами Ћьв≥вського —тудентського братства було з≥брано понад 1500 п≥дпис≥в. Ќа одному лише геолог≥чному факультет≥  ињвського ун≥верситету п≥д вимогою скасувати ≥спити з Умарксизму-лен≥н≥змуФ та де≥деолог≥зац≥њ навчанн¤  ињвська орган≥зац≥¤ ”—— з≥брала 90 п≥дпис≥в. 5 с≥чн¤ 1990 р. студенти 5 курсу цього ж факультету провод¤ть страйк на п≥дтримку вимоги про в≥дм≥ну зал≥ку з Урад¤нського праваФ. «годом до ц≥Їњ акц≥њ приЇдналис¤ студенти 2,3,4 курс≥в. ѕ≥зн≥ше актив≥сти ”—— в  ињвському ун≥верситет≥ провели п≥кетуванн¤ в≥йськовоњ кафедри. ÷¤ ≥н≥ц≥атива знайшла п≥дтримку в студент≥в ’аркова, ƒн≥пропетровська та ƒонецька.
Ѕ≥льш масштабною стала акц≥¤ студентського Їднанн¤, ¤ка мала м≥сце в лютому 1990 року. У—початку акц≥¤ планувалас¤ у вигл¤д≥ страйку, Ч зазначають ќ.ƒон≥й та ќ.—инельников, Ч але в реальн≥й ситуац≥њ було очевидно, що б≥льш≥сть м≥ст ще не готов≥ до радикальних д≥й. “ому акц≥¤ отримала нейтральн≥шу назву, а рег≥ональн≥ студентськ≥ орган≥зац≥њ могли, залежно в≥д ситуац≥њ, проводити страйки, м≥тинги чи виставл¤ти п≥кетиФ21. ¬ акц≥њ брали участь вузи ƒн≥пропетровська, ƒн≥продзержинська, ƒонецька,  иЇва, Ћьвова, ’аркова ≥ „ерн≥вц≥в. ¬  иЇв≥ страйкували вс≥ найб≥льш≥ учбов≥ заклади. Ѕ≥л¤ дек≥лькох тис¤ч студент≥в ун≥верситету, ѕол≥техн≥чного, ѕедагог≥чного, ’удожнього, “еатрального, ≤нженерно-буд≥вельного ≥нститут≥в та ≤нституту народного господарства п≥кетували власн≥ вузи. јкц≥¤ продемонструвала можлив≥сть проведенн¤ масштабноњ всеукрањнськоњ акц≥њ протесту.
”часники акц≥њ висували не лише соц≥ально-економ≥чн≥ гасла (стипенд≥њ, гуртожитки, диктат вуз≥вськоњ адм≥н≥страц≥њ), але передовс≥м пол≥тичн≥ вимоги. ѕол≥пшити умови житт¤ студент≥в без докор≥нних зм≥н в сусп≥льств≥, на думку актив≥ст≥в ”——, було неможливо. “ому серед головних вимог студентство висунуло скасуванн¤ 6 статт≥  онституц≥њ та припиненн¤ втручанн¤  ѕ–— в господарство, осв≥ту, мистецтво та науку.
ѕ≥д час акц≥њ  ињвська орган≥зац≥¤ ”—— випустила лист≥вку (автором њњ був ќ.ƒон≥й), де зазначалос¤: Ући живемо в злидн¤х гуртожитк≥в на умовах феодально-пропускноњ системи, жебракуЇмо на м≥зерну коп≥йчину, вивчаЇмо р≥зн≥ утоп≥чн≥ теор≥њ зам≥сть п≥дготовки за фахом. „ому про нас забули? ¬≥дпов≥дь проста: через те, що спимо. ћи не вимагаЇмо. Ќ≥хто й не квапитьс¤ вир≥шувати наш≥ турботи. „екати дал≥ Ч значить не дочекатись н≥¤ких зрушень. “≥льки виступивши сп≥льно, миможемо в≥дсто¤ти своњ праваЕ «араз, напередодн≥ вибор≥в, ми, студенти, маЇмо Їдину нагоду вголос за¤вити про себе, поставити своњ вимоги не т≥льки перед м≥н≥стерствами, але й перед людьми, що незабаром складатимуть ¬ерховну –аду ”крањниЕФ22.
”часники акц≥њ студентського Їднанн¤ вимагали реорган≥зувати  ѕ–— за територ≥альною ознакою, прибравши парткоми з вуз≥в, л≥кв≥дувати Уперш≥ в≥дд≥лиФ, забезпечити автоном≥ю та екстеритор≥альн≥сть вуз≥в ≥ не пересл≥дувати студент≥в з пол≥тичних чи рел≥г≥йних мотив≥в та в першу чергу скасувати-таки обовТ¤зкове вивченн¤ Умарксистсько-лен≥нських дисципл≥нФ.
—аме на час проведенн¤ акц≥њ почав виходити орган  ињвськоњ орган≥зац≥њ ”—— У”крањнське студентствоФ, де друкувалас¤ хрон≥ка студентського протесту в ”крањн≥. У”крањнське студентствоФ мало обс¤г 4 стор≥нки, вийшло 2 числа газети. √оловним редактором виданн¤ був Ѕ.яременко, студент факультету журнал≥стики  ƒ”, реально випуском займалис¤ ќ.’мелевський та ќ.Ѕебик. ќск≥льки на той час в ”крањн≥ не було в≥льного доступу до коп≥ювальноњ техн≥ки, то газета друкувалас¤ у Ћитв≥ ≥ вже зв≥дти переправл¤лас¤ до  иЇва. “ак само у Ћитв≥ на замовленн¤ ”—— виготовл¤лис¤ значки з нац≥ональною символ≥кою23.
¬ першому числ≥ виданн¤ зТ¤вилис¤ вимоги учасник≥в акц≥њ студентського Їднанн¤. —туденти вимагали:
Х У—касувати обовТ¤зкове вивченн¤ марксистсько-лен≥нських дисципл≥н.
Х «абезпечити вс≥х студент≥в стипенд≥Їю не нижче прожиткового р≥вн¤.
Х —касувати вс≥ види податк≥в з стипенд≥њ, зароб≥тк≥в студент≥в та студентських кооператив≥в.
Х «абезпечити вс≥х студент≥в гуртожитками за необх≥дн≥стю шл¤хом прискоренн¤ буд≥вництва, виселенн¤ з студентських гуртожитк≥в вс≥х ос≥б, що не мають в≥дношенн¤ до студентства.
Х ѕрийн¤ти демократичн≥ статути учбових заклад≥в, що забезпечать студентам р≥вн≥ з викладачами та сп≥вроб≥тниками права у виборах ректор≥в, декан≥в, рад учбових заклад≥в, ¤к≥ надали б право вир≥шального голосу при вир≥шенн≥ студентських проблем.
Х «абезпечити справжню добров≥льн≥сть навчанн¤ на в≥йськов≥й кафедр≥ цив≥льноњ оборони.
Х «абезпечити автоном≥ю та екстеритор≥альн≥сть учбових заклад≥в, л≥кв≥дувати перш≥ в≥дд≥ли ( ƒЅ).
Х ѕрипинити пересл≥дуванн¤ студент≥в по пол≥тичним та рел≥г≥йним мотивах. «аборонити будь-¤ке пересл≥дуванн¤ студент≥в за участь в пол≥тичних та громадських орган≥зац≥¤х, страйках, демонстрац≥¤х та ≥нших акц≥¤х протесту.
Х ѕол≥пшити умови житт¤ студент≥в без докор≥нних зм≥н в сусп≥льств≥ неможливо. “ому ми домагаЇмось скасуванн¤ 6-њ статт≥  онституц≥њ, припиненн¤ втручанн¤  ѕ–— в господарство, осв≥ту, мистецтво, науку.
Х Ќеобх≥дною умовою щодо цього Ї реорган≥зац≥¤  ѕ–— за територ≥альною, а не за виробничою ознакою. ¬ галуз≥ осв≥ти це означаЇ скасуванн¤ партком≥в в учбових закладах.
Х —творити вуз≥вськ≥ ком≥тети обТЇднаних молод≥жних орган≥зац≥й, в ¤к≥ ув≥йдуть складовими частинами ком≥тети комсомолу, —п≥лки незалежноњ украњнськоњ молод≥, ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лки та ≥нш≥Ф24.
