Вибори - 1998

Зміст

Розділ I
Розділ II
1. Прогресивна соціалістична партія України (ПСПУ).
2. Комуністична партія України (КПУ).
3. Соціалістична партія України – Селянська партія України (СПУ – СелПУ).
4. Союз “Соціальна Справедливість”.
5. “Соціально – ліберальне об’єднання” (СЛОн).
6. Блок “Міст”.
7. Народно-демократичне об’єднання “Нова Україна”.
8. Об`єднання “Рух за народ, за Україну!”.
9. Християнсько-демократичний союз “Вперед, Україно!”.
10. “Національний фронт”.
Розділ III
Розділ ІV
Примітки

Основною метою цієї книги є ознайомлення широкого кола читачів з основними політичними об’єднаннями, що візьмуть участь у наступних виборах до Верховної Ради України.
Прочитавши цю роботу, читач матиме змогу отримати загальне уявлення про вже існуючі в Україні передвиборчі об’єднання і найбільш впливові і вагомі на сьогодні політичні сили, навколо яких і на основі яких такі об’єднання, ймовірно, будуть утворені. У праці окреслені загальні тенденції, особливості політичної діяльності основних передвиборчих політичних утворень у контексті їхньої підготовки до парламентських виборів-98. Вважаємо, що інформація, яка міститься у книзі, може виявитися цікавою і корисною для широкого кола студентів, науковців, політиків і усіх тих, хто цікавиться політичними проблемами в житті сучасного українського суспільства.
Однією з найважливіших характеристик політичного процесу в сучасній Україні є його висока динамічність, постійна зміна основних тенденцій розвитку і основних дійових осіб. Особливо швидко події розгортатимуться напередодні виборів (до Верховної Ради України - березень 1998 року; Президента України - жовтень 1999 року). Тому винятково актуальними є видання, орієнтовані на підвищення рівня поінформованості громадян щодо основних проблем і напрямків політичного розвитку країни.
Вважається, що важливою ознакою демократичного суспільства, визначальною його рисою є можливість вільного вибору громадянами в умовах політичного й ідеологічного плюралізму. Необхідною ж передумовою існування такої свободи в політичній сфері життя суспільства є якомога повніше і оперативніше інформування виборців про основні закономірності й тенденції протікання політико-правового процесу, а також про основних суб’єктів цього процесу.
Сподіваємося, що ця книга буде до певної міри сприяти збагаченню демократичних традицій у нашому суспільстві.
До труднощів, що виникли у процесі написання, слід віднести насамперед відcутність деякий час нового виборчого закону України. Після розгляду низки альтернативних законопроектів “Про вибори н.д. України” восени 1996 р. Верховна Рада України перенесла остаточне прийняття Закону на весну 1997 р., ухваливши рішення про створення Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню поданих законопроектів про вибори народних депутатів (голова В.Мішура). Узгоджуючи єдиний законопроект, комісія спиралась на проекти Комісії ВР України з питань державного будівництва, діяльності Рад і самоврядування (О.Стешенко), н.д. Ю.Буздугана, Комісії ВР України з питань правової політики та судово-правової реформи (В.Стретович), н.д. О.Карпова, Асоціації молодих українських політологів і політиків та один із останніх (24.01.1997) законопроектів н.д. І.Бакая, М.Сироти, Р.Безсмертного, В.Костицького. Порівнюючи ці 6 законопроектів, можна виокремити основні розбіжності у баченні депутатським корпусом майбутньої виборчої системи України (1).

ПРОЕКТ Ю.Буздугана ПРОЕКТ Комісії ВР України з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування (0. Стешенко) ПРОЕКТ Комісії ВР України з питань правової політики та судово-правової реформи (0.Стретович) ПРОЕКТ 0.Карпова ПРОЕКТ Асоціації молодих українських політологів і політиків ПРОЕКТ І.Бакая, М.Сироти, Р.Безсмертного, В.Костицького ПРОЕКТ Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню поданих законопроектів про вибори народних депутатів України (В.Мішура)
виборча система Пропорційна (жорстким списком) 100% змішана (відносної більшості - жорсткий список) 50% /50% змішана (відносної більшості - жорсткий список) 50%/50% змішана (відносної більшості - жорсткий список) 50%/50% змішана відносної більшості - список з перевагами (преференціями) 50% /50% змішана (відносної більшості - жорсткий список) 2/3 - 1/3 змішана (відносної більшості - жорсткий список) 50%/50%
типи округів висування 1 – 450 (1 багатомандатний округ - 450 мандатів) 1 - 225 225 - 225 (1 багатомандатний округ 225 мандатів, 225 одномандатних округів - 225 мандатів) 1 - 225 225 - 225 1 - 225 225 - 225 26 - 225 225 - 225 1 - 150 300 - 300 1 - 225 225 - 225
явка виборців без обмежень 25 % без обмежень без обмежень без обмежень 25 % без обмежень
суб'єкти висування у багатомандатному окрузі партії /блоки, зареєстровані не пізніше ніж за рік до виборів партії /блоки, зареєстровані не пізніше ніж за 6 місяців до виборів, за умови, що вони нараховують не менШе 3000 членів партії /блоки партії /блоки партії /блоки партії /блоки, виборчі громадські об'єднання, при умові, що вони нараховують не менше 1 тис. членів партії / блоки
суб'єкти висування в одномандатному окрузі партії/блоки, збори, конференції, правомочні за умови участі в них не менше як 2/3 делегатів. На конференції мають бути обрані не менше 100 делегатів. Збори виборців проводяться за місцем їх роботи (служби), навчання або проживання (легітимні за наявності не менше 200 виборців) партії/ блоки. Збори виборців проводяться за місцем їх трудової діяльності, навчання або проживання (200 виборців) партії/ блоки самовисунення партії/ блоки, групи виборців (не менше 10 виборців). Збори, конференції. Правомочні за умови участі у них 2/3 членів партії, регіональні відділення яких нараховують не менше 100 членів . партії/ блоки, виборчі громадські об'єднання, збори виборців за місцем трудової діяльності, навчання або проживання (200 виборців + підтримка 2/3). партії/ блоки самовисунення.
Реєстрація партії/ блоку 50 тис, підписів виборців (мін. По 3 тис. з 13 областей). 100 н.м.з,п. грошовий внесок від кожного кандидата, внесений до виборчого списку партійного блоку, 100 тис. підписів виборців 100 тис. підписів виборців (не менше ніж по 5 тис. з 1/3 мажоритарних виборчих округів). 5 м.з.п. 200 тис. (по 10 тис. з 14 адміністративно-територіальних одиниць України). 1000 н.м.з.п.

Реєстрація по одномандатному виборчому округу грошова застава 2 тис. підписів виборців (якщо кандидат не від партії/ блоку). 10 м.з.п. 500 п.в. 20 м.з.п. 1000 п.в. 500 п.в. 5 н.м.з.п. протокол зборів (відділень партій/блоку або 2 тис. підписів). н.м.з.п.
Виборчі фонди без обмежень на кандидата не більше 100 н.м.з.п., пожертвування не більше 20 н.м.з.п. на кандидата не більше 100 н.м.з.п. для партії від юридичної особи не більше 100 н.м.з.п., від фізичної особи не більше 500 н.м.з.п. на кандидата не більше 100 н.м.з.п., для партії не більше 100 н.м.з.п. х на кількість членів списку. без обмежень
джерела надходження Власні кошти та пожертвування кошти держави та пожертвування власні кошти та пожертвування власні кошти та пожертвування кошти держави та пожертвування
зайві кошти після проведення виборів Залишаються партії передаються державі передаються державі передаються державі
Бюлетень назви партій друкуються в алфавітному порядку назви партій друкуються в алфавітному порядку назви партій друкуються в алфавітному порядку назви партій друкуються в алфавітному порядку назви партій згідно порядку реєстрації назви партій згідно порядку реєстрації визначаються жеребкуванням
виборчий бар'єр 3% 5% 5% 3% без обмежень (0.44%) 5% 4%