—трайк носив попереджувальний характер, про що орган≥затори акц≥њ неодноразово наголошували. «вичайно, акц≥¤ було належно оц≥нена органами влади. ѕредставник≥в в≥д ”—— було запрошено на переговори в ћ≥н≥стерство вищоњ та середньоњ спец≥альноњ осв≥ти ”–—–; в де¤ких вузах  иЇва студенти отримали гарантовану стипенд≥ю; дек≥лька вуз≥в в≥дм≥нили ≥спити з ≥стор≥њ  ѕ–— та наукового комун≥зму; ще в дек≥лькох була скорочена к≥льк≥сть годин з медичноњ п≥дготовки. ќднак акц≥¤ мала ≥ негативн≥ результати.
—трайк завершивс¤ всекињвським студентським м≥тингом 21 лютого б≥л¤ памТ¤тника “арасу Ўевченку, навпроти червоного корпусу  ињвського ун≥верситету, в ¤кому вз¤ли участь студенти страйкуючих вуз≥в  иЇва. « промовами виступили
ќ.ƒон≥й, ¬. ириленко, ¬.„емерис та ≥нш≥. ¬ своњх виступах вони п≥дсумували здобутки першоњ загальноукрањнськоњ акц≥њ студентськоњ Їдност≥. ¬иступали представники ћ≥н≥стерства вищоњ та середньоњ спец≥альноњ осв≥ти ”–—–, викладач≥.
ќднак м≥тинг завершивс¤ арештом ¬.„емериса, секретар¤  ињвськоњ краЇвоњ ради –уху. …ого було звинувачено в орган≥зац≥њ несанкц≥онованих студентських м≥тинг≥в. “ого ж вечора ¬.„емериса було засуджено до 15 д≥б увТ¤зненн¤. ѕротестуючи проти брутальних д≥й м≥л≥ц≥њ, у вТ¤зниц≥ ¬.„емерис оголосив голодуванн¤.
22 лютого членами ”—— на адресу прокурора м.  иЇва ¬. Ўевченка було над≥слано протест з вимогою зв≥льнити ¬.„емериса, в ≥ншому раз≥ ”—— залишала за собою право на проведенн¤ акц≥й протесту.
јкц≥¤ протесту проти арешту ¬.„емериса в≥дбулас¤ 23 лютого 1990 р. Ч група студент≥в та актив≥ст≥в ”—— п≥кетували будинок  ињвськоњ м≥ськоњ ради. У∆ивий ланцюг ≥з актив≥ст≥в ”—— з жовто-блакитним прапором та плакатами став на сходах будинку ћ≥ськоњ ради. “акож несанкц≥онованоФ25.
ѕротисто¤нн¤ м≥ж ”—— та владою завершилос¤ арештом студент≥в ще ш≥стьох кињвських вуз≥в. ”—— в≥дпов≥ла за¤вою з протестом, в ¤к≥й розц≥нила вчинок влади ¤к спробу зупинити незалежний демократичний студентський рух в ”крањн≥.
¬≥дразу п≥сл¤ арешт≥в актив≥сти ”—— почали збирати п≥дписи п≥д закликом про зв≥льненн¤ засуджених за п≥кетуванн¤ будинку  ињвськоњ м≥ськради. —ер≥¤ в≥дозв, що роз≥йшлис¤ м≥стом ≥ ”крањною Уз подач≥Ф ”——, мали на мет≥ не т≥льки з≥брати п≥дписи в п≥дтримку арештованих, але й просто детальн≥ше по≥нформувати про под≥њ студентського страйку та його насл≥дк≥в. ‘актично ц¤ справа додала значноњ попул¤рност≥ актив≥стам ”—— та структур≥ загалом. —тудент≥в п≥дтримали вс≥ демократичн≥ орган≥зац≥њ та громадськ≥ обТЇднанн¤.
23Ц25 лютого 1990 р. у Ћьвов≥ проходив ≤≤ зТњзд  онфедерац≥њ студент≥в ”крањни, на ¤кий було делеговано 138 представник≥в з 33 вуз≥в в≥д 18 м≥ст ”крањни. ¬ звТ¤зку з арештами студент≥в у  иЇв≥ б≥льша частина представник≥в ”—— не змогла прибути на зТњзд. ѕроте  онфедерац≥¤ повн≥стю п≥дтримала кињвських студент≥в в њх боротьб≥.
ѕершого березн¤ на заклик  онфедерац≥њ студент≥в ”крањни та в≥дпов≥дно до р≥шенн¤ њњ ≤≤ зТњзду страйкувало студентство зах≥дних рег≥он≥в ”крањни. ѕричиною страйку були арешти у  иЇв≥. УЌаша сила в Їдност≥Ф, Ч за¤вл¤ли студенти “ернопол¤, де страйкувала молодь в≥дразу дек≥лькох вуз≥в Ч “ƒѕ≤ (80% студент≥в), ≤нституту народного господарства (60%) та ѕол≥техн≥чного ≥нституту (70%)26. ” Ћьвов≥ страйк почавс¤ з 1 березн¤ ≥ продовжувавс¤ до 4 березн¤ 1990 р. включно. «а зв≥льненн¤ заарештованих студент≥в висловивс¤ ≥ ректор  ињвського ун≥верситету ¬.—копенко. јпогеЇм акц≥й протесту стало сп≥льне п≥кетуванн¤ ”—— та —тудентського братства  ињвськоњ м≥ськради 6 березн¤, в ¤кому брали участь понад 250 студент≥в.
6 березн¤ 1990 р. голова  ињвського м≥ського суду √.Ѕутенко оф≥ц≥йно пов≥домив про дострокове зв≥льненн¤ заарештованих студент≥в, що було розц≥нене студентськими актив≥стами ¤к перемога студентськоњ Їдност≥ ≥ сол≥дарност≥. ќднак вимоги страйкар≥в так ≥ не були виконан≥ у повному обс¤з≥. ”крањнська студентська сп≥лка, не зважаючи на репресивн≥ заходи влади стосовно њњ актив≥ст≥в, не в≥дступила в≥д своњх вимог.
¬ результат≥ акц≥њ студентського Їднанн¤ в багатьох вузах ”крањни адм≥н≥страц≥¤ пооб≥ц¤ла студентам гарантовану стипенд≥ю розм≥ром 60 крб. з першого вересн¤ 1990 року. “аку ж об≥ц¤нку повторив на загальном≥ському студентському м≥тингу у  иЇв≥ ≥ представник ћ≥н≥стерства вищоњ та середньоњ спец≥альноњ осв≥ти ”–—–. ” газет≥ У омсомольска¤ правдаФ за 25 березн¤ 1990 р. стверджувалос¤, що Усер≥¤ студентських страйк≥в, ¤к≥ пройшли на ”крањн≥ в к≥нц≥ лютого, примусила м≥нвуз республ≥ки прийн¤ти р≥шенн¤, ¤кого студенти добивалис¤ прот¤гом останн≥х пТ¤ти рок≥в. ” вс≥х вузах стипенд≥њ п≥двищен≥ до 60 крб.Ф27.
ќднак вже наприк≥нц≥ березн¤ 1990 року сектором ≥нформац≥њ –ади ћ≥н≥стр≥в ”–—– розповсюджена за¤ва, де пов≥домленн¤ У омсомольской правдыФ називають л¤псусом ≥ дез≥нформац≥Їю, а п≥двищенн¤ стипенд≥й може бути не ран≥ше 1.09.91 р.
¬≥дпов≥дно до цього спростуванн¤ 16 кв≥тн¤ 1990 р.  ињвська орган≥зац≥¤ ”—— за¤вила, що Ув раз≥ невиконанн¤ ћ≥нвузом республ≥ки та адм≥н≥страц≥¤ми вуз≥в об≥ц¤нок щодо п≥двищенн¤ стипенд≥њ студентам до 60 крб. вже з 1.09.90 р., ”—— залишаЇ за собою право в вересн≥ Ч жовтн≥ цього року орган≥зувати масов≥ акц≥њ протесту, в тому числ≥ ≥ проведенн¤ ¬сеукрањнського студентського страйкуФ28.