Нагадаємо, що до 24 вересня 1997 року діяв Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 18 листопада 1993 р. Відповідно до цього закону, вибори до Верховної Ради України проводяться за мажоритарною системою абсолютної більшості (50%+1 виборчий голос) з мінімальною явкою не менше 50% виборців. Як свідчить досвід останніх парламентських виборів, що перетворилися вже на перманентний процес (з березня 1994 року по квітень 1996 року), закон цей був вкрай неефективним. І тому ВР України, усвідомлюючи необхідність прийняття нового закону, ще на 3-й сесії почала розгляд і обговорення нового проекту, запропонованого С.Михайленком.
Невизначеність стосовно нормативної бази проведення наступних парламентських виборів робила дуже відносними будь-які прогнози щодо їхніх результатів. Згідно з чинною Конституцією України, вибори до Верховної Ради можуть проводитися за новим виборчим законом лише у тому разі, якщо його було прийнято не пізніше, ніж за 8 місяців до дня проведення виборів.
Останнім терміном прийняття нового виборчого закону, за якими могли би бути проведені вибори до Верховної Ради України в березні 1998 року є вересень 1997 року. Значна частина парламентарів, Президент та уряд України схиляються до мажоритарного варіанту виборчої системи для наступних парламентських виборів. З огляду на все це дуже ймовірною видавалася можливість проведення виборів до Верховної Ради України 14-го скликання за мажоритарною виборчою системою (у випадку прийняття нового виборчого Закону, вона могла бути дещо модифікована). У такому разі можна було очікувати вже найближчим часом суттєвих перегрупувань у складі запропонованих до розгляду у роботі передвиборчих політичних об’єднань, зникнення деяких із них та утворення нових.
Події перших тижнів вересня 1997 р. в парламенті довели, що прихильників змішаної системи серед депутатів більше ніж прихильників мажоритарної. Однак неправильна робота перших з партійними фракціями призвела до блокування остаточного прийняття закону про вибори на початку місяця. Однак 24 вересня 1997року під час третього читання парламентарі прийняли таки проект закону про вибори, запропонований Тимчасовою спеціальною комісією (з внесенням низки змін і доповнень). Таким чином, вибори 1998 року до Верховної Ради України відбуватимуться за мажоритарно-пропорційною системою (див. Додаток 1).
Проблема висвітлення й аналізу діяльності політичних об’єднань в сучасній Україні є сьогодні доволі розробленою. Їй присвячуються статті і цілі рубрики в періодичних виданнях. З метою поглибленого вивчення питання відповідними аналітичними структурами проводяться серйозні політологічні, соціологічні, політико-психологічні і т. ін. дослідження. Сьогодні існує вже ціла низка монографічних та колективних робіт, що виходять за рамки статейних публікацій і претендують на роль грунтовних науково-політологічних досліджень у цій галузі - Слюсаренко О.Г., Томенко М.В. Нові політичні партії України. - К.,1990; Гарань О.В. Убити дракона (3 історії Руху та нових політичних партій України). К.,1993; Білоус А.О. Політичні об’єднання України. - К.,1993; Голобуцький О., Криворучко Т., Кулик В., Якушик В. Політичні партії України. К.,1996; Яблонський В.М. Сучасні політичні партії України: Довідник.- К., 1996 та ін.
У більшості вище перерахованих робіт, щоправда, кожна політична партія чи громадська організація розглядається окремо; мало уваги приділяється висвітленню якихось надпартійних утворень, розглядові сучасних українських партій, рухів, громадських організацій у контексті реально існуючої чи гіпотетично можливої їхньої взаємодії, співробітництва, утворення передвиборчих об’єднань чи блоків тощо.
У цій роботі було зроблено спробу висвітлення 10 основних сучасних (станом на вересень 1997 року) політичних утворень, що їх можна розглядати як окремі найвагоміші організаційно оформлені політичні сили, що візьмуть участь у наступних виборах до Верховної Ради України.
Розглянуто також політичні сили, навколо яких, ймовірно, створюватимуться найвпливовіші передвиборчі об’єднання. Робота має інформаційно-аналітичний характер. Для кожного із розглянутих передвиборчих утворень буде надана інформація, що включатиме дані про:
- історію їхнього виникнення;
- суб’єктів цих утворень (політичні партії, громадські організації);
- основних лідерів об’єднань;
- основні офіційно відомі джерела фінансування та друковані органи цих політичних утворень;
- їхню парламентську діяльність;
- ідеологічні підвалини їхньої політичної діяльності тощо.
Також зроблено спробу аналізу місця і ролі розглянутих політичних утворень у структурі політико-правового життя сучасної України і прогноз результатів участі кожного з них у наступних парламентських виборах (прогноз базується на результатах відповідних соціологічних досліджень, думці фахівців і т.ін.).
При написанні роботи автори використовували інформаційну базу та аналітичні розробки, надані політичним об’єднанням “Молода Україна” та Українським Центром Політичного Маркетингу.