јкц≥¤ студентського Їднанн¤ та репрес≥њ, ¤ких зазнали актив≥сти ”—— допомогли усв≥домити необх≥дн≥сть зм≥цненн¤ структури орган≥зац≥њ. “ак, на  ињвськ≥й м≥ськ≥й конференц≥њ ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лки, що була проведена в березн≥ 1990 р., вперше були обран≥ кер≥вн≥ органи  ињвськоњ орган≥зац≥њ ”——. Ќа пропозиц≥ю ¬.ѕ≥ховшека головою  ињвськоњ м≥ськоњ орган≥зац≥њ ”—— обрали ќлес¤ ƒон≥¤, студента ≤V курсу ≥сторичного факультету  ƒ”. «аступником голови на пропозиц≥ю ќ.ƒон≥¤ був обраний –.—трат≥йчук, студент ’удожнього ≥нституту. ќкремо сл≥д пригадати акц≥ю ”—— на п≥дтримку Ћитви. У“раг≥чн≥ под≥њ у Ћитв≥, Ч в≥дзначаЇтьс¤ в досл≥дженн≥ ќ.ƒон≥¤ та ќ.—инельникова, Ч що так пр¤мо екстраполювалис¤ на ”крањну та њњ боротьбу за незалежн≥сть, завжди викликали пр¤мий ≥ безпосередн≥й в≥дгук серед студентськоњ молод≥ ≥ актив≥ст≥в ”крањнськоњ студентськоњ сп≥лкиФ29. —туденти ф≥лософського факультету  ињвського ун≥верситету написали У¬≥дкритий лист до ѕрезидента –ад¤нського —оюзуФ (23.03.90 р.), де вимагали в≥д кер≥вництва —–—– визнати незалежн≥сть Ћитовськоњ республ≥ки та розпочати з нею р≥вноправн≥ переговори30.
Ўироку роботу в 1990 роц≥ розгорнула ≥ —п≥лка незалежноњ украњнськоњ молод≥. 27 с≥чн¤ 1990 р. в  иЇв≥ в≥дбулас¤ нарада представник≥в —”ћ-—Ќ”ћ≥вських осередк≥в ƒонецька, ∆итомира,  иЇва, Ћьвова, –≥вного, “ернопол¤, ’мельницького та „еркас. ”часники наради зазначали, що осередки —”ћ-—Ќ”ћ виникають по ”крањн≥ автономно ≥ структурно Ї незалежними один в≥д одного. “ому, щоб п≥д час обТЇднанн¤ њх в одну орган≥зац≥ю не виникло принципових розб≥жностей в програмових засадах, було вир≥шено прийн¤ти основоположн≥ принципи, на ірунт≥ ¤ких вони проводитимуть свою роботу. ¬≥дпов≥дно було прийн¤то резолюц≥ю, ¤ка окреслювала головн≥ ≥деолог≥чн≥ принципи д≥¤льност≥ —”ћ-—Ќ”ћ.
«окрема, в резолюц≥њ зазначалос¤, що У—”ћ-—Ќ”ћ боретьс¤ за побудову ”крањнськоњ самост≥йноњ —оборноњ ƒержавиЕ ѕершим ворогом украњнського народу, ¤к ≥ вс≥х поневолених народ≥в останньоњ ≥мпер≥њ Ч Ї  ѕ–—.
Ѕеручи до уваги те, що  ѕ–— не Ї одним ≥з необх≥дних механ≥зм≥в сусп≥льно-господарського житт¤, що вона таким чином може пос≥дати своЇ вин¤ткове становище в сусп≥льств≥ й п≥дтримувати високий р≥вень житт¤ свого апарату т≥льки шл¤хом пр¤мого визиску та перманентного узурпуванн¤ влади, котру вона може зд≥йснювати т≥льки за допомогою свого репресивного апарату через наповнен≥сть вс≥х державних структур своњми членами та через розумову пасивн≥сть великоњ частини населенн¤, —”ћ-—Ќ”ћ вважаЇ, що пол≥тичною тактикою опозиц≥њ мусить бути вит≥сненн¤ член≥в  ѕ–— ≥ Убезпарт≥йних комун≥ст≥вФ з ус≥х сусп≥льно-господарських структур, насамперед з –ад ус≥х р≥вн≥в, а також Ч п≥дтримка стих≥йних опозиц≥йних настроњв населенн¤.
¬иход¤чи з цього —”ћ-—Ќ”ћ на виборах керуЇтьс¤ гаслом У–ади без комун≥ст≥в!Ф ≥ в≥дмовл¤Їтьс¤ п≥дтримувати на виборах угодовц≥в, вважаючи, що угодовська демагог≥¤ виг≥дна передовс≥м  ѕ–—ЕФ31.
“аким чином, —”ћ-—Ќ”ћ за¤вив про свою радикальну опозиц≥йн≥сть до ≥снуючого пол≥тичного режиму. ‘актично перемогла позиц≥¤ нац≥онал≥стичноњ частини орган≥зац≥њ. ¬ цьому план≥ позиц≥ю радикальноњ частини —Ќ”ћ ≥люструЇ статт¤ л≥дера  ињвського —Ќ”ћ ƒ. орчинського У√асла моментуФ. ¬ н≥й в≥н обірунтовуЇ з притаманним йому цин≥змом гасло У–ади без комун≥ст≥в!Ф Ући спостер≥гаЇмо, Ч писав ƒ. орчинський, Ч дивовижне ¤вище: у¤вленн¤ ≥ зденац≥онал≥зованоњ, ≥ рух≥вськоњ ≥нтел≥генц≥њ часто-густо в≥дстають за адекватн≥стю в≥д настроњв та ≥нстинкт≥в обивательського м≥ського та сел¤нського середовищаЕ јнтикомун≥стичн≥ ≥нстинкти нин≥ дуже поширен≥ серед народу. Ѕагато хто розум≥Ї, що Удо ручки нас довели комун≥стиФЕ Ќе треба њхати до Ћьвова, посп≥лкуйтесь з роб≥тниками ≥нтернац≥ональноњ ќдеси. У—к≥льки можна годувати ћосквуФ, Ч почуЇте ви в половин≥ випадк≥вЕ јле рух≥вський ≥нтел≥гент не проста людина. ¬≥н Ч пол≥тик ≥ знаЇ, що говорити за самост≥йн≥сть Ч це екстрем≥зм, ¤кий може посварити нас ≥з здоровими силами в парт≥њ, кр≥м того Ч народ це не розум≥ЇЕ якщо людина розум≥Ї, що в усьому винн≥ комун≥сти, що вс≥ ми не матимем ковбаси доти, доки ”крањна не матиме самост≥йности, Ч то це наша людинаЕ –ади без комун≥ст≥в! ’ай живе украњнська самост≥йна соборна ковбаса! Ч так≥ гасла сьогоденн¤Ф32.
¬ цей час в ”крањн≥ розгорталас¤ виборча кампан≥¤ по виборах депутат≥в ¬ерховноњ –ади ”–—–. Ѕ≥льш≥сть молод≥жних орган≥зац≥й та пол≥тичних структур вз¤ли найактивн≥шу участь в ц≥й кампан≥њ.
ѕозиц≥ю —”ћ-—Ќ”ћ п≥дтримала √енеральна рада ”крањнськоњ народно-демократичноњ л≥ги. ¬ њњ зверненн≥ зокрема йшлос¤ про те, що Убудь-¤ка спроба зробити –ади органом, механ≥змом реального народовладд¤ маЇ починатис¤ з подоланн¤ лен≥нсько-стал≥нськоњ тези, з демонтажу парт≥йноњ зверхности над –адами, з≥ зд≥йсненн¤ першоњ ≥ необх≥дноњ умови народовладд¤: –ади Ч без комун≥ст≥в!Ф33.
¬ласне, м≥ж ”ЌƒЋ та —”ћ-—Ќ”ћ не ≥снувало ¤к такого пол≥тично оформленого блоку, проте ц≥ орган≥зац≥њ проводили пост≥йн≥ консультац≥њ та вели сп≥льну аг≥тац≥йно-пропагандистську кампан≥ю.
” виборах брали участь майже вс≥ ≥снуючи пол≥тичн≥ угрупованн¤ в ”крањн≥. «а вин¤тком ”крањнськоњ нац≥ональноњ парт≥њ, ¤ка вважала неучасть в них запереченн¤м Уколон≥ального становища ”крањниФ. Уѕрограма ”Ќѕ, Ч зазначав л≥дер ѕарт≥њ √.ѕриходько, Ч не визнаЇ законност≥ ≥снуванн¤ ”–—– та њњ закон≥вФ34.
–ух виступив масштабною командою ≥ використовував вс≥ на¤вн≥ форми та засоби аг≥тац≥њ. Ѕуло оголошено про блок –уху з ус≥ма демократичними силами, у тому числ≥ ≥ з представниками демократичноњ частини  ѕ”. јктивну пропагандистську кампан≥ю проводила ≥ ”√—, ¤ка не в останню чергу спиралас¤ на п≥дтримку —Ќ”ћ-—”ћ≥вських осередк≥в.
ѕо 450 виборчих округах ”–—– було висунуто 3653 ос≥б, з них лише 164 (4,5%) Ч молодь в≥ком до 30 рок≥в. ћолодь була не готова вз¤ти в них участь, висунувши власну команду. ÷е обумовлювалос¤ обТЇктивними пол≥тичними та соц≥ально-економ≥чними причинами.  р≥м того, молод≥жне середовище було ≥деолог≥чно розТЇднаним.
ѕредставники молод≥жних орган≥зац≥й п≥дтримували –ух, ”√— та ≥нш≥ загальнодемократичн≥ орган≥зац≥њ. ¬ласну команду на виборах до ¬ерховноњ –ади ”–—– намагалис¤ висунули —”ћ-—Ќ”ћ, —тудентське братство та “овариство Ћева.
УЋевен¤таФ вже мали досв≥д виборчоњ кампан≥њ п≥д час вибор≥в делегат≥в на ѕерший зТњзд народних депутат≥в —–—–. —аме тод≥ членам “овариства Ћева вдалос¤ перемогти спротив УсистемиФ, делегатом зТњзду став висуванець товариства, льв≥вський поет –. Ѕратусь.
÷ього разу Улевен¤таФ висували ц≥лу команду, ¤ка мала досить Узасв≥ченихФ молодих пол≥тик≥в ≥ найголовн≥ше Ч власну програму. «окрема, за депутатський мандат боролис¤ ≤. ол≥ушко, ≤.√рин≥в, “.—тецьк≥в, —. ривенко Ч ц≥ ≥мена були в≥дом≥ далеко за межами Ћьв≥вськоњ област≥. Уѕрограма член≥в “овариства Ћева на виборах у парламент ”крањниФ ¤вл¤ла собою ірунтовно розроблений документ. ¬ н≥й зазначалос¤, що п≥д суверен≥тетом ”крањни Улевен¤таФ розум≥ли передовс≥м економ≥чну незалежн≥сть республ≥ки, прийн¤тт¤ закону про громад¤нство республ≥ки, перш≥сть республ≥канського законодавства над союзним, служба громад¤н ”крањни т≥льки в республ≥канських в≥йськових формуванн¤х. ¬ економ≥чн≥й сфер≥ в ѕрограм≥ проголошувалас¤ р≥вноправн≥сть ус≥х форм власност≥ та господарюванн¤; децентрал≥зац≥¤ економ≥ки; поступовий перех≥д до в≥льного ринку засоб≥в виробництва; наданн¤ сел¤нам права самим обирати форму господарюванн¤ на земл≥ та передати њњ у дов≥чне користуванн¤ з правом передач≥ у спадок. “овариство Ћева р≥шуче виступало за повноту влади –ад, л≥кв≥дац≥ю 6 статт≥  онституц≥њ, багатопарт≥йну систему, гарантоване право на нац≥онально-культурну автоном≥ю, л≥кв≥дац≥ю цензури, розпуск  ƒЅ та гуман≥зац≥ю крим≥нального законодавства.  р≥м того, визнати пол≥тику стал≥нського режиму на «ах≥дн≥й ”крањн≥ геноцидом та зн¤ти вс≥ заборони щодо поверненн¤ на Ѕатьк≥вщину депортованих народ≥в35.
¬ласне, ѕрограма “овариства Ћева перегукуЇтьс¤ з аналог≥чними програмами ≥нших демократичних орган≥зац≥й, зокрема, –уху та ”√—. ѕроте необх≥дно враховувати одну суттЇву особлив≥сть виборчоњ кампан≥њ товариства: Улевен¤таФ йшли на вибори окремою командою з власною програмою та напрацьованим багажем безпосередньоњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ, культурницькоњ роботи. ћабуть, саме тому кандидати в≥д “овариства Ћева ≥ потрапили до ¬ерховноњ –ади.
¬ласний список висувала ≥ —Ќ”ћ. ѕроте до ¬ерховноњ –ади потрапив лише голова Ћьв≥вськоњ орган≥зац≥њ ≤.ƒеркач. Ѕ≥льш усп≥шною дл¤ —”ћ-—Ќ”ћ стала виборча кампан≥¤ до рад м≥сцевого р≥вн¤. “ак, до Ћьв≥вськоњ обласноњ ради був обраний один з л≥дер≥в Ћьв≥вського —Ќ”ћ ќ.¬≥тович, а до Ћьв≥вськоњ м≥ськради потрапили ј.—околов та ≤.Ўкарп≥нець.
 ињвська орган≥зац≥¤ ”—— також активно брала участь в виборч≥й кампан≥њ. —туденти п≥дтримали кандидат≥в в депутати ќ.Ўевченка та ё.Ѕадз¤. ћожна пригадати акц≥ю протесту ”—— проти оприлюдненого в У–ад¤нськ≥й ”крањн≥Ф (5.04.90 р.) Упроханн¤Ф Ѕюро ÷  Ћ —ћ” до ћандатноњ ком≥с≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—– не п≥дтверджувати повноваженн¤ депутата ќ.Ўевченка, ¤кого висувала конференц≥¤  ињвського ун≥верситету. ¬ за¤в≥ з цього приводу, ¤ку оприлюднила  ињвська орган≥зац≥¤ ”—— зазначалос¤: У”—— маЇ вс≥ п≥дстави вважати, що народний депутат ”–—– користуЇтьс¤ широкою п≥дтримкою серед молод≥, особливо студентськоњ, серед ¤коњ б≥льш≥сть комсомольц≥. “ому ми вважаЇмо, що Упроханн¤Ф ÷  Ћ —ћ” не в≥дображаЇ погл¤д≥в абсолютноњ б≥льшост≥ комсомольц≥в, отже Ї неправом≥рним, оск≥льки виходить за рамки компетенц≥њ цього органу. Ѕ≥льше того, це ображаЇ людську г≥дн≥сть комсомольц≥в-студент≥в, оск≥льки ставить п≥д сумн≥в њх право ≥ здатн≥сть зробити самост≥йний пол≥тичний виб≥р. ” випадку, ¤кщо гон≥нн¤ на депутата ќ.™.Ўевченка будуть з боку оф≥ц≥йних орган≥в продовжуватись, ”—— буде змушена закликати до проведенн¤ оф≥ц≥йного протесту, до громадськоњ непокори включноФ36.
¬исували своњ кандидатури на м≥сцевих виборах ≥ представники —тудентського братства, У—падщиниФ, ”—— та ≥нших молод≥жних орган≥зац≥й. ѕроте на той час ситуац≥¤ вимагала узгоджених д≥й в демократичному табор≥. –ух, ”√— та ≥нш≥ демократичн≥ структури потребували п≥дтримки молод≥.  онкуренц≥¤ м≥ж представниками нац≥онал-демократичних орган≥зац≥й була в принцип≥ неможлива, а тим б≥льше Ч конкуренц≥¤ м≥ж УдорослимиФ нац≥онал-демократами та молод≥жними актив≥стами. “ому молод≥жн≥ структури виступили ¤к потужна сила на п≥дтримку загальнодемократичного руху на парламентських виборах 1990 року.
ѕ≥д час вибор≥в демократичн≥ сили ефективно використали можливост≥ пропаганди, аг≥тац≥њ та «ћ≤. Ќезважаючи на тиск з боку влади, демократичн≥ сили здобули 125 м≥сць з 450 (тобто 24%) у ¬ерховн≥й –ад≥, отримавши перемогу т≥льки на Ћьв≥вщин≥, ≤вано-‘ранк≥вщин≥ та “ерноп≥льщин≥, а також в  иЇв≥ та на ¬олин≥.
–езультатом виборчоњ кампан≥њ стало створенн¤ у ¬ерховн≥й –ад≥ опозиц≥йноњ групи Ч Ќародноњ ради, пров≥дними д≥¤чами ¤коњ стали ≤.ƒрач, ћ. ос≥в, ћ.√оринь, Ѕ.√оринь, Ћ.ѕир≥г, ¬.„орнов≥л, ≤. алинець, ¬.явор≥вський, —.’мара, ≤.ёхновський, ≤.√рин≥в та ≥н. ”√— вдалос¤ провести 12 депутат≥в, що давало змогу утворити нав≥ть власну фракц≥ю.
Ќезважаючи на те, що б≥льш≥сть ¬ерховноњ –ади ’≤≤ скликанн¤ складали представники комун≥стичноњ номенклатури, демократичн≥ сили отримали можлив≥сть в≥льно попул¤ризувати своњ погл¤ди, оминаючи цензуру. ” ¬ерховн≥й –ад≥ демократичн≥ сили обТЇдналис¤ в Ќародну раду (125 депутат≥в), ¤ка розпочала протисто¤нн¤ з так званою Угрупою 239Ф, б≥льш≥стю ¬ерховноњ –ади, контрольованою  ѕ”. ѕротисто¤нн¤ загострювалос¤ ще й тому, що демократична опозиц≥¤ дл¤ тиску на владу використовувала також ≥ позапарламентськ≥ методи боротьби, зокрема, ≥н≥ц≥ювала страйки, м≥тинги, акц≥њ протесту, жив≥ ланцюги ≥ т. ≥н. Ќе останню роль в цих акц≥¤х позапарламентського тиску на владу в≥д≥гравали молод≥жн≥ орган≥зац≥њ.
¬иборча кампан≥¤ завершилас¤ також перемогою демократичних сил в зах≥дних област¤х, де нац≥онал-демократи опинилис¤ в обласних, м≥ських та районних –адах в б≥льшост≥, а представники комун≥стичноњ номенклатури в меншост≥. “ак, б≥льш≥сть обласних, м≥ських та районних –ад Ћьв≥вщини, “ерноп≥льщини, ¬олин≥ та ≤вано-‘ранк≥вщини контролювалис¤ нац≥онал-демократичною опозиц≥Їю. ¬  ињвськ≥й м≥ськрад≥ демократи також здобули значну к≥льк≥сть м≥сць.
ќднак з в≥дчутт¤ перемоги нац≥онал-демократ≥¤ ув≥йшла в пер≥од ≥нтенсивного парт≥йного буд≥вництва. Ќа баз≥ –уху почали виникати р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ.
ѕ≥сл¤ вибор≥в група д≥¤ч≥в –уху опубл≥кувала зверненн¤ Уƒо член≥в –уху та до вс≥х громад¤н ”крањниФ, ¤ке п≥дписали ё.Ѕадзьо, —.√оловатий, ≤.ƒрач, Ћ.ЋукТ¤ненко, ¬.ћул¤ва, Ћ.—корик, ѕ.“аланчук, ¬.“ерен, ¬.явор≥вський та ≥н. ” зверненн≥, зокрема, зазначаЇтьс¤: Уўоб демонтувати командно-адм≥н≥стративну систему, необх≥дно не просто демократизац≥¤ Їдиноњ парт≥њ, а багатопарт≥йн≥сть Ч Їдиний гарант демократичного стану ≥ розвитку сусп≥льстваФ37.
” цей час за¤вл¤ють про своЇ виникненн¤ пол≥тичне обТЇднанн¤ ƒержавна самост≥йн≥сть ”крањни («. рас≥вський) та ”крањнська христи¤нсько-демократична парт≥¤ (брати —≥чко).
ўе 29Ц30 кв≥тн¤ 1990 р. на зТњзд≥ ”√— було проголошено створенн¤ ”крањнськоњ республ≥канськоњ парт≥њ. ” програм≥ ”–ѕ, прийн¤т≥й на установчому зТњзд≥, п≥дкреслювалос¤, що парт≥¤ вважаЇ союзний догов≥р нед≥йсним, оск≥льки, на њњ думку, в≥н був п≥дписаний незаконним ур¤дом, комун≥стичну ≥деолог≥ю та практику Ч антилюдськими, власн≥сть  ѕ–— в ”крањн≥ треба нац≥онал≥зувати. ”–ѕ виступило з вимогою заборонити д≥¤льн≥сть пол≥тичних орган≥зац≥й, Укер≥вн≥ центри ¤ких знаход¤тьс¤ за межами ”крањни ≥ прагнуть влади в ”крањн≥, а також таких, що дл¤ дос¤гненн¤ своЇњ мети пропагують насильницьк≥ д≥њ чи вдаютьс¤ до нихФ38. ¬изначаючи ≥деолог≥ю ”–ѕ, проф. ¬. Ћ≥совий п≥д час теоретичноњ конференц≥њ У≤деолог≥¤ ≥ тактика ”–ѕФ стверджував: У”–ѕ постала на основ≥ ”крањнськоњ √ельс≥нкськоњ —п≥лки. ќсновн≥ вартост≥, ¤к≥ включаЇ ≥деолог≥¤ гельс≥нкського процесу Ч це захист прав людини шл¤хом побудови демократичного правопор¤дку та прав народ≥в шл¤хом побудови справедливого м≥жнародного пор¤дку, тобто побудови ≥нституц≥й правовоњ держави. ѕол≥тичну ≥деолог≥ю, ¤ка ставить наголос на розбудов≥ ≥нституц≥й, називають Ч ЂнеоконсерватизмїФ39. ѕ≥зн≥ше неоконсерватизм стане основою ≥деолог≥њ ”–ѕ. ” тактичних моментах ”–ѕ проголосила можлив≥сть обТЇднанн¤ зусиль з прогресивними комун≥стами. ” той же час ћ. √оринь в березн≥ 1990 року вважав, що Унайкращим виходом дл¤  ѕ–— Ч спок≥йно поступитис¤ м≥сцем ≥ншим сусп≥льним силамФ40.
”–ѕ в≥дразу стала одн≥Їю з пров≥дних сил в украњнському пол≥тикум≥. ‘актично, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших пол≥тичних структур (”Ќѕ, ”ЌƒЋ, ”’ƒѕ, ƒ—” та ≥н), ”–ѕ була масов≥шою та впливов≥шою. ћаючи 12 депутат≥в у ¬ерховн≥й –ад≥, республ≥канц≥ ефективно використовували депутатську трибуну дл¤ попул¤ризац≥њ своњх погл¤д≥в. ”–ѕ стала фактором пол≥тичного житт¤ 1990 року.
ќбТЇднана соц≥ал-демократична парт≥¤ ”крањни, зТњзд ¤коњ проходив 25Ц27 травн¤ 1990 р., стала орган≥зац≥йним оформленн¤м соц≥ал-демократичного руху, ¤кий значно поширивс¤ в ”крањн≥. ўе на Ћен≥нградськ≥й конференц≥њ соц≥ал-демократ≥њ 6Ц7 листопада 1988 р. були присутн≥ делегати з ’аркова та Ћьвова41. ѕроте згоди м≥ж украњнськими соц≥ал-демократами не було. “ак, п≥сл¤ зТњзду виникли ќ—ƒѕ” (¬. ћосковка) та —ƒѕ” (ё.«б≥тнЇв, ќ.—угон¤ко), ¤к≥ обТЇднували Ул≥вуФ та УправуФ теч≥њ соц≥ал-демократ≥њ.
9 червн¤ 1990 р. на установчому зТњзд≥ в  иЇв≥ виникла ”крањнська сел¤нсько-демократична парт≥¤ (сп≥вголови —.ѕлачинда, ¬.ўербина, √. риворучко, –. узмич). ќпубл≥кований ще 8 березн¤ 1990 р. в УЋ≥тературн≥й ”крањн≥Ф проект програми ”—ƒѕ знайшов майже 1800 прихильник≥в.
ќкр≥м того внасл≥док радикал≥зац≥њ –уху прот¤гом 1990 року в≥дбулос¤ подальше зм≥щенн¤ його Ул≥воручФ в≥д центру, а в центр≥ утворивс¤ своЇр≥дний вакуум, що не спри¤в стаб≥льност≥ при нелегкому переход≥ до демократичного сусп≥льства. ѕодальший розвиток под≥й значною м≥рою залежав в≥д взаЇмод≥њ парт≥й, створених на баз≥ –уху, в≥д гнучкост≥ його тактики, в≥д можливост≥ обТЇднанн¤ нац≥онально-визвольного, роб≥тничого, студентського та ≥нших рух≥в, подоланн¤ тенденц≥њ до люмпен≥зац≥њ, в≥дтоку ≥нтелектуал≥в, ви¤в≥в недемократизму в самому –ус≥, розширенн¤ його бази на —ход≥ ≥ ѕ≥вдн≥ ”крањни, серед неукрањнського населенн¤42.
ѕарт≥њ продовжували зб≥льшуватис¤, в≥дбираючи у –уху актив≥ст≥в. Ќ–” так ≥ не виробив ефективноњ стратег≥њ ≥ тактики. ‘актично украњнська нац≥онал-демократ≥¤ ви¤вилас¤ неготовою до парт≥йноњ ≥нституц≥ал≥зац≥њ. Ѕ≥льш≥сть новоутворених парт≥й виникала п≥д конкретних пол≥тик≥в ≥ не в≥дображала ≥нтерес≥в соц≥альних груп чи верств.
ѕод≥бний стан речей спостер≥гаЇтьс¤ на той час ≥ в молод≥жному рус≥. «начна частина парт≥й намагалас¤ припартизувати т≥ чи ≥нш≥ молод≥жн≥ орган≥зац≥њ. “ак, —Ќ”ћ потрапив п≥д значний вплив ”–ѕ, а в середовищ≥ ”—— почавс¤ процес створенн¤ молод≥жноњ ф≥л≥њ –уху.
¬ молод≥жному середовищ≥ продовжувавс¤ також процес ≥деолог≥чного та пол≥тичного самовизначенн¤. ÷ей процес був досить динам≥чним ≥ визначавс¤ багатьма факторами. ѕо-перше, соц≥ально-економ≥чним та пол≥тичним становищем молод≥ ¤к окремоњ соц≥альноњ групи; по-друге, впливом на молод≥жне середовище р≥зноман≥тних пол≥тичних структур та ≥дей; по-третЇ, р≥внем усв≥домленн¤ необх≥дност≥ обТЇднанн¤ зусиль в одн≥й певн≥й орган≥зац≥њ задл¤ дос¤гненн¤ поставлених завдань.
ѕрот¤гом с≥чн¤-кв≥тн¤ 1990 року —”ћ-—Ќ”ћ головним чином зосередила свою роботу на виборч≥й кампан≥њ та орган≥зац≥йн≥й розбудов≥. ќсередки орган≥зац≥њ почали утворюватис¤ нав≥ть на р≥вн≥ район≥в та селищ. ѕеред л≥дерами сп≥лки реально постало питанн¤ про орган≥зац≥йне оформленн¤ структури.
6 кв≥тн¤ 1990 р. в м. ƒолина на ≤вано-‘ранк≥вщин≥ в≥дбулас¤ рег≥ональна зустр≥ч представник≥в Ћьв≥вськоњ, ≤вано-‘ранк≥вськоњ, “ерноп≥льськоњ та  ињвськоњ орган≥зац≥й —Ќ”ћ. ћетою наради було створенн¤ загальноњ ≥дейноњ бази дл¤ орган≥зац≥њ та продовженн¤ процесу, ¤кий було розпочато 27 с≥чн¤ 1990 р. в  иЇв≥ на нарад≥ рег≥ональних представник≥в. Ќа зустр≥ч≥ 6 кв≥тн¤ 1990 р. за участ≥ народного депутата Ѕ.√орин¤ рег≥ональн≥ кер≥вники —Ќ”ћ намагалис¤ виробити сп≥льну тактику боротьби з Ћ —ћ”. «окрема, передбачалос¤ п≥дтримати ≥дею створенн¤ молод≥жних ком≥с≥й та ком≥тет≥в у новообраних –адах, намагаючись висувати на кер≥вн≥ посади своњх представник≥в. —л≥д нагадати, що на √олову  ом≥тету у справах молод≥ ¬ерховноњ –ади ”–—– за п≥дтримки ”√—-”–ѕ висувавс¤ л≥дер —Ќ”ћ ≤.ƒеркач.
Ќарада п≥дтримала ≥дею створенн¤ на баз≥ ”√— парт≥њ та погодилас¤ з ≥деЇю перетворенн¤ на молод≥жну ф≥л≥ю новоњ парт≥њ. ѕ≥зн≥ше в≥д ц≥Їњ ≥дењ в≥дмовилос¤ ¤к кер≥вництво —Ќ”ћ, так ≥ радикальна його частина. ѕроте на той час союз м≥ж ”√— та —Ќ”ћ був потр≥бен обом сторонам.
Ќа нарад≥ також було пов≥домлено про створенн¤ у Ћьвов≥ ком≥тету по здач≥ в≥йськових квитк≥в, складено граф≥к п≥кетуванн¤ в≥йськових ком≥сар≥ат≥в прот¤гом весн¤ного призову. –озгл¤далис¤ також питанн¤ про заклик до в≥йськовослужбовц≥в-украњнц≥в повертатис¤ на ”крањну, можливост≥ переховуванн¤ та захисту дезертир≥в, посиленн¤ д≥¤льност≥ серед учн≥в випускних клас≥в, ѕ“” та —ѕ“”, ¤к≥ мають йти до в≥йська на найближчий призов.
 р≥м того, кер≥вники —Ќ”ћ вир≥шили п≥дготувати резолюц≥ю та сформувати заг≥н на допомогу Ћитв≥. ѕод≥бним чином д≥¤ла ≥  ињвська орган≥зац≥¤ ”——, ¤ка делегувала до Ћитви своњх представник≥в. «окрема, одним з кер≥вник≥в групи був студент  ињвського ун≥верситету ≈.Ўевельов.
¬загал≥ необх≥дно в≥дм≥тити, що д≥¤льн≥сть —Ќ”ћ прот¤гом першоњ половини 1990 року носила ¤скравий антив≥йськовий характер. …детьс¤ не про пациф≥зм, а про повне несприйн¤тт¤ „ервоноњ јрм≥њ. –азом з ”√— —Ќ”ћ виступала за те, щоб призовники служили лише на територ≥њ ”крањни. ѕост≥йно проводилис¤ п≥кети в≥йськкомат≥в, м≥тинги (зокрема, масштабним був м≥тинг 4 лютого 1990 р.), п≥кетуванн¤ ¬ерховноњ –ади п≥д гаслом У”крањн≥ Ч профес≥йну арм≥ю!Ф
21 кв≥тн¤ 1990 р. у Ћьвов≥ проходила м≥жрег≥ональна нарада представник≥в —Ќ”ћ-—”ћ≥вських орган≥зац≥й з Ћьвова, ≤вано-‘ранк≥вська, Ћуцька, ¬≥нниц≥, ’мельницького,  иЇва, „ерн≥вц≥в, –≥вного, де приймаЇтьс¤ р≥шенн¤ домагатис¤ законодавчого закр≥пленн¤ проходженн¤ служби в в≥йську т≥льки на територ≥њ ”крањни. « ц≥Їю метою  ињвська орган≥зац≥¤ —Ќ”ћ активно бере участь в установчих зборах √ромадського ком≥тету по захисту молод≥ в≥д примусовоњ служби за межами ”крањни43.
ѕроте в цей час найб≥льшого розголосу набула У—права ћ.Ѕердника ≥ ј.ƒуховн≥коваФ. 22 кв≥тн¤ 1990 р. п≥д час еколог≥чноњ демонстрац≥њ в  иЇв≥, ¤ка сп≥впала з днем народженн¤ ¬.Ћен≥на, група член≥в  ињвськоњ орган≥зац≥њ —Ќ”ћ вир≥шила в незвичн≥й манер≥ в≥дсв¤ткувати Усв¤то народженн¤ вожд¤ св≥тового пролетар≥атуФ. ƒо памТ¤тника ¬. Ћен≥на було урочисто покладено в≥нок з колючого дроту з написом УЋен≥ну в≥д ”крањниФ та У ату ”крањни!Ф. 13 травн¤ 1990 р. ”¬—  ињвського м≥ськвиконкому оголосило у розшук безпосередн≥х учасник≥в ц≥Їњ под≥њ ћ.Ѕердника та ј.ƒуховн≥кова. 14 травн¤ 1990 р. було заарештовано ј.ƒуховн≥кова (ћ.Ѕердник був заарештований ран≥ше), обом ≥нкрим≥нувалас¤ справа про зл≥сне хул≥ганство. ¬≥дразу ц¤ справа набула всеукрањнського значенн¤. јрешт актив≥ст≥в —Ќ”ћ став досить в≥дчутним поштовхом до актив≥зац≥њ молод≥жного середовища. ÷¤ справа зак≥нчилас¤ зв≥льненн¤м обох затриманих, лише п≥сл¤ того, ¤к вони визнали себе винними у порушенн≥ законодавства ”–—–. ÷е з≥знанн¤ з
ћ.Ѕердника та ј.ƒуховн≥кова Увит¤гнувФ народний депутат ќ. оцюба. ¬ ≥нформац≥йному листку, присв¤ченому ц≥й справ≥, ¤кий розповсюдила  ињвська орган≥зац≥¤ —Ќ”ћ, стверджувалос¤, що Усправа Ѕердника та ƒуховн≥коваФ Ч це поразка орган≥зац≥њ, також у листку засуджувалис¤ д≥њ ќ. оцюби.
Ќа п≥дтримку актив≥ст≥в —Ќ”ћ виступили ≥ учасники студентськоњ акц≥њ в  иЇв≥, присв¤чен≥й под≥¤м в ѕек≥н≥ на площ≥ “¤ньаньмень, коли влада  Ќ– за допомогою в≥йськовоњ сили придушила виступ студент≥в.
Ќапередодн≥ студентське правл≥нн¤ √арвардського ун≥верситету (—Ўј) оприлюднило заклик до студентських орган≥зац≥й усього св≥ту провести 13 травн¤ 1990 р. одноденне голодуванн¤ проти насильства китайськоњ влади над студентами. «а ≥н≥ц≥ативи сп≥вголови  онфедерац≥њ студент≥в ”крањни ¬.ѕ≥ховшека  ињвська орган≥зац≥¤ ”—— провела на площ≥ Ѕ.’мельницького одноденне голодуванн¤ в знак сол≥дарност≥ з китайськими студентами. ¬ лист≥вц≥, присв¤чен≥й ц≥й акц≥њ, зазначалос¤, що У”—— буде проводити голодуванн¤ п≥д гаслами: У—ол≥дарн≥ з боротьбою китайських студент≥в проти комун≥стичноњ диктатуриФ, У¬имагаЇмо скасувати пануванн¤ марксизму-лен≥н≥зму у вузахФ, У”сунути ком≥тети  ѕ–— та ¬Ћ —ћ з вуз≥вФ44.
¬ цей час п≥сл¤ низки консультац≥й та нарад кер≥вники рег≥ональних орган≥зац≥й —”ћ-—Ќ”ћ вир≥шили провести обТЇднавчий зТњзд. ¬≥н в≥дбувс¤ 26Ц27 травн¤ 1990 р. в ≤вано-‘ранк≥вську. Ќа перший всеукрањнський ¬еликий зб≥р (”становчий зТњзд) прибуло 220 делегат≥в в≥д 19 крайових орган≥зац≥й (провод≥в). ¬они репрезентували понад 1000 член≥в —”ћ-—Ќ”ћ. —ередн≥й в≥к делегат≥в Ч 21 р≥к. —еред них: школ¤р≥в та учн≥в ѕ“” Ч 53, студент≥в Ч 38, ≥з вищою осв≥тою Ч 60 ос≥б. Ќалежн≥сть до ≥нших структур визнали 69 делегат≥в: 23 Ч члени ”–ѕ, 18 Ч Ќ–”, 9 Ч члени “овариства украњнськоњ мови, 19 Ч члени р≥зноман≥тних рег≥ональних братств, товариств та сп≥лок45.
√оловну допов≥дь про виникненн¤ та д≥¤льн≥сть орган≥зац≥й —”ћ-—Ќ”ћ робив ≤.ƒеркач. ¬≥н зазначив, що останн¤ нарада в  иЇв≥ про≥люструвала, що спектр ≥дейних платформ в орган≥зац≥њ досить широкий. “ому найголовн≥шим завданн¤м зТњзду Ї консол≥дац≥¤ крайових орган≥зац≥й на двох програмних принципах, ¤к≥ Ї обовТ¤зковими дл¤ вс≥х:
Х —Ќ”ћ метою своЇњ д≥¤льност≥ ставить в≥дбудову демократичноњ ”крањнськоњ самост≥йноњ соборноњ держави;
Х —п≥лка виступаЇ проти  ѕ–—.
Уякщо ми оголошуЇмо себе спадкоЇмц¤ми нац≥онал≥стичного руху на ”крањн≥, Ч наголошував ≤. ƒеркач, Ч то, безумовно, —Ќ”ћ потр≥бно перейн¤ти традиц≥њ украњнського нац≥онал≥зму, але л≥пш≥, щоби виховувати патр≥от≥в ≥з високими моральними ¤кост¤миФ.
–адикальну частину —Ќ”ћ на зТњзд≥ представл¤в ќ.¬≥тович. ” своЇму виступ≥ в≥н проголошував: УЅ≥льшовизм повинен бути знищеним, а його структурн≥ орган≥зац≥њ оголошен≥ поза законом. ћи живемо не в демократичному сусп≥льств≥, тому —Ќ”ћ повинен використовувати р≥зн≥ форми боротьбиЕ я проти збройних метод≥в боротьби. јле коли буде потр≥бно, вважаю за необх≥дне њх матиФ. ќ.¬≥тович також запропонував зм≥нити слово УнезалежнаФ в назв≥ орган≥зац≥њ на Унац≥онал≥стичнаФ ≥ тим самим п≥дтвердити свою в≥ддан≥сть нац≥онал≥стичн≥й традиц≥њ.
‘актично в —”ћ-—Ќ”ћ≥ на час проведенн¤ ”становчого зТњзду точилас¤ жорстка ≥деолог≥чна дискус≥¤ м≥ж прихильниками парламентських метод≥в боротьби та прихильниками революц≥йних д≥й. ÷¤ суперечка охопила ¤к кер≥вництво рег≥ональних орган≥зац≥й, так ≥ низове членство. ¬≥дпов≥дно на зТњзд≥ ц≥ протир≥чч¤ виплили на поверхню ≥ загрожували з≥рвати його роботу. ¬ рол≥ Уголуба мируФ виступив Ћ.ЋукТ¤ненко, ¤кий закликав делегат≥в не будувати своЇњ орган≥зац≥њ на вузько бандер≥вськ≥й ≥деолог≥њ та пол≥тично обТЇднатис¤ з ”–ѕ.
Ѕ≥льш р≥зко оц≥нив ¬елик≥ збори ћ.ѕоровський, ¤кий в своЇму виступ≥ за¤вив: У÷е не ¬еликий «б≥р, а змаганн¤, хто крикне радикальн≥шу фразу. ƒом≥нують у робот≥ —Ќ”ћ л≥вацька фраза ≥ пол≥тично-хул≥ганськ≥ вчинкиЕФ46.
ƒо делегат≥в зТњзду звернулис¤ також пол≥твТ¤зень ё.Ўухевич, народний депутат «.ƒума, ветеран ”ѕј ќ.Ќовак, голова ƒержавноњ самост≥йност≥ ”крањни ≤. андиба та ≥нш≥. ¬с≥ вони закликали учасник≥в збор≥в д≥йти згоди ≥ не починати свою роботу з розколу.
¬ласне, при на¤вност≥ р≥зних п≥дход≥в до ≥деолог≥њ та тактики —”ћ-—Ќ”ћ всеукрањнську структуру таки було створено. «Тњзд ухвалив ѕрограму ≥ —татут орган≥зац≥њ, обрав ÷ентральний пров≥д у склад≥ 36 ос≥б (по дв≥ особи в≥д кожноњ делегац≥њ). ѕрограма —Ќ”ћ ¤вл¤ла собою загальний виклад головних положень украњнського нац≥онал≥зму середини ’’ стол≥тт¤ ≥ по сут≥ в≥дпов≥дала погл¤дам обох частин орган≥зац≥њ. —татут фактично закр≥плював ≥снуючий стан. “обто надав рег≥ональним орган≥зац≥¤м значну автоном≥ю у внутр≥шн≥й орган≥зац≥њ та форм≥ д≥¤льност≥. √оловою —Ќ”ћ став народний депутат ≤.ƒеркач. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ зас≥дань делегати в≥дв≥дали село ¬еликий ”грин≥в ≥ заклали кам≥нь на м≥сц≥ майбутнього памТ¤тника —.Ѕандер≥.
ѕроте протир≥чч¤ м≥ж Упом≥ркованоюФ частиною —Ќ”ћ та УрадикаламиФ вимагали свого вир≥шенн¤. “ак, 9 червн¤ 1990 р. в  иЇв≥ в≥дбулос¤ орган≥зац≥йне оформленн¤ УрадикальноњФ частини орган≥зац≥њ, ¤ка отримала назву нац≥онал≥стичноњ фракц≥њ —Ќ”ћ. ¬ за¤в≥ фракц≥њ зазначалос¤: УЌа жаль, зТњзд —Ќ”ћ р≥шуче в≥дмовивс¤ зважати на реальн≥сть ≥ спром≥гс¤ лише знову екв≥л≥брувати вбогим набором застар≥лих та невиразних пол≥тичних гаселЕ ћи визнаЇмо ѕрограмов≥ засади та —татут —Ќ”ћ, але змушен≥ вдатис¤ до створенн¤ фракц≥њ, побудованоњ за принципами ≥нтегрального нац≥онал≥зму ≥ орган≥зац≥йних принцип≥в добору та дисципл≥ни. ‘ракц≥¤ мусить займатис¤ вихованн¤м кадр≥в та створенн¤м на виробництв≥, у навчальних закладах та у в≥йську, ус≥х ≥нших державних ≥ сусп≥льних ≥нституц≥¤х таких орган≥зац≥йних структур, котр≥ зможуть вт≥лити в житт¤ нац≥онал≥стичну ≥деолог≥ю та опанувати ситуац≥Їю в випадку деструктивних зрушеньФ47.
—л≥д зазначити, що л≥дери нац≥онал≥стичноњ фракц≥њ (ƒ. орчинський, ќ.¬≥тович та ≥н.) не приховували своњх нац≥онал≥стичних переконань. ўе 21 с≥чн¤ 1990 р. на м≥тингу у  иЇв≥ ƒ. орчинський та ќ.¬≥тович за¤вл¤ли про необх≥дн≥сть безкомпром≥сноњ боротьби з  ѕ–— ≥з застосуванн¤м ус≥х метод≥в боротьби, не виключаючи ≥ збройноњ. ¬ середовищ≥ членства —”ћ-—Ќ”ћ ≥снувала значна частина прихильник≥в революц≥йноњ л≥н≥њ. ќсобливо сильну п≥дтримку нац≥онал≥стична фракц≥¤ отримала у Ћьвов≥,  иЇв≥, –≥вному, ѕолтав≥, ’арков≥ та
—умах.
Ќац≥онал≥стична фракц≥¤ —Ќ”ћ в≥дразу вз¤ла участь в створенн≥ ”крањнськоњ м≥жпарт≥йноњ асамблењ, куди ув≥йшли ”крањнська народно-демократична парт≥¤, ”крањнська нац≥ональна парт≥¤, –еспубл≥канська парт≥¤ ”крањни, ”крањнська сел¤нсько-демократична парт≥¤ та р¤д громадських орган≥зац≥й. ”ћј ¤вл¤ла собою досить радикальну структуру, ¤ка закликала до р≥шучоњ революц≥йноњ боротьби з режимом. «а пор≥вн¤но короткий строк нац≥онал≥стичн≥й фракц≥њ —Ќ”ћ вдалос¤ захопити кер≥вн≥ посади в ц≥й структур≥ ≥ визначати њњ ≥деолог≥чний курс.
«розум≥ло, що на р≥вн≥ рег≥он≥в в≥дбувалас¤ боротьба м≥ж Упом≥ркованоюФ частиною та нац≥онал≥стичною фракц≥Їю —Ќ”ћ за вплив на низов≥ осередки.  ер≥вництво —Ќ”ћ оголосило про виключенн¤ л≥дер≥в нац≥онал≥стичноњ фракц≥њ з орган≥зац≥њ. “ак, коментуючи проведенн¤ ѕершоњ сес≥њ ”крањнськоњ м≥жпарт≥йноњ асамблењ “.„орнов≥л в часопис≥ —Ќ”ћ Ућолода ”крањнаФ писав: У¬≥дбуваЇтьс¤ Їднанн¤ профашистських сил —х≥дноњ та «ах≥дноњ ”крањни. «апочаткувалос¤ воно у молод≥жному середовищ≥ й ≥менуЇтьс¤ нац≥онал≥стичною фракц≥Їю —Ќ”ћ. ќт т≥льки в≥дношенн¤ вона не маЇ н≥ до —Ќ”ћ, оск≥льки творц≥ њњ з≥ —Ќ”ћ в основному виключен≥, причому причиною була не б≥льша радикальн≥сть, а ¤вно расистськ≥, зверхницьк≥ й профашистськ≥ за¤ви та д≥њ; нин≥ немаЇ н≥чого близького до нац≥онал≥змуФ48.
«розум≥ло, що л≥дери нац≥онал≥стичноњ фракц≥њ —Ќ”ћ не визнавали р≥шень кер≥вництва пом≥ркованоњ частини орган≥зац≥њ. «а —татутом виключити в≥дразу ц≥лий р¤д л≥дер≥в фракц≥њ було просто неможливо.  онфл≥кт зат¤гувавс¤ ≥ потребував вир≥шенн¤ ¤к в ≥деолог≥чному, так ≥ в орган≥зац≥йному план≥. як одна, так ≥ друга частини —Ќ”ћ вт¤гувалис¤ в взаЇмне поборюванн¤, що несло лише збитки дл¤ орган≥зац≥њ.
« вересн¤ 1990 року нац≥онал≥стична фракц≥¤ —Ќ”ћ розпочала жваву роботу в середовищ≥ старшокласник≥в та першокурсник≥в украњнських вуз≥в.  р≥м того, почалас¤ перереЇстрац≥¤ член≥в в рег≥ональних та низових орган≥зац≥¤х, ¤ку проводили паралельно ¤к нац≥онал≥стична фракц≥¤, так ≥ пом≥ркована частина —Ќ”ћ. ‘актично створювалос¤ дв≥ паралельн≥ структури. Ќа в≥дм≥ну в≥д структур, ¤к≥ п≥дтримували л≥н≥ю ≤.ƒеркача, прихильники ≥нтегрального нац≥онал≥зму ввели жорстк≥ правила добору дл¤ своњх член≥в. «окрема, бажаючому вступити до орган≥зац≥њ видававс¤ —татут та ƒекалог украњнського нац≥онал≥ста, ¤кий Унеоф≥тФ мав досконало вивчити. ƒекалог ¤вл¤в собою дванадц¤ть прикмет характеру ≥ сорок чотири правила житт¤ украњнського нац≥онал≥ста. ” випадку ц≥лковитоњ згоди з даними документами кандидат у члени орган≥зац≥њ мав пройти трим≥с¤чний вишк≥л: вивчати ≥стор≥ю ”крањни, ≥деолог≥ю украњнського нац≥онал≥зму, займатис¤ ф≥зичною п≥дготовкою. “ак≥ жорстк≥ правила мали на мет≥ сформувати к≥ст¤к потужноњ радикальноњ молод≥жноњ нац≥онал≥стичноњ орган≥зац≥њ.
Ќа вересень 1990 року —Ќ”ћ остаточно було под≥лено на дв≥ орган≥зац≥йно оформлен≥ частини. Ћ≥н≥¤ демократичному нац≥онал≥зму, ¤ку репрезентували ≤.ƒеркач, “.„орнов≥л та ≥н., активно сп≥впрацювала з ”–ѕ та Ќ–”, а також в≥ддавала перевагу виховн≥й робот≥ та залученню до пол≥тичноњ д≥¤льност≥ широкого молод≥жного загалу. ѕо сут≥, —Ќ”ћ ≤.ƒеркача вважавс¤ молод≥жним авангардом –уху та ”–ѕ. ¬ той же час нац≥онал≥стична фракц≥¤ —Ќ”ћ була значно самост≥йн≥шою в пол≥тиц≥ ≥ намагалас¤ в≥д≥гравати окрем≥шню роль в ус≥х под≥¤х пол≥тичного житт¤ того часу. ‘актично нац≥онал≥стична фракц≥¤ йшла до створенн¤ власноњ пол≥тичноњ структури, свого роду молод≥жноњ нац≥онал≥стичноњ парт≥њ.